Мабуть, кожна стародавня цивілізація наділена сьогодні такою собі «візитівкою», завдяки якій її впізнають люди, вельми далекі від академічної науки. Скажімо, щойно мова заходить про Єгипет, в уяві постають піраміди та сфінкс. Античні греки відомі нам як основоположники європейської філософської думки, а римляни — як творці зразкової правової системи. Стародавні майя натомість дотепер овіяні ореолом таємничості. У сучасному світі вони уславилися насамперед своїм дуже складним і буцімто надзвичайно точним календарем. Кожен міг чути про видатні досягнення майя в астрономії й математиці, але навіть освіченим гуманітаріям буває складно відрізнити їх від інших великих цивілізацій Доколумбової Америки — ацтеків та інків. Тож чому наші перші асоціації із майя стосуються саме календаря, релігії та астрономії? Чи справді календар майя був більш точним, ніж григоріанський? Як їхні уявлення про час відрізнялися від світогляду людини, вихованої в християнській традиції? Як виглядав календар майя? Нарешті, чи справедливо докоряти майя за ту хвилю загальної паніки, яка охопила1 світ у 2012 році в очікуванні сумнозвісного «кінця світу»? Спробуємо далі відповісти на ці та інші питання2.
Монумент, який ви бачите на зображенні, у популярній культурі та ЗМІ часто згадується як «календар майя». Сьогодні він перетворився на найбільш впізнаваний серед загалу символ цієї цивілізації. Сумна іронія ситуації полягає в тому, що насправді цей так званий Камінь Сонця не має жодного стосунку до стародавніх майя і не є календарем. Його створили представники іншої Доколумбової цивілізації — ацтеки. Як нещодавно показав Девід Стюарт, в центрі монумента зображено правителя ацтеків Мотекусому (Монтесуму) ІІ. Називати «Камінь Сонця» календарем майя — те саме, що й приписувати Колізей грекам. Цей приклад чудово демонструє, якими поверхневими і розпливчатими є наші уявлення про культури Доколумбової Америки.
У попередньому матеріалі ми вже розповідали, що провідні майяністи першої половини ХХ століття, на жаль, дуже доклалися до створення привабливого, але хибного образу майя як цивілізації особливих людей, які пильно спостерігали за рухом небесних тіл і мало переймалися земними клопотами. Ерік Томпсон зокрема писав: «Жоден інший народ в історії не виявляв такого захопленого інтересу до часу, як майя, і жодна інша культура не мала будь-коли такої розвиненої філософії настільки незвичного предмета…. Для майя час становив всеосяжний інтерес»3. Приблизно з 1960-х років, завдяки успіхам у читанні ієрогліфічних написів та накопиченню археологічного матеріалу, обмеженість і спрощеність такого погляду ставала дедалі очевиднішою4. Нині ми добре знаємо, що майя не лише вимірювали час та молилися зіркам. Подібно до людей на інших континентах, вони будували міста, торгували, воювали з сусідами тощо. Під впливом цих відкриттів виникає спокуса хитнути маятник у протилежний бік: перетворити стародавніх майя на зрозумілих нашому сучасникові прагматиків, які мислили категоріями «реальної політики» або економічної доцільності. На наш погляд, обидві крайності далекі від істини. Безперечно, майя жили багатоманітним життям, проте календар і пов’язані з циклами часу обряди відігравали в ньому дуже 5.
Календар майя складний і використовувався не лише для задоволення таких суто практичних потреб, як визначення дати початку чергового землеробського сезону. Ми звикли мислити про час як про певну абстракцію: незмінний плин годин, днів та років, що потрібен нам насамперед для упорядкування власного життєвого ритму. Проте в стародавніх культурах він був виявом божественної волі, елементом усталеного космічного ладу. Перебіг подій, доля окремих людей і народів визначалися зміною календарних циклів.
Саме сакральною природою часу зумовлювалося притаманне усім цивілізаціям Мезоамерики співіснування кількох календарів. Український майяніст Віктор Талах з цього приводу слушно зазначав: «для людини стародавньої доби час є якісно різним у різних своїх моментах… в одні можна займатися певними справами, а в інші — ні... Тому мета стародавніх календарів, серед яких календар майя — не виключення, не стільки визначити кількість часу, що минула між певними подіями, скільки встановити його якість, ті могутні природні і надприродні сили (для стародавньої людини принципової різниці між ними немає), які діють у ту або іншу мить. А оскільки таких сил у світі майя було багато, то й системи визначення їхнього впливу в часі також мали бути численними»6. До сказаного можна додати, що різноманітність календарів випливала також із багатофункціональності часу як такого. Його можна вимірювати ритуальними подіями, землеробськими сезонами і життям окремої людини. Навіть у нашому світському суспільстві єдиний григоріанський календар на ділі виконує різні функції: за ним ми визначаємо дати державних свят або сприятливий час для сівби, справляємо дні народження та річниці весілля. За бажання для кожної із цих цілей можна створити особливі системи рахунку часу.
Як виглядав календар майя?
Мезоамериканські календарі, попри незначні відмінності, явно мали спільну основу й походження. Майя не винайшли свій календар самотужки — найбільш ранні відомі на сьогодні календарні записи знайдено західніше від області їхнього розселення7. Проте писарям майя вдалося значно вдосконалити надбання попередників, зокрема додати особливі ієрогліфи для позначення певних періодів часу.
Базовими одиницями календарної системи майя є 13-добовий тиждень та 20-денний місяць. Кожен із двадцяти днів місяця мав особливу назву, а його позицію в межах тижня позначали цифрами від 1 до 13. Якщо тиждень починався, наприклад, днем 1 Іміш, то за ним ішли дні 2 Ік’, 3 Ак’баль і так аж до 13 Бен. Після тринадцятого дня починався новий тиждень, але двадцять днів місяця спливали далі у незмінному порядку: 1 Хіш, 2 Мен, … 7 Ахав, 8 Іміш, 9 Ік’ і так далі. За такої системи, дати з однаковим числом і назвою повторювалися раз на 260 днів, утворюючи цикл, що його прийнято умовно називати цольк’іном, або в перекладі з юкатекської мови майя, «порядком днів». Автентична стародавня назва цього календаря наразі невідома. Для багатьох культур Мезоамерики 260-денний цикл мав величезне релігійне і світоглядне значення. Кожен день календаря асоціювався із пануванням певного бога чи духа, тому за ним намагалися передбачити долю людини. У гірській Гватемалі майя донині в буквальному сенсі цього слова живуть за цольк’іном: визначають час сівби та збирання врожаю, здійснюють церемонії, укладають шлюби і навіть провіщають хвороби або смерть8.
Ієрогліфи днів цольк’іна — 260-денного календаря майя. Промальовки Лінди Шіле.
Окрім 260-денного ритуального циклу, в Мезоамериці використовувався також більш практичний і подібніший до нашого землеробський 365-денний календар сонячного року, який майя називали хааб. У деяких спільнотах гірської Гватемали та мексиканського штату Чіапас він досі виконує роль цивільного календаря. Хааб складається із вісімнадцяти 20-денних місяців, до яких наприкінці року додається ще п’ять днів, котрі або утворюють короткий місяць Вайеб, або відомі як дні без назви — вони вважалися небезпечними та нещасливими. Високосних років у майя не існувало, що спричиняло поступове відхилення календаря від реального астрономічного часу. Завдяки спостереженням за сонцестояннями та рівноденнями вони про цю похибку, безперечно, знали, проте не намагалися її виправити. Мабуть, з погляду народів Мезоамерики будь-яке втручання у встановлений богами порядок було неприпустимим, і уявлення про священну природу календаря переважало над практичними потребами астрономічної точності. Кожен день нумерувався в межах свого місяця: після 1 Шуль наставав день 2 Шуль і так до 19 Шуль. Двадцятий день майя зазвичай називали «усадженням» нового місяця, тому коректніше позначати його не 20 Шуль, а 0 Йашк’ін. У XVI столітті католицький єпископ Дієґо де Ланда залишив нам докладний опис місяців сонячного року та пов’язаних із ними церемоній. Він зокрема зазначав, що новий рік у майя Юкатану починався в перший день місяця Поп. Новорічні святкові обряди супроводжувалися викиданням старих речей, очищенням тіла, принесенням жертви богам, спаленням пахощів, бучними бенкетами та веселощами9. Як довів Девід Стюарт, новорічні церемонії, супроводжувані встановленням кам’яних монументів (стел), відбувалися в день «усадження Поп» і за класичної доби історії майя (ІІІ–Х століття нашої ери)10.
Ієрогліфи місяців хааба — 365-денного сонячного року майя. Промальовки Лінди Шіле.
Термін «усадження» вживався як частина фрази «сів на владарювання» в описах царської коронації. Його використання підтверджує, що майя сприймали проміжки часу як живих істот, котрі послідовно змінювали одне одного на уявному троні. Це виразно засвідчено у книгах Чілам Балам, на сторінках Паризького кодексу і в тексті панелі із «Храму написів» у Паленке11. Народам Мезоамерики взагалі притаманна віра в існування душі у найрізноманітніших предметів і явищ навколишнього світу. Через це, наприклад, освячення нової будівлі позначалося в ієрогліфічних текстах майя як «входження вогню». На стелі 31 з Тікаля завершення половини двадцятилітнього циклу описане як «зменшення наполовину» восьми тисяч небесних та земних богів12. Вочевидь, спливання календарних періодів сприймалося як смерть відповідних богів. З початком нового двадцятиліття, напевно, відбувалося їхнє оновлення та відродження.
Чи точний календар майя?
Надзвичайно популярний і живучий науковий міф — буцімто календар майя найточніший у світі та досконаліший за нашу власну систему вимірювання часу. Це твердження, як і деякі інші помилкові гіпотези, бере свій початок від першої половини ХХ століття, коли фахівці намагалися інтерпретувати відомі їм ієрогліфічні написи суто крізь призму астрономії та нумерології, ігноруючи історичний зміст текстів. Зокрема на початку 1930-х років Джон Тіпл опублікував ґрунтовне дослідження, присвячене астрономії майя, в якому підсумував свою успішну дешифровку записів дат місячного календаря, а також спробував довести, що жерці майя вміли напрочуд точно визначати тривалість тропічного сонячного року13. Аби обґрунтувати останню тезу, Тіпл звернувся до написів з Копана і Паленке. Календарні дати, викарбувані на стелі A з Копана, він витлумачив як свідчення того, що майя використовували 19-річний Метонів цикл — проміжок часу, який застосовується для узгодження тривалості тропічного року та синодичного місяця у місячно-сонячному календарі. Далі дослідник, користуючись Метоновим циклом, синодичним місяцем та календарними датами майя, здійснив низку складних розрахунків і дійшов висновку, що жерці з Копана фіксували на монументах тривалість тропічного року, яка дорівнювала 365,2420 дня. Для порівняння: у григоріанському календарі рік складається з 365,2425 дня, а відповідно до даних сучасної астрономічної науки, його тривалість сягає приблизно 365,2422 дня13. Отже, за Тіплом стародавні майя справді могли би похизуватися дивовижною точністю своїх розрахунків. Проблема тільки в тому, що у написах, які він досліджував, про Метонів цикл чи тривалість сонячного року насправді не йдеться, тобто всі висновки вченого позбавлені надійних підстав. Скажімо, на стелі A з Копана оповідається не про рух Місяця чи Сонця, а про встановлення царем монументів з нагоди минулих і прийдешніх календарних ювілеїв14. Джон Тіпл побудував свою гіпотезу на вилучених з контексту датах і надав їм принципово іншого змісту, аніж самі автори стародавніх текстів. Далі його розрахунки потрапили до науково-популярної літератури і швидко перетворилися на твердження «календар майя — найточніший у світі». Насправді, як ми вже побачили, календар сонячного року досить швидко відхилявся від астрономічного часу через відсутність додаткових днів.
Ритуальний і сонячний календарі застосовувалися одночасно, тому кожен день мав особливе позначення як за цольк’іном, так і за хаабом, наприклад 8 Іміш 4 Йашк’ін, 9 Ік’ 5 Йашк’ін тощо. Такі подвійні дати повторюються раз на приблизно 52 роки, утворюючи циклічний відтинок, який дослідники називають Календарним колом. У Мезоамериці він був головною формою вимірювання часу. Календарне коло досить зручне для фіксування днів у межах невеликого періоду тривалістю в кілька років чи десятиліть, але за його допомогою важко визначити точний час події, що сталася тисячу або навіть сто років тому, адже на таких значних проміжках циклічні дати повторюються. На щастя, окрім цольк’іна, хааба і Календарного кола, майя використовували систему абсолютного відліку часу — Довгий рахунок. Він дозволяв точно визначити, скільки днів минуло від обраної початкової дати, і зазвичай записувався як послідовність п’яти періодів: чотирьохсотліть, двадцятиліть, 360-денних років, двадцятиденних місяців та днів. Для кожного з них майя мали особливі ієрогліфи, але в сучасних публікаціях ці знаки зазвичай опускають і позначають Довгий рахунок цифрами через крапку. Наприклад, запис 9.8.9.13.0 означає, що після «нульової дати» минуло 9 чотирьохсотліть, 8 двадцятиліть, 9 років, 13 місяців і 0 днів. Точкою відліку в цьому разі є день початку нової космічної епохи, який за григоріанським літочисленням припадає на 14 серпня 3114 року до нашої ери. Додавши до нього вказані періоди, отримуємо історичну дату, що відповідає 27 березня 603 року. Довгий рахунок давав змогу надійно зафіксувати в часі майже будь-яку реальну чи легендарну подію. Майя ретельно вирізьблювали його на царських пам’ятках, і ми тепер можемо реконструювати дати подій із точністю до дня.
В основі Довгого рахунку лежить двадцяткова система числення, яку використовували майя. Двадцять днів утворюють місяць, двадцять років — двадцятиліття, а із двадцяти двадцятиліть складається чотирьохсотліття. Отже, кожен більший період дорівнює двадцятьом одиницям попереднього. Єдиний виняток із загального правила — це 360-денний рік, складений не із двадцяти, а лише з вісімнадцяти місяців. Мало подібний на справжній астрономічний рік, він, либонь, став частиною Довгого рахунку суто з нумерологічних мотивів.
Порівнявши календарі, неважко помітити, що цольк’ін, хааб та Календарне коло ґрунтувалися на уявленні про циклічність часу. Довгий рахунок, на перший погляд, — протилежна і більш звична для нас форма лінійного відліку днів. Проте насправді в його основі лежали складніші механізми, адже стандартний Довгий рахунок, складений із п’яти частин, був тільки верхівкою айсберга, скороченою версією куди масштабнішої системи фіксування часу. На стелах 1 і 5 з міста Коба збереглися унікальні записи «нульової дати», 14 серпня 3114 року до нашої ери, як послідовності з двадцяти чотирьох періодів Довгого рахунку. До звичайної скороченої форми додали ще дев’ятнадцять складових вищого порядку. Якщо в такому розширеному записі діє стандартне правило й кожен більший період дорівнює двадцятьом попереднім, то стародавні майя оперували справді астрономічними числами. Можна сказати, що, згідно з їхніми уявленнями, космос існував вічно і лише проходив етапи оновлення та переродження. Нова епоха, яка почалася 14 серпня 3114 року до нашої ери, була тільки черговим із багатьох таких циклів15.
Приклади Довгого рахунку в Дрезденському кодексі та на стелі С з Кірігуа. Промальовки Лінди Шіле. Монументальні написи майя здебільшого починалися так званою «Початковою серією». Вона містить складний для тлумачення «Вступний ієрогліф», дату першої події за Довгим рахунком і Календарним колом, а також низку додаткових характеристик цієї дати, зокрема записи фаз Місяця. Через таку докладність календарна інформація заповнювала левову частину кожного ієрогліфічного тексту. Циклічність календаря спонукала майя оперувати величезними числами й сприяла такому визначному інтелектуальному досягненню, як самостійне винайдення нуля. Тут доречно нагадати, що європейці запозичили нуль від арабів, і в античному світі його не знали.
Календар майя: «кінець світу»
У цьому контексті неможливо не згадати про так звану «проблему 2012 року». Ще зовсім нещодавно полиці книгарень рясніли від книжок зі страхітливими назвами, які віщували близький кінець світу за календарем майя. Проте насправді світогляд майя несумісний з самою ідеєю кінця світу. Звичні нам картини загального апокаліпсису типові для юдаїзму, християнства чи ісламу з притаманним цим релігіям сприйняттям історії людства як лінійного процесу, що бере початок від створення світу й неухильно прямує до страшного суду16. Але якщо історія рухається циклічно, то одразу після завершення певного циклу починається наступний. З погляду майя, 24 грудня 2012 року сталася чергова зміна календарних періодів. Окремі коментатори, намагаючись розвіяти панічні очікування, стверджували, що 2012 року «просто закінчився календар майя». Насправді це не так. Календар майя безмежний. У грудні 2012 року добіг кінця лише один з багатьох великих проміжків, котрий складався із тринадцяти чотирьохсотліть (приблизно 5 125 років) і розпочався 14 серпня 3114 року до нашої ери. Можливості Довгого рахунку цим не вичерпалися — стартував новий цикл. Тут спадає на думку аналогія з григоріанським календарем: коли 2000 року сталася зміна тисячоліть від Різдва Христового, панічні очікування теж набрали сили. Проте світової катастрофи не відбулося, не скінчився й календар — людство почало жити у третьому тисячолітті. Так само, якби ми вимірювали час за Довгим рахунком майя, то перейшли би від одного циклу з тринадцяти чотирьохсотліть до наступного.
Майя не жахали нащадків апокаліптичними пророцтвами. Навпаки, вони дивилися в прийдешність з оптимізмом. У тексті західної панелі із «Храму написів» у Паленке місцевого правителя К’ініч-Ханааб-Пакаля (615-683) представили постаттю космічного масштабу. Сказано, що К’ініч-Ханааб-Пакаль став владарем через понад мільйон років після воцаріння божества. Потому йде відлік часу від народження правителя Паленке до 4772 року, коли в дуже далекому майбутньому, недосяжному навіть для наших сучасників, відбудеться «задоволення його серця»17. Ми бачимо тут спробу поєднати віддалені епохи зі священною особою царя, перетворивши його на вічну постать, над якою не владний земний час. Проте найважливіший для нас висновок полягає в іншому: майя не сумнівалися, що 4772 рік дійсно настане, тобто не обмежували власне уявлення про майбутнє людства тим циклічним переходом, в який випало жити нам із вами.
