У жовтні 1995 року Комітет з безпеки лікарських засобів Великої Британії повідомив, що третє покоління оральних контрацептивів, які містять гестоден або дезогестрел, подвоюють ризик тромбоемболії порівняно з контрацептивами другого покоління. Листи з цією інформацією отримали 190 тисяч лікарів, фармацевти та керівники закладів охорони здоров’я по всій країні. Медіа також не лишилися осторонь: для журналістів про нові дані розповіли в екстреному повідомленні на пресконференції, і невдовзі на шпальтах британських газет замайоріли гучні заголовки про збільшення ризику вдвічі, тобто на 100%.
Ця новина викликала неабияке занепокоєння у суспільстві. Тисячі жінок змінили вид контрацепції, хтось почав приймати інші протизаплідні таблетки, а хтось взагалі відмовився від будь-яких різновидів. Надалі у Великій Британії фіксували зростання кількості небажаних вагітностей та абортів. Дані свідчать, що в 1996 році було приблизно 12400 додаткових пологів і приблизно 13600 додаткових абортів, а витрати на медичну допомогу склали мільйони фунтів стерлінгів1.
Перед тим, як читати далі, спробуйте на мить уявити себе на місці жителя Британії й подумайте, як би ви відреагували на повідомлення про те, що вживання таблеток підвищує ризик тромбоемболії на 100%. Чи відмовилися б ви від них? Дочитайте цей текст до кінця і, можливо, ваша думка зміниться.
Відносний та абсолютний ризик
Здається, в медійному просторі існує прогалина, яку багато хто не помічає. Коли журналісти повідомляють про результати досліджень, у яких йдеться про ризики, вони часто зосереджуються лише на відносних показниках, а не абсолютних. Усі ми натрапляли на заголовки на кшталт «Картопля фрі підвищує ризик діабету на 20%» чи «Ранкова кава корисніша за післяобідню: знижує ризик смерті на 39%». Але що саме означають ці відсотки? Зростання ризику діабету на 20% — це багато чи мало?
Для читача і, ймовірно, для журналіста, цей показник ні про що не говорить, адже 20% — це відносний ризик. Для того, щоб читачі отримали більш релевантну інформацію про результати дослідження, важливо повідомляти також показник абсолютного ризику. На жаль, нині написано тисячі статей, у яких про нього ні слова, і такі матеріали з’являються в медіа щотижня. Ба більше, згадка лише відносного ризику може виглядати драматично та вводити читачів в оману.
Для кращого розуміння розгляньмо уявну ситуацію, описану в статті медичного журналу Nephrology Dialysis Transplantation2.
Нагадаю, що ризик — це ймовірність настання негативної події в певній групі. Відносний ризик — це співвідношення ризику в одній групі до ризику в іншій.
Припустімо, що є 120 людей, яких розподілили на дві групи: 60 людей з першої групи зазнали впливу фактора Х, а 60 людей з другої групи — ні. Згодом ми помітили, що негативні події сталися у трьох осіб з першої групи і у двох — з другої. Отже, ризик виникнення негативної події в першій групі — 5%, а в другій — 3,33% (це вважаємо базовим ризиком). Також ми отримали відносний ризик 1,5, тобто ризик негативної події був на 50% вищим у групі, що піддавалася впливу Х.
Абсолютна різниця ризиків — лише приблизно 1,67 відсоткового пункта. Інакше кажучи, негативна подія сталася у трьох із 60 людей, які піддавалися фактору Х, а у другій групі, яка впливу не зазнала — у двох із 60.
Тепер уявімо трохи інший сценарій. Маємо ті самі умови, але в першій групі негативна подія виникла у 42 людей із 60, а в другій групі — у 28 із 60. Зверніть увагу, що відносний ризик у цьому випадку такий, як і в першому сценарії — 1,5, тобто ризик негативної події також на 50% вищий. А от абсолютна різниця ризиків уже інша — приблизно 23 відсоткові пункти.
Ось чому повідомлення лише про відносний ризик може вводити в оману. Зверніть увагу, що базовий ризик є відправною точкою для інтерпретації відносного ризику. Коли він дуже низький, як у першому сценарії, відносне зростання може вражати, але абсолютна різниця мінімальна. Якщо ЗМІ повідомляють результати досліджень, обмежуючись лише відносним ризиком, читачі не отримують уявлення про реальний масштаб ефекту й не можуть зрозуміти, наскільки висновки мають практичне значення особисто для них. Важливо також пам’ятати, що базовий ризик дуже різниться у різних групах чи популяціях; ризик серцевого нападу чи деменції у вибірці 80-річних буде не такий, як у вибірці 30-річних.
Лікарі Стівен Волошин та Ліза Шварц у книжці Know Your Chances: Understanding Health Statistics зазначали, що знати лише відносний ризик — це як мати купон на знижку 50% у магазині. Але вам не відомо, чи діє цей купон при купівлі пачки жувальної гумки, чи купівлі індички. Тільки знаючи справжню вартість купона — абсолютні показники — 50% набувають сенсу.
Повернімося до випадку у Великій Британії. Як ви вже можете здогадатися, Комітет з безпеки лікарських засобів повідомив лише про відносний ризик. Так, приймання оральних контрацептивів третього покоління збільшувало ризик тромбоемболії на 100%, проте абсолютне збільшення ризику було на 0,014 відсоткового пункта, тобто з 0,014% (1 випадок на 7000) до 0,028% (2 випадки на 7000). Ймовірно, небажаних вагітностей, абортів та занепокоєнь серед жінок могло бути значно менше, якби комунікація з населенням відбулася по-іншому і люди зрозуміли, що третє покоління контрацептивів сприяє лише одному додатковому випадку тромбоемболії на 7000 жінок4.
Маркетологи успішно користуються цією «вразливістю», зокрема в сфері фармакології. У рекламних роликах та брошурах про медикаменти часто-густо повідомляють лише показник відносного ризику, адже це допомагає створити враження значної ефективності. Наприклад, можна натрапити на твердження, що мамографічний скринінг допомагає знизити смертність від раку молочної залози на 25%. Однак в абсолютних показниках це означає, що без скрінингу помре п’ять жінок з 1000 віком 50 років і більше, а серед тих, які пройшли скринінг — чотири жінки з 10003. І, до речі, відносний показник може ввести в оману не лише потенційних пацієнтів; німецький психолог Ґерд Ґіґеренцер опитав 150 гінекологів і з’ясував, що третина з них неправильно розуміла вираз «зниження ризику смерті на 25%», — вони вважали, що з 1000 жінок, які пройшли скринінг, помре на 25 або навіть на 250 менше осіб4. Я не стверджую, що мамографія є чимось поганим чи непотрібним, йдеться лише про те, що для ухвалення якнайкращого рішення і пацієнти, і лікарі мають знати, що насправді ховається за показником відносного ризику.
Інколи шлях до показників абсолютного ризику дуже тернистий. У багатьох дослідженнях їх не повідомляють взагалі, а в деяких випадках доводиться шукати в таблицях. Ймовірно, ви натрапляли на твердження, що безпечної дози алкоголю не існує. Дослідження, в якому науковці дійшли такого висновку, опублікували у 2018 році в журналі The Lancet5. Про цю роботу навіть писали на сайті Міністерства охорони здоров’я України6. Втім, ця робота була саме тим випадком, коли автори повідомили лише про відносний ризик, а отже доступна відповідь про те, наскільки небезпечним є вживання алкоголю, ховалася за сімома замками7. Наприклад, науковці повідомляли, що відносний ризик отримати проблеми зі здоров’ям зростав на 0,5% при вживанні однієї порції алкоголю (10 грамів етанолу) на добу. Чи багато це? Пресслужба The Lancet звернулася до авторів дослідження за роз’ясненням8. З’ясувалося, що серед 100000 осіб віком 15–95 років, які протягом року не вживали алкоголь взагалі, у 914 розвинулась одна з 23 пов’язаних з алкоголем проблем зі здоров’ям. Натомість серед тих, хто вживав одну порцію алкоголю щодня протягом року, таких випадків було 918 на 100000. Тобто йдеться про додаткові 4 випадки на 100000 осіб на рік. Як бачимо, показники абсолютного ризику дозволяють краще зрозуміти гучний висновок «безпечної дози алкоголю не існує».
Чи може алкоголь бути корисним?
Небезпека ≠ ризик
Не лише показник відносного ризику може звучати лячно. Через плутанину між поняттями небезпеки та ризику тривожні повідомлення періодично з’являються в медіа, зокрема після виходу нових монографій Міжнародного агентства з дослідження раку (IARC). Це організація у складі ВООЗ, яка аналізує наявні дослідження і визначає, чи може певний фактор бути канцерогенним. Важливо підкреслити, що IARC визначає лише небезпеку і не оцінює ризики9.
Небезпека — це те, що може за певних обставин завдати шкоди, в цьому випадку — викликати рак.
Приклад для наочності: ніж — небезпека. Використання ножа підвищує ризик травмування. Що частіше та необережніше людина взаємодіє з ножем, то більше зростає ризик поранитися. Якщо ніж у шухляді, ризик травмування практично нульовий.
За понад 50 років роботи працівники агентства класифікували близько 1000 факторів на канцерогенний потенціал і розподілили їх на групи: Група 1 — канцерогенні для людини, Група 2А — ймовірно канцерогенні, Група 2В — можливо канцерогенні, Група 3 — неможливо класифікувати10.
Оскільки IARC не оцінює рівні впливу, дозування та ризики, у їхніх категоріях справжній вінегрет. У першу групу співробітники агентства віднесли, наприклад, плутоній, автомобільний бензин, оброблене м’ясо, азбест, куріння цигарок та сонячне випромінювання. Очевидно, що всі ці речі мають різний вплив на людину, і куріння цигарок — це не те саме, що прогулянка в сонячний день. Такі висновки не лише можуть збивати з пантелику, їх ще використовують активісти та адвокати у судах. Наприклад, те, що аспартам міститься в групі «можливий канцероген», не означає, що вживання цього замінника цукру в звичайних кількостях викликає в людей рак. А після того, як працівники IARC класифікували пестицид гліфосат в групу 2А, з’явилися десятки тисяч судових позовів проти компанії Bayer-Monsanto (компанія Bayer придбала Monsanto в 2018 році)11. Або ось інший приклад: не так давно, в жовтні 2025 року, група науковців звернулася до міністра охорони здоров’я Великої Британії з проханням зобов’язати виробників шинки та бекону маркувати упаковки попередженням на зразок «куріння вбиває», як це пишуть на пачках з цигарками12.
«Споживачі заслуговують на чітку інформацію. Більшість людей не усвідомлюють, що ВООЗ класифікує м’ясо, оброблене нітритами, таке як бекон і шинка, в тій самій канцерогенній категорії, що й тютюн та азбест», — сказав один із ініціаторів звернення.
IARC класифікувало оброблене м’ясо в першу категорію у 2015 році. Дослідження, які потрапили у вибірку агентства, , що 50 грамів переробленого м’яса (приблизно вага однієї сосиски), спожитого щодня, збільшують ризик розвитку раку прямої кишки на 18%13. Страхітливі заголовки, звичайно ж, не змусили себе чекати. Ні IARC, ні медіа не прокомунікували ці висновки належно. 18% — це відносний ризик, а абсолютне збільшення ризику, яке в медіа згадували зрідка, дорівнювало близько одному відсотковому пункту; за звичайних обставин хворіє приблизно шість людей зі 100 (6% — базовий показник), а серед тих, хто щодня протягом всього життя вживав оброблене м’ясо — 7% (сім осіб зі 100)14. Тобто один додатковий випадок. Втім, навіть сьогодні від українських дієтологів можна почути, що збільшення ризику на 18% — це «ну дуже багато».
До речі, науковці неодноразово звинувачували IARC в упередженості, ігноруванні достовірних доказів та фокусуванні на слабких дослідженнях. Ті, хто хочуть детальніше ознайомитись з матеріалами, можуть прочитати статтю в журналі Regulatory Toxicology and Pharmacology, у якій вчені зазначають, що класифікація IARC ґрунтується на застарілій концепції другої половини ХХ століття, а не сучасних підходах15. Також можна ознайомитись зі статтею статистика Роберта Тароне, у якій він критикує низку аспектів щодо зарахування гліфосату в категорію 2А16.
***
Числа і гучні заяви можуть навіяти страху та дезінформувати, а журналісти і маркетологи — використати їх для привернення уваги та просування продуктів, зокрема медичних препаратів. Якщо працівники у сфері громадського здоров’я, вчені і ЗМІ надаватимуть більше контексту результатів досліджень, зокрема показники не лише відносного, а й абсолютного ризику, суспільство отримуватиме зрозумілішу інформацію. Ймовірно, це підвищить стійкість суспільства до подібних маніпуляцій, і справді важливі попередження про небезпеку в майбутньому сприйматимуться серйозно, а не як черговий беззмістовний крик.
