Практика донорства крові для тварин, зокрема собак та котів, поширена за кордоном. Завдяки цьому можна врятувати чимало чотирилапих, що постраждали від недуг, отруєнь чи аварій на дорогах. В Україні ж ця практика не така популярна: люди часто бояться, що процедура може виявитися заразною, або ж не така потрібна у час війни. Розповідаємо важливі факти про донорство для тварин.
Анна Бойко з Запоріжжя три роки тому забрала з ветклініки, в якій працювала, безпритульного собаку. Туди він потрапив внаслідок аварії, його збила автівка. Раніше пес жив на набережній та проводив час із безхатьками. Назвали собаку на честь клініки, в яку він потрапив — Бестом. Власниця розповідає, що тварині тоді врятувало життя донорство крові іншого собаки.
Анна з Полтави, яка зараз служить у ЗСУ, розповідає, що про можливість донорства для тварин дізналася з інстаграм-сторінки гуманістичного руху UAnimals. «Запитала у мами точну вагу песика і котика, тоді заповнила форму. Це було просто бажання долучитися до порятунку тварин, адже всі собачі й котячі життя важливі, — зазначає Анна. — Так в один день наш майже сорокакілограмовий герой Піфагор став донором і врятував життя. Він породи різеншнауцер, на час донорства мав п’ять років. У нього є друг — кіт Шумахер, який теж вирішив приєднатися до донорства, та готовий надати допомогу при потребі».
Донорство крові для тварин в Україні: від А до Я
Нещодавно всеукраїнський гуманістичний рух UAnimals створив платформу донорства крові для тварин1. Нею можуть скористатися ті, хто потребує переливання крові для своєї тварини, а також ті, хто готовий долучити свого чотирилапого друга до донорства. У Фонді кажуть, що від початку вересня уже вдалося залучити 294 донори у 57 містах України. Крім того, фахівці провели п’ять переливань крові. Хто може стати донором та яким вимогам має відповідати тварина?
За словами кандидата ветеринарних наук, лікаря ветеринарної медицини Тараса Басараба, донором крові можуть стати і собаки, і коти. Щоправда, вони мають відповідати певним вимогам. Тварини повинні бути вакцинованими та не мати хронічних недуг. Крім того, є необхідні фізіологічні параметри, аби ваш домашній улюбленець міг стати донором. Так, собаки повинні мати вагу понад 25 кілограмів та бути віком від двох до семи років. Щодо котів, то їхня вага має становити від 4,5 кілограма, а вік — від двох до шести років.
Як зазначає Тарас Басараб, частота донацій крові у тварин може бути різною: науковці рекомендують ветеринарам обирати для донорів проміжки у два-чотири або три-шість місяців. Втім графік радять складати індивідуально: перед забором крові тварина проходить дослідження, за результатами якого і визначають безпечність процедури. Тарас Басараб пояснює, що при заборі цільної крові один донор може врятувати одну тварину. Проте якщо кров розділять на компоненти, то тоді кількість врятованих тварин збільшиться до двох.
Завідувачка клініки ЛКП «Лев» Уляна Гуменна додає: часто власники турбуються, що здорова тварина може заразитися від хворої під час донації. «Утім це неможливо, оскільки у ветеринарії не практикують прямого переливання крові. Біоматеріал відбирають лише від клінічно здорової тварини у спеціальні стерильні ємності, а вже після цього передають у банк крові», — наголошує вона.
Банки крові для тварин: що це і як працює?
Банк крові для тварин — це найчастіше окрема ветеринарна установа чи відділення при лікарні ветеринарної медицини. До завдань працівників належить пошук та моніторинг тварин-донорів, відбір, тестування крові, розподіл на компоненти, зберігання. Оскільки в Україні немає правових засад організації банків крові, то вся практична діяльність у цій сфері регулюється Законами України «Про ветеринарну медицину»7, «Про ліцензування видів господарської діяльності»8, а також Постановою Кабінету міністрів України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з ветеринарної практики»9.
Банки крові в Україні існують при деяких ветеринарних навчальних закладах або приватних ветеринарних клініках. Проте потреба є значно більшою. «Банки крові для тварин в Україні є зараз дуже необхідними. Адже у звʼязку із війною, окрім людей, страждають від обстрілів, руйнувань будівель, погіршення епізоотичної та екологічної ситуації ще й тварини. За наявності донорської крові, шанси вижити у чотирилапого збільшуються до 70-80%», — зазначає Уляна Гуменна. За її словами, для закордонних спеціалістів це звична практика. «Оскільки ми маємо прагнути до європейських норм та стандартів, то створення банків крові є важливим для імплементації нашого законодавства до європейського», — додає вона.
Як розповіли у банку крові для тварин у Великій Британії Pet Blood Bank UK3, вони працюють на базі благодійної організації, яка покликана підтримувати ветеринарів. Команда проводить донорські сесії по всій країні, куди власники приводять своїх домашніх улюбленців. «Далі кров доставляють до нашого центру обробки в Лафборо, де її розділяють на різні продукти. Потім їх зберігають і відправляють ветеринарам, коли їм це потрібно. Ми працюємо 24 години на добу, сім днів на тиждень, щоб кров завжди була доступною», — зазначають вони.
Команда під час донорських сесій дбає, щоб тваринам було комфортно на кожному етапі. Якщо собака хоч трохи збентежений, то одразу зупиняють процес. «Перед кожною донацією ми проводимо перевірку стану здоров’я тварини та аналізи, які можуть допомогти виявити будь-які зміни у здоров’ї собаки на ранній стадії. Так, наприклад, одного разу до нас принесли собачку Лейлу. Проте під час огляду наша ветеринарка Ларі виявила у неї пухлину. На щастя, після видалення ми отримали хорошу новину, що вона була доброякісною», — кажуть у Pet Blood Bank UK.
Водночас CEО банку крові Banco Sangue Animal4 з Португалії Руї Ферейра (Rui Ferreira) розповідає, що весь процес донорства в Португалії безкоштовний для власників — починаючи з лікування від глистів і вакцинації до аналізу крові. «Після здачі кров обробляють в нашій лабораторії. Пакети з нею центрифугують для розділення компонентів: еритроцитів, плазми та тромбоцитів. Так одна одиниця донорської цільної крові може створити до трьох різних одиниць для допомоги в переливанні», — зазначає він.
У банку крові вказують, що іноді люди запитують, чи не може донорство зашкодити тваринам. За словами Руї, супутні ризики надзвичайно низькі, а побічні ефекти виникають рідко. «Наша команда провела дослідження5 на основі 3690 котячих донацій крові. Згідно з результатами, лише в 1,14% зафіксували реакції: слабкість, блідість, гематоми та висипання на шкірі, блювання чи відстутність апетиту», — зазначає він. Крім того, за словами Руї, банк крові активно долучається і до гуманітарних ініціатив. Зокрема, доставляє корми та медичні матеріали для українських домашніх тварин.
Що важливо знати про кров тварин?
Як і в людей, у тварин також бувають групи крові. Втім розрізняють їх зовсім по-іншому. Наприклад, кров котів2 поділяють за групами A, В і AВ. Перша з них є найбільш поширеною у світі, а на останню натрапити можна вкрай рідко. Щодо групи В, то вона залежить від географічного розташування та приналежності до чистокровних порід тварин.
Щодо донорства, то котам з групою крові В не дозволено переливати кров групи А, оскільки це може викликати негативну реакцію організму та стрімке внутрішньосудинне руйнування перелитої крові. Все через те, що коти з такою групою крові мають високий рівень специфічних антитіл до еритроцитів крові групи А. Тим часом котам з групою крові AВ мали би переливати кров лише цієї групи. Проте оскільки вона рідкісна, то дозволено використовувати і групу А. Такі маніпуляції переважно можуть викликати хіба незначні реакції несумісності.
А ось кров собак розрізняють за двома різними класифікаціями2. В основу першої з них беруть антиген DEA (Dog Erythrocyte Antigen), який є на еритроцитах у собак. Тоді до нього додають номери антигенів або алелей генів. Так, наприклад, у 2007 році вчені виявили спеціальний антиген Dal, який характерний для у собак породи далматин. Згідно з іншою класифікацією собаки мають 11 груп крові — А, В, С, D, Е, F, G, К, L, M, N: близько 60% псів мають першу з них. Водночас переливати кров собакам можна лише тих груп, з якими вона сумісна. В іншому разі можуть виникнути побічні реакції, зокрема ангіоневротичний набряк, лихоманка чи ендотоксичний шок.
Як давно виникло донорство крові для тварин?
Перші в світі досліди з переливання крові відбулися в середині 1660-х років в Англії6. Процедура, яку спочатку проводили між собаками, виглядала моторошно. Тварин прив’язували, розрізали артерії та вени на їхніх шиях і пускали кров від однієї до іншої через перо. Експериментатор запускав та зупиняв потік крові, послаблюючи і затягуючи пов’язку навколо кровоносних судин собак. За словами лікаря Річарда Лоуера, який описав операцію в есе7, опублікованому в 1666 році в найстарішому науковому журналі Philosophical Transactions, переливання закінчилося, коли собака почав «плакати, непритомніти, впадати в конвульсії, і помер».
Така процедура за часів Лоуера була геть новою, а тому викликала страх і суперечки. Свою серію запитань про вплив переливання крові на собаку у Philosophical Transactions опублікував натурфілософ Роберт Бойл. Він хвилювався, чи не перетворює переливання донорської крові собаку однієї поради іншу і чи не змінює це її темперамент. Розмірковував, чи буде ситим собака, якому перелили кров від пса, що щойно поїв.
Після експериментів Лоуера дослідники прагнули стрибнути вперед, щоб спробувати перелити кров людині. Тоді науковці визначили, що джерелом крові стане вівця. А ось з вибором людини було складніше: дослідникам потрібен був хтось, хто точно хворів, аби глянути, чи після процедури буде позитивний ефект. Крім того, реципієнт мав бути освіченим, щоб могти достовірно розповісти про вплив переливання на свій організм.
Після тривалих дискусій обрали Артура Кога — у чоловіка були психічні розлади, але водночас він знав латину і певний час був священнослужителем. Науковці припустили, що переливання крові може «впорядкувати» думки реципієнта. Наприкінці 1667 року експеримент здійснили: йому ввели 9 чи 10 унцій (1 унція = 29,56 мл) крові вівці, яку переливали через пір'я. За участь Артуру заплатили 20 шилінгів.
Те, як процедуру оцінював сам Ког, науковці не вважали достовірним, оскільки бачили, що свій гонорар він витратив на алкоголь. Через кілька місяців у Франції під час ще одного експерименту реципієнт помер після процедури. Його отруїли миш'яком лікарі, які виступали проти переливання крові. Громадськість почала висміювати всі спроби лікарів удосконалити процес переливання. Тож негативний суспільний резонанс відклав дослідження ще на століття.
Чи є альтернатива донорству?
Через брак донорів серед тварин науковці аналізують альтернативи препаратам крові. Серед них наразі виділяють синтетичні колоїди та оксигемоглобін2. Перші з них — це рідини, які містять речовини з великою молекулярною масою, що не здатні легко проходити через мембрани капілярів. До них належить, наприклад, крохмаль. Також дослідники пропонують використовувати декстрани — полісахариди із низькою або середньою молекулярною масою. Їхня мета — збільшити об'єм плазми, коли немає змоги використати звичні компоненти крові. Крім того, для порятунку невеликих тварин можна застосувати препарати на основі желатину.
Як іншу альтернативу для лікування собак та котів, дослідники пропонують оксигемоглобін — очищений полімеризований гемоглобін великої рогатої худоби. Він не містить антигенів крові, а тому не потрібно проводити реакції на сумісність.
«Водночас ці методи застосовують вкрай рідко, оскільки вони не є ефективними. Так, наприклад, синтетичні колоїди не здатні переносити кисень. А серед недоліків оксигемоглобіну — обмежена доступність і висока вартість», — зазначає доктор ветеринарних наук Микола Малюк. Крім того, можливість такого гемоглобіну здійснювати свою функцію обмежена трьома днями.
Чому моя тварина має стати донором?
За словами завідувачки клініки ЛКП «Лев», часто українці вважають, що немає нагальної потреби створювати банки крові для тварин, адже йдеться не про людей. Утім, як зазначає Уляна Гуменна, іноді чотирилапі потребують більше турботи та допомоги, адже хто їм допоможе, як не люди.
«Звичайно, людський ресурс — це важлива складова будь-якого здорового суспільства, проте більшість тварин — це теж психологічний аспект нашого існування. Оскільки тварини не можуть самі про себе потурбуватись, ця функція залишається за нами. Тварини здатні не тільки зменшувати напругу і покращувати емоційний стан, а й зміцнювати психічне здоров'я пацієнтів», — каже вона. Уляна Гуменна підкреслює: ті тварини, яких можна врятувати завдяки банкам крові, з часом можуть надати свою допомогу та підтримку людям, які її справді потребують.
Анна Бойко, власниця Беста, додає, що з фронту привозять чимало тварин, які потребують допомоги. «До клініки привозять псів українських військових чи тих, що просто дивом вдалося евакуювати. Багато з них мають переломи. Проте щоб врятувати значну кількість з них важливо отримати саме кров від донорів. Тож до порятунку може долучитися майже кожен власник тварини», — додає жінка.
Виправлення: видалені рядки «Відтоді жінка активно залучає Беста до донацій крові. Каже, що рятувати доводилося і цуценят, які були отруєні засобами проти щурів, і собаку з пухлиною молочної залози, аналізи якої не давали жодних надій. Бест одного разу, поділившись своєю кров'ю, навіть врятував кота».
