Близький Схід — один із ключових центрів світового енергетичного ринку. Він забезпечує близько третини глобального видобутку нафти — тобто видобуває більше, ніж Центральна та Південна Америка, Африка, Європа й Азійсько-Тихоокеанський регіон разом узяті1. На прибутку із «чорного золота» постали багаті економіки Перської затоки — за менш ніж століття збідована пустеля вкрилася найвищими хмарочосами, обросла штучними островами, наводнилася грішми.
Окрім того, Близький Схід пронизаний кількома надважливими логістичними артеріями — вузькими морськими коридорами, через які проходить значна частина світового постачання нафти. Серед них — Баб-ель-Мандебська протока, що з’єднує Червоне море з Індійським океаном і забезпечує рух танкерів до Суецького каналу, а також сам Суецький канал — один із найкоротших шляхів між Азією та Європою.
Іншим ключовим вузлом цієї системи є Ормузька протока — тісний коридор між Іраном та Оманом, який є єдиним виходом із Перської затоки у відкритий океан. Через протоку проходить, за різними оцінками, 20–25% світової торгівлі, що робить її одним із найважливіших енергетичних вузлів у світі2,3.
Тому коли в регіоні спалахує війна і ризики для цих маршрутів зростають, ціни на нафту реагують майже миттєво. Саме це відбулося після атаки США та Ізраїлю на Іран, яка спровокувала нову хвилю ескалації.
Утім, ріст цін на нафту — це лише перший та очевидний економічний наслідок війни. За ним можуть йти інші. Про те, як ріст цін може вплинути на інші сфери — від найочевидніших до несподіваних — ми поговорили з економістом Олексієм Білязе.
Життя — це рух
Першим на підвищення цін на нафту реагує паливний ринок. Це наочно продемонстрували українські заправки: від початку року бензин подорожчав більш ніж на 10 гривень за літр, дизель — більш ніж на 17 гривень4. Для домогосподарств це означає більші витрати на транспорт, а для бізнесу — зростання логістичних витрат.
Ці зміни, втім, найбільш відчутні саме для малого бізнесу. «Уявімо класичного мікропідприємця — наприклад, електрика, який працює сам на себе, — пояснює Олексій Білязе. — Для нього автомобіль, мабуть, є базовою необхідністю, він постійно перевозить інструменти від одного клієнта до іншого. І навіть якщо витрати на пальне не становлять половину його витрат, як у водія Uber, вони все одно є значущими. Тому коли ціна на пальне зростає в рази, його витрати зростають пропорційно. У результаті може виникнути ситуація, коли підвищення ціни на нафту на 5–10% призводить до значного падіння прибутку або навіть до збитків».
Коли швидке пересування стає дорожчим, це впливає на дуже широкий спектр сфер. Адже рух — це один із найважливіших стовпів сучасної економіки. «Якщо перевезення зростають — економіка зростає. Якщо перевезення падають — економіка падає. І навпаки: якщо штучно сповільнити перевезення, як це було під час локдауну, то галузі, які споживають товари, починають падати».
Довготривале зростання витрат на пальне має ефект доміно. Дорожча доставка означає дорожчі товари, адже майже кожен продукт, від їжі до побутової техніки, проходить через складну логістичну мережу. Цей вплив визначається запасом міцності бізнесу та структурою витрат. Бізнеси з високою маржею і диверсифікованими витратами здатні абсорбувати зростання логістичних витрат без критичних наслідків. Натомість для бізнесів з низькою маржею і високою часткою логістики у собівартості навіть помірні коливання можуть стати суттєвим фактором ризику вже у короткостроковій перспективі.
Із нафти до столу
Натомість є продукти, які значно більш прямо залежать від нафти. Йдеться передусім про нафтохімію — матеріали, які виробляються безпосередньо з неї та є основою для багатьох повсякденних речей.
Олексій Білязе пояснює: «Ми часто думаємо про нафту як про бензин чи дизель, але значна її частина йде на виробництво матеріалів — передусім пластику». А це означає, що коливання цін впливають на вартість упаковки, побутових товарів, електроніки, одягу й будівельних матеріалів. Товар, який містить пластик або синтетичні компоненти, так чи інакше прив’язаний до цих змін.
«Загалом, галузі економіки пов’язані через витрати та випуск. Те, що для однієї галузі є продуктом, для іншої стає сировиною або виробничим компонентом. Такий ланцюг триває доти, доки продукт не перетворюється на кінцевий споживчий товар. У результаті формується складна мережа взаємозалежностей, де сигнал в одному сегменті передається далі і може посилюватися або згасати залежно від структури витрат і ринкових умов», — пояснює пан Олексій.
Також ціни на нафту «римуються» із цінами на природний газ — ресурси нерідко залягають разом, а тому зміни у видобутку одного зазвичай супроводжуються змінами у видобутку іншого.
Природний газ є ключовою сировиною для виробництва азотних добрив. Тому коли разом із нафтою дорожчає і газ, це підвищує вартість цього критичного ресурсу аграрної промисловості. З огляду на те, що сучасне інтенсивне землеробство значною мірою залежить від використання добрив, зростає собівартість вирощування сільськогосподарських культур — від пшениці до овочів.
Це означає, що зростання цін зрештою впливає водночас і на те, скільки коштує доставити їжу до магазину, і на упаковку, в яку цю їжу загортають, і на те, скільки вона коштує ще до того, як її зібрали з поля.
Перегони з часом
Однак ключовим є не лише те, наскільки сильно зростають ціни на нафту, а й те, як довго вони залишатимуться високими.
Економіка не реагує миттєво і лінійно. Більшість галузей працює із запасами — пального, сировини, комплектуючих тощо. Поки ці запаси не вичерпано, більший бізнес може певний час стримувати зростання цін або навіть не змінювати їх зовсім. Але коли ці запаси закінчуються, нові закупівлі відбуваються вже за вищими цінами — і тоді подорожчання починає поширюватися далі по ланцюгу.
Так, ефект від зростання цін на нафту часто проявляється із затримкою. Спершу дорожчає пальне, потім — логістика, далі — сировина, виробництво і, зрештою, кінцеві товари.
Теоретично, якщо ціни швидко повернуться до попереднього рівня, значна частина цього ефекту може так і не реалізуватися повною мірою. Втім, як зазначає пан Олексій, Україна перебуває у значно складніших обставинах, ніж більшість європейських економік, а тому для нас ріст цін, найімовірніше, буде відчутний у будь-якому разі.
Війна порушує ланцюги постачання, ускладнює логістику, створює додаткові ризики для бізнесу на кожному етапі. За останні роки частина інфраструктури була пошкоджена або зруйнована, що зменшує гнучкість системи. З цих причин ми маємо незначні запаси накопиченої продукції, а саме їхня наявність відіграє вирішальну роль у затримці негативних наслідків від росту цін на нафту.
Нафтове військо
В українських умовах зростання цін на пальне має ще один, значно більш чутливий вимір — військовий.
Олексій Білязе наголошує на тому, яку важливу роль відіграє мобільність в сучасній війні. Значна частина цієї мобільності забезпечується самими військовими. «Згадайте, на що найчастіше хлопці збирають гроші: на дрони і на машини. Без автомобіля дуже складно нормально служити на фронті. Машини використовують безпосередньо біля лінії бойових дій, їх використовують для поїздок по воду, їжу, спорядження, для доставки боєприпасів».
За словами пана Олексія, пальне для них, відповідно, також не завжди забезпечується централізовано, і його часто доводиться купувати самим військовим. Це означає, що зростання цін б’є по них безпосередньо — і дуже швидко. Якщо ціни різко зростають, підрозділи опиняються перед вибором: або витрачати більше грошей на паливо, скорочуючи інші критичні витрати, або купувати менше пального. Обидва варіанти мають очевидні негативні наслідки.
Окрім того, ріст цін на нафту допомагає російській воєнній машині. На початку 2026 року російський бюджет опинився під сильним тиском через майже 50-відсоткове падіння доходів з енергетики за рік — тепер близькосхідна криза стала для Кремля фінансовим перепочинком5.
Експорт Росії не залежить напряму від Ормузької протоки, а відтак країни, яким треба швидко замістити втрачені обсяги, починають активніше купувати російську нафту. Від початку ескалації імпорт Індією зріс приблизно на 50%, а Індія й Китай загалом наростили закупівлі приблизно на 22% порівняно з середніми лютневими показниками.
Кожні додаткові 10 доларів у середній місячній ціні за барель приносять російським нафтовим експортерам близько 2,8 мільярда доларів додаткової виручки, з яких держава отримує приблизно 1,63 мільярда через податки5. Це десятки мільйонів доларів додаткових бюджетних надходжень щодня; у перші дні ескалації йшлося приблизно про 110–160 мільйонів доларів на день5.
Саме тому, як підкреслює Олексій Білязе, в нашому випадку ми перш за все маємо звертати увагу на українських військових. Бо помах крилець метелика на далекому Близькому Сході може бути особливо відчутним у найбільш небезпечному місці — на фронті.
