Премія з економіки відрізняється від оригінальних премій з фізики, хімії, фізіології або медицини, літератури та миру, які засновані за заповітом Альфреда Нобеля і вперше вручені в 1901 році. Премію Sveriges Riksbank з економічних наук створили в 1968 році, і її фінансує центральний банк Швеції.
Цього року Нобелівську премію з економіки отримала Клаудія Ґолдін, американська економ-історикиня. Вона третя жінка, яка отримала премію, і перша, яка не розділила нагороду з колегами-чоловіками. Першою жінкою, що виграла премію з економіки у досить недалекому минулому (2009 рік), була Елінор Остром. Разом з Олівером Вільямсом вона отримала премію за дослідження економічного управління. Наступна жінка — Естер Дюфло — у 2019 році розділила нагороду зі своїм чоловіком Абхіджитом Банерджі та колегою Майклом Кремером за дослідження громад в Індії та Кенії.
Професорка Ґолдін отримала Нобелевську премію за дослідження ключових чинників гендерного розриву в оплаті праці. Сама Клаудія Ґолдін прокоментувала рішення комітету як «нагороду за великі ідеї та довгострокові зміни».
То що ж, власне, дослідила й пояснила професорка?
Почнемо з того, що Клаудія Ґолдін є авторкою першого вичерпного звіту про доходи жінок та їхню участь на ринку праці протягом століть, адже дослідниця переглянула архіви та зібрала дані зі США за понад 200 років. Вона довела, що зайнятість жінок на ринку праці не пов’язана напряму з технологічним розвитком. Зокрема, в ХІХ столітті, коли життя перемістилося з аграрних районів до індустріальних міст і з’явилися нові можливості, заміжні жінки були змушені сидіти вдома й виховувати дітей.
Наступний шанс вийти на ринок праці жінки отримали вже на початку ХХ століття із розвитком сфери послуг, а також еволюцією соціальних норм щодо жіночих обов’язків стосовно дому та сім’ї. І тут важливу роль відіграла доступність протизаплідних таблеток, пропонуючи нові можливості для планування кар’єри.
Але, незважаючи на модернізацію, економічне зростання та зростання частки зайнятості жінок, розрив у доходах між жінками та чоловіками майже не змінювався. Чому? Бо рішення щодо освіти, які потім визначатимуть кар’єрні можливості протягом життя, ухвалюються у відносно молодому віці. А очікування молодих жінок формуються досвідом попередніх поколінь — наприклад, їхніх матерів, які не поверталися на роботу, поки діти не виростуть. Тож і зміни відбуваються повільно, занадто повільно.
Прикметно, що сама Клаудія Ґолдін була першою жінкою, яка отримала посаду на економічному факультеті Гарварду в 1989 році. Економіка тоді ще мало пасувала до іміджу жінки, сказала вона ВВС у 2018 році. В іншому інтерв’ю професорка зауважила, що навіть після вступу до університету студенти вважають, що економіка — це сфера, яка більше орієнтована на фінанси та управління, і жінки цікавляться цим менше, ніж чоловіки. Якби ми пояснили, що економіка — це про нерівність, здоров’я, поведінку в домогосподарствах й суспільство, то нам було би простіше досягнути гендерного балансу.
А ще Клаудія Ґолідн пояснила, що історично гендерний розрив у доходах не можна пояснити тільки різницею в освіті та виборі професії. Чому? Бо дослідження показали, що основна частина цієї різниці в заробітках наразі припадає на чоловіків і жінок, які займаються однією професією, і що вона в основному виникає з народженням першої дитини.
І хоча в багатьох країнах роботодавцям заборонено дискримінувати за статтю, жінки досі стикаються зі значною нерівністю в оплаті праці порівняно з чоловіками. За даними дослідницького центру Pew, у США 2022 року жінки заробляли в середньому 82% від заробітку чоловіків. Згідно з даними Європейської комісії, у 2021 році в Європі жінки в середньому заробляли на 13% менше, ніж чоловіки. І прогнози Клаудії Ґолдін щодо перспектив подолання гендерного розриву в найближчі роки, попри певний прогрес, невтішні. Причин тут багато: від прямої дискримінації до таких явищ, як «жадібна праця» (greedy work).
Власне, «жадібна праця» — це феномен, який описала і дослідила професорка. ЇЇ дослідження демонструють, як багато професій є «жадібними» до навантаження, тобто такими, де платять непропорційно більше за додаткові години праці та роботу у вихідні, що цементує нерівність між жінками та чоловіками.
Лауреатка переконана, що антидискримінаційні закони та неупереджені керівники, хоч і цінні, але недостатні. Її найновіша праця «Кар’єра та сім’я» пояснює, чому ми повинні фундаментально змінити наші підходи до організації праці та розуміння цінності догляду й опіки, якщо ми коли-небудь хочемо досягти гендерної рівності та партнерських стосунків.
У записі, розміщеному на сайті Нобелівської премії, Клаудія Голдін розповіла: перше, що вона зробила, коли почула про перемогу — повідомила про це чоловікові, який запитав її, що він може зробити. «Я попросила його вивести собаку і заварити чай, адже я повинна підготуватися до прес-конференції», — сказала лауреатка.
SITE_cache.webp "Нобелівка‒2023: фізика. Одна мільярдна однієї мільярдної секунди")
_cache.webp "Нобелівка — 2023: хімія. Коли розмір має визначальне значення")
