В одному з епізодів подкасту «Пост правди» ми, зокрема, обговорювали звіт ВООЗ, в якому самотність порівнювали з курінням. Оскільки наша мета — фактологічна коректність, ми вирішили перевірити, наскільки точне таке порівняння. Куріння — одна з найшкідливіших звичок людства. За оцінками ВООЗ, воно щороку забирає понад сім мільйонів життів1. Що й казати про цілу низку захворювань, які супроводжують курця упродовж життя. Наслідки куріння добре видно неозброєним оком (досвідчені курці часто мають сильний кашель та задишку при навантаженнях), а понад сімдесят років наукових досліджень допомогли краще зрозуміти механізми й масштаби його впливу. Не дивно, що сьогодні так багато політиків, громадських діячів, журналістів і науковців порівнюють з курінням щось, що, на їхню думку, є загрозою для населення. Достатньо ввести в Google «як куріння» — й можна відразу натрапити на різноманітні приклади: самотність2, забруднене повітря3, подкасти4, соціальні мережі5, недосип6, ультраоброблені продукти7, картопля фрі8, тривале сидіння9, смартфони10. Імовірно, таке порівняння додає усім цим речам страхітливішого ореолу, адже це потужний евристичний прийом, який спирається на добре відомі ризики. Спробуймо зʼясувати, наскільки таке порівняння коректне.
Почнімо з найвідомішого прикладу. Роками в медіа з’являється теза «Самотність така ж небезпечна, як 15 цигарок на день». Таке порівняння навів у 2023 році Вівек Мурті, який на той час обіймав посаду головного хірурга США. Насправді він використовував цю аналогію й раніше — принаймні з 2017 року, — але саме після публікації доповіді11 про «епідемію самотності» фраза набула нового розголосу й почала зʼявлятися в новинах по всьому світу. У своїй праці Мурті посилався на метааналіз12 2010 року, проведений під керівництвом психологині Джуліанни Голт-Лунстад. У ньому автори дійшли висновку, що люди з міцними соціальними зв’язками мають на 50% вищі шанси вижити порівняно з тими, хто таких зв’язків не має. Для кращого розуміння цього числа можна уявити умовний приклад: якщо взяти 100 людей (порівну поділених на дві групи за кількістю соціальних зв’язків) і почекати, поки помре половина всієї вибірки — 50 осіб, — то серед тих, хто залишився живим, у групі з міцнішими зв’язками буде приблизно на пʼять людей більше, ніж у групі зі слабшими. За словами авторів, цей ефект співмірний із різницею між некурцями та людьми, які викурюють до 15 сигарет щодня. Тут відразу варто прояснити кілька моментів.
По-перше, у дослідженні йшлося не лише про самотність. Порівняння ґрунтувалося на узагальнених даних різних показників соціальних зв’язків, як-от рівень соціальної підтримки, коло спілкування, проживання на самоті, сімейний стан, соціальна ізоляція тощо. Самотність, як це часто буває в подібних випадках, виокремили з-поміж інших показників. Про це, власне, пише Голт-Лунстад на своєму сайті13, підкреслюючи, що порівняння з’являлося в медіа стільки разів, що все це стало нагадувати гру «зіпсований телефон».
По-друге, причинно-наслідковий зв’язок. Куріння шкодить неабияк, і його ефект чітко фіксують в епідеміологічних дослідженнях. Біологічний механізм дії, дозозалежність, експерименти на тваринах, спостереження за людьми не просто свідчать, а кричать про шкоду14. Об’єктивні дані показують, що у тих, хто кинув курити, ризик смерті знижується, а здоров’я покращується. Мало які фактори можуть похвалитися таким різноманіттям доказів. Натомість із самотністю ситуація інакша. Можливо, люди самотні через наявні проблеми зі здоров’ям, бідність, похилий вік, зловживання психоактивними речовинами, соціальну стигматизацію тощо. Тобто самотність у цих випадках є . Водночас вона, імовірно, може завдавати певних проблем. Погіршення сну, депресивний стан та обмежений доступ до медичної допомоги — на все це тією чи іншою мірою впливає самотність15. Проте цей вплив суттєво відрізняється від наслідків куріння, а оцінити його точний масштаб, зокрема щодо тривалості життя, навряд можливо16.
По-третє, епідемії самотності майже напевно не існує. Це досить живучий міф, який міцно вкоренився в науковій та науково-популярній літературі17, 18. Стурбованість цим явищем радше нагадує моральну паніку, ніж справді реальну проблему. За словами соціолога з Каліфорнійського університету Клода Фішера, хвилі страху перед самотністю постійно виникали в історії на тлі урбанізації чи появи нових технологій17. У 1929 році в США поява телефону викликала занепокоєння19, мовляв, сусіди тепер більше гомонять у слухавку, а не віч-на-віч на подвір’ї. Сьогодні з підозрою дивляться у бік соціальних мереж, хоча обидва явища сприяють появі нових соціальних зв’язків і спілкуванню. Якщо в суспільстві соціальна взаємодія з часом змінюється, це не означає, що вона погіршується.
Також варто пам’ятати, що люди по-різному розуміють самотність: для когось достатньо трьох друзів, а комусь замало й десятьох, хтось комфортніше себе почуває наодинці з самим собою, а хтось потребує постійного спілкування. Окрім цього, самотність часто плутають із соціальною ізоляцією, яка є більш вимірюваним показником. Те саме справедливо для поняття дружби, яке не тільки суб’єктивне, а й мінливе в історичній перспективі18. Важливі також зовнішні чинники: культурні особливості, міграція та соціальний добробут країни вносять лепту в спроможність знаходити й підтримувати дружні стосунки. Усе це дає підстави сумніватися в надійності результатів опитувань, у яких люди діляться своїми відчуттями самотності та інформацією про соціальні зв’язки. Цікаво було б порівняти, як відчуття самотності змінювалося з плином часу — хоча б за останні сто років, — проте репрезентативні дані за минуле століття практично відсутні20. Сучасні метааналізи, як пишуть дослідники в огляді 2022 року, дають суперечливі результати та не підтверджують думку про існування епідемії самотності20.
Розгляньмо інші приклади. Кілька місяців тому новинні медіа з посиланням на британських лікарів повідомляли, що «соцмережі такі ж небезпечні, як куріння»21. Мовляв, про це йшлося в заяві22 від Академії королівських медичних коледжів, яку опублікували на тлі обговорень заборони соціальних мереж для неповнолітніх.
Іграшки для дорослих. Як і чому світ починає закривати соцмережі для підлітків
Проте в тексті жодного слова немає про порівняння рівнів шкідливості. Там писали, що вплив куріння та соцмереж є спільним викликом для лікарів. Також у документі автори навели не дуже коректну історичну аналогію, заявивши, що сучасний брак доказів щодо шкоди соціальних мереж нагадує скепсис, який колись гальмував боротьбу з курінням. «Брак доказів» — слова, на які варто звернути увагу. За понад 20 років активного користування соціальними мережами в нас досі бракує доказів негативного впливу. Очевидно, що подібну ситуацію годі й очікувати в аналізі здоров’я репрезентативної вибірки людей з 20-річним досвідом куріння. Адже якщо фактор ризику справді сильний, він швидко проявляється в епідеміологічних даних.
Тривале сидіння — ще один фактор, який часто порівнюють з курінням. Ба більше, інколи можна зустріти тезу, що куріння безпечніше. Лише з 2012 до 2016 року в англомовних медіа опублікували близько 300 статей з тезою про те, що «сидіння — це нове куріння»21. Лікар із клініки Мейо Джеймс Левін, якого цитували в 10% статей, у 2014 році заявляв: «Сидіння небезпечніше, ніж куріння тютюну, воно вбиває більше людей, ніж ВІЛ, і підступніше за стрибки з парашутом. Ми буквально досиджуємося до смерті»21. Щоб зрозуміти некоректність такого порівняння, варто поглянути на оцінки ризиків. Загалом з ними складно, адже в цій ситуації теж постає питання заплутаності причинно-наслідкових зв’язків: люди можуть більше часу проводити сидячи через уже наявні хвороби, які погіршують здоров’я. До того ж науковці прямо пишуть, що наразі бракує доказів, щоб зрозуміти, скільки часу, проведеного сидячи, є небезпечним24. Але погляньмо на числа.
У метааналізі дослідники порахували, що показник ризику смерті від будь-якої причини при тривалому сидінні (понад вісім годин на день) становить 1,22, тобто на 22% вищий24. Водночас відносний ризик смерті для курців порівняно з тими, хто ніколи не курив, становить 2,80 для чоловіків і 2,76 для жінок. Для завзятих курців (понад 40 сигарет на день) він суттєво вищий: 4,08 — для чоловіків і 4,41 — для жінок. В абсолютних показниках це означає, що на 100 тисяч осіб серед тих, хто проводить багато часу сидячи, порівняно з тими, хто найменше часу проводить сидячи, буде 190 додаткових смертей на рік. А серед 100 тисяч чоловіків-курців, порівняно з тими, хто не курить, буде 1554 додаткові смерті, серед жінок — 1099. Серед 100 тисяч завзятих курців ця звичка призведе до понад 2000 додаткових смертей. Як бачимо, різниця колосальна. Та й навіть куріння 1–4 сигарет на день пов’язане з вищим ризиком смерті порівняно із сидінням25. Ось чому твердження «сидіння — це нове куріння» некоректне.
«Прирівнювати ризик сидіння до куріння необґрунтовано й оманливо — це лише применшує реальні загрози, пов’язані з курінням. (…) Зрештою, на відміну від куріння, сидіння не викликає залежності й нічим не загрожує оточенню», — говорить один із авторів дослідження, австралійський епідеміолог Террі Бойль26.
Ультраоброблені продукти — ще один лиходій сучасності, який «викликає» залежність і «шкодить», як куріння. Принаймні під таким соусом їх інколи подають у медіа та в не дуже якісних наукових дослідженнях. Очевидно, що шкідливо харчуватися лише чипсами, вафлями чи йогуртами з наповнювачами. Утім, за умови збалансованого раціону, якщо інколи дозволяти собі якісь продукти з цієї категорії, навряд це буде суттєво шкодити організму. Принаймні точно не так, як сигарети. В одному з останніх метааналізів27 дослідники дійшли висновку, що відносний ризик смертності від будь-яких причин у групі з найбільшим споживанням таких продуктів зростає приблизно на 15%, порівняно з групою, яка вживає мало ультраоброблених продуктів. В абсолютних числах це означає приблизно додаткові 1–2 смерті на кожні 100 осіб за приблизно 15 років спостереження. Але зверніть увагу: йдеться про те, що люди, які споживають більше ультраоброблених продуктів, мають вищий ризик передчасної смертності, а не про те, що збільшення споживання ультраоброблених продуктів збільшує ризик смертності. Тобто тут теж маємо проблему чітких причинно-наслідкових зв’язків, адже обмеження обсерваційних досліджень і соціально-економічні фактори можуть суттєво впливати на висновки. До того ж у таких дослідженнях учені для збору даних використовують анкетування, яке вкрай ненадійне. Спробуйте згадати, що ви їли позавчора. Важливим є й те, що саме поняття ультраоброблених продуктів розмите, а систему класифікації NOVA неодноразово критикували вчені28, 29. Власне, усі ці проблеми характерні для більшості дієтологічних досліджень. Тому й висновки про ультраоброблені продукти потрібно трактувати дуже обережно, а порівнювати їхній вплив із впливом куріння некоректно й поготів.
Замість висновків
Якщо ми справді хочемо, щоб громадське здоров’я покращувалося, а люди розуміли ризики, нам потрібна чесна дискусія, без переоцінювання нових факторів через порівняння їх із курінням. Медіа варто перестати створювати фактоїди на кшталт «самотність завдає шкоди, як 15 сигарет» чи «ультраоброблені продукти — нові сигарети», бо їх неймовірно важко викорінити. Хибне трактування цієї аналогії може стати інструментом маніпуляцій з боку активістів чи політиків. Як варіант, вони можуть взятися вирішувати «проблему», яка нібито небезпечна, як куріння, або ж послабити антитютюнову політику, адже викурювання кількох сигарет на день — це те саме, що пообідати в Макдональдсі.
