Нобелівську премію з економіки 2022 року отримали Бен Бернанке, Дуґлас Даймонд і Філіп Дібвіґ. Вони, як сказано в офіційному повідомленні, «значно покращили наше розуміння ролі банків в економіці, особливо під час фінансових криз». У чому суть їхніх досліджень, пояснює Олексій Геращенко.
Банки є невід’ємною частиною нашої економіки. У суспільстві ж часто переважає негативне ставлення до банківської системи, адже здається, що банки роблять гроші з нічого, а вплив банкірів на суспільне життя є надмірним. Найбільше не люблять банки їх позичальники – береш чужі гроші, а віддаєш свої, та ще й з відсотками.
Прототипами банків називають діяльність духовно-лицарських орденів в епоху раннього середньовіччя. Тогочасний лицар мав здійснити велику й коштовну подорож до Палестини, аби вклонитися Гробу Господньому. Через грошові обмеження доводилося позичати гроші в ордену, обіцяючи віддати їх з «подякою» (відсотками), гарантуючи своїм майном виконання зобов’язань (застава).
Згодом банки стануть справжньою кровоносною системою економіки, адже практично всі угоди й відносини супроводжуються відповідними перерахунками коштів через банківську систему.
Сучасний світ намагається потіснити монополію банків. Зокрема криптовалюти пропонують уникати традиційної фінансової системи. Але об’єктивно реальна економіка все ж і надалі консервативно спирається на банки й емітовані урядами країн гроші.
Важливість банківської системи для економіки містить і ознаки вразливості. Адже банківські кризи можуть руйнувати економіки країн, прирікаючи на злидні їхніх мешканців.
Нобелівські лауреати з економіки 2022 року Бен Бернанке, Дуґлас Даймонд і Філіп Дібвіґ є експертами з дослідження банків і банківських криз ще з 80-х років ХХ століття. Ба більше, саме Бен Бернанке очолював головний і найвпливовіший Центральний банк у світі – Федеральну резервну систему. І саме під час цього головування йому довелося пройти через світову фінансову і банківську кризу 2008–2009 років, чи на найбільшу на той час економічну рецесію – спад – після Другої світової війни. Щоправда, вагому частку провини в її настанні приписують попереднику Бернанке Алану Гринспену. Тож це був унікальний випадок, коли науковцю довелося захищати власну роботу не перед комісією, а перед цілим світом. Чи вдалося впоратися? Більшість економістів вважає, що так. Економіка США досить швидко оговталася й відновилася завдяки так званому «кількісному пом’якшенню» (стимулюванню економіки через зростання пропозиції грошей, іншими словами, їх «друку») і програмі порятунку ключових фінансових установ.
Саме фінансові установи, банки, стоять у центрі досліджень цьогорічних лауреатів. Деякі банківські банкрутства економіка може пережити доволі безболісно, а інші можуть стати причиною занепаду всієї системи. З падінням банку кошти можуть втратити всі його вкладники, а також інші банки-кредитори, що може породити подальші банкрутства й економічний занепад.
Чому ж банки так потрібні? Насправді банкам вдається робити майже магічні речі. Уявіть, що в суспільстві хтось потребує кредитування на тривалий термін, скажімо, на п’ять років. Проте ніхто не погоджується дати гроші більше, ніж на рік. При прямих стосунках позичальника і кредитора не вдасться отримати настільки тривалий кредит. Але завдяки банкам це стає можливим. Банк бере у вас гроші на рік на депозит, а видає кредит на 5 років, адже через рік ви або хтось інший принесе в банк гроші ще на рік, тож ними можна віддати ваш внесок, повторюючи операцію, аж поки гроші, видані в кредит, не повернуться.
Банки, як не дивно, можуть створювати нові гроші. Уявіть, що ви дістали з-під матрацу тисячу гривень і віднесли її в банк. Банк цю тисячу видав як кредит іншій особі. Ви дивитеся на свою тисячу в банківському додатку як на залишок на рахунку і кажете «Ось мої гроші». І той, хто взяв кредит, робить те саме – розпоряджається тими ж грошима. Тисяча є в нього на рахунку і тисяча у вас. Разом – дві тисячі, які можна витратити й щось придбати. А була до потрапляння в банк лише одна тисяча.
Банки виконують ту саму функцію, яку здійснює еволюція в природі. Відсіюють слабких і винагороджують сильних і ефективних. Слабкому відмовлять у фінансуванні, сильному надають. Завдяки цьому кращі проєкти отримують фінансування, що рухає економіку догори.
Є ще багато аргументів на користь того, що якби банків не існувало, то їх би неодмінно вигадали як ланцюжок між заощадженнями й інвестиціями.
Важливість і вразливість банків стоять поруч. Бо якщо ти твориш магію, то щось може піти не так. Наприклад, можна захопитися і взяти на себе надмірні ризики. Можна кредитувати пов’язаний із самим банком і його власниками бізнес (згадаємо наш Приватбанк до націоналізації), а це небезпека для вкладників. А можна стати жертвою чуток, адже жоден банк світу не здатен в один момент віддати всі заощадження вкладникам, бо вони в цей час працюють як кредити.
Тож потрібні певні правила й регуляції банківської системи, недопущення банкрутства системно важливих банків. Потрібен нагляд «банку банків», кредитору останньої надії – центрального банку. А в період криз саме центральний банк має діяти максимально рішуче – впливати на відсоткові ставки через встановлення облікової ставки, на пропозицію грошей, на стійкість важливих банків і системи загалом.
Те, що сьогодні є просто звичайними правилами роботи банківської системи, у 80-х роках минулого століття значною мірою було зоною terra incognitа. І цьогорічним лауреатом вдалося ще тоді дослідити роль банківської системи і способи організації її стійкості. Наукові дослідження втілилися в реальне життя, додавши нам трохи впевненості у тому, що всі кризи можна подолати із наслідками і втратами, що будуть меншими за ті, які були колись в минулому, а економічні рецесії не перетворюватимуться на депресії.
