«Токсоплазмоз, або Кішка вагітній не друг»1, «Чому вагітній жінці забороняється контактувати з кішкою?»2, «Чому домашні коти можуть довести господаря до шизофренії?»3 — читаємо у медійних заголовках. Що таке токсоплазмоз, чи передається він від домашніх котів до людей і до чого тут шизофренія?
Поговорили з командою фахівців: ветеринаркою Єлизаветою Аль-Баду, співзасновницею Школи порозуміння з тваринами Pets&People Оксаною Галан та докторкою ветеринарних наук, професоркою факультету ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України Мариною Галат. З питань вагітності консультувала акушер-гінеколог вищої категорії Наталія Лелюх.
Що таке токсоплазмоз
У березні 2023 року в The Guardian опублікували статтю4 про непередбачувану смерть чотирьох морських видр у Каліфорнії. Причиною, як показало дослідження5, став рідкісний штам паразита Toxoplasma gondii, який ніколи до цього не фіксували в морських видр чи інших водних ссавців на узбережжі Каліфорнії. Цей внутрішньоклітинний паразит спричиняє хворобу токсоплазмоз і зазвичай передається через фекалії родини котячих до інших живих організмів, зокрема людей.
Токсоплазма потрапляє кровоносним шляхом до різних клітин організму, де і розмножується. Вона проходить низку стадій розвитку: тахізоїт (переважно внутрішньоклітинна форма) — брадизоїт (стадія, на якій тисячі токсоплазм скупчуються і лишаються під спільною оболонкою, формуючи ) — ооциста (зигота, теж вкрита оболонкою).
Збудники токсоплазмозу мають складний цикл розвитку. І як ви могли вже здогадатися, вони змінюють хазяїв. Коти та інші представники родини котячих є збудника токсоплазмозу. Тільки котячі виділяють з кишківника, де розмножується збудник, мільйони ооцист з фекаліями у період від одного до двох місяців після зараження. Птахи, ссавці, зокрема люди, є проміжними хазяїнами. Тобто в їхньому організмі збудник не розвивається в кишківнику, а розмножується у різних клітинах і тканинах.
Тож звідки в морських видр взявся цей паразит? За однією версією4, з дощових вод вздовж берегової лінії, де могли гуляти представники котячих. Через ці фатальні випадки автори дослідження закликали вживати превентивних заходів, щоб запобігти зараженню.
Хоча в здорових дорослих людей перебіг хвороби безсимптомний приблизно в 50% випадків, але вона також може спричинити легку неспецифічну хворобу з такими симптомами: лихоманка, нездужання, , головний біль, втомлюваність і незначна . У людей з ослабленим імунітетом та в новонароджених токсоплазмоз викликає важку інфекцію з руйнівними наслідками. Новонароджені та плоди переважно хворіють і навіть помирають через вроджений токсоплазмоз, як результат передачі від інфікованих матерів.
Якщо жінка заражається збудником токсоплазмозу за пів року до настання вагітності й у перші два триместри, то активація збудника у цистах при послабленні імунітету у зв’язку з вагітністю або циркуляція у крові тахізоїтів можуть стати причиною патологій плоду і мертвонароджень. Тому в Україні та деяких інших країнах дослідження вагітних на наявність цього збудника є обов’язковим.
Тахізоїти токсоплазми можуть потрапляти до різних клітин організму, проте найбільш помітними клінічними ознаками є ураження клітин мозку й очей. Інколи збудники токсоплазмозу в ЗМІ називають паразитами, що «контролюють розум». Так, заражені вовки стають ризикованішими й можуть6 з більшою ймовірністю стати лідерами зграї. Щурі й миші теж мають7 менше страху перед хижаками, зокрема котячими. Так збудник токсоплазмозу продовжує свій життєвий цикл: коли заражені тварини втрачають страх перед хижаком, вони стають легкою здобиччю й поширюють збудник.
Як коти можуть стати носіями токсоплазми
Виявити виділення збудника токсоплазмозу в котів непросто, оскільки цей період триває приблизно один місяць. До того ж клінічних проявів переважно не видно. Проте довідатись, чи був контакт в домашнього улюбленця зі збудником токсоплазмозу, можливо. Для цього проводять тварини на наявність . Ці імуноглобуліни з’являються приблизно через три тижні після того, як збудник потрапив до організму. Тому коли саме тваринка заразилася, ми не дізнаємося з серологічних методів, але вони дають змогу дізнатися, чи був контакт тварини з токсоплазмою.
У разі позитивного результату не потрібно бити на сполох. Це означає, що тварина вже колись виділяла ооцисти збудника у середовище. Тому, ймовірно, цей процес не повториться навіть за умови повторного зараження. Тоді ооцисти або не виділятимуться взагалі, або виділятимуться нетривалий час, наприклад, тиждень8.
Людина може заразитися від кота тоді, коли домашня тваринка виділяє ооцисти збудника. У цей час їх багато на шерсті й в усіх місцях, з якими контактує улюбленець. Але збудник спричиняє захворювання лише тоді, коли потрапляє всередину людини. Наприклад, через забруднену ооцистами воду, продукти харчування, немиті руки, при переливанні крові у випадку наявності у ній тахізоїтів. Теоретично, якщо на коті багато ооцист і він перебуває поруч із людиною, то через вдихання основна частина збудників, імовірно, може потрапити в людський організм перорально (через рот). Щодо прибирання за котом, коли він ходить у лоток, то проблем не має бути, якщо ви після цього миєте руки. Це найуніверсальніша порада — мийте руки перед вживанням їжі, й тоді ви знизите ризики зараження, хоч би з якими речами й меблями кіт контактував.
Домашні коти заражаються токсоплазмозом, якщо ми даємо їм непастеризоване молоко або свіже м’ясо, яке не пройшло етап заморожування. Найбільшим є ризик за умови вживання баранини, але може бути й м’ясо інших тварин. А ще збудник токсоплазмозу не дуже стійкий до високих і низьких температурних режимів: швидко гине під час термічної обробки м’яса, а за температури –20 градусів зникає за три доби.
Тварини, що не мають домівки або перебувають за межами приміщення навіть тимчасово, можуть заразитися, полюючи на пташок або на мишоподібних гризунів. Тож краще перевіряти таких тварин, лікувати за потреби й тільки тоді передавати на домашнє утримання. Тому працівники притулків можуть бути в зоні ризику більше, ніж власники тварин.
Збудник токсоплазмозу неможливо вивести з організму кота, бо це внутрішньоклітинний паразит. Але можливо припинити виділення ооцист у котів з допомогою ліків, а також змінити гострий перебіг хвороби на хронічний.
Поширеність
В Євросоюзі є щорічні звіти, які показують, наскільки в кожній країні ЄС поширений токсоплазмоз та інші паразитарні захворювання. Зараз доступний звіт9 тільки за 2020 рік, бо дані для наступних ще не опрацьовані. У цих звітах також зазначено, чи є перевірка для вагітних обов’язковою в кожній країні Євросоюзу. Спойлер: ні.
Ми живемо в час, коли є методи стерилізації, обробки сировини, санітарно-профілактичні заходи, і токсоплазма вже не має такого впливу на тварин і людей, як ще 20 років тому. У країнах, де поширена годівля тварин сирим м’ясом чи тварини мають самі вполювати їжу, ризик зараження високий. Але там високий ризик й інших паразитарних захворювань. З іншого боку, в ЄС, як і в Україні, зараз впроваджено чимало превентивних заходів для обмеження поширення збудника. Зокрема, це контроль за популяцією диких і безпритульних котів, а також вилучення з раціону домашніх котів сирого м’яса і субпродуктів.
Разом з тим, на ринках або в супермаркетах м’ясо тварин не перевіряють на наявність збудників токсоплазмозу. Таких законодавчих підстав не існує, бо вони не мають сенсу. Тоді б довелося бракувати значний відсоток м`яса й не зрозуміло, що з ним робити. Єдиним рішенням є термічна обробка і заморожування м’яса перед тим, як давати котам.
Не варто забувати, що в Україні багато котів живуть у селах на самовигулі й можуть полювати. Також часто люди, які їдуть на дачу з міста, беруть із собою домашніх тварин, які теж самі гуляють на подвір’ї чи деінде. Тому ризики для сільських і міських котів різні. Хоча в місті люди, що підгодовують котів без домівки й контактують з ними, теж у зоні ризику.
Якщо вигулювати домашнього кота на повідку, як ми вигулюємо собак, ризик менший, коли ми стежимо, щоб тварина не контактувала з фекаліями інших тварин і не жувала сире м’ясо. Але на лапках котик може принести додому ооцисти, які виділяли інші коти. Тому невеликий, але ризик все-таки зберігається. Люди на взутті також можуть принести додому ооцисти, а кіт почимчикує по квартирі, помиється і проковтне збудник.
«Чекаєте на дитину? Забудьте про кота»: вагітність і токсоплазмоз
Імунна система дорослої людини витримає збудника токсоплазмозу. А от імунна система плода в утробі матері — ні, ще й тому, що не до кінця сформована нервова, лімфатична й інші системи організму. А оскільки цей збудник впливає на них, то він може серйозно зашкодити плоду. Оскільки токсоплазма може передаватися від матері внутрішньоутробно, педіатри можуть радити не заводити кота під час вагітності чи в перші роки життя малюків.
Разом з тим, не варто панікувати й віддавати комусь тваринку. Якщо її не годують сирим м’ясом і молоком, вона не має доступу до вулиці, не їсть із тарілки власників, і ви миєте руки перед вживанням їжі, ризик зараження мінімальний.
На етапі планування вагітності краще зробити дослідження тварини на наявність імуноглобулінів класу G і наявність ооцист, а також відповідне дослідження на наявність імуноглобулінів потрібно провести майбутній матері. Вагітним також варто ретельно мити руки і за можливості не прибирати лоток тварини.
Токсоплазмоз і шизофренія
Дослідження про вплив токсоплазмозу на нервову систему проводили10,11,12,13,14 на лабораторних тваринах у різних країнах. Вони підтверджують припущення, що в разі гострого перебігу токсоплазмозу збудник хвороби активно розмножується у різних клітинах, зокрема й нервової системи. Це, своєю чергою, призводить до змін у поведінці.
Глибоку наукову статтю щодо зв’язку токсоплазмозу і шизофренії опублікували15 в журналі Neurosci Biobehav Review у 2022 році. У ній дослідники пов’язали нові особливості сучасного середовища, такі як хронічний стрес, системне запалення та дисбактеріоз кишківника, і виділили їх як такі, що підвищують схильність до шизофренії. Фактори довкілля, такі як збудники інвазійних і інфекційних хвороб (наприклад, збудник токсоплазмозу), можуть теж стимулювати розвиток шизофренії. Однак дослідники не змогли пояснити, чому лише у невеликої меншості інвазованих токсоплазмою людей розвивається шизофренія.
Тому, згідно з новою теорією, шизофренію спричиняє взаємодія між генотипом людини, впливом збудника хвороби та хронічним стресом, а нейрозапалення та дисбактеріоз кишківника є посередниками цього процесу (модель «паразит + генотип + стрес»).
Тож за умови правильного догляду й медичних обстежень можна вберегтися від зараження токсоплазмозом, як і іншими інфекційними хворобами. Проте важливо дотримуватися правил утримання тварин і стежити за їхнім і своїм станом.
