В останні десятиліття дедалі більше людей стають короткозорими, тобто бачать предмети вдалині розмитими. Згідно з прогнозами вчених, якщо сучасні тренди не зміняться, в 2050 році половина населення планети буде короткозорим5. Через супутні ускладнення це може призвести до випадків сліпоти у молодому віці. Де знайти спосіб запобігти цій проблемі? Відповідь проста: під відкритим небом!
Зазвичай короткозорість розвивається в дитинстві, коли ще триває зростання ока. У віці 8–10 років школярі скаржаться, що починають погано бачити вдалині, наприклад, що написано на дошці. Після перевірки зору лікар-офтальмолог діагностує міопію (короткозорість) та виписує окуляри чи контактні лінзи з мінусовими діоптріями. Спочатку це 1–2 діоптрії. Але далі захворювання в багатьох випадках прогресує. З кожним роком дитина потребує сильнішої корекції.
Згідно з дослідженням, яке охопило понад 136 тисяч французьких дітей і підлітків, міопія прогресує більше ніж на 0,5 діоптрії за рік у 33,1% дітей віком 7–9 років та у 29,4% дітей віком 10–12 років1. З дорослішанням темпи прогресування короткозорості падають. Захворювання зазвичай стабілізується, коли підлітку виповнюється 15 років. Проте у пацієнтів, які потребують корекції більше ніж 5 діоптрій, міопія прогресує щорічно до 21 року2.
Чому міопія небезпечна
Можна подумати, що в сучасному світі короткозорість — не така вже й проблема. В оптиках можна обрати з безлічі стильних оправ. Мало вже хто ходить в окулярах з товстими, як дно пляшки, скельцями: є багато легких і тонких моделей. Якщо не хочеться окулярів, на ринку є різноманітні контактні лінзи3. А ще можна звернутися до офтальмологів-хірургів: зробити лазерну корекцію або встановити внутрішньоочні контактні лінзи. Проте річ у тому, що короткозорість — це не просто незручність чи питання естетики. На жаль, вона значно підвищує ризики інших офтальмологічних захворювань, які можуть викликати значне погіршення зору та сліпоту.
У 2020 році нідерландські дослідники з Університету імені Еразма Роттердамського опублікували в журналі Investigative Ophthalmology & Visual Science огляд та метааналіз ускладнень міопії4. В офтальмології розрізняють три ступені міопії: слабкий (до 3 діоптрій), середній (3-6 діоптрій), високий (від 6). Навіть у пацієнтів з короткозорістю слабкого чи середнього ступеня ймовірність розвитку інших офтальмологічних захворювань є підвищеною порівняно зі здоровими людьми. Проте найбільші ризики мають пацієнти з міопією високого ступеня. Декілька чисел до прикладу: в пацієнтів із сильною короткозорістю ймовірність розвитку макулодистрофії збільшується у 845 разів, відшарування сітківки — в 12,6 раза, задньої субкапсулярної катаракти — в 4,6 раза, ядерної катаракти — в 2,9 раза, відкритокутової глаукоми — в 2,9 раза.
У здорової людини світло фокусується рогівкою та кришталиком на сітківці — світлочутливій тканині в задній частині ока. При міопії око видовжується, і тому промені фокусуються перед сітківкою. Саме тому короткозора людина бачить віддалені предмети розмито. За рахунок видовження ока сітківка стає тоншою, і ймовірність її розриву чи розшарування зростає. Також порушується форма інших структур ока. Ні лазерна корекція, ні внутрішньоочні лінзи, хоч і покращують зір, не вирішують основну проблему короткозорості: вони не змінюють довжину ока чи товщину сітківки. Тобто всі ризики ускладнень міопії зберігаються, незважаючи на проведені втручання для корекції зору.
Епідемія короткозорості
В останні десятиліття кількість людей з короткозорістю стрімко зростає. Крім того, захворювання в дітей починається раніше, відповідно, у дорослому віці вони мають сильніший ступінь міопії. Адже захворювання прогресує, доки триває зростання ока. Що раніше стартувала короткозорість, то більшим буде фінішний «мінус» скелець окулярів.
Австралійська неурядова організація Інститут зору імені Брайена Голдена (Brien Holden Vision Institute) спеціалізується на міжнародному дослідженні проблем зору. Згідно з її даними, в 2000 році 22,9% світового населення мали міопію, а в 2010 — вже 28,3%. За прогнозами дослідників, якщо зростання продовжиться такими темпами, то в 2050 році цей показник досягне 49,8%5. Тобто половина людей у світі будуть короткозорими.
Дуже високий рівень поширеності міопії вже зараз спостерігається в країнах Східної Азії. Наприклад, у Японії міопія є в 76,5% дітей віком від 6 до 11 років та у 94,9% дітей віком від 12 до 14 років6. Відповідні показники міопії високого ступеня становлять 4% і 11,3%. У Сеулі, столиці Південної Кореї, 96,5% 19-річних чоловіків є короткозорими. Також зростає поширеність міопії в Китаї. Шістдесят років тому лише 10–20% населення країни були короткозорими. Сьогодні такими є до 90% підлітків та молоді7.
На розвиток міопії певною мірою впливає спадковість. Наприклад, австралійські дослідники вивчали, як наявність одного або двох батьків з короткозорістю впливає на ризик розвитку захворювання у дитини8. Вони виявили, що люди, чиї батьки мають здоровий зір, стають короткозорими лише в 7,6% випадків. Якщо один з батьків має міопію, ризик зростає до 14,9%. А якщо обоє батьків є короткозорими — до 43,6%.
Проте генетикою не можна пояснити стрімке поширення міопії за 1–2 покоління. Яскравою ілюстрацією цього явища стали інуїти — етнічна група корінних народів Північної Америки, яка проживає в Канаді. У першій половині ХХ століття короткозорими були менше ніж 3% інуїтів. А після Другої світової війни — вже понад 50%9. Для генетичних змін потрібні тисячоліття, тому такий різкий стрибок рівня короткозорості серед інуїтів мусить мати іншу причину.
Найімовірніше, це пов’язано не з геномом, а зі способом життя. Раніше інуїтські діти були майже весь час надворі: полювали й рибалили разом з батьками. А в другій половині ХХ століття вони почали проводити більшу частину дня у приміщеннях. Можливо, для розвитку здорового зору потрібно частіше бувати від відкритим небом?
Світло для очей
У 2007 році Дональд Мутті з колегами з Університету Огайо опублікував результати спостережень за 514 дітьми, які на початку дослідження, у віці 8–9 років, мали здоровий зір10. Вчені зафіксували, як школярі проводять свій час, зокрема на свіжому повітрі. За 5 років 21,6% дітей вже були короткозорими. Неочікувано для себе науковці виявили, що ймовірність розвитку міопії пов’язана з кількістю годин надворі. Що більше дитина гуляла на вулиці, то меншим був ризик короткозорості.
До подібних висновків дійшла і група австралійських вчених на чолі з Кетрін Роуз11. Протягом трьох років науковці спостерігали за чотирма тисячами учнів початкової та середньої школи в Сіднеї. Вони виявили, що діти, які багато часу проводили на вулиці, мали менший ризик розвитку короткозорості. Команда Роуз проаналізувала інші ймовірні пояснення цього зв’язку, крім прямого впливу сонячного світла. Наприклад, те, що діти на свіжому повітрі більше займаються фізичною активністю. Проте аналогічний час, проведений за спортом у приміщенні, не мав такого ефекту. Тоді як перебування на вулиці було корисним, хоч би що робили діти: гралися, пікнікували чи просто засмагали на пляжі.
Сучасні роботи підтверджують, що час, проведений під відкритим небом, допомагає запобігти розвитку міопії. Наприклад, тайванські науковці провели дослідження, в якому школярів заохочували проводити 11 годин на тиждень надворі12. Через рік вони провели офтальмологічні обстеження дітей і виявили, що це призвело до зменшення випадків прогресування або появи міопії на 54% порівняно з контрольною групою. До того ж захисний ефект поширювався на дітей як з наявною на момент початку дослідження короткозорістю, так і без неї.
Але як перебування на вулиці допомагає зберегти зір? Наразі основна гіпотеза полягає в тому, що яскраве сонячне світло стимулює виділення дофаміну в сітківці. Ця фізіологічно активна речовина є одночасно нейромедіатором і гормоном. У центральній нервовій системі він відповідає, зокрема, за прагнення до задоволення. Як гормон дофамін виконує різні функції в нашому тілі, не пов’язані з нервовою системою, наприклад, збільшує нирковий кровотік. Також він регулює формування структур ока. Дофамін, на думку вчених, має важливу роль у регулюванні розвитку структур ока. Так, американські дослідники з Університету Еморі встановили, що збільшення активності дофаміну запобігає розвитку міопії у лабораторних мишей13. Подібні результати отримали австралійські вчені з Університету Канберри. Вони встановили, що введення дофаміну в очі захищає курчат від короткозорості14.
Більше про механізм роботи дофаміну
Отже, дослідження вказують на те, що перебування на вулиці є ефективним і абсолютно безкоштовним способом профілактики міопії. Але життя сучасних дітей проходить переважно у приміщеннях. Перебувати на вулиці для них набагато складніше, ніж ще кілька десятиліть тому. Цьому перешкоджає багато факторів: концентрація на освіті, поширеність смартфонів і планшетів, питання безпеки тощо. А для деяких місць і зміни навколишнього середовища: підвищення температури чи забруднення повітря.
Проте деякі країни намагаються стимулювати перебування дітей на вулиці. Наприклад, у 2010 році в Тайвані розпочалася програма «Щодня 120». Школи організовували розклад учнів таким чином, щоб вони проводили 120 хвилин надворі. Вчені проаналізували дані про гостроту зору всіх дітей з 1 по 6 клас за період 2001-2015 років15. Вплив «Щодня 120» був очевидним. З 2001 по 2010 рік захворюваність на міопію зростала з 34,8% до 50%, а після запровадження програми зменшилася до 46,1% у 2015 році.
Чи винні смартфони
Окрім дії яскравого світла, перебування на відкритому повітрі також дає можливість дивитися вдалину: на небо, дерева тощо. А коли ми вдома, то ймовірніше читаємо книги, проводимо час за комп’ютером або телефоном. Деякі вчені припускають, що постійне фокусування на короткій відстані є ще одним фактором епідемії короткозорості. Наприклад, одне з досліджень, проведених в 1990-х роках, показало, що ізраїльські хлопчики, які проводять багато часу за вивченням релігійних текстів, частіше хворіють на міопію16. Для пересічної людини така причина здається очевидною і зрозумілою: у всьому винні книжки, смартфони і планшети! Проте насправді вчені досі не мають чіткої відповіді на це питання.
Після десятків років дослідження, роль книжок і телефонів у розвитку міопії залишається невизначеною, оскільки деякі роботи вказують на залежність між цими факторами і короткозорістю, а деякі — ні. У 2022 році американські вчені з Університету Г’юстона опублікували систематичний огляд досліджень впливу роботи на близькій відстані на міопію, які були проведені між 1980 та 2020 роками17. Вони дійшли висновку, що новіші дослідження все ж таки виявляють зв’язок між короткозорістю та роботою на малій відстані.
Раніше науковці вимірювали переважно показник загальної тривалості роботи на короткій відстані протягом дня. Наразі фокус уваги змістився на відстань від очей до об’єкта, а також на тривалість безперервної роботи. Деякі дослідження вказують на те, що фактором ризику розвитку міопії є відстань менше ніж 30 сантиметрів і тривалість більше ніж 30 хвилин. На думку авторів огляду, для остаточних висновків щодо зв’язку між короткозорістю та роботою на близькій відстані необхідні додаткові дослідження з більш точними та об’єктивними вимірюваннями поведінки дітей.
Що зараз медицина може запропонувати для запобігання міопії? На жаль, це досить невеликий арсенал. Згідно з систематичним оглядом Кокранівської бібліотеки, прогресування міопії у дітей можуть зупинити три перспективних методи18. По-перше, це закапування в очі високих доз атропіну — речовини, яка розслабляє м’яз, що контролює фокусування ока. По-друге, використання ортокератологічних нічних лінз. Вони тимчасово змінюють форму рогівки, і світло починає фокусуватися на сітківці. Ці лінзи надягають на ніч, а протягом дня зберігається хороший зір. По-третє, мультифокальні м’які контактні лінзи. Вони мають кілька концентричних оптичних зон для фокусування зору на різних відстанях. Проте автори огляду підкреслюють, що ефективність цих методів поки що є недостатньо доведеною, і потрібні додаткові дослідження — довготривалі та кращої якості.
Тим часом всі діти можуть користуватися безпечним і безкоштовним способом профілактики міопії — проводити багато часу надворі. Але це одночасно і дуже просто, і дуже складно. Спробуйте «вигнати» сучасних дітей на вулицю, відірвавши від планшетів і смартфонів. Тоді залишається хоча би дотримуватися правил роботи на короткій відстані: не підносити книжку чи телефон ближче ніж 30 сантиметрів до очей і влаштовувати перерви кожні пів години. Інакше в найближчому майбутньому гострий зір стане чимось унікальним.
