Тестостерон — головний чоловічий статевий гормон — впливає не лише на сексуальну функцію, а й на кісткову тканину, обмін жирів, м’язову масу та силу. Приблизно з 40 років рівень тестостерону зазвичай поступово знижується, що може відображатися на самопочутті чоловіка. Цей стан часто порівнюють із жіночою менопаузою попри те, що механізми старіння в чоловіків і жінок помітно відрізняються.
Зниження тестостерону може впливати як на тіло, так і на психоемоційний стан. Чоловіки найчастіше скаржаться на зниження лібідо та сексуальної функції. Серед інших симптомів — втома, зменшення м’язової маси й сили, накопичення жиру в ділянці живота. Також можливі дратівливість, пригнічений настрій і труднощі з концентрацією1.
«Чоловічий клімакс»
У 1944 році Журнал Американської медичної асоціації (JAMA) опублікував статтю під назвою «Чоловічий клімакс»2. Ендокринолог Карл Геллер і професор медицини Ґордон Б. Маєрз дослідили скарги чоловіків літнього віку, які нагадують симптоми жіночої менопаузи. Автори описували синдром як такий, що характеризується «переважно нервозністю, психічною депресією, погіршенням пам’яті, неможливістю зосередитися, швидкою втомлюваністю, безсонням, приливами жару, періодичним потовиділенням та втратою статевої сили».
Метафора «чоловічої менопаузи» виявилася настільки живучою, що вже понад 80 років залишається одним із основних способів опису вікових змін у чоловіків. Але таке порівняння є некоректним. У жінок після останньої овуляції рівень естрогену різко падає. Тоді як рівень тестостерону знижується повільно і поступово — приблизно на один відсоток на рік3. У жінок репродуктивна здатність (фертильність) після менопаузи повністю припиняється, а в чоловіків може зберігатися до глибокої старості.
До останньої краплі: що таке менопауза
Термін «андропауза» (як паралель до менопаузи) використовують, починаючи з 1950-х років4. Але оскільки у чоловіків немає повної зупинки вироблення статевих гормонів, він є неточним. Сьогодні в медицині частіше використовують термін «пізній гіпогонадизм».
Скільки тестостерону «достатньо»
Діагноз «пізній гіпогонадизм» лікарі ставлять лише тоді, коли є симптоми та стабільно низький рівень тестостерону (бажано виміряний не один раз). Багато чоловіків не мають скарг, незважаючи на низький рівень тестостерону. Наразі наука не знає, чому так відбувається. Низький тестостерон сам по собі не є діагнозом чи показанням до лікування. Сучасні гайдлайни різних медичних організацій не рекомендують рутинно перевіряти рівень тестостерону в усіх чоловіків старшого віку.
Насправді пізній гіпогонадизм — це доволі рідкісний стан. Згідно з Європейським дослідженням чоловічого старіння, він спостерігається лише у 2,1% чоловіків віком 40–79 років5. У дослідженні взяли участь 2966 людей із восьми європейських країн. Автори визначали пізній гонадизм за такими критеріями: загальний тестостерон нижчий ніж 11 нмоль/л: вільний тестостерон нижчий ніж 220 пмоль/л; наявність трьох сексуальних симптомів (зниження лібідо, еректильна дисфункція та зменшення частоти ранкових ерекцій). Зазвичай вчені беруть за орієнтир рівні загального тестостерону здорових чоловіків без ожиріння віком 19–39 років, які становлять 9,2–31,8 нмоль/л6.
Дослідники встановили, що чоловіки з пізнім гіпогонадизмом, крім сексуальних розладів, мають такі ознаки дефіциту тестостерону, як зниження м’язової маси, щільності кісткової тканини та рівня гемоглобіну (легка анемія). Тестостерон, нижчий за 8 нмоль/л, був пов’язаний із центральним ожирінням (збільшенням обʼєму талії), інсулінорезистентністю та високим ризиком розвитку .
Автори дослідження підкреслюють, що наявність сексуальних симптомів є критично важливою для діагностики. У чоловіків, які мають низький рівень тестостерону, але не мають симптомів, зв’язок із такими порушеннями здоров’я є значно слабшим.
Згідно з настановами Європейського товариства менопаузи й андропаузи 2023 року, діагноз «гіпогонадизм» встановлюють, якщо рівень загального тестостерону нижчий за 8 нмоль/л7. Тоді як концентрація більше 12 нмоль/л його виключає. Європейська асоціація урології також визначає поріг 12 нмоль/л як надійний орієнтир для діагностики, вище за який гіпогонадизм є малоймовірним8. Коли рівень загального тестостерону перебуває в «сірій зоні» (8–12 нмоль/л), рекомендується додаткове вимірювання вільного тестостерону.
Ендокринологічне товариство в настановах 2018 року пропонує діагностувати гіпогонадизм лише за умови стабільно низького рівня загального тестостерону, орієнтуючись на нижню межу норми для здорових молодих чоловіків, встановлену конкретною лабораторією (зазвичай це 9,2–10,4 нмоль/л)9. Низький рівень гормону повинен бути підтверджений принаймні двічі на окремих зразках крові, оскільки у 30% чоловіків після повторного аналізу показники можуть виявитися в межах норми.
БАДи для «чоловічої сили»
Основний спосіб покращити свій стан під час андропаузи — піклуватися про здоров’я загалом. Базові рекомендації залишаються банально знайомими — але саме вони працюють найкраще. По-перше, здорове харчування. По-друге, регулярна фізична активність. Це допомагає нормалізувати гормональний баланс та зберегти м’язову масу. По-третє, якісний сон.
Але завжди хочеться «чарівної пігулки»! Біологічно активні добавки для підвищення потенції та рівня тестостерону сьогодні є однією з наймасовіших категорій спортивних і wellness-продуктів. Їх активно просувають як «натуральне» рішення для покращення чоловічої сили та м'язової маси, хоча такі засоби не мають якісної доказової бази. Більшість популярних інгредієнтів у таких добавках не підвищує рівень тестостерону. Це підтверджує систематичний огляд 52 досліджень, опублікований у International Journal of Impotence Research: у більшості випадків так звані «тестостеронові бустери» не мали значущого ефекту порівняно з плацебо10. Деякі речовини показали потенційний ефект в окремих групах (наприклад, спортсменів), але ці результати залишаються обмеженими і потребують підтвердження.
Добавки не регулюються як лікарські препарати, тому їхній склад може не відповідати етикетці. У деяких випадках у таких продуктах виявляють фармакологічно активні речовини, не зазначені виробником. У 2019 році в США було зафіксовано випадок госпіталізації 17 чоловіків із важкою гіпоглікемією після вживання незареєстрованого безрецептурного продукту, який продавався як засіб для «покращення чоловічої сили»11.
У його складі виявили глібурид — потужний цукрознижувальний препарат, а також силденафіл — лікарську речовину для боротьби з еректильною дисфункцією. Такі приховані компоненти становлять ризик, оскільки споживачі не знають, що саме приймають. Зокрема, комбінація силденафілу з нітратами, які використовуються при стенокардії, може спричинити різке і потенційно смертельно небезпечне падіння артеріального тиску.
Чи потрібна замісна терапія
У разі підтвердженого дефіциту гормону доказова медицина рекомендує тестостерон-замісну терапію (ТЗТ), проте її довготривала ефективність і безпека потребують подальшого вивчення. Найчастіше використовують гелі з тестостероном, які щодня наносяться на шкіру (плечі, живіт). Вони забезпечують стабільний фізіологічний рівень гормону та дають можливість легко коригувати дозу. Через прогалини в знаннях провідні медичні організації (такі як Ендокринологічне товариство та Європейська асоціація урології) рекомендують призначати ТЗТ на індивідуальній основі після детального обговорення з пацієнтом невизначеності щодо ризиків та переваг довготривалого лікування.
У 2020 році Американський коледж лікарів рекомендував медичним працівникам розглянути можливість початку лікування тестостероном у чоловіків із сексуальною дисфункцією12. Це повʼязано з тим, що найбільш послідовний і доведений ефект спостерігається у підвищенні лібідо (статевого потягу) та загальної сексуальної активності.
Замісна терапія тестостероном також має інші науково підтверджені переваги13. Близько 50% чоловіків, старших за 40 років, які страждають від діабету 2 типу або метаболічного синдрому, мають знижений рівень загального тестостерону. Низький рівень гормону також є прогностичним фактором: чоловіки з показником загального тестостерону нижче 8 нмоль/л мають у 4,5 раза вищий ризик розвитку діабету.
Зв’язок між ожирінням, діабетом 2 типу та рівнем тестостерону складний і двосторонній. З одного боку, ці метаболічні порушення призводять до зниження рівня гормону, а з іншого — дефіцит тестостерону сприяє накопиченню жиру та розвитку інсулінорезистентності. Збільшення жирової маси через низький тестостерон ще сильніше пригнічує його вироблення, створюючи цикл, який важко розірвати без медичного втручання або радикальної зміни способу життя. Водночас дослідження підтверджують, що ТЗТ зменшує кількість жиру (особливо вісцерального) і збільшує мʼязову масу. Також доведено, що терапія покращує чутливість до інсуліну.
ТЗТ достовірно підвищує мінеральну щільність кісток, особливо в поперековому відділі хребта. Однак наразі недостатньо даних, щоб стверджувати, що сама лише терапія тестостероном суттєво знижує ризик переломів. Тестостерон допомагає успішно коригувати легку анемію у чоловіків з дефіцитом андрогенів.
Результати клінічних випробувань щодо когнітивних функцій та пам’яті також змішані та суперечливі; наразі немає переконливих доказів того, що ТЗТ покращує пам’ять або запобігає деменції. Хоча деякі пацієнти помічають покращення настрою, загальний ефект у клінічних дослідженнях виявився невеликим, і терапія не є альтернативою антидепресантам при клінічній депресії.
Замісна терапія має свої протипокази. Згідно з настановами Ендокринологічного товариства та Європейської асоціації урології, ТЗТ не слід призначати, зокрема, пацієнтам з раком грудної залози або активним/метастатичним раком простати. Також вона небажана для тих, хто планує батьківство найближчим часом, оскільки терапія пригнічує вироблення сперми.
ТЗТ корисна для лікування специфічних симптомів гіпогонадизму (низького лібідо, метаболічних порушень, анемії), але вона не є «еліксиром молодості», як її часто рекламують. У чоловіків із нормальним рівнем гормону додатковий тестостерон не дає помітного ефекту, але пригнічує власну гормональну систему та має побічні ризики.
Суперечки навколо безпеки тестостерон-замісної терапії тривали десятиліттями. У 2023 році велике рандомізоване дослідження TRAVERSE, яке включало понад п’ять тисяч чоловіків із гіпогонадизмом і підвищеним серцево-судинним ризиком, показало: тестостерон не збільшує частоту інфарктів, інсультів чи серцевої смерті порівняно з плацебо14. Окреме піддослідження, присвячене безпеці передміхурової залози, також не виявило підвищеного ризику раку простати, гострої затримки сечі чи хірургічних втручань15. Втім, ці результати стосуються ретельно відібраної групи пацієнтів: до дослідження не залучали чоловіків із підвищеним PSA або високим ризиком раку. Крім того, кількість онкологічних подій була невеликою, а період спостереження — відносно коротким.
Зниження рівня тестостерону з віком — це нормальна частина старіння. Хоч би що казали продавці БАДів для «чоловічої сили», гіпогонадизм є рідкісним станом. Тестостерон-замісна терапія має своє місце в медицині, але не є універсальним рішенням для всіх чоловіків після 40. І хоча вона здатна впливати на окремі симптоми, повернути молодість їй не до снаги.
