Печія може зруйнувати будь-яке свято. Після новорічного частування хочеться лягти у ліжко та миттєво заснути. Але раптом — дискомфорт, печіння за грудиною, кислий присмак у роті. Це гастроезофагеальний рефлюкс (ГЕР) — закид шлункового вмісту до стравоходу. Він викликає неприємні симптоми, які власне називають печією.
На межі стравоходу та шлунка розташований нижній стравохідний сфінктер. Коли ми ковтаємо, це м’язове кільце розслабляється, пропускаючи їжу. Потім щільно стискається, щоб запобігти потраплянню шлункового вмісту до стравоходу. Порушення роботи нижнього стравохідного сфінктера призводить до рефлюксу.
Слизова оболонка шлунка пристосована витримувати дію кислоти та ферментів. Орган залишається неушкодженим завдяки багаторівневому механізму, де найпершою «лінією оборони» є слизово-бікарбонатний бар’єр1. Спеціальні клітини (мукоцити) виділяють густий, в’язкий слиз, який щільно вкриває внутрішню поверхню шлунка. До того ж слиз містить лужні сполуки (бікарбонати), які нейтралізують кислоту біля стінки органа. Стравохід не має такого захисного бар’єру. Шлунковий вміст, коли потрапляє до стравоходу, обпікає його слизову оболонку. Печія — це сигнал SOS про «розгерметизацію» шлунка.
Міф: будь-яка печія є безпечною
Багато людей вважають печію дискомфортом, не вартим уваги. Це твердження є правильним лише тоді, коли рефлюкс трапляється зрідка. Тобто печія після святкового застілля, до прикладу, раз на кілька місяців не є приводом для хвилювання та звернення за медичною допомогою. Проте часта печія — це ознака гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ), яка може мати серйозні ускладнення, якщо її не лікувати.
Коли печія вважається хворобою? У 2006 році міжнародна група, до якої увійшли 44 провідні експерти з 18 країн світу, узгодила критерії визначення ГЕРХ. Це рішення закріпили в рекомендаційному документі під назвою «Монреальський консенсус»2. Рефлюкс є хворобою, коли погіршує якість життя. Це можуть бути легкі симптоми, які виникають два й більше рази на тиждень, або помірні чи тяжкі симптоми, частіші ніж раз на тиждень.
Чому ГЕРХ є небезпечною? Часті пошкодження слизової оболонки стравоходу шлунковим вмістом можуть призвести до незворотних змін у тканинах. Через хронічний вплив кислоти відбувається процес метаплазії — клітини стравоходу змінюються, стаючи подібними до клітин кишківника. Цей стан називають стравоходом Барретта.
Здоровий стравохід вистелений багатошаровим плоским незроговілим епітелієм. При стравоході Барретта плоский епітелій замінюється одношаровим циліндричним епітелієм, який характерний для кишечника. Також з'являються клітини, які виробляють слиз для захисту стінки стравоходу від агресивного шлункового соку.
Здорові клітини стравоходу призначені для швидкого проведення їжі та захисту від тертя. Метапластичні клітини є адаптацією організму: краще витримують низький рівень pH, але частіше діляться для швидкого загоєння пошкоджень. Через накопичення генетичних помилок вони мають високий ризик подальшого переродження у ракову пухлину3.
ГЕРХ також може бути причиною симптомів, які на перший погляд здаються не пов’язаними з рефлюксом. Зокрема, хронічний кашель і запалення слизової оболонки гортані. Вони виникають через те, що мікроскопічні краплі кислоти під час рефлюксу можуть потрапляти в дихальні шляхи. Тому якщо печія турбує вас частіше ніж двічі на тиждень, краще звернутися до гастроентеролога, який призначить лікування.
Міф: у всьому винна підвищена кислотність
Соляна кислота у шлунку корисна та потрібна. Вона бере участь у процесах травлення і захищає від інфекцій. Більшість бактерій і вірусів гинуть у кислому середовищі. До слова, збудник гастриту Helicobacter pylori виробляє фермент уреазу, щоб нейтралізувати кислоту навколо себе4. Інакше в шлунку не вижити. Також кислота необхідна для перетворення деяких мікроелементів, зокрема заліза, у форму, яку організм здатний засвоїти. Через це люди зі зниженою кислотністю мають підвищений ризик дефіциту заліза (анемії)5.
Надмірне вироблення кислоти майже ніколи не викликає ГЕРХ6. Насправді не так важливо, наскільки кислим є шлунковий вміст. Головна проблема полягає в тому, що він потрапляє туди, куди не треба. Організм має кілька бар’єрів для запобігання рефлюксу, зокрема нижній стравохідний сфінктер, діафрагму (широкий м’яз, розташований між грудною і черевною порожнинами) та силу тяжіння. Вони можуть ослабнути через різні причини. Наприклад, людина повечеряла і лягла в ліжко. Переїдання механічно розтягує шлунок, що призводить до розмикання сфінктера. Сила тяжіння вже не допомагає утримувати шлунковий вміст, і починається печія.
Правда: певні продукти провокують печію
Печія часто починається протягом години після вживання їжі. Продукти можна розділити на дві групи залежно від механізму впливу на стравохід. Перша розслаблює нижній стравохідний сфінктер. Це їжа з високим вмістом жирів, цукру, шоколаду, цибулі. Друга група не впливає на сфінктер, але напряму подразнює слизову оболонку стравоходу. Це цитрусові фрукти, помідори та гострі страви7.
Науковці ще остаточно не знають відповіді на питання, як саме деякі продукти впливають на сфінктер. До прикладу, подразнення стравоходу помідорами чи апельсинами можна було б пояснити їхньою кислотністю. Проте в одному дослідженні вчені виявили, що томатний та апельсинові соки, змінені так, щоб мати нейтральний pH, все одно викликають рефлюкс8. Тобто можна припустити інший механізм дії. Жирна їжа викликає печію передусім через довгий час перетравлення. Що довше шлунок заповнений, то більше ймовірність, що його вміст потрапить до стравоходу9.
Раніше лікарі рекомендували пацієнтам уникати всієї «тригерної» їжі. Проте недавні дослідження вказують на те, що дія продуктів на рефлюкс значно відрізняється у різних людей. Тому сучасна медицина пропонує персоналізований підхід. Краще визначити за допомогою харчового щоденника, які продукти провокують печію саме у вас10.
Для більшості пацієнтів важливішим є не те, що вони їдять, а як. Великий об’єм порцій та харчування менш ніж за 2–3 години до сну є набагато сильнішими факторами ризику, ніж конкретні продукти11. Також для запобігання рефлюксу лікарі Американського коледжу гастроентерологів рекомендують не палити і позбутися зайвої ваги, якщо вона є12.
Міф: нащо ліки, якщо є сода
Одним із народних методів лікування печії є використання харчової соди. Дійсно, вона дає тимчасове полегшення. При потраплянні в шлунок сода вступає в хімічну реакцію з соляною кислотою, нейтралізуючи її. Як наслідок, утворюються вода, кухонна сіль та вуглекислий газ.
На жаль, багато людей використовують соду роками замість того, щоб звернутися до лікаря, пройти діагностику та отримати сучасне лікування. Вживання соди довго або у великих дозах може бути небезпечним через порушення електролітного балансу, особливо у людей з серцево-судинними, нирковими хворобами або вагітних жінок13,14. При печії, яка трапляється час від часу, краще використовувати препарати «швидкої допомоги» — антациди, які знижують кислотність шлункового вмісту, та альгінати, які утворюють гелевий бар’єр, ніби «обволікуючи» шлунок. Але якщо печія турбує регулярно — необхідно звернутися до лікаря.
Міф (або ні!): печія у вагітної — немовля з волоссям
Є народна прикмета: якщо вагітна жінка страждає на сильну печію, то в неї народиться немовля з густим і довгим волоссям. Це твердження довго вважалося забобоном. Проте, можливо, в ньому є дрібка правди. Вчені з Університету Джонса Гопкінса вирішили перевірити цю прикмету, спостерігаючи за вагітними жінками15.
У статті, опублікованій в 2006 році в журналі Birth, вони пишуть: «На наш превеликий подив і певною мірою розчарування, застосування простих, але стандартних наукових методів для дослідження обґрунтованості цього повсюдного “міфу” про вагітність призвело до його часткового підтвердження. Зв’язок не був ідеальним, але дані були досить переконливими».
Більшість (23/28) жінок з помірною або сильною печією народили дітей з великою кількістю волосся, і навпаки, більшість (10/12) жінок, які не мали печії, народили дітей з малою кількістю волосся. Автори статті пояснюють це дією гормонів під час вагітності. Вони розслаблюють нижній стравохідний сфінктер, що призводить до печії. З іншого боку, ці ж самі гормони відповідають за ріст волосся у плода. Оскільки автори статті спостерігали за невеликою кількістю жінок, потрібні подальші дослідження. Тоді можна буде точно сказати, міф чи правда ця народна прикмета.
Міф: свята без печії не буває
Звісно ж, ні! Можна чудово провести свята без дискомфорту в шлунку та печії. Проте це потребує певної дисципліни. Головне — не переїдати. Краще їсти частіше, але меншими порціями. Не лягати протягом 2–3 годин після вживання їжі. Уникати «тригерних» продуктів. Краще не носити одяг з паском, який перетискає живіт. Не зловживайте алкоголем, оскільки він теж провокує рефлюкс. Про всяк випадок бажано мати в домашній аптечці препарати для швидкого полегшення печії. Тоді свята пройдуть з хорошим настроєм і без неприємних симптомів.
