«Одного разу, прокинувшись від неспокійного сну, Грегор Замза побачив з вікна пожежу», — приблизно так могло би починатися оповідання «Перевтілення» Франца Кафки, якби його дія відбувалася в сучасному Києві.
Російські обстріли дедалі частішають, руйнуючи міську інфраструктуру, логістичні центри, житлові будівлі. Це має наслідки навіть для тих, кого безпосередньо не зачіпає конкретний удар — зокрема, через погіршення якості повітря, яке впливає не лише на екологічну ситуацію, а й на здоровʼя містян.
Які наслідки ракетні та дронові атаки мають для забруднення повітря і чим від цього захищатися, зʼясовуємо з екологічною експерткою та співзасновницею ініціативи SaveEcoBot Іриною Черниш.
Забруднення атмосферного повітря було проблемою в Україні задовго до повномасштабного вторгнення Росії. Так, серед європейських країн у 2021 році ми мали1 одні з найвищих рівнів смертності, яку ВООЗ повʼязує з якістю повітря, на 100 тисяч населення. У 2019 році 42 900 передчасних смертей в Україні були пов’язані2 із впливом частинок PM2,5.
PM2,5 — це дрібнодисперсні тверді частинки діаметром до 2,5 мікрометра. Через малий розмір вони можуть3 проникати глибоко в легені, а частина — потрапляти у кровотік. Їхній довготривалий вплив повʼязують із підвищенням ризику серцево-судинних і респіраторних захворювань, ба навіть раком легень та несприятливими наслідками для вагітності.
У 2017 році середньорічна концентрація PM2,5 для населення України становила4 20,3 мкг/м³. Для порівняння, рекомендований5 рівень від ВООЗ — не вище ніж 5 мкг/м³. Вищі показники, наприклад, у Вірменії6 (32,53 мкг/м³) та Туреччині7 (44,31 мкг/м³), а в Польщі8 — порівнювані з українськими (20,88 мкг/м³). Натомість Фінляндія9 майже досягла рекомендацій ВООЗ із рівнем 5,86 мкг/м³.
«Традиційно проблема якості повітря доволі сильно корелює з питанням економічного розвитку. І тут Україна потрапила в серйозну халепу: з одного боку, у нас низький економічний розвиток, і ми використовуємо застарілі технології як у побутовому житті, так і в промисловості. Наприклад, у селах досі дуже активно застосовуються і вугілля, і твердопаливні компоненти для опалення. Усе це спричиняє забруднення повітря, — пояснює Ірина Черниш. — На додачу ми мали традиційно важкі промислово розвинені регіони, зокрема Запоріжжя, Дніпропетровщину, які у спадок від Радянського Союзу отримали дуже застарілі технології, що створювало високе навантаження на атмосферне повітря забрудненням важкими металами, твердими частинками, сполуками оксиду азоту, сірки тощо».
На початку великої війни частина традиційних джерел викидів різко скоротилася. Дослідження10 2022 року показало: протягом перших двох тижнів війни середня концентрація PM2,5 в Україні була на 38,33% нижчою за очікувані у звичайних умовах показники, а для Києва — на 30,82%. Зменшилася й концентрація небезпечного11 для дихальних шляхів : на 24,1% і 40,42% відповідно. Це повʼязують зі скороченням транспортної активності, евакуацією населення й порушенням роботи підприємств. Але одночасно біля зон активних бойових дій з’явилися локальні осередки забруднення. А вже на пʼятому-шостому тижні війни середній рівень PM2,5 зріс, особливо на Київщині. Сьогодні загальний стан повітря у Києві оцінюють як загалом задовільний12, хоча в усередненому значенні можуть «ховатися» пікові стрибки після обстрілів. Утім даних наразі недостатньо для повноцінного аналізу.
«Через ворожу діяльність, мілітарну активність, повʼязану з руйнуванням промисловості, ми маємо певне зменшення обсягу викидів, тому що у нас зупинилася дуже велика кількість виробництв», — каже експертка. Але через бойові дії виникли нові джерела забруднення повітря: вибухи, масштабні пожежі, горіння нафтопродуктів, будинків та підприємств.
До того ж географія традиційних викидів могла змінитися через релокацію компаній і переселення людей на захід України. Проте оцінити масштаб цього процесу зараз складно, і, ймовірно, такі дані будуть доступні вже після завершення бойових дій.
Як на стан повітря впливають російські атаки?
Найочевидніший новий фактор забруднення повітря — ракетні та дронові атаки. Вибух, руйнування конструкцій і подальше горіння можуть створювати суміш забруднювачів, склад якої залежить від того, що саме пошкодили.
«Якщо горить житлове приміщення, то ми маємо забруднення переважно чадним газом, дрібнодисперсними частинками. Якщо ми маємо влучання в промисловий обʼєкт, у склади, то, звичайно, це буде додатково навантажуватися різними канцерогенними сполуками», — каже Ірина Черниш.
Те, наскільки довго забруднення залишатиметься й куди пошириться13, залежить також від метеорологічних умов — температури, швидкості й напрямку вітру, вологості, атмосферного тиску, опадів: «Вирішальний вплив має високий тиск (антициклон), адже він спричиняє застій повітря та інверсію, через що забруднювачі накопичуються й тримаються біля землі значно довше».
У дослідженні14 2025 року науковці проаналізували дані 94 моніторингових станцій, доступних через SaveEcoBot. Після атаки15 10 червня, коли росіяни запустили 322 повітряні цілі, максимальна концентрація PM2,5 у Голосіївському районі Києва сягнула 173 мкг/м³. Після масованої атаки16 в ніч на 17 червня в Соломʼянському та Голосіївському районах фіксували до 241 мкг/м³. Водночас забруднення було дуже просторово неоднорідним і переміщувалося разом із димовими шлейфами. Після гасіння пожеж показники повернулися до фонових значень.
Є й менш очевидні чинники забруднення. Ірина Черниш звертає увагу на розмінування деокупованих територій, яке теж впливає на довкілля: «Це локальна проблема тих територій, але вплив є і на загальний стан. Утім гуманітарні організації й міжнародні місії намагаються створити рішення, які зменшують екологічний вплив розмінування».
Проблему для довкілля можуть у майбутньому становити й оптоволоконні дрони: «З часом оптоволокно теж буде розкладатися на дрібні частинки. Як воно буде впливати на довкілля в такому обсязі, ми не можемо спрогнозувати. Так, можливо, на сьогодні, коли ми маємо страшенні влучання в промислові обʼєкти, горіння нафтобаз тощо, це виглядає просто мізерним забрудненням, але це довготривала проблема, яка з нами на десятиліття».
«Проте найбільшими чинниками наразі залишаються бойові дії, влучання чи знищення ракет та дронів, вторинне забруднення від горіння, викиди промисловості й наслідки життєдіяльності людини», — додає вона.
Чим ми дихаємо?
Україна наразі не вимірює забруднення повноцінно. Частина підприємств під час воєнного стану не звітує так, як раніше, а доступ до більшості реєстрів обмежений: «Найбільша проблема повʼязана зі слабким розвитком інтегрованої системи моніторингу атмосферного повітря, що й казати про довкілля, яке містить багато компонентів. Було б правильно аналізувати загальний вплив одразу на всі компоненти довкілля, зокрема ґрунти, фонове шумове забруднення, радіаційний фон, воду тощо. Ми як країна повинні мати систему, яка зводить усі компоненти для комплексного моніторингу. Якщо говорити суто про атмосферне повітря, то в нас на сьогодні, на жаль, також немає єдиної системи, яка би збирала ці дані й інтегрувала їх у єдине джерело. Натомість є десятки розосереджених субʼєктів моніторингу».
На цю проблему вказує і Joint Research Centre Європейської комісії. У звіті17 про стан довкілля України йдеться, що війна поглибила вже наявні проблеми з екологічним моніторингом та контролем за виконанням природоохоронних норм.
«Обмежуючи екологічну інформацію, ми позбавляємо себе можливості оцінки впливу, наприклад, шкоди війни на довкілля чи можливості якісного відновлення і планування розвитку територій», — пояснює вона.
Це створює і певний інформаційний вакуум. Після атак людям потрібно знати стан атмосферного повітря. Ірина Черниш розповідає, що під час обстрілів відвідуваність карт SaveEcoBot18 помітно зростає. Платформа агрегує дані власних і сторонніх станцій, державних органів, органів місцевого самоврядування та інших джерел. На думку експертки, саме таку інтеграційну функцію повинна виконувати держава. Це особливо важливо, коли після реальної атаки в інформаційному просторі поширюються російські дезінформаційні кампанії, наприклад, про «радіаційне забруднення».
«Додає трішки оптимізму лише те, що замість зруйнованих застарілих технологій будують нові, відповідно до нових стандартів, вимог, очікувань і зобов’язань, які у нас є перед Європейським Союзом», — стверджує Ірина Черниш.
Що робити, коли повітря стало небезпечним
«Рекомендації доволі традиційні і стосуються забруднення через будь-які чинники», — каже експертка.
Вона насамперед застерігає від перебування поблизу небезпечних ділянок: «Не можна бути неподалік місць влучання і горіння — наприклад, стояти й дивитися». Особливо це стосується дітей, вагітних і літніх людей. Якщо горить склад або інший невідомий об’єкт, людина просто не знає, з якими речовинами має справу.
«Ви маєте планувати своє життя відповідно до обставин у довкіллі. Якщо довкілля забруднене, не плануйте прогулянки чи спорт на відкритому повітрі. Якщо ви звикли в цей час гуляти з дитиною, перечекайте, поки повітря стане чистішим. Як мама я добре розумію важливість режиму, але в цьому випадку краще зачинити вікна, ввімкнути зволожувач повітря і погратися вдома. Найкраще, якщо у вас є “очищувач” повітря. Він, звісно, не захистить від усього, але збере дрібнодисперсний пил. Варто пити більше води. А якщо ви можете залишитися вдома й попрацювати дистанційно, краще обрати цей варіант», — додає Ірина.
«Коли повітря стане чистішим, не забудьте провітрити квартиру. За можливості встановіть у помешканні, на роботі, в дитячому садочку датчики якості повітря, щоби бачити забруднення саме в тих локаціях, де ви перебуваєте найчастіше. Адже забруднення активно переміщується. Дрібнодисперсний пил дуже леткий. З різних сторін будинку датчики можуть показувати неоднакові рівні забруднення. На це впливають роза вітрів, метеорологічні явища. Що й казати про показники забруднення у великому місті. Наприклад, після обстрілу в Києві на Оболоні ситуація може бути жахливою, а на Теремках — більш-менш нормальною».
Якщо немає змоги поставити датчики, за станом повітря можна стежити на картах SaveEcoBot та сайтах місцевих адміністрацій, обравши найближчу потрібну точку.
«Звичайно, можна створювати ще більше застережень, — додає Ірина. — Наприклад, існують маски, які не пропускають дрібнодисперсний пил. Але сьогодні в усьому доводиться знаходити баланс, тому що важко роками жити у війні, тривозі й напрузі. Якщо ви щоразу будете перейматися тим, що не одягнули маску, це може вплинути на ваше ментальне здоровʼя. Пʼять років тому я би рекомендувала маски, але зараз розумію, що трошки свободи й дотримання принаймні загальних рекомендацій точно зможуть мінімізувати шкоду».
