«Вишенька» на торті: як сьогодні порушують етику клінічних досліджень

Клінічні дослідження за своєю суттю — це постійний набір компромісів із сучасним поглядом на морально-етичні цінності. Чому так? Якщо коротко — бо під час клінічного дослідження ми наражаємо учасників на певні ризики (наприклад, пов’язані з побічними ефектами сполуки, яка досліджується), а натомість отримуємо певну важливу інформацію, яку не могли б отримати в інший спосіб. Тобто формується певний баланс «користі» та «ризиків» для усіх залучених сторін^1,2. Перед початком дослідження у кожному конкретному випадку незалежні етичні комісії оцінюють, в який бік схиляються шальки терезів. Якщо в бік «користі», то клінічне дослідження розпочинається. Якщо у бік «ризиків», то його зупиняють.

Клінічні дослідження проводити можна і потрібно (ще в 1935 році Верховний суд штату Мічиґан створив юридичний прецедент і вперше визнав контрольовані клінічні дослідження частиною медичної практики)³, але не можна вивчати все, що заманеться і як заманеться. Етичні принципи клінічних досліджень викладені, зокрема, у Нюрнберзькому кодексі⁴, Женевській⁵ та Гельсінській деклараціях⁶, стандарті ICH GCP⁷ (стандарт належної клінічної практики Міжнародної ради з гармонізації) та законодавстві багатьох країн, яке з часом стає дедалі більш жорстким. 

Тепер трохи історії. У 1978 році з ініціативи данського дослідника Петера Аабі з Університету Південної Данії започаткували Bandim Health Project⁸, первинна мета якого — виявлення причин високої дитячої смертності в Гвінеї-Бісау. Певні передумови для цього були — як економічні (країна постійно пасе задніх⁹ за показниками ВВП на душу населення навіть серед африканських країн), так і соціально-політичні (з часів проголошення незалежності у 1973 році у країні регулярно відбуваються перевороти¹⁰, які у 1998-1999 роках переросли у громадянську війну¹¹). З часом проєкт трансформувався¹² у дослідження інфекційних хвороб, ефективності вакцинації та якості харчування у країні. Однією зі знахідок Аабі та його колег були «неспецифічні ефекти вакцин»¹³, тобто їхня здатність впливати на ризик розвитку зовсім інших хвороб. Зокрема, дослідники стверджували, що «атенуйовані вакцини», які містять живі, але ослаблені збудники (БЦЖ, ОПВ, вакцина проти кору тощо), були пов’язані з кращим захистом від інших захворювань. Але до Петера, його колег та отриманих результатів виникло багато питань. Про це — нижче.

Донедавна царина «неспецифічних ефектів вакцин» де-факто була власною цариною Аабі і не привертала до себе аж надто прискіпливої уваги інших дослідників. Все змінилося, коли в 2017 році вийшло декілька досить суперечливих статей про, за словами авторів, «природний експеримент»¹⁴, у якому данці досліджували зміни загальної смертності у хлопчиків і дівчаток з Гвінеї-Бісау залежно від того, отримували вони адсорбовану коклюшно-дифтерійно-правцеву вакцину (АКДП) чи ні. У висновках однієї статті данці, зокрема, досить безапеляційно зазначали, що введення вакцини АКДП пов’язано з п’ятикратно більшим ризиком смерті від будь-яких причин, не наводячи жодних гіпотез або механізмів, які могли б лежати в основі такого ефекту. Також вони писали¹⁵, що ризик смерті був значно вищим серед дівчат (знову ж таки, про можливі причини цього автори нічого не зазначили). 

Критичних зауважень від інших науковців щодо таких «сенсаційних» знахідок вистачало^{16, 17, 18}. А у своїй пізнішій статті самі данці не побачили¹⁹ жодного впливу вакцини АКДП на дитячу смертність. Довелося швидко перевзуватися і стверджувати, що така різниця в результатах була пов’язана зі зниженням загальної дитячої смертності у країні, а також зі зміною підходів до вакцинації в Гвінеї-Бісау (знову ж таки, без особливих деталей і уточнень). 

Такі суперечливі висновки у сусідніх статтях привернули увагу інших данців^{20, 21, 22, 23, 24}. Коли у незалежних вчених нарешті дійшли руки детально ознайомитись з доробком Аабі, виявилося, що в багатьох своїх роботах він та його колеги вдавались до певних маніпуляцій. Зокрема, часто використовували підхід, відомий як «cherrypicking» — виокремлення з загального масиву лише тих результатів, які підтверджують потрібну «сенсаційну» точку зору (до слова, при застосуванні адекватних методів статистичного аналізу більшість цих «сенсацій» зникала). Також не всі результати досліджень були опубліковані²⁵, особливо це стосувалось «первинних кінцевих точок»²⁶ — питань, задля відповіді на які, власне, дослідження запланували і провели. 

З’ясували також, що дизайн переважної більшості досліджень (12 із 13)²⁰ взагалі не відповідав меті, тобто вчені ще до початку дослідження принципово не могли нічого довести або спростувати. А єдине дослідження, яке теоретично могло це зробити, було передчасно припинене, бо під час проведення проміжних аналізів не було виявлено жодних значущих відмінностей між групами учасників. 

Ще одна типова маніпуляція — занадто велика кількість різноманітних статистичних тестів задля того, щоб побачити хоч якісь відмінності між групами. Для того, щоб зрозуміти, як це працює, варто згадати «віртуальне» клінічне дослідження DICE (Don’t Ignore Chance Effects)²⁷. Британські вчені взяли знеособлені дані 580 пацієнтів з контрольної групи реального клінічного дослідження й у випадковий спосіб розділили їх на дві когорти. Так зробили 100 разів і в чотирьох випадках… побачили статистично значущі відмінності між групами  там, де їх не мало би бути за замовчуванням. В одному випадку показники чотирирічної смертності в одній групі були аж на 40% нижчими, ніж в іншій. Про що це нам говорить? Адекватним дослідникам — що будь-які «сенсаційні» результати треба перевіряти і незалежно підтверджувати. Шукачам гучних заголовків — якщо довго пробувати, то рано чи пізно можна натрапити на «сенсацію», якої насправді не існує.

Проблема у тому, що вся ця критика й академічні дискусії щодо адекватності досліджень Аабі та його колег все ще були «нішевими» і не надто цікавими для широкого загалу. Натомість статті з чітким меседжем «вакцина АКДП збільшує ризик смерті» влучили у саме серденько відомих і не дуже антивакцинаторів. І понеслося.

Власне, саме на одну зі статей Аабі 2017 року²⁸ (і лише на неї!) посилався Міністр охорони здоров’я та соціальних служб США Роберт Кеннеді-молодший у своїй заяві про те, що США зупинять фінансування у розмірі 1,2 мільярда доларів²⁹, виділених попередньою адміністрацією для міжнародної органіїзації GAVI (Global Alliance for Vaccines and Immunization) за сприяння якої з 2000 року було вакциновано понад 1,2 мільярда дітей по всьому світу³⁰. 

Це, до речі, не єдиний зв’язок між данською групою та прихильниками чинного президента США. У грудні 2022 року губернатор штату Флорида Рон Десантіс, відомий своїми заявами про «недослідженість» і «небезпеку» вакцин проти COVID-19³¹,  анонсував створення Public Health Integrity Committee³² (Комітету з питань доброчесності громадського здоров’я), до складу якого увійшла Крістін Стейбл Бенн, дружина і давня поплічниця Петера Аабі³³ з того ж таки Університету Південної Данії³⁴. Протягом 2023 року «комітет» тричі зібрався онлайн, кожного разу критикуючи різноманітні заходи й рішення, пов’язані з протидією пандемії COVID-19 в США, але видимих наслідків від цих зборів не було.

До речі, припускають³⁵, що Крістін Стейбл Бенн могла впливати на останні рішення уряду США, пов’язані зі зміною календаря щеплень³⁶, коли ряд вакцин (зокрема — від сезонного грипу, гепатитів А і В, менінгококової інфекції та ротавірусу) прибрали з переліку обов’язкових. Але на прямі питання про те, чи консультувала вона когось у міністерстві або чи використовувались її роботи в розробці нових рекомендацій, вона відмовилась давати відповідь журналістам³⁵.

На цьому історія не завершилася. 15 грудня 2025 року Центр з контролю та профілактики захворювань у США (CDC) без проведення конкурсу видав тій³⁷ же групі данських дослідників грант у розмірі 1,6 мільйона доларів на проведення дослідження у Гвінеї-Бісау протягом наступних пʼяти років. Заявлена мета дослідження: «Визначити, чи пов'язане одноразове моновалентне щеплення проти гепатиту B, введена при народженні або до 1 тижня (<8 днів), з тяжкою захворюваністю протягом перших 6 тижнів життя (до введення інших вакцин), а також з атопічним дерматитом до 2 років та порушеннями розвитку нервової системи до 5 років у порівнянні з відсутністю вакцинації (контрольна група)». Заплановано залучити близько 14 тисяч дітей, половина з яких має отримати першу дозу вакцини від гепатиту В одразу після народження, а інша — через 6 тижнів³⁸. Але майже одразу виявилося, що з цим дослідженням щось не так, зокрема — з точки зору етики³⁹. 

Для кращого розуміння слід зазначити, що Гвінея-Бісау на додачу до усіх політичних і економічних негараздів має один із найвищих у світі показників захворюваності на гепатит В і, відповідно, дуже високий ризик передачі хвороби від матері до дитини. За даними ВООЗ⁴⁰, хронічний гепатит В діагностований у понад 12% дорослого населення цієї країни та 2% дітей віком до пʼяти років (цільовий показник — не більше 0,1%). Для порівняння, у Данії⁴¹ на гепатит В хворіє лише близько 0,3% дорослого населення, а тому вакцинація новонароджених від цієї хвороби не є обов’язковою⁴². Здавалося б, можна організувати і провести дослідження у цій європейській країні, де ризики зараження немовлят значно нижчі, а якість роботи медичної системи висока. Але ніт.

До слова, згідно з даними Національного порталу з імунізації⁴³, станом на кінець 2023 року в Україні зафіксовано 1391 випадок хронічного гепатиту В (зростання кількості випадків на 55,25% порівняно з 2022 роком).

У своєму висновку ВООЗ підсумувала⁴⁰ невирішені етичні проблеми дослідження:

Вже доведені користь і передбачувана шкода. Введення вакцини проти гепатиту В немовлятам є безпечним і ефективним, що підтверджується багатьма роками її клінічного застосування (ВООЗ рекомендує вакцинацію новонароджених у перші 24 години життя ще з 2009 року^{44, 45}). Ця вакцина дозволяє запобігти 70–95% випадкам передачі вірусу від матері до дитини. У дослідженні планується використовувати введення вакцини проти гепатиту В після народження, що доведено рятує життя, але не для всіх його учасників, наражаючи частину з них на ризик потенційно незворотної шкоди, пов’язаної з розвитком хронічної інфекції, цирозу або раку печінки. Так, це саме той баланс користі і ризиків, про який йшлося на початку.

Відсутня наукова необхідність у групі, яка не буде отримувати вакцини. Використання «плацебо» або «нічого» у клінічних дослідженнях вакцин є допустимим лише тоді, коли немає препаратів з доведеною ефективністю або коли запропонований дизайн дослідження повинен відповідати на критичні питання щодо безпеки та/або ефективності вакцин. Заплановане дослідження в Гвінеї-Бісау не відповідає жодному з цих критеріїв. 

Недостатнє наукове обґрунтування. Згідно з оприлюдненим описом дослідження, воно не ставить під сумнів ефективність вакцинації немовлят. Натомість метою є вивчення гіпотетичного впливу вакцинації на показники безпеки, що не базується на наявності достовірних сигналів, які б виправдовували наражання учасників на ризики.

Висока ймовірність похибки. Дослідження заявлене⁴⁶ як «однократно засліплене», і діти (та їхні близькі), і лікарі на місцях, і багато інших сторін (окрім тих, хто буде здійснювати статистичний аналіз) знатимуть, хто яку схему вакцинації отримав. Такий дизайн значно підвищує ризики, пов’язані з упередженістю дослідників, що обмежує подальшу інтерпретацію результатів та їхню релевантність для удосконалення наявних політик.

Експлуатація нестачі препаратів у країні є неетичною. Нестача ресурсів у країні не може бути підґрунтям для відтермінування призначення препаратів з доведеною ефективністю під час клінічного дослідження. Етичні зобов’язання передбачають зменшення ризиків та забезпечення користі для учасників. Аналіз протоколу вказує на те, що дослідники не планують хоча б якесь зниження ризиків для учасників (наприклад, проведення скринінгів вагітних жінок та вакцинування новонароджених, які контактували з вірусом гепатиту В). Пол Оффіт, один із розробників вакцини від ротавірусної інфекції⁴⁷, навіть порівняв^{48, 49} запропонований дизайн дослідження із сумнозвісним «експериментом Таскігі»⁵⁰, у якому дослідники спостерігали за розвитком сифілісу в афроамериканців, не пропонуючи їм лікування, яке на той час вже було доступним.

Для порівняння, у сусідньому Сенегалі⁵¹ вартість впровадження додаткової вакцинації від гепатиту В при народженні з урахуванням навчання персоналу та інших необхідних процедур становила близько двох доларів у перерахунку на одну дитину, де вартість власне вакцини — 20 центів (постачалася через ЮНІСЕФ). Якщо провести нескладні підрахунки, то за суму гранту, який виділили данцям, можна було б вакцинувати всіх новонароджених протягом 10 наступних років при очікуваній народжуваності у Гвінеї-Бісау на рівні 65 тисяч на рік⁵². І кошти ще лишилися б.

Після початку публічного розголосу та обговорення проблеми в середині січня 2026 року представник Африканських центрів з контролю та профілактики захворювань Яп Боум заявив⁵³, що дослідження припинене і його можуть продовжити лише після зміни дизайну та усунення проблемних з точки зору етики положень. Також озвучуються думки³⁹ про те, що навіть у разі його  проведення результати не повинні бути опубліковані. І це не про «кенселінг» альтернативної або «незручної» точки зору. Це про принципову заборону проведення досліджень, які порушують базові етичні принципи.

Десь у цьому місці мав би бути щасливий кінець і перелік висновків, які усі залучені сторони для себе зробили, щоб наше з вами життя стало кращим і безпечнішим. Але натомість представник Міністерства охорони здоров’я та соціальних служб США стверджує⁵⁴, що дослідники далі працюють над протоколом і «все відбувається за планом». Представниця Міністерства охорони здоров’я Гвінеї-Бісау сказала³³, що з ними взагалі ніхто не консультувався ні до, ні після останнього перевороту в країні (відбувся наприкінці 2025 року)⁵⁵. І зазначила, що пріоритетом країни є не перевірка вакцин, а збільшення обсягів постачання, щоб діти могли отримати першу дозу при народженні. 

«Ми [мешканці Гвінеї-Бісау — ред.] — це не населення, з яким можна робити будь-що, заборонене у країнах Глобальної Півночі. Ми вимагаємо поваги, незважаючи на те, що не маємо спроможностей, яких потребуємо. Ми це не толеруємо», — заявила вона³³.

Зі свого боку Петер Аабі та Крістін Стейбл Бенн вчергове відмовилися від коментарів⁵³. Центри з контролю та профілактики захворювань США також не надали своєї розгорнутої позиції щодо озвучених етичних проблем, але зазначили, що це «незалежне дослідження золотого стандарту» і базується на «найвищих наукових та етичних стандартах». Але якщо це дослідження — найкраще з того, що є, то часи нині дійсно погані.