Зламаний годинник показує правильний час двічі на добу. Проте це не стосується Годинника Судного дня — положення його стрілок не має жодного сенсу. У 2026 році їх перевели на 85 секунд до півночі. Тобто у нас начебто справи кепські й ми наблизилися до апокаліпсису, як ніколи раніше1. Але чи справді людство живе в найнебезпечніший момент своєї історії?
Годинник Судного дня вперше з’явився у червні 1947 року на обкладинці журналу «Бюлетень вчених-атомників»2. Часопис у 1945-му заснували науковці, які брали участь у розробці ядерної зброї в межах Мангеттенського проєкту. Знаючи про наслідки руйнувань Хіросіми та Нагасакі, вони прагнули інформувати громадськість про небезпеки ядерної загрози. Ідея показати на обкладинці годинник як символ «терміновості та навислої небезпеки» виникла у художниці Мартіл Ленґсдорф, до якої звернувся редактор Гайман Ґолдсміт з проханням розробити дизайн3, 4. Біля витоків використання такої метафори також стояв фізик Юджин Рабинович. У перші роки саме він відповідав за переведення стрілок (це почали робити з 1949-го3), а нове положення символізувало наближення чи віддалення ядерного апокаліпсису. Після смерті Рабиновича рішення ухвалювали керівні органи «Бюлетеня»; у 2008 році переведення передали Раді з науки та безпеки3. З часом розширився й список загроз, які відображає циферблат: уже йдеться не тільки про небезпеку ядерної зброї, а й про інші екзистенційні виклики — від антропогенних змін клімату, кіберзагроз і небезпек, пов’язаних із біотехнологіями, до розвитку штучного інтелекту та руйнування політичного порядку.
У перший рік стрілки показували сім хвилин (420 секунд) до півночі2. Чому саме сім, а не двадцять? Здається, має бути серйозне обґрунтування, проте, за словами Мартіл Ленґсдорф, «це виглядало гарно»3. Художниця просто намалювала красивий годинник на обкладинці. Але коли стрілки почали переводити, взявши за основу суто дизайнерське рішення, Годинник став певною шкалою. Що ближче до 00:00, то ближче Судний день. І тут ми маємо кілька проблем.
Шкала не має чіткого початку. Хтось може сприйняти Годинник буквально, уявляючи шкалу як тривалість доби. Про це свідчить велика кількість зображень, на яких малюють повноцінний циферблат, а не чверть, як це було на оригінальній обкладинці. У цьому випадку ми перебуваємо за мить до катастрофи: у добі 86 400 секунд, а нині до півночі залишається 85, тобто людство на 99,9% близьке до кінця світу (чи чогось подібного). Це звучить абсурдно. Не дивно, що прибічники Годинника відхрещуються від такого розуміння. «Це аж ніяк не точний прилад. Це символ. Своєрідна метафора. Її мета — наочно показати ризики, з якими ми стикаємося. Скільки саме секунд залишилося до кінця світу — не має великого значення», — каже голова Ради з науки та безпеки Деніел Гольц5. Утім це все одно не заважає представникам Ради щороку переглядати положення Годинника.
У 2025 році до півночі лишалося 89 секунд. Навряд чи існували вагомі причини в 2026-му віднімати саме чотири секунди, а не п’ять чи десять. Рада пояснювала рішення тим, що у світі наростає політична нестабільність, зокрема Росія, Китай та США стають агресивнішими та націоналістичнішими, існує загроза з боку використання штучного інтелекту та відбуваються кліматичні катаклізми1. Також занепокоєння викликає поява «дзеркального» життя. Це гіпотетичні живі організми, які складаються з молекул . 6 вони можуть бути стійкими до наявних вірусів, а імунна система інших живих істот — нездатною ефективно розпізнавати їхні молекули.
Усі ці зібрані докупи загрози надто різні. Можливо, 85 секунд до півночі в контексті ядерних вибухів і мали б певний сенс — така зброя здатна стерти міста з лиця землі за лічені години, а рішення про її застосування може бути ухвалене будь-якої миті. Але навряд чи «хранителі часу» спроможні врахувати всі обставини та мотиви політиків ядерних держав. Ми не раз переконувалися, що Росія час від часу вдається до ядерного залякування. І, ймовірно, ці заяви вплинули на рішення Ради перевести стрілки на десять секунд у 2023 році7.
Інша справа, коли йдеться про шкоду від зміни клімату. Це довготривалий процес, який може тривати сотні років й не мати одномоментного апокаліптичного кінця. Годі й казати про використання штучного інтелекту, загрози якого вилами по воді писані (експерти поки завзято ламають списи в суперечках). Звісно, як і будь-яку технологію, його можуть використати в злих цілях, проте користі від нього може бути більше. Впродовж усієї історії людство знаходило компроміс, керуючи ризиками.
Рішення перевести стрілки абсолютно суб’єктивні, вони не прив’язані до формул чи інструментів аналізу даних. Якби існувала контрольна група, якій доручили змінити час на Годиннику, її висновки, найімовірніше, відрізнялися б від висновків Ради. Фактично, десяток науковців та експертів щороку висловлює особисті хвилювання в секундах. Так, вони розумні люди, серед яких є нобелівські лауреати, але це все одно далеко від об’єктивності через відсутність чітких критеріїв, хоч висновок і обґрунтовують у загальних рисах. Якщо в 2027 році Рада переведе Годинник на 10 секунд уперед, залишивши до півночі 75 секунд, це, звісно, приверне увагу медіа, і вони напишуть гучні заголовки зі словами «Вперше людство наблизилось до…» Проте залишилося до півночі кілька хвилин чи кілька десятків секунд — неважливо. Точність до секунд — це радше ілюзія кількісного вимірювання, ніж змога об’єктивно оцінити рівень глобальної небезпеки. Відсутність прозорості в ухваленні рішення щодо нового положення стрілок, а також зміна методів дослідження — постійне додавання загроз і зведення їх до одного показника — роблять Годинник Судного дня ненауковим. На жаль, знайомі всім одиниці часу — секунди, хвилини, стрілки — у поєднанні з участю вчених створюють враження зворотного. Також варто наголосити, що до складу Ради входять не лише науковці. На показники часу впливали, наприклад, ексгубернатор штату Каліфорнія Джеррі Браун8 та мистецтвознавиця Сінді Кон9.
Відомий критик Годинника Стівен Пінкер у книжці «Просвітництво сьогодні» пише: «Годинник Судного дня, попри те, що прикрашає собою журнал зі словом “учені” в назві, не відстежує об’єктивних індикаторів ядерної безпеки. Це пропагандистський маневр, призначений, за словами10 його засновника [Юджина Рабиновича], “для захисту цивілізації через залякування людей і примушування їх до раціональності”»11. Пінкер підкреслює, що під час Карибської кризи — протистояння між США та СРСР у 1962 році, яке дійсно наблизило світ до ядерної війни — стрілки Годинника показували сім хвилин до півночі. Водночас у відносно спокійний 2007 рік — п’ять хвилин.
На сайті Годинника позицію щодо Карибської кризи пояснюють так: «Під час цієї десятиденної кризи стрілки не переводили, оскільки на той час було занадто мало відомостей про обставини протистояння та можливий результат»3.
За зупинку Годинника виступає й історик науки та засновник Товариства скептиків Майкл Шермер. «Коли ви серйозно стверджуєте, що стан світу у 2010-х чи у 2020-х такий самий або гірший, ніж у 1960-х, коли була Карибська криза, — це не лише ірраціонально й ненауково. Це абсурдно», — каже він5.
На його думку, «Бюлетень» став тим, що американці називають «розширенням завдань» (mission creep), коли організація, забуваючи про своє початкове призначення, ставить на перше місце власне виживання. «Після закінчення Холодної війни розумно було б перевести стрілки далеко назад, але це малювало б сьогодення світлішим», ніж цього хотіли «хранителі часу». Медіа не писали б про Годинник щороку, а люди жертвували б менше коштів, адже все не так погано. Такі організації змушені постійно перебільшувати рівень загрози, інакше люди перемкнуть увагу на щось інше.
Шермер вважає, що замість Годинника краще б застосовували теорему Баєса, коли ймовірність майбутніх сценаріїв обчислюють як сукупність багатьох оцінок і постійно оновлюють5.
Погляньмо на показники стрілок у інші роки2. У січні 2016-го Північна Корея заявила про випробування водневої бомби12. Південна Корея, США і Японія назвали дії КНДР серйозною загрозою миру та безпеці на Корейському півострові13, але того року члени Ради вирішили залишити час незмінним — до півночі, як і в 2015 році, лишалося три хвилини. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну наблизило стрілки до півночі на 10 секунд — зі 100 секунд у 2022 році до 90 у 2023-му. Водночас обрання Трампа президентом США у 2017 році змусило Раду перевести стрілки вперед на цілих 30 секунд. Чому ухвалили саме такі рішення, навряд чи вдасться колись дізнатися. Журналіст Scientific American Майкл Лемонік запитав редактора «Бюлетеня» Джона Мекліна, як саме Рада вирішує, який час вказати. На що той йому відповів: «Ми не розкриваємо подробиць. Просто у нас така політика»14.
Очевидно, що в майбутньому людство зіткнеться з багатьма загрозами. Вони невід’ємна частина нашої історії. І, можливо, якийсь скажений диктатор коли-небудь застосує ядерну зброю. Якщо штучний інтелект продовжить розвиватися швидкими темпами, країнам варто впроваджувати регуляції, щоб врахувати потенційні загрози. І кібербезпека, і біобезпека, і зміна клімату — все важливо. Проте ставити їх в один ряд, даючи узагальнену й незрозуміло чим обґрунтовану оцінку, навряд має сенс. Тим більше, коли її загортають в наукову обгортку. За останні 50 років показники якості життя на Землі значно змінилися на краще: зросла тривалість життя15, зменшився рівень дитячої смертності16 та крайньої бідності17, розвиток медицини допоміг запобігти понад ста мільйонам додаткових смертей18 тощо. Та сама кількість ядерної зброї зменшилася з приблизно 70 300 одиниць у 1986 році до близько 12 321 на початку 2026-го19. Тому вердикт, ніби людство у 2026 році ближче до глобальної катастрофи, ніж в часи Холодної війни, видається щонайменше дивним. У січні наступного року, коли Рада знову змінить положення стрілок (або залишить їх на тій самій позначці), варто ставитися до цього лише як до відображення занепокоєння десятьох людей. Може, хтось із них тривожиться на 120 секунд, а хтось — на 50, тож ми побачимо середнє арифметичне. А взагалі, настав час вийняти батарейки з Годинника Судного дня — він не з цього століття.
