Відомий спортивний лікар помер1 у Львові через вживання рослини, яка потрапила в пучок з черемшею. Його дружина — в реанімації. Черемшу для салату придбали у невеличкому магазині у Львові. Це трагічна історія, якої не мало б статися — бо існує заборона на продаж черемші.
Щовесни біологи б’ють на сполох через знищення рослин, занесених у Червону книгу України. Закон забороняє зривати, продавати і купляти рідкісні види рослин. Але досі чимало браконьєрів продають букети підсніжників або лісових тюльпанів, а ще масштабніше — занесену2 в Червону книгу України цибулю ведмежу (Allium ursinum), більш відому як черемша. Її можна зустріти на овочевих ринках, лотках, в кіосках і навіть магазинах. Це пряме порушення Закону про Червону книгу України3, і суспільство дивиться на нього крізь пальці.
На Заході України є місця, де черемші багато. А, наприклад, у нас на Харківщині вона є рідкісною рослиною, яка потребує охорони. Через це була пропозиція перейти від її державного захисту до регіонального. Такі зміни не були підтримані, і досі Allium ursinum залишається у Червоній книзі, а отже, купувати, зривати і продавати рослину незаконно. Те, що хтось не згодний із законом або не знає про нього, не звільняє від покарання.
Дехто вирощує черемшу на дачі (рис. 1.), і продавці іноді виправдовуються, ніби продають черемшу зі свого городу. Але це теж заборонено законом. Та й вирощувати її на продаж немає сенсу: період вегетації короткий, і наростання маси дуже повільне по роках, тож відповідно, ціна має бути високою. Продавати черемшу дешевше за звичайну цибулю (як це часто відбувається на ринку) має сенс, тільки якщо вона вкрадена з природи.
Рис. 1. Цибуля ведмежа в культурі. Фото Бенгуса Ю.
Чимало моїх знайомих вирощують черемшу на своїх дачних ділянках як декоративну рослину і, можливо, інколи вживають її в їжу. Якщо хочете спробувати виростити черемшу, то варто запитати у знайомих дачників: впевнений, знайдуться ті, хто поділиться насінням або рослинами. Але значно цікавіше вирощувати інший вид, яку іноді теж називають черемшею — цибулю переможну (Allium victorialis), що росте не в лісі, а на полонинах в Карпатах (рис. 2). Вона теж має широке, але складчасте листя і більші розміри. Цибуля переможна не занесена до Червоної книги України, і її можна вирощувати, купувати та продавати без обмежень. Цсі види цибулі їстівні, але ці два (переможна і ведмежа) вважають найсмачнішими. Цибуля переможна більше поширена в Європі, а ведмежа — в Україні. Нефахівці їх часто не розрізняють і обидва види називають черемшею. Хоча я ніколи не бачив у продажу цибулю переможну, проте натрапляв на неї у природі в Карпатах і в садибах друзів.
Рис. 2. Цибуля переможна (Allium victorialis) на полонині в Закарпатті. Фото Формусяк А.
Черемша — їстівна рослина, а що ж тоді стало причиною трагічного отруєння? Одночасно з черемшею в лісах Карпат дають листки дві схожі на неї смертельно отруйні рослини: пізньоцвіт осінній (Colchicum autumnale) та чемериця (Veratrum). За свідченням лікарів, причиною смертельного отруєння був саме пізньоцвіт осінній (рис. 3). Він теж занесений до Червоної книги України4 і відомий тим, що розпускає листя весною, а квіти дає восени. Його токсична речовина, алкалоїд колхіцин, блокує розходження хромосом і поділ клітин. Він небезпечний для свійських тварин і людей. Для дорослої людини смертельна доза листків становить 60 грамів. Навіть сік рослини при попаданні на шкіру є токсичним, і це слід враховувати тим, хто вирощує пізньоцвіт як декоративну рослину.
Рис. 3. Смертельно отруйний пізньоцвіт осінній має листя, схоже на черемшу і часто росте поруч з нею в лісах Карпат. Фото Баранського О.
За умови браконьєрського збирання черемші в лісі не може навіть ітися про дотримання правил. Тому час від часу в пучки з черемшею потрапляють схожі отруйні рослини, і тоді трапляються такі випадки. Наприклад, науково задокументовані такі ситуації в Австрії5 й Словенії6. Бажання «поліпшити здоров’я» собі й членам родини природними вітамінами або дикорослими смаколиками закінчується трагедією. Таке було б неможливим при культивуванні черемші на городі або в полі.
Будьте обережні, не наражайте своє життя і життя своїх близьких на небезпеку. Якщо наважилися вирощувати черемшу на дачі для весняних салатів — не садіть її поруч з пізньоцвітом і іншими отруйними рослинами. А краще використовуйте для салатів більш знайомі види цибулі й часнику, які не мають підступних отруйних двійників.
Чи варто вживати дикорослі їстівні рослини?
На мою особисту думку, варто. Навколо нас всюди є чимало безпечних і корисних їстівних рослин. Деякі з них смачні, інші просто корисні, деякі не дуже корисні і не смачні, але втамують голод. Так, із кропиви можна варити суп, її можна збирати всюди і не боятися помилитися. А квіти кульбаби з цукром вживають як варення, корінь використовують як цикорій для приготування напоїв, а листя після вимочування додають в салати. Зараз у лісі величезна кількість яглиці звичайної (Aegopodium podagraria) (рис. 4). Вона не дуже смачна, але її можна готувати з мʼясними стравами. В дібровах її багато — вистачить всім. Головне — не сплутати її з іншими отруйними рослинами, наприклад, з болиголовом або цикутою.
У липи звичайної (Tilia cordata) їстівні не тільки квіти, а й молоді листки. Всім знайомий пирій: його кореневища не смачні, але поживні. Можна їсти і чимало інших видів бур’янів. Щириця, лутига, більшість видів лободи, жовтий осот і латук компасний — їстівні в сирому вигляді для салатів (останні два потрібно промити від гіркого «молочка»). Є смачні рослини-чужинці, які заполонили городи (портулак) і навколо Харкова (топінамбур). Їх збір і використання в їжу корисні для природи. Спробуйте посмажити портулак в олії — він нагадує гриби. А ще його можна квасити і додавати в салати. Бульби топінамбура смакують не тільки сирими, а й смаженими.
Рис. 4. Яглиця звичайна в Лісопарку, Харків. Фото Бенгуса Ю.
Величезна кількість їстівних рослин є на берегах наших річок. Свіжими можна вживати кореневища і весняні ростки очерету і рогозу.
Серед салатних рослин найбільше цінують грицики звичайні й дворядник тонколистий Diplotaxis tenuifolia (Рис. 5). Останній навіть продають під назвою «дика рукола» в магазинах і кафе. Ці дві рослини є популярними складовими салатів у Східній Азії (Вʼєтнамі, Китаї) — їх спеціально вирощують на городах. А в нас вони ростуть як бур’яни на узбіччях доріг.
Рис. 5. Дворядник тонколистий («дика рукола») біля Центрального Ринку, Харків. Фото Бенгуса Ю.
Наостанок розповім про дві рослини зі смачними квітками. Лілійник рудий Hemerocallis fulva — витривала садова квітка, яку в Японії і Китаї розводять як овоч. Його їстівні квіти в сирому вигляді не рекомендують їсти у великих кількостях (їх використовують як прикрасу салатів), а от смажені у клярі квіти — улюблена страва на Сході Азії. Ще смачніші квіти красолі великої, або настурції (Tropaeolum majus), — її часто вирощують на клумбах.
Бережіть природу, не порушуйте закон, не купуйте рослини з Червоної книги України, вивчайте ботаніку і будьте здорові.
