Коли вперше випробували ядерну зброю в космосі й до яких наслідків це призвело? Чим загрожує її застосування зараз і чи має Росія ресурси на такі удари? Пояснює Наталя Боротканич, доцентка Національного авіаційного університету, кандидатка історичних наук.
Ідея випробування ядерної зброї в космосі з’явилася ще з часів Холодної війни. Але наскільки тоді мало сенс її застосування?
Ідея застосування ядерної зброї в космосі з’явилася, мабуть, ще раніше, ніж туди відправили перший супутник. З моменту створення першої атомної бомби ядерна зброя з кожним роком вдосконалювалася: ставала компактнішою, потужнішою. У часи Холодної війни, окрім звичайних наземних ядерних вибухів, проводили також експерименти під водою, під землею, атмосферні та висотні випробування. А коли з'явилися технічні засоби — ракети-носії, які могли доставляти вантажі на орбіту, — ядерні випробування досягли космосу.
Було зрозуміло, що космос є тим місцем, звідки можуть з’являтися загрози. Відповідно, треба було готувати протидію.
Нагадаю, що перший штучний супутник Землі запустили в космос 4 жовтня 1957 року. А вже в 1961–1962 роках радянці провели серію висотних ядерних вибухів в інтересах протиракетної оборони. Чотири вибухи провели безпосередньо в космосі. Програма отримала кодову назву «Операція-К». Немає точної інформації щодо місця, над яким провели вибухи. Найімовірніше, це був військовий полігон неподалік озера Балхаш у Казахстані. Разом із зарядом на орбіту виводили сталеві контейнери із вимірювальним обладнанням, які після вибуху падали на землю. Відшукували їх за допомогою гамма-радіометрів, оскільки внаслідок вибухів «скриньки» зазнавали радіоактивного зараження. Тести дозволили вперше отримати дані про вплив ядерного вибуху на радіозв'язок. Під час вибуху на Землі не було ні звуку, ні ударної хвилі — лише яскравий спалах та надпотужний електромагнітний імпульс. Наслідком стала низка коротких замикань електроприладів, у радіусі тисячі кілометрів зафіксували сильні радіоперешкоди системи ППО, з ладу вийшов силовий кабель, закопаний на один метр вглиб.
Подібні випробування провели і в США. Які загрози тоді вбачали? Потрібно було захищатися від радянських ядерних ракет. У 1958 році над південною частиною Атлантичного океану провели серію малопотужних космічних ядерних вибухів. Операція отримала назву Argus. Вважали, що вибух у космічному просторі на шляху ядерної боєголовки міг вивести з ладу її електроніку. Експеримент підтвердив припущення. Ядерний вибух створив штучний пояс із бета-частинок, спричинив перешкоди для зв'язку й мав усі шанси вивести з ладу начиння міжконтинентальної балістичної ракети.
За кілька років США розпочали велику програму ядерних випробувань. Її космічний компонент отримав назву Fishbowl. Щоб ядерний вибух не спричинив проблем зі здоров'ям населення, місцем випробування обрали віддалений острів у Тихому океані за півтори тисячі кілометрів від Гаваїв. У липні 1962 року США вивели на висоту 400 кілометрів термоядерну боєголовку, яка за кілька хвилин здетонувала. Після вибуху утворилося потужне сяйво, яке спостерігали за тисячі кілометрів від місця випробування. Імпульс досяг Гаваїв і погасив сотні вуличних ліхтарів, зламалися деякі електроприлади, радіозв'язок зник на кілька годин. Утворився штучний радіаційний пояс, який вивів з ладу десяток американських супутників і британський та радянський космічні апарати.
Наслідки ядерних випробувань навіть перевершили очікування військових. Стало зрозуміло, що це страшна зброя, і від неї краще все ж убезпечитися. Тому з 1963 року почали розробляти законодавство для того, щоб заборонити випробовувати в космосі ядерну зброю. У 1967 році ухвалили Договір про космос1, згідно з яким у космосі заборонені ядерні випробування. І це величезний крок, тому що все космічне міжнародне законодавство — це тільки . Дуже мало чого в космосі заборонено.
До прикладу, в космосі не заборонено створювати військову базу. Щоправда, їх заборонили створювати на небесних тілах, наприклад, на Місяці. У космосі не заборонено мати вогнепальну зброю. І експерименти з нею проводили неодноразово. На орбіті побувала навіть гармата. Єдине, що заборонили, — це випробовувати ядерну зброю і зброю масового ураження. Адже наслідки можуть бути фатальними.
На жаль, дієвого інструменту покарання порушника сьогодні не існує. Усе може закінчитися висловленням сильного занепокоєння з боку ООН. Технічно, космічний ядерний інцидент вже був на Землі. У січні 1978 року радянський супутник радіолокаційної розвідки «Космос-954» впав на території Канади. Як джерело живлення супутник використовував ядерну енергетичну установку. Радіоактивні уламки зафіксували на території площею 100 квадратних кілометрів. СРСР визнав провину і виплав компенсацію канадській стороні за забруднення території радіоактивними залишками супутника.
Чи відомо про якісь випробування зараз? Адже сьогодні наслідки будуть ще гіршими.
Якщо зараз провести випробування ядерної зброї у космосі, то наслідки повернуть нас технологічно у ХХ століття. Із ладу вийдуть супутники, які забезпечують такі звичні для нас речі, як GPS чи прогноз погоди. Усі логістичні хаби сьогодні працюють на космічних технологіях: світова логістика зупиниться без супутників. Ще складніше буде тим, хто перебуває у віддалених регіонах, океані, бо доступ до інтернету вони отримують лише через супутник.
Це була б надзвичайно велика втрата, якби світ скотився до чергових ядерних погроз у космосі. Але, на превеликий жаль, наш сусід погрожує. До того ж Росія займається розробкою ядерної зброї у космосі. Наскільки мені відомо, вони поки що нічого не виводили у космос, але з 2014 року працюють над цією технологією.
Навіщо їм це зараз? З 2014 року росіянці розуміли, що на космічних технологіях зав’язано багато воєнних дій. Військові, зокрема українські, застосовують супутникові технології на полі бою. Виведення з ладу супутників супротивника зможе його ослабити. Однією з особливостей війни в Україні є те, що військові використовують не лише військові апарати наших партнерів, а й користають з приватних супутникових сузір'їв. Наприклад, у регіонах, де Росія глушить зв'язок, військові застосовують супутники Starlink. Те саме і з супутниковими знімками. Україні надають знімки західні цивільні приватні компанії, які не були «заточені» на війну, але їхні знімки допомагають українським військовим. І Росія неодноразово говорила2, що ці супутники можуть бути законною мішенню, якщо вони допомагають військовим.
Росіянці можуть використовувати ядерну зброю для того, щоб виводити з ладу супутники. Звісно, божевільного диктатора важко передбачити, але навряд у космосі будуть створювати ядерний вибух. Ядерні технології можна застосувати як джерело енергії. Наприклад, для апарату, який може маневрувати в космосі. Він може підлетіти до цілі і вивести з ладу важливий космічний апарат.
Росія володіє протисупутниковою зброєю наземного базування. Вони неодноразово проводили експерименти, коли збивали ракетою мішень у космосі. Востаннє такі випробування проводили в 2021 році3, перед самим початком повномасштабного вторгнення. Тоді вибух утворив величезну хмару сміття, яка почала загрожувати, зокрема, їхнім космонавтам на Міжнародній космічній станції. МКС була змушена коригувати свою орбіту для того, щоб уникнути зіткнення з хмарою сміття.
Якщо Росія наважиться провести якесь ядерне випробування в космосі, то на сьогодні це може бути еквівалентно тому, що ми втратимо космос назавжди. Тобто будемо огорнуті хмарою сміття, і продертися через це сміття для того, щоб вивести черговий супутник, може стати дуже складно.
У космосі зараз потрібно бути обережними через велику кількість сміття. Сьогодні говорять про необхідність законодавства, яке буде зобов’язувати зводити з орбіти відпрацьовані супутники чи ступені ракет. Це має стати нормою, інакше ми потонемо в смітті, що й казати про ядерну зброю.
Для чого може бути потрібна ядерна зброя в космосі?
Зараз загалом є цікавий, хоч і трішки сумний тренд зі створення космічних військ. Сполучені Штати утворили космічні війська як окремий вид Збройних Сил. А інші країни створюють окремі підрозділи. Одна із останніх країн, яка це зробила, — Іспанія, не найпотужніша космічна держава. Для чого це роблять?
Уява може малювати образ космонавтів, які зі зброєю полетять у космос. Насправді це не так. Космічні війська чи космічні підрозділи створюють, щоб захищати свою інфраструктуру. Вона є життєво важливою. Від функціонування супутників сьогодні залежить близько 7% ВВП країн ЄС4. Тому виведення з ладу супутника, важливого для певної країни, може бути дуже відчутним.
Виведення з ладу цих супутників може вплинути і на економіку, і на хід війни. Тому, якщо є загроза, то, звичайно, повинна існувати і протидія. Для цієї протидії і створюють космічні війська й військові космічні підрозділи по всьому світу.
Чи може будь-яка ядерна країна вивести на орбіту ядерну зброю?
В принципі, так, тому що всі ядерні країни володіють космічними технологіями. Тому будь-яка ядерна держава може потенційно вивести зброю.
Які ризики може мати лише виведення ядерної зброї на орбіту, не застосування її?
Насправді ядерні технології настільки чутливі, що й тут, на Землі, їх дуже захищають від перенагрівання, випадкової детонації тощо. У космосі ж доволі нестабільне середовище, значні перепади температур. Наприклад, коли ця ядерна зброя буде заходити за тінь Землі, то буде наражатися на екстремально низькі температури. На Сонці ж буде екстремально висока температура. Зробити безпечні умови технічно можливо, але це великі ризики. Знову-таки, може відбутися зіткнення з космічним сміттям: ніхто від цього не застрахований. Тому залишати ядерну зброю в сплячому режимі, вивівши її, не менш небезпечно, ніж проводити випробування. Ядерну зброю важко контролювати на Землі, що й казати про космос.
