Кіт Сусл-Пітонич з’явився в житті Анастасії зовсім випадково. Одного дня вона побачила, як, хитаючись від виснаження та хвороби, він вийшов з-під гаражів. Завдяки їй та лікарям, що довго боролися за його життя, кота вдалося врятувати. Минуло вже п’ять років, і тепер Сусл-Пітонич суворо стежить, аби жоден шматочок їжі не залишився поза його контролем — звичка, що нагадує про пережитий голод. Подібних історій у притулках сотні, адже більшість їхніх мешканців — покинуті, хворі чи травмовані тварини.
З початком повномасштабної війни кількість тварин, які потребують допомоги, тільки зросла. Взяти одну з них у свою родину — ефективний спосіб допомогти зоозахисникам і переповненим притулкам.
Хоча спільний побут з уже сформованою дорослою твариною має свої виклики, такий улюбленець може стати справжнім другом на довгі роки. Як зробити так, щоб життя було комфортним і радісним для обох? З’ясовували з ветеринаркою Олесею Шморгун та волонтеркою, зоозахисницею й засновницею притулку «Хвіст» Анастасією Задерновською.
Матеріал написано за підтримки OPTIMEAL.
Чому прихисток тварин важливий
За даними дослідження 2023 року1, внаслідок війни Росії проти України кількість тварин у притулках зросла: на 20–30% — у тилових областях, на 60% — у зооволонтерів та на 100% і більше — у притулках прифронтових областей. Більшість тварин — домашні улюбленці, яких господарі залишили під час евакуації. «Часом, виїжджаючи, люди навіть не відпускають собак із ланцюгів, не відчиняють вольєри», — розповідає Анастасія Задерновська.
Війна — не єдиний фактор збільшення кількості безпритульних собак та котів. «Зріст популяції тварин загалом, на жаль, в першу чергу пов’язаний з повною відсутністю участі влади у питанні контролю чисельності тварин. У нас немає обов’язкової реєстрації та стерилізації. Влада жодним чином не карає людей, які щорічно плодять кошенят та цуценят, а потім завозять й розкидають по містах і селах», — ділиться Анастасія.
Що потрібно знати про вакцинацію та стерилізацію котів і собак
Тож згідно з дослідженням Світової асоціації з питань тварин України, станом на 2023 рік в Україні було близько 140 тисяч2 бездомних тварин, які потребують допомоги.
Їхня кількість настільки велика, що притулки переповнені, а волонтери на межі можливостей, ділиться Анастасія. «Знайти відповідального, люблячого господаря для тварини — це справжнє свято, — розповідає зоозахисниця, — насправді відповідальних людей, які здатні свідомо опікуватися твариною, а не хочуть взяти іграшку, не так і багато».
Як підготуватися до життя з дорослою твариною
«Адаптація дорослої тварини — це завжди стрес як для власників, так і для тварин, навіть якщо зовні вони виглядають спокійними», — зазначає ветеринарка Олеся Шморгун.
Це підтверджує і статистика3 притулків у США. За даними дослідження 2021 року, саме дорослих собак (2–8 років) повертали найчастіше, за ними йшли молоді дорослі (1–2 роки) та старші собаки (понад 8 років). Серед котів ситуація схожа: найбільша ймовірність повернення спостерігалася у літніх (11–14 років4), далі йшли дорослі (6–10 років5) та молоді коти (1–5 років).
Олеся Шморгун пояснює, що найбільше труднощів із дорослими тваринами виникає через поведінку та здоров’я: «Хтось боїться нових людей і довго ховається, хтось звик охороняти свою їжу чи іграшку, інші маркують територію або не вміють залишатися самі. А буває, що проблема не в характері, а у фізіології: біль у суглобах, погані зуби чи навіть проблеми зі слухом або зором».
У вже згаданому дослідженні3 2021 року автори порівняли причини повернення тварин з їхнім віком. Так, найчастіше відмовляються від літніх тварин через проблеми зі здоров’ям, а від дорослих і молодих — через руйнівну поведінку в приміщенні, надмірну активність та труднощі у співіснуванні з іншими домашніми улюбленцями.
На рішення повернути тварину часто впливають й очікування самих власників. Те, що для одних є нормальною поведінкою, іншим може здаватися проблемою. Тому важливо6 заздалегідь усвідомити потенційні труднощі, бути готовим до зобов’язань і подбати про те, щоб задовольнити потреби тварини.
Як полегшити адаптацію улюбленця
Олеся Шморгун вважає, що головне — дати тварині час і спокій: «Уявіть, що вона змінила не просто дім, а цілий світ. Краще почати з маленького простору — однієї кімнати чи куточка, де є миска, ліжечко та туалет (для кота)». Не варто7 відразу йти гуляти у людний парк, нав’язувати спілкування, кликати гостей подивитися на нового члена сім’ї або знайомити з іншими тваринами. Для дорослого собаки чи кота це величезне перевантаження. Усе має бути поступово.
Ветеринарка також наголошує на важливості фіксованого розкладу дня. Прогулянки, ігри та прийоми їжі бажано проводити в один і той самий час. Це допомагає тварині швидше звикнути до нових правил і відчувати себе в безпеці. До того ж розпорядок дня зручний і для власника8: так менше шансів забути нагодувати чи вигуляти улюбленця.
Не менш важливо не кричати й не карати тварину за «неправильну» поведінку — це лише посилює її тривогу. Варто пам’ятати, що за її діями часто стоять конкретні причини9. Наприклад, у собак сечовипускання чи дефекація вдома можуть свідчити про загальну тривожність, а гавкіт чи виття — про спробу відновити контакт із власником. У котів поширеною проблемою є дряпання меблів: оскільки господарі зазвичай швидко реагують, така дія мимоволі закріплюється як спосіб привернути увагу. Агресія до людей у котів може виникати через нестачу взаємодії або через страх під час пестощів, якщо тварина мала неприємний досвід у минулому.
Варто врахувати різницю між котами та собаками. «Коти дуже територіальні — їм потрібен свій безпечний простір і час, щоб відчути, що дім належить і їм. Вони часто довше адаптуються, ніж собаки. А собакам критично важливі рутина й рух: регулярні прогулянки, тренування, зрозумілі правила. Часто в них з’являється тривожність під час розлуки з хазяїном, тож важливо вчити їх бути самостійними з перших днів», — розповідає Олеся Шморгун.
Як познайомити тварину з іншими улюбленцями
Якщо у вас вже є тварини в домі, то до їхнього знайомства треба підійти серйозно. Перша реакція на іншу тварину в будинку, особливо іншого виду, зазвичай не є дружньою. Дослідження 2020 року10 показує, що перша реакція собаки на появу кота у 37,2% — це напад, а у 23,8% — гавкіт. Ще близько 20% собак реагують помахами хвоста. Багато котів, побачивши собаку, тікають (31,3%), ігнорують (24,5%) або сичать (21,4%). Однак згодом більшість собак і котів уживаються і в понад 60% випадків хоча б іноді сплять і граються разом.
Аби зробити знайомство комфортним для всіх, є декілька правил11:
- Безпечні зони для кожного улюбленця. Подбайте, щоб у кожного було своє місце для відпочинку та спокою.
- Повільне й позитивне знайомство. Якщо у вас кіт і собака, спершу використовуйте повідець або дитячі ворота, аби собака залишився під контролем, поки кіт досліджує територію чи звикає до нового співмешканця.
- Окремі повідки та прогулянки на відстані. Це правило працює для двох собак. Почніть із прогулянок на відстані й поступово зменшуйте її, якщо тварини поводяться спокійно. Згодом вони зможуть гуляти разом.
- Нагороджуйте спокійну поведінку. Давайте ласощі щоразу, коли собака чи кіт дивиться на нового улюбленця й не втрачає спокою.
За потреби варто звернутися до спеціалістів із поведінки тварин.
Хоч багато людей бояться брати дорослу тварину, це має й свої плюси. Олеся Шморгун зазначає, що так ви відразу бачите характер. Крім того, часто такі улюбленці вже привчені до лотка чи вигулу та менше шкодять дому. Анастасія Задерновська ж додає: «Період адаптації неминучий. Деякий час може бути складно, але всі труднощі минають — і ви отримуєте друга, компаньйона, справжнього хвостатого члена родини. І це прекрасне створіння буде любити вас все його життя».
