На початку 2025 року Верховна Рада України погодила купівлю двох російських енергоблоків в Болгарії для добудови Хмельницької АЕС. А 13 березня 2025 року президент України Володимир Зеленський підписав1 закон про купівлю в Болгарії обладнання для третього та четвертого блоків станції. Як заявив2 в одному з інтерв'ю міністр енергетики Герман Галущенко, добудова двох енергоблоків обійдеться Україні приблизно в 160 мільярдів гривень.
Доречність та фінансова ефективність цього проєкту активно обговорюється в професійних та громадських колах, часто критично. Наприклад, експертка з ядерної безпеки Ольга Кошарна у коментарі для медіа «Еспресо. Захід» заявила3: «Російські реактори, які хочуть придбати для ХАЕС у Болгарії, — це інші моделі, ніж ті, що експлуатуються в Україні. Паливо Westinghouse, яке виробляють для наших реакторів ВВЕР–1000 для цих реакторів не підходить. До них доведеться закуповувати російське паливо, яке виготовлятимуть на спільному підприємстві французького Fratom і російського “ТВЕЛ”, яке зареєстрували у Німеччині. Зараз проти цього виробництва воюють німецькі екологи».
Колишній керівник експлуатаційного підрозділу Запорізької атомної електростанції Олег Дудар розповів про цей проєкт, його ризики, недоліки та альтернативу.
Люди, безпека та час
Уявіть, що ви прийшли в крамницю, де на розпродажі залишився один-єдиний костюм. Він коштує не так і дешево, але ви його берете і не міряєте. Вдома виявляється, що він вам не зовсім підходить. Ви йдете до кравця й додатково сплачуєте гроші за те, що костюм перешили під вас.
Це метафоричний та трохи спрощений переказ того, що відбуватиметься в намаганнях підлаштувати болгарські блоки під Хмельницьку атомну електростанцію. За задумом АТ «НАЕК Енергоатом»4, ці реактори мають забезпечити нам енергетичну незалежність та компенсувати ті реактори, які вже будуть виходити з ладу.
Якби не війна, ця тема ще могла б бути дискутабельною. Тоді провели б міжнародний конкурс щодо вибору постачальника, і в такому разі ці реактори не перемогли б, оскільки навіть у Росії вже є досконаліші та безпечніші апарати, що й казати про інших виробників.
Проте зараз будівництво таких великих стратегічних об'єктів має набагато більше викликів, ніж вибір постачальника. Такі проєкти реалізовуються роками й на них працює все суспільство.
І питання не лише в інженерах — потрібні сотні висококваліфікованих фахівців з різних сфер. На Запорізькій АЕС я мав досвід участі в монтажних роботах для побудови 5 та 6 блоків, тому усвідомлюю масштаби. Для одного блока потрібна мінімум сотня дуже кваліфікованих . В умовах війни, коли частина людей покинула країну через небезпеку, а велика кількість чоловіків мобілізувалась до війська — не впевнений, що ми знайдемо необхідну кількість фахівців.
Далі — технічні моменти. Основна нашої енергетики — це радянські реактори В-320. Вони стоять на ЗАЕС, ХАЕС, Південноукраїнській і Рівненській атомних станціях й відрізняються від болгарських реакторів В-466, які ми закупили.
Ця різниця не принципова, але йдеться не лише про реактори як такі, але й так зване обладнання «першого контуру»: парогенератори (виробляють пару, що йде на турбіну й приводить в дію електричний генератор, який і виробляє електрику), компенсатори тиску, системи аварійного захисту тощо. Цей реактор банально важко «всунути» туди, куди планувався реактор іншої модифікації, а саме В-320.
І найбільша складність полягає в захисній оболонці: у ній є проєктні отвори, через які проходять трубопроводи, системи електроживлення обладнання, управління та автоматики. Це все розраховане саме на В-320. Болгарські блоки відрізняються геометрично. Тому це й нагадує мені перешиття костюма.
В ініціаторів проєкту є ідея, що ядерноенергетична компанія Westinghouse допоможе нам адаптувати блоки до ХАЕС, і я сказав би, що це можливо, якби мовилося не про ядерну енергетику. Адже йдеться про ядерну безпеку. Річ у тім, що існують галузеві правила та норми5 безпеки. Серед іншого, згідно з ними, якщо щось трапляється з обладнанням, то проводиться розслідування. Якщо проблема в металі, з якого вироблене обладнання, розслідування потребує даних не лише від заводу, який це обладнання виробив, але й від металургійного підприємства, яке постачало сировину, і проєктно-конструкторської організації, яка розрахувала та видала всі креслення. На кожному кроці потрібно мати справу з власником, який має історію конструювання цього обладнання, його виготовлення тощо.
Хто візьме на себе відповідальність у нашому випадку?
У Законі України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»6 є вимоги, які в проєкті з ХАЕС не виконуються. Наприклад, я вважаю, що були порушені вимоги, пов'язані з проєктуванням нового реактора, оскільки планується використання зовсім іншого типу реактора, ніж той, на який вже є всі дозволи (реактор проєкту В-320). Це вимагає виконання проєктно-пошукових робіт та проєктування джерел іонізуючого випромінювання, що не було зроблено належно.
Також важливим є проведення громадської експертизи. Вона виконується за ініціативи об'єднань громадян, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Її реалізують незалежно від державної експертизи й фінансують коштом цих організацій або на громадських засадах. Висновки громадської експертизи є рекомендаційними й подаються до органів, які здійснюють державну експертизу, а також до замовників проєкту. Наскільки мені відомо, нічого з цього проведено не було.
Атомна енергетика важлива, але…
Необхідно розрахувати енергобаланс та структуру тих підприємств, які виробляють електрику. Атомна енергетика є базовою, тобто несе постійне навантаження. Вона не може регулювати потужності та маневрувати.
Від джерел до джерел: як виробляється електроенергія
Щоб забезпечити якість електроенергії в енергосистемі, повинен бути баланс між виробництвом та споживанням. В енергосистемі існує три стани навантаження і споживання:
1. Мінімум споживання, коли потрібно зменшувати генерацію або експортувати залишок. Він припадає на нічні години, вихідні та свята.
2. Максимум споживання, коли люди прокидаються, вмикають світло, чайники та їдуть на роботу або повертаються з роботи і вмикають світло та інші побутові пристрої.
3. Базове споживання у всі інші години. Саме його забезпечують атомні та сонячні станції. Також повинні працювати ГЕС та звичайні ТЕС, щоб їх можна було швидко розвантажити, коли є залишки генерації, а також навантажити, коли споживання росте і вже не покривається ні АЕС, ні сонячними станціями.
Будувати додатково такі потужні енергоблоки — це посилювати прірву, в яку ми вже потрапили. Нам потрібні маневрові потужності — невеликі ТЕЦ або когенераційні установки. Вони мають значно більший коефіцієнт корисної дії: виробляють не лише електричну енергію, але й тепло. Нам потрібна розподілена енергомережа, щоб мати якомога більше не дуже великих генерувальних підприємств: аби в разі влучання в станцію чи розподільчий вузол це не мало катастрофічних наслідків.
Отож я маю серйозні сумніви, чи цей проєкт вдасться реалізувати безпечно, чи вдасться його реалізувати в принципі та чи ця реалізація (якщо вона відбудеться) вирішить наші нагальні потреби в енергетиці.
Але навіть якби все було добре, Україна не збудує і не запустить ці блоки раніше ніж за 6-8 років. Вони не допоможуть державі вирішити проблеми, які наразі стоять перед енергосистемою. Існують більш швидкі та ефективні рішення для відновлення генерації та збалансованості енергосистеми. Крім того, ми усі сподіваємося на повернення Запорізької АЕС. Коли це відбудеться, ми зможемо її повернути до роботи. І кому буде тоді потрібне будівництво застарілих і небезпечних блоків ХАЕС?
Записала Наталія Бушковська
