У будь-якій медичній спеціалізації — чи то в терапії, чи в неврології — є так звані комерційні діагнози. Це неіснуючі або помилкові діагнози, яких немає у Міжнародній класифікації хвороб11 і які зазвичай не пояснюють, що насправді відбувається з людиною. Іноді ці діагнози отримують цілком здорові люди, а іноді під ними ховаються справжні захворювання, що потребують правильної діагностики. У цій серії матеріалів ми розглянемо найпоширеніші комерційні діагнози й спробуємо з’ясувати, що з ними не так.
У першій статті поговоримо про один із найпопулярніших — вегетосудинну дистонію, або ВСД. Разом із лікаркою-неврологинею Мар’яною Андрієвською розберемося, якими бувають справжні симптоми розладів вегетативної нервової системи, за якими симптомами діагностують вегетосудинну дистонію та чим може бути небезпечне лікування ВСД.
«Відповідно до заяви Всесвітньої організації охорони здоров’я, від вегетосудинної дистонії страждає 100% дорослого населення планети», — такі невтішні новини опубліковані в блозі2 однієї з українських приватних клінік. Проте на самому сайті ВООЗ вегетосудинна дистонія не згадується жодного разу. Та й фантастична цифра у 100% викликає сумніви.
Вегетосудинна дистонія — це один із найпопулярніших комерційних діагнозів у пострадянських країнах. Його зазвичай ставлять пацієнтам, молодшим за 50 років. Старші ж отримують діагноз «дисциркуляторна енцефалопатія», або ДЕП, що, за своєю суттю, є тим самим, що й ВСД, тільки іншими словами.
Вегетосудинну дистонію описують як «функціональний розлад вегетативної нервової системи». Для цього захворювання характерні різноманітні — і численні — неврологічні скарги, які не об’єднуються жодним іншим діагнозом. Для діагностування зазвичай не призначають жодних аналізів — лише на основі розмови та огляду пацієнти можуть почути, що з їхньою вегетативною нервовою системою щось не так.
Що таке вегетативна нервова система?
Вегетативна нервова система, або ВНС — окрема гілка нервової системи, яка регулює роботу внутрішніх органів, як-от серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, сечовивідних шляхів тощо.
Дисфункції вегетативної нервової системи дійсно існують, але вони досить рідкісні. Наприклад, люди можуть страждати від порушення артеріального тиску, яке називається ортостатичною гіпотензією: тиск падає, коли людина встає, і підвищується, коли лягає. Іншими симптомами проблем із ВНС можуть бути нетримання сечі, порушення серцевого ритму або неконтрольоване підвищення температури тіла. Також вегетативні симптоми можуть виникати на пізніх стадіях нейродегенеративних захворювань: хвороби Паркінсона, деменції тощо. Іншими словами, розлади роботи вегетативної нервової системи — це досить серйозні стани, при яких пацієнти часто опиняються в стаціонарі.
Чому цей діагноз ставлять в Україні?
Станом на зараз діагноз «ВСД» поступово втрачає популярність. Нове покоління лікарів інтегроване у світову медичну спільноту, має доступ до сучасної інформації й розуміє помилковість цього діагнозу. Та й самі пацієнти стають більш освіченими — читають науково-популярні ресурси, цікавляться доказовою медициною. Але навіть попри це, такий діагноз досі існує. Його частіше ставлять лікарі не неврологічного профілю, наприклад, терапевти чи навіть офтальмологи. Також це типовий діагноз для лікарів радянської школи, які згадують його за звичкою.
Однією з головних причин того, чому цей діагноз досі трапляється, є брак сучасних знань. Але іноді ВСД діагностують і через брак часу. Як ми вже згадували, скарги пацієнтів із «ВСД» зазвичай досить численні. А стандартний час прийому лікаря в державній лікарні становить всього 15 хвилин. Водночас для точного діагностування, наприклад, головного болю лікарю потрібно поставити близько 15 запитань. Що й казати про всі інші симптоми, на які можуть скаржитися пацієнти. Тому іноді лікарям бракує часу, щоб дійти до суті. А іноді лікарі не можуть або не хочуть цього робити, а пацієнти прагнуть почути якийсь діагноз — і відтак виникає ВСД.
Симптоми вегетосудинної дистонії
Під діагноз «ВСД» може підпадати близько 150 дуже загальних симптомів3 — від двоїння в очах до болю в серці. Але найчастіша скарга — це головний біль. За ним ідуть запаморочення, слабкість і апатія. Іноді пацієнти можуть скаржитися на серцебиття, паніку, задишку, страх смерті, пригнічений настрій, проблеми зі сном чи тремор. А іноді симптоми можуть бути більш специфічними, як-от болі в суглобах чи шиї, сухість у роті чи підвищена пітливість.
Така велика кількість симптомів — це один із показників проблематичності діагнозу. Адже сучасна неврологія — як і медицина загалом — прагне визначити мінімальну кількість конкретних симптомів, які чітко вказують на певне захворювання. Коли ж симптомів дуже багато, вони можуть вказувати на сотню різних діагнозів. У такому разі лікарі мають звузити цей список, зосередитися на головних скаргах і спробувати докопатися до кореня проблеми.
Що ховається під симптомами ВСД
Хоча діагнозу «ВСД» не існує, це не означає, що людина нічим не хворіє. Якщо під переліком загальних скарг пацієнта ховається справжнє захворювання, то в меншості випадків йдеться про , а в більшості — про психіатричні.
Психіатричні симптоми ВСД — втомлюваність, пригнічений настрій, паніка тощо — можуть вказувати на різні захворювання: тривожний чи депресивний розлад, соматофорний розлад, панічні атаки. Але не кожне серцебиття з панікою — це панічна атака. Іноді такі симптоми характерні для серцевої аритмії. Також під ВСД можуть ховатися такі захворювання, як мігрені з аурою, порушення роботи щитоподібної залози, діабет тощо.
Для пацієнтів із діагнозом «ВСД» дуже показовим є розвиток хвороби. Соматичні хвороби мають свій курс розвитку і без лікування зазвичай погіршуються. Наприклад, уявімо, що в людини болить голова. Вона отримує діагноз «ВСД», але через певний час головний біль частішає і погіршується. Людина йде на консультацію до іншого лікаря, і діагноз «ВСД» змінюється, наприклад, на мігрень. Але якщо стан людини не погіршується, при цьому скарги не зникають або мігрують по тілу (спочатку болить голова, потім — спина, потім — живіт), це може вказувати на психіатричне захворювання, наприклад, на тривожний розлад.
Сьогодні психіатричні діагнози залишаються досить стигматизованими в суспільстві. Пацієнти важко сприймають направлення до психіатра, віддаючи перевагу лікуванню неіснуючої вегетосудинної дистонії.
Як лікують ВСД
ВСД часто пропонують лікувати так званими фуфломіцинами — ліками, які не мають доведеної ефективності. Це можуть бути БАДи, ноотропи або різноманітні фітопрепарати. Досі трапляються такі ексцентричні рекомендації, як лікування 4, чи 5. Ці методи зазвичай не несуть шкоди здоров’ю пацієнтів — лише марнують час і гроші.
Але іноді лікування ВСД може бути небезпечним. Наприклад, коли люди починають вживати настоянки «цілющих» грибів, які цілком можуть виявитися токсичними. Деякі лікарі призначають пацієнтам антибіотики, що веде до посилення загальної антибіотикорезистентності населення. Якщо симптоми схиляються в бік тривожних, їм можуть призначати такі препарати, як Корвалол6 чи Гідазепам, які викликають залежність при неконтрольованому прийомі. Якщо ж пацієнти скаржаться на біль, причина якого не була продіагностована, виникає ризик зловживання знеболювальними — і це може стати серйозною проблемою.
Що робити з ВСД
Завдання будь-якого лікаря — вислухати скарги пацієнта і розібратися в них. Навіть якщо скарги вказують на можливий психіатричний розлад, лікар має спочатку виключити соматичні хвороби. Для цього фахівець збирає анамнез, проводить неврологічний огляд, призначає необхідні аналізи, а також може рекомендувати додаткові консультації вузьких спеціалістів, як-от кардіолога, ендокринолога, гастроентеролога. Якщо після обстеження лікарі не знаходять соматичних проблем, пацієнту можуть рекомендувати психіатричне лікування.
Через різноманітність та невизначеність скарг діагностика розладу, який ховається під абревіатурою «ВСД» саме у вас, може перетворюватися на тривалий і виснажливий процес. Але якщо ці симптоми дійсно погіршують якість життя та не дають нормально функціонувати, то з ними варто розбиратися, не задовільняючись діагнозом «вегетосудинна дистонія».
