Персонажі із декількома головами — не рідкість у міфах народів світу. Чи можуть вони існувати насправді? Якщо коротко: ні. Доволі численні випадки народження так званих «двоголових» людей, телят, черепах, змій та інших тварин не є справжніми прикладами двоголовості. Персонажі міфу — багатоголове чудовисько Тифон, дволикий Янус, спершу п’ятидесятиголовий¹, а пізніше — триголовий пес Цербер, триголовий Змій Горинич та багато інших міфічних почвар є однією істотою з великою кількістю голів. Навіть якщо голови уособлюють різні сутності (як, наприклад, у божества входу і виходу Януса) персонаж діє як одне ціле, що можна помітити принаймні по одному імені. В реальному світі ставлення інакше. Коли ми називаємо істоту двоголовою, то насправді сприймаємо її як два організми, що частково поєднані між собою.
Показові приклади ставлення правосуддя до нерозділених близнюків. Брати Чанґ та Енґ Банкери — ті самі, завдяки яким закріпився вираз «сіамські близнюки» — свого часу отримали громадянство США та одружились із двома жінками. У Сполучених Штатах одруження з двома людьми заборонене і карається ув’язненням. Але нікому не спало на думку подати позов на братів Банкерів, хоч їхні тіла частково поєднані.
Коли один із близнюків скоює злочин, то йому вдається уникнути покарання, адже у разі виконання вироку буде покарано невинну людину. Точні записи таких судових справ не відомі, але зі спогадів XVII століття житель Генуї Лазар Коллоредо уникнув страти за вбивство. До тулуба Лазара приросла голова, трохи тулуба та ліва нога брата на ймення Йоанн Баптист Коллоредо. Він не вмів розмовляти, тільки на поштовхи відповідав рухами очей, губ та вух. Коли Лазар постав перед судом, представники закону засудили його до смертної кари і водночас визнали за Йоанном Баптистом право на життя. Оскільки його існування повністю залежало від брата, вбивцю помилували.
Інший приклад із 1920-х років стався з нерозділеними близнюками Лучіо та Сімплічіо Ґодінами. Лучіо мав автомобільні права й одного разу на вулицях Маніли зачепив машиною візок. Покарання передбачало незначне тюремне ув’язнення, суддя відпустив обох, оскільки несправедливо карати Сімплічіо вкупі із Лучіо².
До двоголових тварин ми також ставимось як до двох істот, частково об’єднаних між собою. Зазвичай їм дають два імені, а не одне, як персонажу із міфів Церберу чи літератури — Флаффі, . Якось британські школярі з міста Сілвердей (Ланкашир) долучились до проєкту «Лосось у класі» — вирощували риб з ікринок і випускали в море. З однієї ікринки народилась двоголова риба, яка доросла щонайменше до 2,5 сантиметрів і стала улюбленицею класу. Чи то пак, улюбленцями. Учні ідентифікували їх як двох риб і назвали Сем та Елла. Вочевидь, вони обігрували відомий англійський мем про Salmon Ella — «Лосось Елла», а також «сальмонела». Якби риба була однією, то використали б гру слів. Але веселі дітки вважали їх двома рибами, тому помізкували над видозміною і вигадали Сема та Еллу. Якщо вимовляти швидко, то також отримаємо «сальмонелу» — Sem’n’Ella³.
Наукові спостереження підтверджують, що нерозділені близнюки є двома істотами. Поведінка двоголових тварин не виявляє ознак єдності. Наприклад, дві голови змії можуть конкурувати за одну здобич, цим самим подовжуючи час заковтування їжі, яка й так мала живити одне тіло⁴.
Гаразд, нехай не двоголові, а нерозділені — чи може ця особливість закріпитись і стати нормою для якогось виду? Наявні спостереження вказують на те, що це неможливо або принаймні вкрай малоймовірно, оскільки з’єднання близнюків не підвищує шанси на виживання, а зменшує їх.
Дві голови на одному тілі виникають із декількох причин. Це можуть бути різноманітні варіанти нерозділення близнюків — від простого збереження контакту невеликими ділянками тіла, як у братів Банкерів, до випадків, коли один близнюк недорозвинутий і повністю залежить від організму другого близнюка. Інший шлях — дипрозопія, тобто розщеплення голови надвоє.
Подібні порушення розвитку траплялись із бознаколишніх часів, але так і не зацікавили природний добір. Деякі навіть залишили слід у палеонтологічному літописі. Зокрема у відкладах крейдяного періоду віком приблизно 122 мільйони років знайдено рештки рептилії із двома головами. Тварина загинула незабаром після народження або коли ще була ембріоном⁵. Подібна доля спіткала більшість інших тварин із такими особливостями розвитку. Явище двоголовості — не рідкість, його помічали в представників різних еволюційних гілок хребетних тварин. Але здебільшого — в ембріонів. Мало кому із нерозділених близнюків вдається прожити більш-менш тривале життя. Серед рекордсменів виживання — наземні черепахи, змії та люди.
Випадки двоголових наземних черепах та змій доволі відомі, таких тварин можна побачити на пересувних тераріумістичних виставках, деякі з них заїжджали в Україну. Виживанню рептилій сприяє декілька чинників. Насамперед — те, що змії та наземні черепахи ніколи не робили еволюційну ставку на швидкість пересування. Деякі змії більш-менш швидко повзають, та якби позмагалися з іншими тваринами, то були б в аутсайдерах. Коли нормальні одноголові істоти не вирізняються спритністю, то двоголові також можуть дозволити собі не поспішати.
Доказом цього є нелегка доля двоголових морських черепах. Життя у водному середовищі диктує більше вимог до пересування. Двоголові черепахи, що якось ґибали по землі, вкрай рідкісні у морі. Відомо лише два випадки існування двоголових морських черепах, та й ті довго не прожили. В обох випадках це була зелена черепаха. Одну пару ембріонів нерозділених близнюків знайшли пів століття тому в Коста-Ріці⁶ і одну новонароджену пару виявили на узбережжі Туреччини у 2015 році⁷.
Інші двоголові водні тварини також довго не живуть. Мабуть, рекордсменом є двоглова аравана 15 сантиметрів завдовжки, яку, якщо вірити інтернет-джерелам, демонстрували в Сінгапурі на виставці Practical Fishkeeping at Aquarama 2007⁸. Цілком можливо, що ця історія правдива, оскільки аравани невибагливі до умов існування й легко призвичаються брати корм з рук. В акваріумі є шанси на виживання принаймні в аравани.
У дикій природі двоголові водні мешканці швидко гинуть. Навіть міноги — представники особливої групи, віддалено схожі на здивованого вугра — не можуть дозволити собі дві голови. Хоча з точки зору порівняльної анатомії будова міног простіша, ніж у черепах чи змій, але навіть для них подвоєння тіла смертельне. Японський дослідник Дайчі Сузукі здійснив у лабораторії штучне запліднення ікри міноги і отримав 25 двоголових ембріонів. На думку Сузукі, в природі тварини з подібним відхиленням не мають шансів на виживання⁹.
Відомо 14 випадків нерозділення близнюків та дипрозопії в акул. В усіх випадках описані ембріони різних стадій, ніхто не зустрічав у морі живу двоголову акулу¹⁰. Двоголових скатів також бачили лише ембріонами¹¹.
Ще гірше ведеться близнюкам амфібій. Двохголових пуголовків легко отримати в лабораторних умовах, однак жоден із них не дожив до остаточного перетворення на жабу. Вчені припускають, що це пов’язано зі змінами в травній системі¹². Відома лише одна амфібія, яка в дорослому віці живиться рослинами — жабка Xenohyla. Її раціон складається із листя коки, тож в лабораторіях ксенохілу не знайдете. Досліднику не просто пояснити керівництву та поліції, навіщо потрібен кущик коки в кабінеті. Інші амфібії в дорослому віці — хижаки, тоді як пуголовки рослиноїдні. Під час метаморфози жаби не лише позбуваються хвоста, але й зазнають суттєвих змін у кровоносній, дихальній та травній системі. Схоже на те, що труднощі в перебудові кишківника є фатальними для нерозділених близнюків.
Чи спроможні двоголові птахи прожити після вилуплення з яйця бодай один день? Якщо такі шанси є, то вкрай мізерні. Існує чимало наукових публікацій із дослідженням зрощених близнюків змій, черепах, людей та інших ссавців. Вчені, які досліджують дипрозопію, вміють штучно викликати появу цієї патології в курячих ембріонів¹³. Тоді як повідомлення про вилуплення живих двоголових птахів наявні переважно в інтернет-ресурсах і принаймні деякі із них викликають сумніви. Особливо інформація про двоголового дорослого дрозда, якого буцімто вполювали в Сирії¹⁴. Як доказ демонструють фото птаха із двома повноцінно розвинутими головами, тоді як у близнюків, що мають спільний тулуб, зазвичай одна голова помітно менша. Окрім того, голови відрізняються одна від одної строкатістю пір’їн, що також не характерно для близнюків. Також маю підстави сумніватись щодо курчати із дипрозопією, фотографія якої наведена у Вікіпедії. В підписах вказано, що такий експонат виставлений в зоологічному музеї Університету Оулу (Фінляндія). Більш серйозних підтверджень — згадки в наукових публікаціях або принаймні на сторінці музею — не вдалось знайти. Виглядає курча чудернацьким — із двома дзьобами та третім оком посередині голови. Та особисто мене дивує, що його зберігають у вигляді опудала, а не в скляній посудині із консервуючим розчином. При виготовленні опудала таксидерміст вилучає внутрішні органи, мозок, очі та інші частини тіла, які легко піддаються гниттю. З наукової точки зору саме ці органи найбільш цінні, за ними можна дослідити розвиток патології. Тож чи музейні працівники дали фука чи то й не було ніякого двоголового курчати?
Для ссавців відомо чимало випадків народження нерозділених близнюків та звірів із дипрозопією. Більшість із них — це тварини, з якими люди контактують найчастіше: поросята, телята, кошенята і, звісно, самі люди. У дикій природі таке трапляється, але дитинчата швидко гинуть і тому рідше потрапляють на очі. Виживання ссавців із двома головами можливе лише за допомоги людей, та й то не завжди. Дипрозопи зазвичай гинуть у перші тижні, хоча бувають винятки. Наприклад, кіт із двома мордочками на прізвисько Френк і Луї прожив 15 років¹⁵. Відомі три випадки розвитку людських ембріонів із дипрозопією, в усіх лікарі вважали їх нежиттєздатними, рекомендували зробити аборт, на що батьки дали згоду¹⁶. Апеляція до прикладу котів Френка і Луї в цьому випадку недоречна, адже ембріональний розвиток людей і котів суттєво відрізняється, особливо розвиток мозку.
Близнюки із нерозділеним тілом мають шанс вижити, якщо більшість органів окрема. Таке трапляється нечасто. Навіть поміж людей, за наявності медичної допомоги нерозділені близнюки зазвичай гинуть у материнській утробі. Поміж тих, хто народився живими, 88% незабаром померло самі по собі або під час спроби хірургів розділити тіла¹⁷. Коли кожен близнюк доволі автономний, ймовірність виживання суттєво зростає. Брати Чанґ та Енґ Банкери прожили 62 роки (11.05.1811 — 17.01.1874). На рік менше прожили нерозділені сестри Міллі та Крісті Маккой (1851 — 1912), які померли на 62-році життя від туберкульозу — хвороби, не пов’язаної із особливостями їхнього ембріонального розвитку. Обидві пари були громадянами США, де наприкінці ХІХ століття 60 років були цілком нормальною тривалістю життя¹⁸. Однак навіть їхній успіх значною мірою залежав від допомоги інших людей. Численні історії тварин із двома головами вказують, що ця особливість не закріплюється еволюцією і двоголові створіння здатні до самостійного існування будуть хіба що в міфах.
