У книжці «Шосте вимирання: неприродна історія», яка отримала Пулітцерівську премію, журналістка Елізабет Колберт розповідає зокрема історію панамської золотої ропухи. На початку 2000-х років ці жаби населяли пагорби навколо міста Ель-Вальє-де-Антон в центральній Панамі. Тепер їх можна побачити тільки в зоопарках. Люди на літаках і кораблях занесли в Панаму грибок Batrachochytrium dendrobatidis — смертельний для непристосованих видів. І панамська золота ропуха опинилася на межі вимирання. Це лише один з безлічі прикладів руйнування біорізноманіття на нашій планеті.
Біорізноманіття — це різноманіття всіх живих організмів на Землі, зокрема рослини, тварини, бактерії, гриби. Поширеним способом його вимірювання є підрахунок загальної кількості видів, що живуть на певній території. Як правило, що ближче до екватора, то більше біорізноманіття. Науковці називають це явище градієнтом широтного різноманіття (latitudinal diversity gradient)1.
Деякі регіони мають багато унікальних (ендемічних) видів. Наприклад, у Капській флористичній області в Південній Африці росте майже 6,2 тисячі видів рослин, яких немає більше ніде у світі2. Це одна з 36 «гарячих точок» біорізноманіття, визначених Міжнародним товариством збереження природи3. «Гарячі точки» займають лише 2,5% поверхні суші Землі, але є домом для більш ніж половини світових видів рослин-ендеміків і майже 43% ендемічних видів птахів, ссавців, рептилій і амфібій.
Планетарна межа
Біорізноманіття має ключове значення для існування та добробуту людини. Науковці зі Стокгольмського центру стійкості визначають цілісність біосфери як одну із «планетарних меж» — безпечних меж тиску людини на дев’ять критичних процесів, які разом підтримують стабільність Землі, необхідну для життя і процвітання людства4. Щороку Потсдамський інститут дослідження впливу клімату проводить «Оцінку здоров’я планети» (Planetary Health Check), враховуючи зокрема планетарні межі5. У 2024 році людство перетнуло шість із дев’яти планетарних меж — зокрема тиск на біосферу.
Вигоди, які люди отримують від природи, часто називають екосистемними послугами або внеском природи для людей. Природа дає нам чисте повітря і воду, захищає від повеней, забезпечує родючість ґрунту тощо. Більшість продовольчих культур світу залежать від запилення комахами. Екосистеми на суші та на морі поглинають антропогенні викиди вуглецю. Природа є важливою основою для економіки: понад половина світового ВВП залежить від неї у таких галузях, як сільське господарство, будівництво, туризм і роздрібна торгівля6.
Варто зазначити, що концепції «екосистемних послуг» або «внеску природи для людей» піддаються критиці за те, що вони надто антропоцентричні7. Протилежний підхід полягає в тому, що природу варто захищати заради неї самої та наших стосунків з нею8.
Чому види вимирають
Вимирання видів завжди було частиною еволюційного життєвого циклу. П’ять найбільших масових вимирань, під час яких було знищено 50–95% видів, відбулися під час ордовицького, девонського, пермського, тріасового та крейдяного періодів9. Вважається, що швидкість фонового вимирання (тобто між подіями масового вимирання) становить близько одного вимирання на мільйон видів щороку. Деякі оцінки вказують на те, що середня фонова швидкість ближча до 0,1 вимирання на мільйон видів щороку, а сучасні темпи вимирання перевищують фоновий показник в 100–1000 разів. Це означає, що різниця між сучасним і фоновим вимиранням насправді в 10 разів більша, ніж вважалося раніше, тобто від 1 до 10 тисяч разів.
Хоча, наприклад, вчені з Університету Цинциннаті вважають, що глобальна швидкість сучасного вимирання навіть за показника 0,1 перевищує фонові темпи тільки в 100 разів10. Незважаючи на дискусію щодо конкретних чисел, багато вчених погоджуються, що ми вступили в «шосту подію масового вимирання» — першу в історії Землі, яка спричинена переважно діяльністю людини11.
Вимиранню завжди передує скорочення чисельності та зменшення ареалу виду. Доповідь Всесвітнього фонду живої природи за 2022 рік задокументувала середню втрату чисельності ссавців, птахів, рептилій, риб і земноводних на 69% за період з 1970 по 2018 роки12. Згідно з Червоним списком Міжнародного союзу охорони природи, зараз більше ніж 46 тисяч видів перебувають під загрозою зникнення, що становить 28% від усіх оцінених. Найбільш вразливими до вимирання є рифоутворювальні корали та земноводні13.
Тенденції зменшення чисельності та вимирання серед рослин, грибів і комах, які становлять понад три чверті всіх видів тварин, мало вивчені. Проте окремі дослідження вказують на серйозні втрати. Наприклад, у Німеччині вага летючих комах у заповідних зонах зменшилася більше ніж на 75% за 27 років спостереження14. Для оцінки біомаси вчені використовували спеціальні пастки, які нагадують намети з сітки. У період з 1989 по 2016 рік вони зібрали 54 кілограми комах загалом, проте з кожним сезоном «улов» зменшувався. Вчені з Королівських ботанічних садів К’ю підрахували, що з 1753 року, коли була опублікована праця Карла Ліннея «Species plantarum» («Види рослин»), яка поклала початок ботанічній класифікації, зникло майже 600 видів рослин15.
Наразі зменшення біорізноманіття пов’язане головним чином із втратою, деградацією та фрагментацією середовищ існування внаслідок діяльності людини. Наприклад, через вирубку під сільськогосподарські угіддя тропічний ліс Амазонки прямує до переломної точки, після чого перетвориться на сухі савани16. Це призведе до приголомшливих втрат біорізноманіття, вивільнення великих обсягів вуглецю через гниття біомаси та значного погіршення добробуту місцевого населення.
Інші важливі фактори втрати біорізноманіття можуть статися через надмірний вилов риби17 та полювання18. Вантажний і туристичний транспорт сприяють поширенню інвазійних чужорідних видів, які загрожують цілісності екосистем19. Попит на екзотичні види як їжу, домашніх улюбленців і ліки сприяє незаконній або несталій торгівлі багатьма видами рослин і тварин20. Природні екосистеми також порушуються різними видами забруднення, зокрема пластиком21.
Кліматична криза є ще однією причиною втрати біорізноманіття. Однією з найбільш вразливих до глобального потепління екосистем є коралові рифи. Згідно зі звітом «Global Warming of 1.5°C» Міжурядової групи експертів зі зміни клімату, коралові рифи зменшаться на 70–90% при потеплінні на 1,5°C, а при 2°C втрати досягнуть >99%22. Наразі вплив зміни клімату на біорізноманіття є менш значним, ніж прямий тиск, однак він посилюватиметься з підвищенням глобальної температури.
Невтішні висновки
У 2012 році ООН створила Міжурядову науково-політичну платформу з біорізноманіття та екосистемних послуг (IPBES)23. Її можна порівняти з більш відомою Міжурядовою групою експертів зі зміни клімату (IPCC). Обидві організації займаються аналізом наукових публікацій та готують звіти, які є основою для розробки державних стратегій. Тобто науковці рекомендують політикам, що необхідно зробити для збереження нашої планети.
У 2019 році IPBES підготувала Звіт про глобальну оцінку біорізноманіття та екосистемних послуг24. 145 експертів з 50 країн оцінили зміни в біорізноманітті за останні п’ять десятиліть на основі систематичного огляду близько 15 тисяч наукових джерел25.
Висновки звіту IPBES були невтішними. З 8 мільйонів видів тварин та рослин, які населяють нашу планету за приблизними оцінками, мільйон зараз перебуває під загрозою зникнення. За останні 50 років глобальні зміни природи відбуваються безпрецедентно швидко. Темпи зникнення біологічних видів вже мінімум у десятки-сотні разів перевищують середній показник за останні 10 мільйонів років та прискорюються.
Зокрема, діяльність людини вже призвела до вимирання не менше ніж 680 видів хребетних тварин з 1500 року. Середня чисельність місцевих видів у більшості основних наземних екосистем впала щонайменше на 20%. Понад 40% видів земноводних, майже 33% рифоутворювальних коралів і більше ніж третина всіх морських ссавців перебувають під загрозою.
Згідно зі звітом IPBES, основними факторами зменшення біорізноманіття є інтенсивне використання суші та моря, пряма експлуатація організмів (полювання, вилов риби тощо), зміна клімату, забруднення довкілля та поширення інвазійних видів. До прикладу, значних змін через людську діяльність зазнає 75% поверхні суші та 66% площі Світового океану. Майже 75% ресурсів прісної води зараз використовуються для рослинництва чи тваринництва.
Звіт IPBES став основою для Куньмінсько-Монреальської глобальної системи збереження біорізноманіття26. Це план дій до 2030 року, який був затверджений на Конференції сторін Конвенції про біологічне різноманіття у 2022 році. Чергова зустріч мала відбутися в китайському місті Куньмін, але через політику Китаю щодо нульового поширення COVID-19 була перенесена в канадський Монреаль.
Документ визначає чотири масштабні цілі до 2050 року. Коротко їх описують як «Захищайте і відновлюйте», «Процвітайте з природою», «Чесно поділіть вигоду», «Інвестуйте та співпрацюйте»27. Також він містить 23 конкретні цілі до 2030 року. Найбільш відомою є третя ціль, яку часто називають «30 до 30». Вона передбачає, що до 2030 року 30% поверхні наземних та водних екосистем буде заповідними територіями. Наразі лише близько 17% суші та 8% морських територій перебувають під певною формою захисту28.
Біорізноманіття в Україні
Україна є стороною низки міжнародних угод, серед яких Конвенція про біологічне різноманіття та Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (більш відома як Бернська конвенція). Наша країна є домівкою для понад 70 тисяч видів, серед яких багато рідкісних, реліктових та ендемічних. Ліси займають 16% території України, серед них — праліси та старовікові ліси Карпат. Проте розораність території України — одна з найбільших у світі. Сільськогосподарське освоєння досягає 72%, а ступінь розораності земель — 56%29.
На початок 2021 року природно-заповідний фонд (ПЗФ) України мав 8633 території та об’єкти, зокрема вісім біосферних резерватів ЮНЕСКО і 15 частин транснаціонального об’єкта всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи». Відношення фактичної площі ПЗФ до площі держави («показник заповідності») дорівнювало 6,8%30. Згідно зі стратегією державної екологічної політики України на період до 2030 року, цей показник має становити 15%31.
Основними загрозами для біорізноманіття України є знищення середовищ існування, браконьєрство, інвазійні види та зміна клімату32. Тепер це також і воєнні дії. За оцінками Української природоохоронної групи, через війну під загрозою знищення перебувають 900 видів тварин і 750 видів рослин і грибів, занесених до Червоної книги33. Повномасштабне вторгнення негативно вплинуло на 1970 об’єктів природно-заповідного фонду, а 514 об’єктів загальною площею в 0,8 мільйона гектарів наразі залишаються окупованими. Зокрема, навесні 2023 росіяни перетворили на військовий полігон заповідний острів Джарилгач34. А всесвітньо відомий біосферний заповідник ЮНЕСКО «Асканія-Нова» в Херсонській області перебуває під окупацією з першого дня повномасштабного вторгнення35.
Співробітники та волонтери Центру екологічних ініціатив «Екодія» від початку повномасштабного вторгнення зафіксували дві тисячі випадків шкоди довкіллю, спричинених російською агресією: від незначних локальних впливів до абсолютно руйнівних для природних екосистем, як-от знищення росіянами дамби Каховського водосховища36. До прикладу, у 2024 році росіяни знищили понад 60 тисяч гектарів українських лісів на території Сєвєродонецького лісомисливського господарства. Негативного впливу зазнають і морські екосистеми, зокрема внаслідок ракетної атаки на порт «Південний» 19 квітня 2024 року стався розлив рослинної олії, яка потрапила у морські води.
Відновлення природи має стати частиною загального відновлення нашої країни після війни. Це може допомогти Україні переглянути історично інтенсивну політику землекористування та виконати міжнародні зобов’язання щодо охорони довкілля, які сприятимуть потенційному вступу в ЄС. Найкращий спосіб «реабілітації» багатьох понівечених війною територій — це повернути їх природі.
