Активні дискусії стосовно заборони телеграму державними службовцями та на державних пристроях, які вкотре пожвавилися наприкінці вересня, не вщухають досі. Проте питання про те, що ж Україні робити із цим контраверсійним додатком із російським слідом, залишається відкритим. Залежність українського медіапростору від телеграму з кожним роком стає сильнішою, а держава, схоже, не планує нічого робити із цими проблемами, але далі веде дискусію про небезпеку цього сервісу як месенджера. Хоча дискутувати стосовно цих очевидних речей після діяльності активістів1, купи подкастів, обговорень2 та статей принаймні дивно. Саме тому нам вкотре доводиться порушувати питання феномену телеграму в Україні й обговорювати реальні небезпеки цього інструменту, про які поки воліють не згадувати у владі.
Телеграм в Україні: заборонили чи ні?
20 вересня з’явилося повідомлення пресслужби Ради національної безпеки й оборони про обмеження телеграму. Воно містило3 згадку про засідання Національного координаційного центру кібербезпеки (НКЦК) при РНБО, де обговорювали загрози національній безпеці, які стосувалися використання сервісу під час великої війни. Учасники зборів заявили, що телеграм «активно використовується ворогом для кібератак, розповсюдження фішингу та шкідливого програмного забезпечення, встановлення геолокації користувачів, корегування ракетних ударів тощо», і тому вони ухвалили рішення про заборону «встановлення та використання Telegram на службових пристроях працівників органів державної влади, військовослужбовців, працівників сектору безпеки і оборони, а також підприємств — операторів критичної інфраструктури» та додали, що «виняток становитимуть лише ті особи, для яких використання цього месенджера є частиною службових обов’язків».
Нечіткість формулювань призвела до багатьох запитань стосовно майбутнього телеграму в Україні. Низка чиновників намагалася це роз’яснити. До прикладу, керівник Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко підкреслив4, що йдеться про службові пристрої, а не персональні. І взагалі, ця заборона — лише про пересилання робочих документів через телеграм, тобто про переписки. Обмеження не стосуються персональних ґаджетів і, найголовніше, — обмежень щодо ведення офіційних сторінок у телеграмі. Заяву зробив і секретар РНБО Олександр Литвиненко, який так само підкреслив, що йдеться про обмеження службових переписок через цей месенджер. Він наголосив5: «Рішення НКЦК має рекомендаційний характер для Уряду, проте не стосується офіційних телеграм-каналів органів державної влади».
Такі заяви та роз’яснення офіційних осіб перекреслили сподівання тих, хто добре усвідомлює небезпеку сервісу й давно сподівається хоча б на якісь обмеження цього застосунку в Україні. Завдяки ним українська телеграм-залежність не зменшиться ні на йоту. А сама історія із таким дивним обмеженням виглядає як піар-хід, спрямований на те, аби хоч якось відреагувати на дедалі голосніші заяви про небезпеку, які звучать не лише від активістів6, але й від представників спецслужб7.
Більш виваженим та продуманим є обмеження на використання телеграму у Верховній Раді України, про яке стало відомо8 7 жовтня. Воно забороняє користування клієнтом телеграму на службових та особистих комп’ютерах, які використовуться для службової діяльності, передання робочих даних та службову комунікацію. В документі щодо політики використання сервісу йдеться про блокування роботи месенджера та фіксацію запитів на несанкціоновані спроби підключення до нього. Інші технічні деталі таких обмежень невідомі (як і ефективність такого блокування), так само як і те, чи блокуватиметься використання веб-версії застосунка. Проте це обмеження ніяк не вплинуло на ведення офіційного каналу9 Верховної Ради, дописи в якому публікували вже після оголошеної «заборони».
Герой з тисячею облич
У дискусіях навколо телеграму часто використовують тези про його заборону й пошук альтернатив, забуваючи, що і для заборони чи обмеження, і для пошуку замінників потрібно розуміти, які функції виконує цей додаток. Іншими словами, чим же є телеграм для українців — звичайних користувачів, військових, держслужбовців.
Власне, і згадана вище дивна «заборона» на робочих пристроях, озвучена представниками Національного координаційного центру кібербезпеки (НКЦК) при РНБО, й обмеження у Верховній Раді, використовували лише одну функцію телеграму — як застосунка для обміну повідомленнями, тобто як месенджера. Хоча насправді це багатофункціональний сервіс. І, власне, ця багатофункціональність та певна універсальність й використання для різних цілей лежать в основі його популярності. Зручність мати «багато в одному»: обмінюватися повідомленнями, читати новини, отримувати й передавати інформацію — все це сьогодні вміє телеграм. І саме тому вести мову про альтернативу цьому інструменту настільки складно.
Дійсно, першою функцією був саме обмін повідомленнями. Власне, за словами Павла Дурова, він розробляв цей додаток саме з метою захищеної комунікації. Історія про створення телеграму дуже детально розказана в четвертому сезоні подкасту «Пост правди».
Проте дуже швидко телеграм-як-месенджер перетворився на телеграм-як-подоба-блог-платформи. З’явилися канали — акаунти, власники яких можуть публікувати дописи, а люди, які на них підписалися, можуть читати їх, а переважно ще й залишати коментарі. Саме функція каналів стала причиною того, що телеграм почали часто називати соціальною мережею. Хоча це визначення10 стосовно сервісу суперечливе, адже традиційних профілів, як в інших соцмережах, там немає. Тому будемо послуговуватися терміном «соціальна платформа» для телеграму та його функцій «канали».
Окрім того, є чатботи — таку назву отримали автоматизовані акаунти, які можуть надавати інформацію та взаємодіяти з користувачами. Такі боти активно використовують українські комунальні підприємства та навіть спецслужби, останні з метою отримання інформації від громадян. Це третя функція, завдяки якій телеграм є утилітарним інструментом для передання даних та отримання інформації.
Іще одна функція — групові чати. Максимальна кількість осіб в них може досягати11 200 тисяч користувачів — таку кількість учасників не може об’єднати в одному місці жоден інший комунікаційний сервіс. Тож четверта опція — колективна комунікація та координація дій на платформі.
Телеграм як месенджер: простий пошук альтернативи
Заборона, ініційована підрозділом РНБО, стосується лише телеграму як месенджера. Дійсно, безпека месенджера, точніше, недостатня його захищеність — це те, в чому давно не потрібно переконувати й фахівців з кібербезпеки, і подекуди пересічних користувачів. Розслідування12 закордонних медіа та розповіді українців, чиї видалені переписки читали13 окупанти — додаткові емпіричні докази цієї небезпеки.
Саме в цьому аспекті запропонувати альтернативу дуже просто — досить проаналізувати характеристики14 популярних захищених месенджерів та побачити, для яких з них виконуються15 всі вимоги безпеки. На жаль, версія рейтингу захищених месенджерів від EFF (Electronic Frontier Foundation, організації, що займається захистом цифрових прав) є почасти застарілою і більше не оновлюється. Адже експерти EFF не вважають, що безпеку комунікацій можна розглядати лише як захищеність одного інструменту, поза безпекою гаджета. Тому вони вирішили відмовитися від оновлення рейтингу. Проте технічні характеристики месенжерів, представлених в ньому, є актуальними і допомагають оцінити їх захист.
З початком великої війни українці добре вивчили назву Signal — саме цей інструмент на сьогодні вважається найбільш захищеним серед месенджерів на ринку.
Тож заборона, яку так голосно обговорювали наприкінці вересня в Україні, стосувалась саме функції месенджера. Хоча, якщо чесно, то дивує необхідність такого гучного рішення — на третьому році повномасштабного вторгнення, після стількох історій щодо його небезпеки та наявності притомних альтернатив. Дивно, що досі ще десь у державних структурах чи на критичних підприємствах використовували телеграм для обміну важливими повідомленнями чи документами. Така ситуація сама по собі є проявом повної безвідповідальності та невігластва.
Справжня небезпека — українська телеграм-залежність
Хоча заборону з боку підрозділу РНБО чи рекомендації апарату Верховної ради більш ніж гучно обговорювали в країні, насправді фахівці з медіа та комунікацій, експерти з дезінформації та інформаційних воєн підкреслюють іншу небезпеку — перетворення телеграму на основне джерело споживання новин українцями.
За декілька днів до першого гучного обговорення псевдозаборони було опубліковане нове дослідження використання16 соцмереж українцями. Це дослідження медіаспоживання українців за 2024 рік від USAID/Internews містить багато цікавих даних про те, як українці споживають новини, використовують соцмережі та взаємодіють із фейками. Так, 73% українців читають новини в телеграмі. А 81% використовують цей месенджер для спілкування.
Проте насамперед воно є більш ніж наглядним доказом українського феномену телеграму: наші співвітчизники обирають отримувати там новини. Тобто ця соціальна платформа не стала зручною альтернативою, наприклад, фейсбук-сторінкам медіа чи їхнім офіційним сайтам. Найголовніша проблема українського телеграм-феномену полягає в засиллі каналів, часто анонімних, які ведуть непрофесійні медійники та публікують в них або крадений у медіа контент (не вказуючи посилання на першоджерело), або фейки, маніпуляції чи скандальні клікбейтні повідомлення. Саме ці канали українці обирають як джерела новин. Про це свідчать результати дослідження17, проведеного фахівцями ГО «Український інститут медіа та комунікації» під назвою «Як функціонують та завойовують аудиторію телеграм-канали-мільйонники». Це найбільший з відомих сьогодні аналізів споживання українською аудиторією новин в телеграмі. Серед інших питань, автори дослідження поцікавились у респондентів каналами, які вони читають. Рейтинг цих згадок знову очолила «Труха». Учасники опитування згадували канали Зеленського, Лачена, Стерненка, але серед відповідей також фігурували анонімні «Украина Online», «Украина 24/7», «Новини України/війна». Під час одного із виступів заступник міністра культури Тарас Шевченко сказав18, що ці канали забирають аудиторію в традиційних медіа і це є, на його думку, «великою загрозою».
Цей феномен так само підтверджує16 дослідження USAID/Internews — в ньому рейтинг популярності українських телеграм-каналів для споживання новин очолює «Труха Україна». А в топ-10 каналів є лише два канали традиційних медіа — «ТСН новини» та «Суспільне новини». Решта — часто анонімні канали, які не гребують фейковим та маніпулятивним контентом. Схожа ситуація спостерігається й за даними рейтингу аналітичного сервісу19 Telemetrio — очолюваний каналом «Труха Україна» в топ-10 цього рейтингу, наприклад, входять такі анонімні канали як «Всевидящее око» та «Инсайдер».
Як побороти український феномен телеграму
Детальне вивчення рейтингу найпопулярніших каналів за версією сервісу Telemetrio більш ніж наглядно показує суть українського телеграм-феномену. До прикладу, офіційний канал президента Зеленського в цьому рейтингу займає 37 місце, канал Сергія Стерненка — 26. У переліку є корисні акаунти, як то канал Повітряних сил. Але загалом верхня частина (топ-50) переживає засилля анонімних акаунтів, які публікують незрозумілий контент, часто маніпулятивний та фейковий. А користувачі підписуються на ці канали і віддають їм перевагу як способу отримання новин, тим самим не лише обираючи інформаційні сміттярки, але й опосередковано позбавляючи медіа доходу, який у них часто напряму залежить від розміру аудиторії. До того ж ці канали часто паразирують на медіа, копіюючи їх контент без особливих наслідків20.
Іншими словами, феномен українського телеграму полягає в підміні якісних медіа каналами. Користувачі обирають «Труху», «Шарія» та «Times of Ukraine» замість «Суспільного» чи «Української правди».
Одним із варіантів вирішення цієї ситуації є добровільна реєстрація каналів як медіа відповідно21 до нового українського «Закону про медіа». У цьому випадку такі канали будуть змушені працювати згідно з журналістськими стандартами, не публікувати фейки, спростовувати помилки та виконувати інші вимоги.
Другий спосіб пропонується у законопроєкті22 №11115 Миколи Княжицького. Загалом ця законодавча ініціатива стосується «регулювання діяльності платформ спільного доступу до інформації, через які поширюється масова інформація» та містить умови, за виконання яких ці платформи можуть використовуватися державними структурами та військовослужбовцями. Вимоги до таких платформ доволі виважені — до прикладу, оприлюднення структури власності чи відсутність зв’язків цих платформ із країною-терористом. Цікаво, що і перша, і друга вимога проблематичні для телеграму, адже структура власності й перелік інвесторів цієї компанії достеменно не відомі. Так само й точно не відомо, чи є серед інвесторів росіяни. Законопроєкт Княжицького не заблокує існування «Трухи» чи «Шарія». Він допоможе прибрати з цього середовища офіційні канали, якими послуговується влада. Це повинно стати опосередкованим доказом того, що ця платформа не варта довіри й уваги. Найбільш очевидним негативним наслідком цього законопроєкту може стати переміщення телеграм-середовища «в тінь». Якщо блокування цього сервісу вдасться реалізувати, то навряд чи це зупинить і російських пропагандистів, й тих, хто їх читатиме, а ще — тих, хто виконує завдання загарбників та комунікує з ними через телеграм.
Наразі ситуація з телеграмом в Україні є імітацією бурхливої діяльності офіційних структур. Заборона використання співробітниками Верховної Ради не призвела до того, що український парламент відмовився від свого телеграм-каналу. Так само не чути, аби свої канали закрили інші можновладці. Хоча факт їх наявності й роботи є легітимізацією використання російського інформаційного продукту українськими держслужбовцями. То чому ж тоді варто дивуватися, що українці читають новини в телеграмі, обираючи «Труху» чи «Легитимного». І в такий спосіб далі розвивати український феномен телеграму — ситуацію, в якій переважна більшість громадян країни дізнається новини не з медіа, а з його неякісного ерзацу.
