Багато жінок принаймні раз чули фразу: «У тебе що, ПМС?». Часто не тоді, коли справді наближається менструація, а коли ти просто втомлена, засмучена або розлючена. ПМС перетворили на жарт і причину, якою легко пояснити будь-яку емоцію.
Передменструальний період справді може супроводжуватися різними фізичними й емоційними змінами, але вони не роблять з жінки «некеровану істоту», якою її намагаються подати. Крім того, якщо симптоми настільки сильні, що впливають на якість життя, це сигнал звернутися до лікаря, а не спихнути все на «жіночу природу».
Разом із гінекологинею Дар’єю Петрусевич ми розібралися, що насправді є нормою, які симптоми потребують уваги, а також що дійсно може допомогти легше пережити другу половину циклу.
Зміни перед початком менструації
Більшість жінок відчувають неприємні симптоми в другій половині менструального циклу — як фізичні, так і емоційні. Це можуть бути головний біль, біль унизу живота, дискомфорт у грудях разом із набряком і підвищеною чутливістю молочних залоз, здуття, закрепи або діарея, висипання. Також можуть проявлятися дратівливість, перепади настрою, знижене (інколи — підвищене) лібідо, відчуття тривоги чи смутку, труднощі з концентрацією, зміни апетиту та порушення сну1.
«Абсолютна більшість цих ефектів зумовлені прогестероном — гормоном другої половини менструального циклу», — зазначає Дар’я Петрусевич.
Прогестерон впливає на різні частини тіла й органи — від піхви, грудей та яєчників до мозку, судин і кісток. У середині лютеїнової фази — після овуляції й до початку менструальної кровотечі — його рівень найвищий2.
Саме у цей період, пояснює лікарка, і розростання залозистої тканини молочної залози, що може підвищувати її чутливість. Також цей гормон зменшує активність гладком’язових клітин кишківника і, відповідно, уповільнюється перистальтика. Прогестерон посилює виділення себуму, через що зростає ймовірність появи поодиноких нових висипань або загострення вже наявних.
Різниця між ПМС та ПМДР
Більшість (~90%) жінок репродуктивного віку відчувають кілька передменструальних симптомів: від легких до важких. Близько 20–40% з них мають передменструальний синдром (ПМС), а ще 2–8% стикаються з передменструальним дисфоричним розладом (ПМДР)3.
На відміну від ПМС, він призводить до серйозних емоційних симптомів, таких як гнів, тривога, депресія та перепади настрою. Вони заважають роботі, стосункам з іншими людьми та погіршують якість життя в цілому4.
Діагноз ПМДР ставиться за наявності п’яти й більше симптомів, що з’являються лише за 1–2 тижні до менструації і зникають протягом кількох днів після її початку.
До таких проявів належать сильна дратівливість або гнів, пригніченість, тривожність чи відчуття напруженості, уникання звичних справ, труднощі з концентрацією, виражена втома та зниження енергії, переїдання або сильна тяга до певної їжі, порушення сну (надмірна сонливість чи безсоння), відчуття перевантаженості або втрати контролю. Також можуть виникати фізичні симптоми: чутливість грудей, здуття, біль у тілі чи збільшення ваги5.
Однак якщо ви відчуваєте подібні зміни перед менструацією, це не обов’язково свідчить про ПМДР. Такі симптоми можуть виникати й при інших психічних станах, наприклад, депресії чи тривожних розладах, що загострюються в цей період. Отримати коректний діагноз допоможе спеціаліст.
Дар’я підсумовує: «Якщо порівнювати ПМС та ПМДР, то передменструальний дисфоричний розлад — це найважча форма передменструального синдрому. Коли ми говоримо про передменструальний синдром, то найчастіше йдеться про легкі, або середньотяжкі симптоми, які часто не потребують навіть модифікації способу життя, а тим більше медикаментозного лікування».
Терапія ПМС та ПМДР
«Коли симптом або симптоми знижують якість життя, негативно впливають на виконання побутових справ, це головний червоний прапорець, коли варто звернутися до лікаря», — наголошує Дар’я. Але які існують методи терапії цих станів?
Дар’я пояснює, що ми поділяємо стадії ПМС на легкі, середньоважкі й важкі. Від цього й буде залежати терапія. Так, коли ми говоримо про легкі симптоми, то варто спробувати змінити спосіб життя6.
1. Фізична активність
«Регулярна фізична активність допомагає зменшити болісні відчуття під час місячних та зменшити прояви передменструального синдрому», — пояснює Дар’я. Це може бути будь-що: йога, плавання, зал, танці тощо. Головне — регулярно (два-три рази на тиждень).
2. Збалансоване харчування
«Варто віддавати перевагу складним вуглеводам, продуктам із низьким вмістом жиру та багатим на клітковину. Також краще споживати достатньо продуктів, що містять кальцій та вітамін D», — розповідає лікарка.
Систематичний огляд ролі вітаміну D і кальцію в передменструальному синдромі показав, що низький рівень цих речовин у сироватці крові під час лютеїнової фази може спричиняти або посилювати симптоми ПМС. Тому вживання продуктів, багатих на вітамін D і кальцій, допомагає відновити їхній рівень та зменшити неприємні відчуття в цей період7.
Аби зменшити набряки, Дар’я радить уникати або обмежувати сіль у раціоні. Також варто зменшити кількість молока, капусти й інших продуктів, що провокують здуття. У цей час краще віддавати перевагу корисним перекусам і уникати снеків із високим глікемічним індексом.
Виходить, що шоколад і чипси не допоможуть полегшити стан? Подібні смаколики дійсно на короткий час можуть покращити настрій, але з погляду фізичних проявів, вони не працюють на користь, а можуть навпаки посилювати симптоми ПМС. Вчені припускають, що це пов’язано з дисбалансом гормонів та нейротрансмітерів, що можуть впливати на метаболізм білків, вуглеводів та жирів8.
Дещо складніше з напоями, які містять кофеїн. Американський коледж акушерів і гінекологів (ACOG) наразі рекомендує людям, які страждають на передменструальний синдром, уникати вживання кофеїну. Існують дослідження, які демонструють кореляцію з посиленням симптомів ПМС. Водночас є дослідження, які свідчать про відсутність такого зв’язку9,10,11.
3. Знеболення
Добре підійдуть ібупрофен або парацетамол. А, скажімо, популярні олія вечірньої примули, вітаміни групи B12 та вітамін E13 не були ефективнішими ніж плацебо, додає Дар’я.
Чому у жінок перебіг ПМС настільки різний? Найімовірніше, причиною важких симптомів є аномальна чутливість до нормального підвищення та зниження рівня гормонів під час менструального циклу14,15. «Відповідно, з найвищою правдоподібністю ми маємо впливати саме на коливання статевих гормонів, щоб полегшувати прояви ПМС», — зазначає Дар’я.
Лікарка пояснює, що саме тому жінкам, які мають середньоважкі або важкі прояви ПМС та не планують наразі вагітності, можуть пропонуватися комбіновані оральні контрацептиви (КОК), які унеможливлюють коливання статевих гормонів.
Вона додає: «Коли ми приймаємо КОК в однаковій стабільній щоденній контрольованій дозі, гормони, що містяться в пігулці, а саме естроген і прогестерон, потрапляють в наш організм. В цей час наш менструальний цикл перестає функціонувати. Відповідно, ПМС, у жінок, які приймають КОК, найчастіше значно полегшується через те, що рівень статевих гормонів постійно однаковий».
Проте КОК мають і низку протипоказів, які важливо враховувати16. Їх не призначають у разі тромбофлебіту чи схильності до венозного або артеріального тромбозу, мігреней з аурою, клапанної хвороби серця з ускладненнями, тяжкої гіпертензії, діабету з судинними ускладненнями, а також за наявності тяжких захворювань печінки.
Оральні контрацептиви також не рекомендовані при відомих або підозрюваних злоякісних новоутвореннях статевих органів чи молочних залоз, якщо вони гормонозалежні, при гіперплазії ендометрія та недіагностованих вагінальних кровотечах. Їх також уникають у разі холестатичного синдрому під час вагітності або жовтяниці, що виникала на тлі попереднього прийому контрацептивів, а також за наявності гіперчутливості до компонентів препарату.
Як і всі ліки, КОК мають побічні ефекти. До тих, що зазвичай минають упродовж перших 2–3 місяців вживання, належать нудота, головний біль, зміни менструального циклу та кров’янисті виділення. Серед довгострокових ризиків — підвищена схильність до тромбозів17.
«Тобто ми не можемо призначати оральні контрацептиви усім жінкам з будь-якими симптомами ПМС. Також якщо жінка не хоче приймати КОК, ми не маємо на цьому наполягати, це дуже і дуже важливо», — наголошує Дар’я.
Лікарка також описує альтернативний спосіб терапії для жінок, які мають саме передменструальний дисфоричний розлад — прийом селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (клас антидепресантів).
«Цю групу ліків призначає психіатр. Тобто жінка приходить до гінеколога, який/яка за відповідними критеріями встановлює діагноз передменструального дисфоричного розладу. Після цього гінеколог може запропонувати в межах терапії спробувати селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Тоді ми скеровуємо жінку до психіатра, і психіатр, знаючи, що діагноз уже підтверджений, призначає ці препарати», — пояснює Дар’я.
Гінекологиня розповідає, що для цих препаратів є декілька режимів прийому: постійний, в другій половині циклу та коли симптоми вже почалися18. Стратегії прийому передусім варто обговорити з психіатром.
Ще один підхід, який може допомогти саме з психоемоційними симптомами, — когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Вона допомагає помічати нестабільні чи деструктивні думки та емоції й знаходити стратегії, що дозволяють краще з ними впоратися та покращувати якість життя. Хоча про це наразі бракує даних, й тема потребує подальших досліджень19.
Передменструальний синдром — поширена проблема серед жінок репродуктивного віку. Водночас його діагностика залишається непростою через відсутність очевидних ознак під час огляду та брак чітких діагностичних тестів. Тому для встановлення діагнозу потрібна спільна участь і пацієнтки, і лікаря. Зокрема, пацієнткам варто вести щоденник симптомів, а лікарям — використовувати ці дані для точнішого оцінювання стану.
Важливо також поширювати достовірну інформацію про ПМС та не нормалізувати прояви, які помітно погіршують якість життя. Підтримуйте близьких у цей період без знецінення та жартів, які лише посилюють стереотипи.
