Одного зимового дня в селі Караван на Харківщині чоловік вийшов1 погодувати свого собаку. Проте той раптово кинувся на господаря: вхопив його за руку, наслинив її й намагався вкусити. Згодом мешканець зауважив, що улюбленець загалом поводиться дивно: нижня щелепа відвисла, з рота крапала слина, погляд став шаленим, порушилася координація рухів.
Запідозривши недобре, через кілька днів чоловік звернувся до місцевої ветлікарні. Там тварину ізолювали, проте того самого дня собаки не стало — а посмертний аналіз підтвердив сказ. Через цей випадок на території села й у частині міста Люботин ввели карантин, провели заходи з ліквідації осередку сказу. Господареві ж пощастило: йому довелося здати аналізи й перехвилюватися, але на наступний день господаря вакцинували, і він не заразився від улюбленця.
Таких неприємних ситуацій — і часто трагічних, адже сказ невиліковний — можна легко уникнути: тварин захищає щорічна вакцинація. І це не лише про життя та здоров’я улюбленця: більшість випадків сказу серед людей спричинені їхніми домашніми собаками2. Що й не дивно: саме з власними улюбленцями ми контактуємо найбільше, а вони також можуть заразитися небезпечними хворобами. Так, на Київщині у 2025 році офіційно зареєстрували3 54 випадки сказу у тварин, 48% з яких виявили у домашніх улюбленців, переважно котів та собак. Ба більше, з роками кількість випадків сказу зростає4 — зокрема у зв’язку з повномасштабним вторгненням.
Не кожна історія завершується для людини відносно безпечно, як це сталося з паном із села Караван. На тій-таки Харківщині, у Чугуївському районі, 59-річний чоловік помер5 від сказу — його вкусила власна інфікована кішка.
Сказ — це найнебезпечніша для улюбленця й петперента, проте далеко не єдина хвороба, яку можна попередити завдяки вакцинації. Це — як і стерилізація — обов’язкові процедури турботи про наших тваринок, що не лише покращать їхнє та наше життя, а й можуть його врятувати.
Матеріал написано за підтримки OPTIMEAL
Що треба знати про вакцинацію котів і собак?
Єдине обов’язкове6 щеплення для домашніх тварин — від сказу. Утім є низка інших захворювань, яких можна уникнути, потурбувавшись про вчасну вакцинацію.
Якщо ви хочете якнайкраще захистити улюбленця, думати про його вакцинальний календар потрібно вже з перших днів життя: вакцинацію собак і котів починають7, коли їм виповнилося близько 8 тижнів. У Держпродспоживслужбі нагадують, що спершу песиків щеплюють8 комплексною вакциною від чуми м’ясоїдних, парвовірусної та аденовірусної інфекцій.
Також варто захистити від лептоспірозу — ще одного непростого захворювання, особливо небезпечного і для людей. Його спричиняє бактерія роду Leptospira, і воно має9 тяжкий перебіг у 70% хворих, уражаючи печінку, нирки та м’язи — часто з необхідністю реанімації.
Хоча найчастіше лептоспіроз переносять сірі щурі та польові миші, собаки також можуть захворіти й передати людині інфекцію — наприклад, через укус чи контакт зі слизовими оболонками. Якщо тварина занедужала, то доглядаючи за нею, ви також наражаєтеся на ризик інфекції.
Далі — найважливіше: вакцина від сказу, наявність якої можна перевірити в державних ветклініках вашого регіону. Також з додатковими запитаннями звертайтеся в безкоштовну лінію веттурботи 9100 — петперенти з усієї України можуть зателефонувати й отримати консультацію щодо екстрених ситуацій.
Навіть якщо ваш улюбленець рідко буває на вулиці або, як це часто трапляється з котами, взагалі туди не виходить, варто потурбуватися про щеплення. «Однозначно більша ймовірність виникнення захворювань серед тварин, що мають доступ до прогулянок на вулиці. Проте хатні улюбленці можуть також захворіти на інфекційні захворювання, адже вони теж «спілкуються» з вулицею через власників. І ми можемо занести на одязі та взутті ті мікроорганізми, що спричинять інфекцію. Тому варто пам'ятати, що вакцинувати необхідно всіх тварин незалежно від того, виходять вони на вулицю або ні», — зауважує в коментарі для «Куншту» лікар ветеринарної медицини Микола Чуприна.
І лептоспіроз, і сказ у людей і тварин складно помітити одразу. Сказ має тривалий інкубаційний період, а після появи симптомів врятувати вже нікого не вдасться. Лептоспіроз натомість легко сплутати9 з іншими захворюваннями, бо його початкові симптоми часто неспецифічні.
Котиків від лептоспірозу вакцинувати не потрібно. Проте варто подбати про щеплення комплексною вакциною від каліцивірозу, вірусного ринотрахеїту, панлейкопенії. Ця, як і комплексна вакцина для собак, вимагає ревакцинації через кілька тижнів після введення першої дози. Утім Микола Чуприна додає, що можуть знадобитися й інші щеплення: «Перелік захворювань може бути більшим і це залежить від епізоотичного стану місцевості, де проживає тварина». Тож всю інформацію краще уточнювати у ветеринара.
Стосовно конкретних дат і термінів також краще порадитися з ветеринаром. Адже якщо ваш хвостатий, скажімо, має гостре інфекційне захворювання, спершу потрібно вилікувати його, а вже згодом вакцинувати. Також перед щепленням радять обробити улюбленця від гельмінтів (варто зауважити, що деякі лікарі радять7 вакцинувати тварин пріоритетно, навіть якщо від гельмінтів їх обробити не встигли).
Як і людина, після вакцинації улюбленець кілька днів може погано почуватися, утім цей стан швидко минає. «Після вакцинації може спостерігатись впродовж 2-3 днів сонливість, апатія, млявість, можливе підвищення температури і незначне ущільнення в місці ін’єкції. Така реакція є нормальною і хвилюватися не потрібно», — пояснює Микола Чуприна.
Вакцину не варто8 й не можна купувати самостійно — за вас усе зроблять у ветеринарній клініці. Виробник чи тип вакцини також переважно не має значення — усі офіційно затверджені в Україні ефективні й безпечні. Перелік дозволених вакцин проти сказу можна знайти, наприклад, тут10. Проте якщо плануєте виїзд за кордон, варто переконатися, чи дозволена конкретна вакцина у країні, до якої ви подорожуєте. Також залежно від ситуації в регіоні можуть знадобитися й інші щеплення — це також варто перевірити перед будь-якою поїздкою.
Надважливо пам’ятати: щепити котів і собак потрібно щороку. Це можна уявити собі, як вакцинацію від грипу в людей: вірус мутує, і щоб підтримувати сталий імунітет, потрібно щораз покращувати захист — як у боротьбі щита й меча. Це дозволяє виробити колективний імунітет — поняття, знайоме нам з «ковідних» часів, яке означає захищеність популяції від хвороби завдяки масовій вакцинації. Відсутність такого імунітету від хвороб хвостатих, а також відмова від щеплень — основні виклики у цій галузі, згідно зі даними11 Світової асоціації ветеринарів малих тварин. Ця проблема актуальна у нас так само, як і в усьому світі, зазначає Микола Чуприна: «Так, в Україні є власники, які вважають, що вакцинація не потрібна і тільки може нашкодити улюбленцю. Дана позиція є небезпечною в першу чергу для тварин, оскільки в разі захворювання лікування може бути не ефективним, що призведе до загибелі. Також такі власники наражають на небезпеку і всіх людей, оскільки збільшується можливість поширення сказу».
Якщо підсумувати:
1. Вакцини для тварин безпечні й необхідні.
2. Починати щеплювати цуценят і кошенят потрібно близько 8 тижня життя. Якщо ви забрали тварину будь-якого віку з вулиці, то важливо зробити це якнайшвидше.
3. Обов’язковим є щеплення від сказу, дуже бажано додати комплесні вакцини: каліцивіроз, вірусний рінотрахеїт, панлейкопенія — для котів, та чума м’ясоїдних, парвовірусний ентерит, аденовірусна інфекція і парвовіроз — для собак.
Стерилізація — це необхідність, а не вирок
У травні 2024 року на сайті Кабінету Міністрів України12 з’явилася петиція про введення обов’язкової стерилізації хатніх тварин. Вона набрала лише 10 тисяч голосів, тож так і не потрапила на розгляд. Сьогодні в Україні це не обов’язкова, проте дуже важлива процедура, якою не можна нехтувати.
Стерилізація — це припинення функцій статевих залоз тварин: так вони не зможуть більше розмножуватися. Микола Чуприна пояснює, що існує два її основні види: кастрація — оперативне втручання по видаленню репродуктивних органів, та хімічна стерилізація шляхом введення імпланту — тимчасова стерилізація тварини для контролю за її поведінкою і визначення, чи необхідно проводити кастрацію. Цей метод поширений серед самців собак. Адже після стерилізації хвостаті часто стають більш контрольованими та менш агресивними.
Це хірургічні, проте цілком безпечні та рутинні13 для ветеринарів процедури. Микола Чуприна розповідає, що в його практиці саме хвилювання петперента стосовно того, що тварина не перенесе операцію, є найчастішою причиною відмови від стерилізації. Проте ризики ускладнень надзвичайно незначні. Так, рівень смертності при таких втручаннях становить14 щонайбільше 0,05% — а залежно від улюбленця та типу операції переважно він ще менший. Втручання проводять під загальною анестезією, а ветеринар розпитає про стан здоров’я тварини.
Однак є петперенти, які навіть не звертаються до ветеринарів з цим питанням — не вважаючи за потрібне стерилізувати тварину: мовляв, це неприродно. Справді, людина живе15 поруч із котами й собаками вже 10–15 тисяч років, і може здатися, що не потрібно втручатися в плин життя. Утім стосунки людини з хвостатими, а також середовище їх проживання, суттєво змінилися з часом. Якщо раніше йшлося про більш «рівноправне» співжиття, то тепер — коли людство припасовує до власних потреб дедалі більше територій — ми говоримо радше про те, що стаємо господарями, власниками тварин, за яких несемо відповідальність, і які живуть радше на наших умовах. Власне, тому чимало людей не готові ростити десяток кошенят чи цуценят, які народяться від нестерилізованої тваринки, у міській квартирі чи на сільському подвір’ї — так зростає кількість безпритульних хвостатих і їхніх смертей.
Ба більше, з часом з’ясувалося, що стерилізація має низку переваг для здоров’я домашнього улюбленця. Так, стерилізовані самці собак живуть16 на 13,8% довше за нестерилізованих, а для самиць цей показник ще вищий — 26,3%. Середній вік смерті нестерилізованих собак становить 7,9 років, а стерилізованих — 9,4. Інше дослідження17 показало, що стерилізовані самці жили на 18% довше, а самки — на 23% довше. Серед котів результати вражають ще більше: 39% — для самиць і 62% — для самців.
Це пов’язують зі зменшенням бійок і конкуренції серед стерилізованих тварин, а також зниженням ризику розвитку багатьох видів раку репродуктивної системи. Та подекуди дані вказують і на ймовірні проблеми, оскільки гормональні зміни можуть18 впливати на масу тіла хвостатого, а в деяких собак — на ортопедичні проблеми чи певні види раку. Утім у таких дослідженнях йдеться19 насамперед про конкретні великі породи.
Тварину можна не стерилізувати, хіба якщо ви займаєтеся розведенням, зауважує Микола Чуприна: «Можна не стерилізувати тварину, якщо власник прагне отримати потомство і забезпечити належний догляд як для батьків, так і для кошенят/цуценят. Але варто пам’ятати, що вагітність не додає здоров’я матері, і після пологів тварина себе не буде почувати краще, ніж до пологів. Тому моя особиста думка: якщо зводити тварин з метою поділитись потомством з друзями/родичами, тоді ліпше порадити майбутнім петперентам звертатися до адоптцентрів».
Коли стерилізувати?
Самиць кішок радять20 стерилізувати до досягнення 5-місячного віку, адже перша тічка в них може розпочатися вже в 4 місяці, хоча переважно це трапляється в 5–6 місяців. Приблизно такі самі рекомендації — і для самців, які можуть у цей час почати мітити територію.
Собак дрібних порід (до 20 кілограмів прогнозованої ваги тіла дорослого) слід стерилізувати у віці близько 6 місяців. Собаки великих порід (понад 20 кілограмів прогнозованої ваги тіла дорослого) — після зупинки росту, що зазвичай відбувається у віці від 9 до 15 місяців. Загалом це питання значно більш індивідуальне, ніж вакцинація, і залежить від багатьох факторів (порода, розміри, стать, стан здоров’я), — особливо коли йдеться про масивні породи собак. Тож найкраще стосовно всіх питань порадитися з ветеринаром.
«Після проведеної операції відповідальний петперент повинен забезпечити повноцінний догляд за своїм улюбленцем: післяопераційна дієта, спокійне і тепле місце без протягів, захисна попона/комірець щоб уникнути післяопераційних ускладнень, обробка післяопераційної рани згідно з рекомендаціями лікаря», — додає Микола Чуприна.
Тож хоча законодавство зобов’язує нас лише до мінімуму — вакцинації від сказу — не можна нехтувати рекомендаціями лікарів. Турбота про улюбленця починається зі здоров’я, адже саме воно безпосередньо впливає на якість життя тварини, а також усіх довкола.
_cache.webp "Врятувати рись: як шукають, рахують і оберігають одного з найбільших українських хижаків")
