Сексуальність охоплює широкий спектр людського досвіду: орієнтацію, гендерну ідентичність, репродуктивні функції1. ВООЗ наголошує2 на важливості сексуального здоров’я, його тісному зв’язку із загальним добробутом та значенні для окремих осіб, сімей і громад. Звісно, ментальне здоров’я та самоідентифікація впливають на те, як людина поводиться й почувається в соціумі. Тож сьогодні хочу поговорити про життя з розладом аутистичного спектра (РАС), квір-ідентифікацію, кінк і сексуальність.
Спершу варто визначити термінологію. Терміни «лесбійка», «гей», «бісексуал(ка)», «», «квір», «асексуал(ка)», (утворюють абревіатуру ЛГБТКА+, де «+» сигналізує про інші ідентичності3) стосуються самоідентифікацій, які люди використовують для опису своєї сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Сексуальна орієнтація — це багатогранний конструкт, що охоплює насамперед сексуальну ідентичність, сексуальний потяг і сексуальну поведінку1. Я ідентифікую себе як квір-персона, що зазвичай передбачає гендерну флюїдність, тобто відкидання бінарних категорій сексуальної орієнтації та гендеру. Також в мене діагноз РДУГ-РАС.
«Леді так не поводяться»: РДУГ і РАС у жінок
Аутизм — це форма нейровідмінності, що характеризується унікальним стилем соціального спілкування, гіпер- та/або гіпосенсорною сприйнятливістю й цілеспрямованими інтересами чи видами діяльності4. Наразі немає достовірної оцінки поширеності осіб з РАС, які ідентифікують себе як ЛГБТКА+3. З огляду на наявні проблеми зі встановленням такого діагнозу навіть серед жінок, цю тему варто обговорювати та досліджувати. Адже попри невеликий прогрес у сприйнятті ЛГБТКА+ людей у суспільстві, багато прав, що стосуються сексуального та гендерного різноманіття, залишаються недоступними для людей з аутизмом1.
Сприйняття себе та стосунки з іншими
Одна з важливих тем, яка перетинається між РАС та ЛГБТКА+, — це самоідентифікація та належність до групи. Люди з РАС часто мають проблеми із соціальною адаптацією, зокрема через те, що не можуть почуватися належними до групи. Часто це пов’язано з нерозумінням контекстів або «дивними» інтересами та відчуттям того, що ти не такий(а), як інші. Схожі тенденції спостерігаються й у ЛГБТКА+ персон, які часто стикаються з дискримінацією та нерозумінням3.
Дослідження вказують на вищий рівень негетеросексуального потягу серед осіб з аутизмом та їхню вразливість до сексуального примусу. Критичним аспектом, що впливає на сексуальність людей із РАС, є їхній сексуальний досвід, зокрема підвищені сексуальні ризики та вразливість, які часто спостерігаються серед жінок. Ці ризики посилюються недостатніми знаннями про секс (багато учнів з інвалідністю отримують5 недостатню статеву освіту, а дані про сексуальну орієнтацію вкрай обмежені або взагалі відсутні; якщо говорити про Україну, то, імовірно, чи не всі учні отримують недостатньо інформації про секс) та труднощами в соціальній взаємодії, що призводить до цілого спектра негативного сексуального досвіду, зокрема віктимізації та насильства1.
Якщо говорити про різницю в побудові романтичних стосунків6, труднощі часто пов’язані з низьким рівнем соціального функціонування (розуміння соціальних взаємодій, контексту) і високим рівнем маскування (наприклад, люди намагаються мати схожі інтереси, дарувати потенційним партнерам щось гарне), тоді як неаутичні люди більш схильні дражнити, щоб привернути увагу (що може викликати непорозуміння)1.
Більша частка дівчат з аутизмом (порівняно з неаутичними однолітками) говорить про себе те, що, на їхню думку, інша людина хотіла б почути. Також часто виникають труднощі з розумінням того, як функціонують стосунки, тому важко розпізнати нездорову або неналежну поведінку під час залицянь. Часом також важко зʼясувати, як правильно поводитися на побаченні7.
Гендер8
Серед людей із РАС спостерігається більша різноманітність гендерної ідентичності. Є припущення щодо зв’язку між аутизмом і 9. Наприклад, особи з РАС, які народилися із жіночою статтю, мають значно вищі показники гендерної дисфорії та рідше ідентифікують себе як жінки. Жінки з аутизмом також рідше повідомляють про гетеронормативні інтереси та ідентичності, що вказує на поширеність гендерного різноманіття серед людей із РАС. Окрім цього, жінки більш схильні до маскування (тобто поведінки, яка в суспільстві вважається типовою для жіночої статі), що має важливі наслідки для розуміння взаємозв’язку між гендерною різноманітністю та пізнішою діагностикою10.
Підлітки з аутизмом, як правило, мають більше бажання належати до іншої статі, а в трансгендерних та гендерно неконформних дорослих вищі показники діагностики аутизму, ніж у їхніх однолітків. Наприклад, в одному дослідженні серед трансперсон 11% мали діагноз «аутизм»11,12. Серед підлітків частота трансгендерної ідентичності вища у дітей з аутизмом (5,4%) та у дітей із РДУГ (4,8%), порівняно з дітьми із типовим розвитком (0–0,7%)13. До того ж спостерігається значна кореляція між аутизмом та гендерною варіацією як у підлітків, так і в дорослих, а аутистичні характеристики поширеніші серед дітей та підлітків із різноманітними гендерними ідентичностями, якщо порівнювати з їхніми однолітками14,15.
Проте це не означає, що РАС чи РДУГ «спричиняють» гомосексуальність або гендерні зміни. Вони просто статистично частіше трапляються серед нейровідмінних людей. Можливо, це пов’язано з тим, що люди з РАС сприймають світ буквально і не вважають соціальні конструкти, як-от гендер, сталими поняттями. Ба більше, вони ймовірніше будуть схильні розмірковувати про власну ідентичність, зокрема через постійне відчуття того, що їх не приймають інші, або через гіперфіксацію на цій темі.
Звісно, сімʼя також має чималий вплив на те, як ростуть діти. Так, учасники одного дослідження 2016 року вказали, що оточення (зокрема батьки) часто відкидало їхню небінарну ідентичність або ставило під сумнів їхні прагнення досліджувати, хто вони й чого хочуть. Це перекликається з дослідженнями інвалідності, де помітне ставлення «як до дітей»: нібито такі люди не мають сексуального бажання. Подекуди їм також забороняють вивчати власну сексуальність16.
Сексуальність17,18,19,20
Наразі докази того, чи є гомосексуальна орієнтація поширенішою серед людей з аутизмом, суперечливі. Деякі дослідження показують, що відмінностей немає, а інші спостерігають вищі показники серед людей із РАС. Так, одне дослідження вказує на вищу поширеність гомосексуальності, бісексуальності та як серед чоловіків, так і серед жінок з аутизмом. Однак кілька досліджень вказують на тенденцію: жінки з аутизмом частіше ідентифікують себе як бісексуалки, ніж чоловіки. А старші чоловіки з аутизмом схильні ідентифікувати себе як бісексуали, тоді як молодші чоловіки частіше ідентифікують себе як гомосексуали, якщо порівнювати з однолітками без аутизму.
У дослідженні 2017 року21 серед жінок із РАС 6,1% повідомили, що відчувають потяг лише до жінок, а в контрольній групі таких було 1,3%. Ця різниця була менш помітною серед чоловіків: 5,1% з РАС повідомили, що відчувають потяг лише до чоловіків, а в контрольній групі — 3,8%. Також спостерігалася помітна частка (8,5% у чоловічій групі з РАС порівняно з 4,7% у контрольній групі; 22,4% у жіночій групі з РАС порівняно з 10,1% у контрольній групі), яка вказувала на сексуальний потяг одночасно до чоловіків і жінок.
Дедалі більше доказів того, що чимало людей із РАС асексуальні, хоча це варто дослідити глибше. У дослідженні 2020 року22 значна кількість учасників ідентифікувала себе на асексуальному спектрі (асексуали(ки), , ). Проте докази щодо незацікавленості або відсутності сексуального потягу в людей із РАС часто нечіткі та, можливо, побудовані на стереотипному сприйнятті. Зокрема, незрозуміло, чи визначається асексуальність при РАС відсутністю сексуального потягу, чи міжособистісними та соціальними труднощами, типовими для аутизму.
Секс та стосунки1,7,23
Багато дорослих із аутизмом мають менше друзів і романтичних партнерів, ніж їхні нейротипові однолітки. Проте дослідження демонструють, що більшість людей із РАС все одно зацікавлена в стосунках. І чоловіки, і жінки з аутизмом мають широкий спектр сексуальних когнітивних функцій, хоча й менш різноманітних порівняно з нейротиповими особами.
Можливі причини меншої різноманітності та частоти — зниження сексуального бажання, сенсорні проблеми, що роблять сексуальну активність незручною, а також відданість звичним рутинам, що може обмежувати новий досвід. Аутистичним особам також може бути важко уявити себе в незнайомих ситуаціях, а відмова від рутини — викликати тривогу, що ще більше знижує мотивацію до пошуку нового сексуального досвіду та фантазій. Люди з РАС пояснювали, що особливо складно було із сенсорними та гігієнічними побоюваннями. Виникало й почуття провини, коли вони хотіли інтимної близькості з партнерами. Проте допомагали відверте спілкування або вживання речовин для притуплення надмірно сильних відчуттів.
Сенсорна чутливість може спричиняти почуття розгубленості або розчарування під час сексуальних контактів, що часто змушує уникати сексу. Наприклад, типові звуки, запахи та текстури, пов’язані з побаченнями й сексом, можуть надто стимулювати. Це перевантажує нервову систему, що призводить до роздратування та відторгнення. І навпаки, дослідження 2021 року7 показало, що деякі люди з аутизмом прагнуть інтенсивніших сенсорних переживань у сексуальних стосунках або віддають перевагу інтимним взаємодіям, які забезпечують заспокійливий і регуляційний сенсорний вплив (наприклад, практики ).
БДСМ та кінк
БДСМ часто, хоча й не завжди, є сексуальним і може передбачати обмін владою, біль, задоволення та інші сенсорні відчуття. Кінк — це діапазон сексуальних дій за згодою та інтересами, що відхиляються від традиційних або загальноприйнятих сексуальних практик. Вони засновані на обміні владою між партнерами, а також на принципах безпеки та добровільності й пропонують багато правил і поведінкових скриптів, що полегшують комунікацію між партнерами.
Для деяких людей залучення до кінку глибоко інтегроване в їхню сутність. Це формує стосунки, спільноту та почуття належності. Інші займаються БДСМ/кінком для задоволення, дослідження чи особистісного зростання, без зв’язку зі своєю ідентичністю. Це можуть бути, наприклад, рольові ігри, фетишизм, обмін владою, фізичні обмеження та надання або отримання сенсорної стимуляції, іноді пов’язаної з болем24.
Аутичні люди менш схильні автоматично сприймати контекст так, як це роблять нейротипові, і більш схильні звертати увагу на деталі й організовувати їх у своєрідний спосіб. Дослідники та члени спільноти нейровідмінних припускають25, що аутизм може бути більш поширеним серед учасників БДСМ ніж серед населення загалом. Так, майже 6% практиків БДСМ повідомили в онлайн-опитуванні26 про діагноз РАС, що більш ніж у пʼять разів перевищує приблизну поширеність у 1% серед загальної популяції. До того ж чоловіки з РАС мали вищий рівень як садистських, так і мазохістських фантазій і поведінки, ніж інші групи27.
Важливою частиною привабливості БДСМ для людей із РАС є буквальне мислення та спілкування. Ця тенденція може відображати відмінності у тому, як аутичні люди адаптують значення слів до певного контексту. Оскільки нейротипова соціальна комунікація та сигнали є не універсальними, а культурно специфічними28, аутичні спільноти часто віддають перевагу чітким правилам29, що узгоджується з акцентом БДСМ на явній, відвертій згоді30. Такий структурований підхід не лише посилює почуття безпеки для всіх залучених осіб, а й зменшує тиск щодо використання маскувальної поведінки, яка є спробою приховати або придушити свої аутичні риси, щоб відповідати соціальним нормам31. У БДСМ людина може розкривати ті сторони себе, які вважає за потрібне, адже все відбувається в узгодженому та безпечному середовищі, позбавленому осуду.
Аутичні люди також можуть займатися БДСМ як формою стимуляції (стимінгу). Це засіб для регулювання досвіду й уникання перевантаження нервової системи32 (клацання ручки або дриґання ногою — це форми стимінгу). Як я вже зазначала раніше, люди з РАС мають різні сенсорні профілі. Це означає, що аутичні люди менш схильні отримувати задоволення від певних видів діяльності, які подобаються більшості, і частіше мають різноманітні вподобання.
Тож аутичні люди підвищують сексуальне задоволення, обираючи пристосування та налаштовуючи сексуальний репертуар конкретно для себе. БДСМ надає можливість спробувати, вибрати та зайнятися широким спектром сексуальних і несексуальних дій. Деякі особи з РАС повідомляють про підвищене бажання займатися БДСМ у періоди високого стресу, зокрема через стимуляцію та сенсорні враження, що виникають внаслідок участі в кінках/БДСМ і підтримують саморегуляцію33. Альтернативно люди можуть, наприклад, робити татуювання, аби знизити напругу в тілі.
Вкрай важливо, щоб фахівці у сфері сексуального та психічного здоров’я, освіти й права вживали проактивних заходів, аби особи з різноманітною ідентичністю та практиками отримували компетентну, безпечну та інклюзивну допомогу. Наявні структури та ресурси для освіти з питань ЛГБТКА+ доволі обмежені й потребують додаткового дослідження, особливо щодо молоді. Так, до вступу в університет людям з РАС часто бракувало необхідного словникового запасу, щоб зрозуміти, ким вони є, і це призводило до значного стресу та порушення самооцінки34.
Людям із РАС й так доволі складно будувати стосунки з іншими, а також мати чітку самоідентифікацію. Негетероорієнтована сексуальна освіта та підтримка молоді в її шляху до самопізнання важливі35 для того, аби люди виростали гордими та вільними, а не травмованими через неприйняття суспільства і стигму. Наразі ж батьки мають самі вдосконалюватися та вчитися (зокрема в питаннях патріархату та гетеронормативності), аби допомагати своїм дітям краще розуміти цей світ і себе в ньому.
