В екстремальних ситуаціях події завжди розвиваються дуже стрімко. Як правило, до них ніхто не готовий. Невідомо, що робити, куди бігти, до кого звертатися за допомогою. Та, на жаль, екстремальні ситуації можуть статися і стаються. Саме в такій опинилися українські вчені 24 лютого 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення російських військ в Україну. Втім, життя (а також наукову роботу) науковці не ставлять на паузу.
Під час виконання дослідження «Адвокація науки в небезпеці» (у межах проєкту «Наука в небезпеці») ми спілкувалися з багатьма українськими науковцями, представниками влади та людьми, які адвокують інтереси науковців. Зокрема, запитали, з якими викликами стикаються науковці, як їх долають, що прагнуть зробити. А також поцікавилися, чи розповідають про свої потреби міжнародній спільноті і яка міжнародна допомога їм потрібна.
Територія обсерваторії ще замінована, але дослідники вже працюють
Другу річницю великої війни персонал обсерваторії імені Семена Брауде Радіоастрономічного інституту зустрічає за роботою. Обсерваторія пів року була в окупації, значна частина антенних полів досі замінована, будівлі розбиті. Але співробітники самотужки накрили плівкою дах центральної будівлі, встановили сонячну електростанцію (з грошима допомогла Національна академія наук) і нещодавно виконали перші за час війни спостереження.
Репортаж з Радіоастрономічного інституту
Директор Радіоастрономічного інституту В’ячеслав Захаренко розповів, що з проханням про допомогу зверталися до колег з багатьох країн. І світ відгукнувся. З коштами на відновлення наукового обладнання, зокрема, допомогла Академія наук Франції (CNRS), суттєву суму зібрали поляки, необхідні прилади придбала паризька обсерваторія.
Фото Валентина Кузана
Прискорити відновлення роботи телескопів сподіваються за допомогою гранту «Горизонт Європа». Заявку на отримання гранту науковці подали у 2023 році. Вони мають намір інтегрувати українські телескопи до великого європейського радіотелескопа LOFAR. Також науковці разом з міжнародними партнерами готують план масштабної модернізації установи. Зокрема, планують перемістити центральну будівлю далі від антенного поля і побудувати на її місці додаткову секцію радіотелескопа ГУРТ.
Фото Валентина Кузана
До лютого 2022 року в науковій установі було 250 працівників (із них 140 вчених), під час великої війни близько ста людей виїхали в інші регіони, кілька десятків — за кордон. Поки що велика частина персоналу працює дистанційно. Сервери Радіоастрономічного інституту у березні 2022 року вдалося вивезти до Польщі, завдяки цьому вчені інституту можуть продовжувати наукову роботу (наприклад, обробляють дані з Антарктиди). У Харкові, де розміщений Радіоастрономічний інститут, все ще дуже небезпечно, російські ракети долітають до міста за лічені хвилини.
«Ставка» на міжнародну співпрацю
Про виклики, які доводиться долати закладам вищої освіти, свідчить досвід Сумського національного аграрного університету. У березні 2022 року, коли російські війська перекрили дороги до Сум і в місто не підвозили продукти, університет безкоштовно годував студентів. Викладачі, студенти та аспіранти разом патрали курей і робили тушонку.
Фото Альони Малашиної
Як Сумський національний аграрний університет переживає війну: репортаж
Проректор з наукової роботи СНАУ Юрій Данько під час експертного інтерв’ю групі «Адвокація науки в небезпеці», розповів, що в кризовій ситуації (яка досі триває) університет використовує західну модель співпраці з випускниками. До випускників заклад звертається, наприклад, для пошуку сортового насіння для сівби, пошуку міжнародних проєктів та грантів. «Ми розуміли, що коштів у державному бюджеті буде обмаль і одразу зробили ставку на міжнародну співпрацю. Розрахунок виявився правильним», — зазначив він.
Фото Альони Малашиної
Шукати гранти університету допомагають викладачі, які виїхали за кордон і нині афілійовані з найкращими навчальними закладами у Європі. Завдяки цій співпраці СНАУ отримав, наприклад, грант одного з університетів Великобританії на дослідження і відновлення ґрунтів у районах, які постраждали від воєнних дій. Методики цього дослідження науковці випробували на військовому полігоні у Солсбері. Потім самі спускалися у вирви від снарядів на Харківщині та Сумщині й набирали зразки ґрунту.
Кошти: шукати і знайти
Пошук грантів та міжнародних проєктів став питанням №1 для науковців, які працюють і в університетах, і в наукових установах. Бо грошей у державному бюджеті на фінансування наукових досліджень справді бракує, пріоритетом залишаються безпека й оборона.
На потреби оборони країни, наприклад, у 2022 році було перераховано кошти Національного фонду досліджень України. Грантова діяльність фонду була призупинена. Щоб підтримати дослідників, які залишилися в Україні, у перші ж місяці війни НФДУ почав пошук міжнародного фінансування. Ці зусилля виявилися успішними: українських науковців підтримали Кембриджський університет, Швейцарський національний науковий фонд (SNSF), а Нідерландська дослідницька рада (NWO), Національний науковий фонд США (NSF) та інші. За кошти закордонних організацій та фондів оголосили нові конкурси, зокрема конкурс індивідуальних грантів для підтримки вчених, які безпосередньо постраждали від воєнних дій в Україні.
Фінансування НФДУ з державного бюджету відновилося лише через рік. Фонд провів конкурс «Наука для відбудови України у воєнний та повоєнний періоди», переможці якого намагаються розв’язати проблеми, що виникли внаслідок воєнних дій. Наприклад, команда Інституту гідробіології НАН України досліджує стан річки Ірпінь, яка допомогла зупинити російські танки під Києвом. Науковці готують рекомендації для відновлення річки та її заплави й переконані, що ці природні перешкоди стануть додатковим щитом для Києва у майбутньому.
У липні 2024 року будуть оголошені переможці конкурсу НФДУ «Наука для зміцнення обороноздатності України». На конкурс подавали проєкти з розробки нових технологій для виготовлення сучасної техніки; технологій гуманітарного розмінування; систем автоматичного виявлення об’єктів; ліквідації наслідків застосування противником засобів ураження проти цивільного населення та цивільної інфраструктури в умовах бойових дій тощо. Бюджет конкурсу — близько 300 мільйонів гривень.
Відновити лабораторії можна. Головне, щоб там було кому працювати
Виконувати ці та інші проєкти (зокрема, наукові дослідження Національної академії наук України) вченим непросто. За даними Міністерства освіти і науки України, станом на 1 вересня 2023 року понад 700 лабораторій та дослідницьких комплексів в Україні пошкоджені або зруйновані.
Відновити цю інфраструктуру складно, але можливо (на це, за обережними підрахунками МОН, сьогодні потрібно 1,2 мільярда доларів). Головне — щоб у відновлених лабораторіях було кому працювати. На жаль, втрати (прямі й непрямі) серед науковців досить великі. Найгіршим є число загиблих: за даними платформи «Моя наука», яка збирає дані про втрати, за час великої війни загинули понад сто вчених.
Рятуючись від війни, багато науковців були вимушені виїхати в інші регіони України або за кордон. Нині, за даними дослідження «Збереження вчених під час війни та надзвичайних ситуацій», виконаного в межах проєкту «Наука в небезпеці», за межами України перебувають понад 6000 науковців. Ситуацію з вимушеним переміщенням науковців підтверджують і результати опитування в межах проєкту UAScience.Reload, згідно з якими матеріальний стан погіршився у 83,8% вчених; 47,2% науковців залишилися в Україні та не змінили свого місця проживання через війну, 38,1% науковців є внутрішньо переміщеними особами, а 14,7% перебувають за кордоном; через війну українські науковці втратили роботу, частину зарплати, кошти на проєкти тощо.
Не чекати, доки світ дізнається і вирішить допомогти
Для того, щоб змінити ситуацію на краще (зокрема, відновити наукову роботу, знайти гранти та партнерів для співпраці), потрібна системна адвокація науки та інтересів українських науковців і всередині країни, і за кордоном.
Хорошу ідею щодо того, як допомогти українським науковцям (зокрема, налагодити міжнародні контакти), висловив у експертному інтерв’ю групі «Адвокація науки в небезпеці» директор інституту наноматеріалів Дрексельського університету, один із найбільш цитованих у світі науковців Юрій Гогоці. Він порадив залучати до роботи в Україні провідних світових вчених — організовувати лекції в університеті, наукові школи. Саме так доктор Гогоці співпрацює з Сумським державним університетом. Ця співпраця важлива для розвитку науки, залучення грантів, міжнародних контактів, підвищення видимості тощо.
Для більш ефективної взаємодії та підтримки діалогу корисно відкривати представництва міжнародних організацій і фондів в Україні (приклад — Horizon Europe, офіс якого відкрито у НФДУ). Як показало дослідження «Адвокація науки в небезпеці», іноземці, які хочуть допомогти, не завжди розуміють потреби українських науковців і реальну ситуацію в Україні. Тому «нічого для нас без нас».
Науковці, які взяли участь у дослідженні «Наука в небезпеці», радять колегам самим шукати однодумців і міжнародні проєкти. Вчені, які мали прямі контакти з іноземними колегами, використовували їх для поширення інформації про війну в наукових колах, для організації допомоги колегам чи іншим постраждалим українцям. Наприклад, до великої війни Київський академічний університет виконував спільний проєкт UKRATOP із німецьким інститутом IFW Dresden. Довоєнна співпраця допомогла КАУ виграти грант уряду Німеччини для створення в Києві центру передового дослідження квантових матеріалів GU-QuMat. У excellence center стажуватимуться студенти, а науковці отримуватимуть гідні зарплати.
І найважливіше, на чому наголошують експерти проєкту «Наука в небезпеці»: не варто чекати, коли світ дізнається про потреби української науки й прийде допомогти. Потрібно бути активними, розповідати світу про свої наукові потреби, а також, що не менш важливо — ідеї та переваги.
Світлана ГАЛАТА,
учасниця проєкту «Наука в небезпеці»
