Коли 2025 рік ще тільки починався, про надзвичайну аномальність його погоди сурмили всюди. Вже наприкінці січня посипалися запитання від журналістів про найтеплішу зиму та її наслідки. Не пройшло й тижня після того, як вийшли перші інтерв’ю на ВВС та Суспільному, коли нас накрили серйозні морози1. Однак розмови про аномальну погоду — це не лише пошук чергової сенсації. Підстави говорити про це були серйозні. Якщо опиратися на дані Copernicus Climate Change Service, то температурний рекорд січня трохи не дотягнув до минулорічного. Середньомісячна температура над поверхнею ґрунту у світі становила 13,23°C2. Багато це чи мало? Якщо порівняти із середніми показниками 1991 року, то це лише на 0,79°C вище. Ось це «лише» є головною проблемою. «Лише на 0,79°C» чи «аж на 0,79°C»? Якщо закрити очі на методологію і порівняти із доіндустріальним рівнем, то «аж» або «лише» на 1,5 градуса. Прихильники консолідованого серед вчених уявлення про антропогенну кліматичну катастрофу кажуть «аж», а їхні опоненти — «лише».
На території України трапляється3 понад 5 тисяч видів вищих судинних рослин. Кожен із них індивідуально реагуватиме на десятки кліматичних факторів; кожен зв’язаний з іншими рослинами, які ростуть поруч, і взаємодіє з десятками видів великих й сотнями малих тварин та тисячами різних мікроорганізмів; кожен впливатиме на ґрунт і мікроклімат.
Що нам відомо на сьогодні про напрям зміни клімату і його наслідки для довкілля, з яким ми нерозривно пов’язані?
Погода народжується над океанами. Температура над поверхнею ґрунту у січні 2025 року наблизилася до минулорічного рекорду, а над поверхнею океану побила абсолютний рекорд4. Це відбулося, незважаючи на підвищену активність явища Ла-Ніньї (La Niñа) — охолодження глобальної температури в Тихому океані. Ель-Ніньйо (El Niño), або хлопчик, підвищує температуру місцевої приповерхневої води на 5–8°C, а дівчинка, Ла-Нінья, навпаки, понижує5. Ми бачимо, що невеличке, але рекордне підвищення температури в океані спричинило справжній погодний хаос в багатьох місцях планети. Відхилення на градус із хвостиком стали справжнім метеликом Лоренца, коли будь-яка дрібниця здатна змінити хід подій.
У помірних широтах Європи, зокрема на Поліссі та в лісостепу України, ми відчуваємо, як зміни клімату мають виразний присмак катастрофи, що наближається.
Кліматичні зміни, окрім підняття на цій території середньої температури, супроводжуються кількома набагато більш неприємними наслідками. По-перше, це нерегулярність опадів. У нормі ми повинні мати кілька циклонів на місяць, кожен із яких приходить до нас на 3–4 дні й рівномірно виливає на нас 5–10% місячної норми опадів за день. За моїми спостереженнями, останніми роками, ми маємо декілька злив, що тривають потягом 1–2 годин, які виливають 20–60% місячної норми опадів. Така ситуація поширена у всьому світі6. Оскільки ґрунт — це капілярна система, яка має обмежену пропускну здатність, то більшість води просто стікає у річки, а далі повертається в океан. А оскільки у нас зруйновані прирічкові болота, винищені заплавні луки та ліси, розорані береги, ця вода не лише не призупиняється, а ще й несе в океан купу змитих по дорозі речовин, які потім руйнуватимуть його властивості поглинати вуглекислий газ та регулювати клімат. Так, азотні та фосфорні мінеральні добрива, пестициди, поліхлоровані біфеніли, залишки фармацевтичних препаратів та побутової хімії шкідливі для океанічного фітопланктону7. Як наслідок, ми маємо катастрофічні повені, зниження родючості ґрунту та відсутність води в верхніх водоносних горизонтах.
По-друге, висока температура сприяє інтенсивному випаровуванню вологи, яка потрапила на поверхню ґрунту. Це, з одного боку, її втрата для біоти та людини, а з іншого, додатковий фактор потепління.
Третім фактором є теплі безсніжні зими. За нормою в помірних широтах рівнинної Європи середня товща снігового покриву із грудня до середини березня має становити 30 см. Від земного тепла сніг знизу потроху підтавав і насичував ґрунтові горизонти вологою. Крім того, ґрунт промерзав на кілька десятків сантиметрів, зменшуючи популяцію , серед якої велика частка належить шкідникам сільськогосподарських угідь.
Усе це разом спричиняє наближення до пустелі (ксерофітизацію) північної частини рівнинної України та поширення в ній агресивних чужинських видів. І нарешті ці теплі зими можуть спричиняти проблеми багатьом рослинам швидше, ніж до них доберуться спека чи засуха.
Є ще купа факторів, які впливають на життєдіяльність та поведінку рослин, але ми зосередимося на нашому споживацькому інтересі — утворенні фруктів. Наші звичні фрукти — це переважно плоди дерев із родини Розоцвітих або кущів, що належать до різних родин. Я погоджуюся з Олексієм Коваленком, що для декого й огірок — фрукт, але для нашого прикладу візьмемо класику.
Нахил осі нашої планети спричиняє помітні погодні зміни впродовж року, якщо забратися трохи далі від екватора. Фруктові дерева, як і багато інших тутешніх рослин, змушені пристосовуватися8. Оскільки зимові морози та мала кількість сонячної енергії не сприяють активному життю, то вони впадають у такий собі «анабіоз». Однак перед цим рослина активно готується до наступного сезону повноцінного життя. Вона запасає в стовбурі поживні речовини та закладає бруньки, із яких наступного року з’являться квіти (генеративні бруньки), листки та пагони (вегетативні бруньки).
Життя рослин, як і у нас із вами, регулюється гормонами, виділення яких пов’язане із сигналами, що надходять із середовища, зокрема пов’язані з атмосферою. Тепла суха осінь дезорієнтує рослину. Інколи настільки, що її гормональний фон змінюється, і вона починає передчасно цвісти в жовтні або листопаді. Якщо ваше дерево зацвіло прямо перед холодами, то наступної весни у ньому буде менше поживних речовин, менше генеративних бруньок, менше готовності пережити зимові морози. А, отже, дерево ризикує не лише дати менший урожай, а й захворіти чи передчасно загинути.
Генеративні бруньки листопадних кущів і дерев помірних широт — це чудовий винахід еволюції. Коли прийде весна, то рослині не потрібні тижні, а то й місяці, щоб сформувати квітку. Вона вже там, спить у позиції спринтера перед стартом і чекає на сигнал від гормональної системи. Брунька вкрита лусочками, які частково захищають її від небезпечного оточення, але все-таки головним фактором захисту є її фізіологічний стан. Наша поведінка та онтогенез регулюється нервовою та ендокринною системою, натомість у рослин це здійснюють переважно фітогормони. Коли ми говоримо про адаптацію до кліматичних умов, то йдеться насамперед про абсцизову кислоту9. Вона пригнічує процеси росту в бруньках та насінні, вводячи їх у стан спокою. Абсицзова кислота відповідає за адаптацію до стресів, викликаних зміною погоди. Наприклад, вона дає команду на закриття продихів у листках, що веде до збільшення кількості води в клітинах. Коли брунька чекає на фітогормони, гормональна система рослини чекає на сигнал від навколишнього середовища. Якщо ці сигнали приходять несвоєчасно, це може спричинити катастрофу. Квітка загине, і фруктів ми не побачимо.
Кліматичні зміни роблять розкриття бруньок у будь-який час весни несвоєчасним. Рослина вже зреагувала на раннє тепло, а погодні умови змінилися, і саме «той момент» зник. Адже утворення фруктів — це історія кохання. Кохання настільки ж прекрасного, наскільки й складного. Дуже багато чого має збігтися, щоб минулорічна брунька стала смачнючим фруктом у наших руках. Потрібні певні погодні умови (терморежим та зволоженість ґрунту) протягом минулого вегетаційного сезону, щоб рослина накопичила достатньо поживних речовин і щоб бруньки впали в глибокий сон. Також важливим є кріорежим (морозність) та запаси вологи в ґрунті після того, як дія абсцизової кислоти знизилася і бруньки почали активний ріст.
Температурні гойдалки на фоні теплої безсніжної зими несуть дві основні загрози: проблеми із запилювачами та знищення генеративних органів заморозками. Комахозапильна рослина має зустрітися зі своїм переносником пилку в досить короткий час. Якщо через тепло рослина зацвіла надто рано, то її запилювачі можуть або ще не активізуватися, або ховатися від холоду чи іншої весняної негоди. Крім того, через ксерофітизацію, яку спричиняють зміни клімату в Європі, квіти виробляють менше нектару. Це примушує запилювачів шукати поживу деінде, і багато квіток вмирають, так і не пізнавши кохання. Також тепла зима сприяє виживанню багатьох бджолиних ворогів. Через це чисельність бджіл катастрофічного знижується. Наприклад, у наш час масово зростає кількість азійського шершня, привезеного в Європи разом із китайським глиняним посудом у 2004 році10.
Другою загрозою є весняні заморозки. Якщо брунька розкривається і зачаток квітки починає активно рости, то він втрачає свої захисні властивості. Заморозки можуть убити його як на етапі розкриття бруньки, так і на етапі розвитку молодого зародку. Інколи падіння температури до –1°C лише на кілька годин вбиває навіть молоді плоди сливи діаметром до 1 см. Наприклад, цьогорічне квітневе похолодання, що тривало декілька днів, пошкодило не лише зачатки ранніх персиків та абрикосів, а і їхні пелюстки. Тож сподіватися на звичний урожай цих фруктів у північній частині України не варто. Травневі заморозки та інші погодні аномалії початку сезону вегетації знизили кількісні та якісні показники продукції садівництва, що призвело до різкого зростання ціни на неї. Це в перспективі може спричинити втрату урожаю не лише ранніх фруктів, а й звичних нам груш та яблук.
Зміни клімату — це не лише проблема теплої зими чи весняних заморозків. Вони наносять перший удар по двох сферах — виробництву продуктів та наявності питної води. Фрукти можуть бути дорогими, але ми якось зможемо обійтися без цих корисних смаколиків. Ми вже маємо проблеми із какао, оливками чи виробництвом просеко, та якось справляємося з цим. Зміни клімату наносять удар по всьому спектру виробництва продуктів харчування. Чи зможе наша планета зі зміненим кліматом прогодувати вісім мільярдів людей? Це питання може постати руба не за кілька десятиліть, а вже за кілька місяців.
