На окупованій ЗАЕС 23 вересня вчергове стався блекаут1 — уже десятий з початку повномасштабного вторгнення. На противагу попереднім дев’ятьом, він найдовший. Станція втратила живлення від останньої лінії електропередач і наразі працює від восьми генераторів, ще дев’ять перебувають у режимі очікування.
30 вересня Володимир Зеленський заявив, що один із генераторів вийшов з ладу: «Генератори і станція не розраховані на таке й ніколи не працювали в такому режимі так довго. Саме росіяни через обстріли перешкоджають ремонту ліній електромережі до станції та відновленню базової безпеки»2.
«Найбільша атомна електростанція Європи вже понад тиждень залишається без зовнішнього електропостачання, що є безперечно найдовшою такою подією за більш ніж три з половиною роки війни. Я перебуваю у постійному контакті з обома сторонами з метою якнайшвидшого відновлення підключення станції до електромережі», — сказав генеральний директор Міжнародного агентства з атомної енергії Рафаель Гроссі1.
«Хоча станція наразі справляється завдяки аварійним дизельним генераторам — останній лінії оборони — і безпосередньої небезпеки немає, доки вони працюють, очевидно, що це не є стійкою ситуацією з точки зору ядерної безпеки. Жодна зі сторін не виграє від ядерної аварії», — зазначив він.
Наскільки критична ситуація та що може чекати на Запорізьку атомну електростанцію? Про це розповіли колишній керівник експлуатаційного підрозділу ЗАЕС Олег Дудар та старша наукова співробітниця Центру політики ядерної безпеки Массачусетського технологічного інституту Мар'яна Буджерин.
Ядерна «вибухівка»
Наразі всі блоки ЗАЕС перебувають у режимі холодного зупину. Реактори не виробляють енергію. Тож паливо в активних зонах (там, де воно працює під час нормальної експлуатації) і в басейнах витримки (місці, куди переміщують використане паливо для подальшого охолодження) довгий час охолоджується. Зараз температура ядерного палива і тиск усередині системи — низькі. Вода, яка охолоджує паливо, не кипить, а спокійно циркулює. Виділення тепла від цього палива зараз дуже незначне, тому немає серйозної загрози перегріву або ядерної аварії.
«Це найбезпечніший із можливих станів, — підтверджує Мар’яна Буджерин. — Блоки були розхолоджені ще в 2022 році».
Коли реактор перебуває у стані холодного зупину, ризик аварії чи викиду радіації зменшується. Саме тому прямої загрози радіаційній безпеці зараз немає, хоча ситуація тривожна через загальний стан станції.
На противагу холодному, стан гарячого зупину був би суттєво небезпечнішим. «Гарячий зупин — це стан, який за своїми параметрами (температурою і тиском ) практично нічим не відрізняється від параметрів, коли блок працює на потужності. «З цього стану можна дуже легко почати вихід реактора на потужність, — пояснював “Куншту” Олег Дудар. — Якщо росіяни замінували приміщення енергоблоків, де проходять трубопроводи другого контуру, то вони можуть ці трубопроводи підірвати в потрібний момент. І тоді та енергія, яка потенційно є (бо тиск — це закумульована енергія, температура — це закумульована енергія), яка буде з розривом трубопроводів вивільнена, еквівалентна десь 70–80 тоннам тринітротолуолу. Тобто це потужна вибухівка»3.
Стан гарячого зупину передбачає більше «стресу» на обладнання та системи ЗАЕС, і свого часу деякі блоки станції працювали в такому режимі значно довше, ніж дозволено регламентами і ліцензіями, пояснює Мар’яна Буджерин.
Катастрофа на ЗАЕС скасовується?
Ризик радіаційної аварії наразі низький. Але відсутність живлення шкодить іншому обладнанню станції — зокрема насосам, турбінам, системам захисту — які не працюють в регламентному режимі.
«Зважаючи на те, що на ЗАЕС і так досить складна ситуація з регламентними ремонтними роботами, які не проводяться окупантами, і там бракує спеціалістів, знеструмлення вплине на погіршення загального стану станції», — додає експертка.
Як працює система безпеки ЗАЕС
«Кожне знеструмлення, а тим більш повне знеструмлення, вимагає запуску систем безпеки», — пояснює Олег Дудар.
За словами колишнього керівника експлуатаційного підрозділу ЗАЕС, безпека атомних електростанцій базується на принципі глибоко ешелонованого захисту. Це п’ять рівнів, кожен з яких має на меті запобігти аварії або мінімізувати її наслідки.
Перший рівень стосується проєктування та будівництва станції. На цьому етапі важливо все: від вибору майданчика (щоб уникнути загроз на кшталт затоплення, землетрусів чи цунамі) до якості обладнання, документів і підготовки персоналу. Якщо ці основи закладено правильно, станція вже має високий рівень безпеки.
Другий рівень стосується нормальної експлуатації. Якщо АЕС працює в штатному режимі, без відхилень, вона не потребує втручання аварійних систем. Усі порушення мають вирішуватися всередині технологічного процесу. В ідеалі, першого й другого рівнів достатньо, щоби ніколи не дійшло до критичних ситуацій.
Третій рівень — це вже аварійна ситуація, коли порушуються межі безпечної роботи. У цьому випадку вмикаються системи безпеки — зокрема, аварійне охолодження, дизель-генератори тощо. Такі ситуації потребують розслідування та усунення причин, щоби не допустити поглиблення аварії.
Четвертий рівень — це запроєктні аварії. Тобто ті, які не були передбачені або виникають через збіг кількох подій. Як приклад — аварія на Фукушімі, де одночасно сталися землетрус і цунамі, які вивели з ладу системи аварійного живлення. Для ліквідації таких сценаріїв можуть застосовуватись будь-які доступні засоби.
П’ятий рівень — це вже реагування на важку аварію, коли подію неможливо зупинити технічними засобами. Тут ідеться про евакуацію персоналу та населення, укриття, застосування протирадіаційних препаратів — тобто заходи цивільного захисту.
«Зараз на Запорізькій станції аварійна ситуація. І працюють системи безпеки, тобто дизель-генератори (це третій рівень системи безпеки — ред.), що живлять насоси систем безпеки, які подають охолоджувальну воду в активні зони, відводять залишкове тепло.
Для чого працюють ці системи безпеки і відводиться тепло? Тому що кожен реактор не залишається повністю холодним. У нього є надлишкове енерговиділення. І за ці роки, що станція не працює і блоки перебувають у холодному стані, рівень тепла, яке залишається там, знижується. Тобто з технічної точки зору це наразі не так небезпечно. Але принципово це дуже важливо», — наголошує Дудар.
Чи вистачить роботи дизельних генераторів?
Знеструмлення АЕС — це аварійна ситуація, навіть якщо реактори холодні. Тобто за регламентом, станція зараз формально перебуває в аварійному стані. Втім, наголошують експерти, про розплавлення активної зони наразі не йдеться.
«У дизельгенераторах, за регламентом, палива має бути достатньо на 72 години», — пояснює Мар’яна Буджерин.
Такий стандартний запас палива передбачений для випадків аварійного знеструмлення, коли реактори працюють на потужності. Оскільки всі енергоблоки ЗАЕС вже довший час перебувають у режимі холодного зупину і тепловиділення є низьким, в разі повного знеструмлення паливо в реакторах може залишатися без охолодження близько 20 днів (через низьке тепловиділення в холодному зупині).
Утім така тривала безперервна робота дизельних генераторів, як зараз, є позаплановою і може негативно відбитися на стані самих генераторів, зазначає Мар’яна Буджерин. Так вони можуть стати менш надійними, коли в них виникне наступна потреба.
Олег Дудар розповідає, що загалом на станції має бути 20 дизельних генераторів — по три на кожному енергоблоці та ще два загальностанційних. При кожному з них є бак запасу дизельного палива на 100 кубічних метрів. Ще 2 тисячі тонн — на базах зберігання. Кількість палива достатня, і ворог може його підвозити додатково. Та навіть якщо цього не робити, у ситуації, що склалася, наявного палива для генераторів вистачить приблизно на три тижні.
Чи можуть запустити Запорізьку АЕС?
Україна мала чотири лінії живлення напругою 750 кВ: Каховську, Дніпровську, Запорізьку та Південно-Донбаську. Першою втратили Південно-Донбаську, яка йшла на Азовсталь та завод Ілліча, другою — Запорізьку, третьою — Каховську, згадує Олег Дудар. Робочою залишалася лише Дніпровська — саме її вкотре пошкодили окупанти. Утім наразі проблеми лише з однією фазою: «На те, щоб її відновити, потрібно декілька годин — це ж сталося не вперше», — додає фахівець. Проте пошкодження — на окупованій території, і російська окупаційна адміністрація не поспішає з відновленням.
Ще у травні фахівці Greenpeace за допомогою супутникових знімків виявили, що Росія будує ЛЕП між Мелітополем і Маріуполем, яка має потенціал живити Запорізьку АЕС4. А 21 травня 2025 року голова «Росатому» Алєксєй Ліхачьов заявив: «Усі живуть мрією відновлення станції… Ми розробили план виведення ЗАЕС на повну потужність, який проходить міжвідомче погодження. Одне з головних завдань — заміна мережі»5.
Голова МЗС Андрій Сибіга стверджує, що саме тому росіяни зумисне пошкодили Дніпровську лінію — щоб під’єднати ЗАЕС до своєї енергосистеми6. Власне, тому її досі не відновили. У цьому впевнений і Олег Дудар: «Зараз [росіяни] проводять випробування. Перед тим, як під’єднати нову лінію, потрібно дуже ретельно виконати пусконалагоджувальні процедури. Тому вони, я думаю, цим займаються».
Підключення ЗАЕС до енергосистеми Росії можливе, й у цьому полягає одна з основних загроз — адже в «робочому» режимі станція є більш небезпечною в умовах воєнних дій. «Росія буде сама керувати потужністю, вони зможуть ввімкнути потужні споживачі і розігріти один чи два блоки на номінальні параметри, а потім можуть їх запустити. І, звісно, що блоки не будуть працювати. Для того, щоб вони виробляли електроенергію, потрібно Каховське море. Зараз його немає. Ставка-охолоджувача теж майже немає, і вони не можуть працювати в енергомережу», — пояснює Олег Дудар.
Утім саме так станцію можна буде використовувати як важіль шантажу, впливу на закордонних партнерів та протидію потенційному українському наступу: «Якщо вони запустять хоча б один реактор на невелику потужність, цього буде достатньо, щоб тепла було на два порядки більше, ніж зараз. Тобто навіть на зупиненому реакторі буде велика залишкова потужність. Стане активним перший контур і теплоносій, і в активній зоні знову з'явиться радіоактивний йод-131. Саме він найбільш руйнівний для людей і довкілля. Доки лінія українська, ми керуємо цим процесом. Їх це нервує».
На думку Мар’яни Буджерин, ймовірно, йдеться про запуск другого або шостого енергоблоків. Саме ці блоки були завантажені російським ядерним паливом, а не американським (Westinghouse), і саме до російського палива окупанти мають повний технічний доступ.
Запуск блоку потребує не лише електроживлення, а й води для охолодження. Оскільки Каховське водосховище зруйноване, росіяни намагаються вирішити проблему водопостачання через свердловини, додаткові насосні станції та інженерні перепланування. Вони, ймовірно, будують гідротехнічні споруди, щоб підняти рівень води в технічних каналах, бо насосне обладнання фізично не дістає до води — рівень занизький7. Проте для запуску одного енергоблока не обов’язково повертати повноцінне водосховище чи наповнювати ставок-охолоджувач до колишнього рівня, оскільки потреби в охолодженні значно менші.
Мар’яна Буджерин наголошує: якщо росіяни спробують запустити хоча б один із блоків, то через незадовільний стан обладнання та відсутність необхідного обслуговування ситуація може стати значно небезпечнішою.
Тривале перебування АЕС у стані холодного зупину і часті блекаути негативно впливають на роботу важливих систем, зокрема насосів і турбін. Водночас, за словами експертки, росіяни, які перебувають на захопленій ЗАЕС, не проводять регламентні технічні огляди й ремонтні роботи, а кваліфікованих працівників, які могли б обслуговувати станцію, бракує.
«Як такий довгий простій і неналежне технічне обслуговування відбилося на обладнанні, не зрозуміло. Тому наразі щось змінювати і знову розігрівати блоки вкрай небезпечно. Отже, зараз порушувати цей і так нестабільний стан та знову розігрівати і вводити в критичний стан паливо в активній зоні реактора — означає наражатися на серйозні ризики».
Що можна зробити вже сьогодні
«Україна може зібрати позачергову сесію МАГАТЕ. Це чуже, це вкрадене, а вони там намагаються робити щось своє. І не заради безпеки, а заради того, щоб цю безпеку використовувати як зброю», — стверджує Олег Дудар.
Мар'яна Буджерин наголошує, що МАГАТЕ не має реальних інструментів впливу на ситуацію на ЗАЕС, організація може лише давати рекомендації, заяви, фіксувати факти, але не змінювати ситуацію на місці. Втім «МАГАТЕ може дуже голосно і дуже чітко заявити на міжнародному рівні, що зараз блоки залишаються в найбільш безпечному стані, який може бути, за цих умов, які є», — каже експертка.
Спершу в тексті було вказано «Країна мала чотири лінії живлення потужністю 750 кВт». Перепрошуємо за помилку
