Коли на вулиці +30 градусів, дуже вже хочеться залізти в якусь водойму і сидіти там, як бегемотик, щоб тільки очі були над водою. Часто це бажання нас трішки засліплює, і ми не помічаємо таблички «Купатися заборонено» або свідомо не реагуємо на неї, особливо якщо вважаємо себе хорошими плавцями. Проте такий застережений знак використовують не лише щоб попередити про небезпечне дно чи сильну течію, а й про забруднення водойми небезпечними мікроорганізмами.
У цій статті ми поговоримо лише про природні прісноводні водойми (річки, озера та ставки). Мікробіологія морських прибережних вод має свої особливості, а басейни та водні парки — це окрема тема, яка передбачає використання хлору та інших засобів.
Які небезпечні мікроорганізми можна знайти у воді?
Бувало таке, що після чудового дня біля озера наставала не дуже чудова ніч (чи й не одна), проведена у туалеті? Часто всю провину скидають на їжу, навіть не замислюючись, що такі проблеми можна було «наплавати».
Центри з контролю та профілактики захворювань у США (CDC) використовують термін Recreational Water Illnesses — «захворювання рекреаційних вод» — для опису проблем зі здоров’ям, що виникають після проведеного часу «на воді». До цього переліку належать шлунково-кишкові, респіраторні, неврологічні, шкірні інфекції, захворювання вух та очей¹. Згідно з даними CDC за 2015–2019 роки, більшість випадків захворювань після купання були пов’язані з басейнами, джакузі та водними парками (96%)², проте це не означає, що схожі проблеми не можна знайти у місцевому озері чи річці. Особливістю «захворювань рекреаційний вод» є те, що в основному вони проходять самостійно через якийсь час, і люди рідко звертаються до медичних закладів по допомогу та спеціальне лікування. Це дуже ускладнює статистичне дослідження цього явища³.
Шлунково-кишкові розлади — найпоширеніші серед «захворювань рекреаційних зон». Серед головних протагоністів у цій історії є бактерії, та віруси.
Cryptosporidium — одноклітинний паразит, що повсюдно трапляється у природі й для однієї стадії свого розмноження обирає шлунково-кишковий тракт (ШКТ) ссавців. У воду він потрапляє з фекаліями попереднього господаря і чекає на наступний рот, що його випадково проковтне. Неприємні симптоми у вигляді дуже водянистої діареї з’являються протягом 2–10 днів днів після проникнення паразита в організм. Хоча цей період може розтягнутися до 28 днів¹⁴ або симптомів може взагалі не бути. Оскільки симптоми з’являються не одразу, то дуже важко поєднати події «були на озері» та «від туалету далеко не відходимо». До 20 днів після появи симптомів зазвичай все закінчується⁴. Для лікування потрібно пити багато води й вживати електроліти за потреби. Якщо випадок дуже складний (людина з імунодефіцитом, атиповий розвиток хвороби), то призначають інші ліки⁵.
Giardia intestinalis — кишкова лямблія і причина лямбліозу. Цей одноклітинний паразит, схожий на криптоспорідіум: так само трапляється в природі, паразитує в ШКТ і його можна «нахапатись» у водоймі. Лямбліоз може проходити взагалі безсимптомно або спричинити гастроентерит (синдром з гострим запаленням шлунково-кишкового тракту, діареєю, блюванням, нудотою, болем у животі¹⁵) та мальабсорбцію (порушене всмоктування поживних речовин у кишківнику¹⁶). В обох випадках хвора людина стає «заводом» з вироблення нових паразитів, тому, якщо ви захворіли, треба як ніколи ретельно мити руки й утриматись від відвідувань громадських басейнів та інших водойм. Все лікується доволі добре, але «домашні» також мають ретельно слідкувати за власним самопочуттям. Ці два паразити спричиняють майже половину всіх шлунково-кишкових проблем, які можна «підчепити» у водоймах³.
Мабуть, важко знайти статтю про мікроорганізми, у якій не згадується кишкова паличка. Escherichia coli (ешеріхія колі) — це назва виду, у якому є дуже багато різноманітних . Більшість шлунково-кишкових проблем, викликаних ешеріхіями, є «роботою» штамів Escherichia coli O157:H7 — ентерогеморагічної кишкової палички. Симптоми тут страшніші, ніж у попередніх двох випадках, та й наслідки можуть бути серйозніші. Через 1–10 днів (найчастіше 3–4) з’являються гострі спазми в животі та діарея. Це починає серйозно лякати, адже в калі з’являється кров, іноді дуже багато. Якщо немає ускладнень, то все зазвичай закінчується до 8 днів. Проте у 5–15% випадків зараження розвивається гемолітико-уремічний синдром: знижений рівень еритроцитів, гостре ураження нирок та знижений рівень тромбоцитів. У ці 5–15% випадків найчастіше потрапляють маленькі діти та старші люди. Таким пацієнтам дуже потрібна медична допомога та догляд³,⁶ Є дані, що вживання антибіотиків та протидіарейних засобів підвищує ризик розвитку цього синдрому, тому будьте уважні та в жодному випадку не займайтесь самолікуванням кривавої діареї.
Запам’ятайте раз і назавжди: у зелену воду краще не лізти. Це той випадок, коли можна виявити наявність мікроорганізмів у воді неозброєним оком, адже, найімовірніше, таку водойму заполонили ціанобактерії (колись їх називали синьо-зеленими водоростями). Вони продукують багато кисню, що важливо для цілої планети, але також утворюють цитотоксини, що викликають шлункові проблеми, подразнення шкіри та легень³.
Приблизно 10% випадків «наплаваних» проблем з ШКТ викликають віруси: норовірус, аденовірус, ротавірус та гепатит А³. Від останніх двох є вакцини, проте вони не входять до Національного календаря щеплень. Ротавірусна інфекція — дуже неприємна річ і доволі небезпечна для маленьких діток через ризик швидкого зневоднення⁷. Батькам малюків варто звернути увагу на цю додаткову вакцинацію, перш ніж вести дитину в перший похід у басейн чи іншу водойму.
Після купання в озері або річці може з’явитись незрозумілий висип. Дехто одразу починає бурчати, що в озеро зливають якісь хімікати, і це алергічна реакція на них, але насправді винуватці — це паразити птахів. Церкаріальний дерматит, або шистосомний дерматит також добре відомий як свербіж плавця — це найпоширеніша «шкірна» проблема, що може виникнути після купання в природних водоймах. Його спричиняють декілька видів трематод родів Trichobilharzia, Gigantobilharzia або Austrobilharzia. Це вже багатоклітинні паразитичні черви. Вони для свого розвитку використовують двох господарів: водоплавних птахів (або деяких ссавців) та равликів. Личинки (церкарії), які розмножились у равликах, плавають у воді в пошуках нового пернатого господаря та можуть атакувати ваше тіло. Оскільки людина не дуже підходить для розмноження церкарій, то вони лише дрібно шкодять перед тим як померти: проникають у шкіру, чим спричиняють свербіж та висип у вигляді прищиків. Оскільки равлики живуть у основному на мілководді, то й церкарій там найбільше. Саме тому від такого висипу найчастіше страждають ноги. Захворювання ніби й нешкідливе, але доволі неприємне. До двох тижнів все зазвичай проходить без специфічного лікування.
Кілька порад, щоб спокійно плавати без церкарій:
1) якщо бачите водоплавних птахів на озері, то краще скористайтесь пірсом для заходу у воду;
2) після купання прийміть душ і добряче обітріться рушником;
3) якщо маєте хоч найменші сумніви, не дозволяйте дітям бавитися на мілині;
4) не купайтесь у місцях, де активно годують водоплавних птахів³,⁸.
«У мене висока температура, головний біль, біль у м’язах», — роздумує людина над тим, наскільки вона невезуча, що «зловила» грип влітку. Врешті йде до лікаря, жаліється на симптоми, а той раптом запитує, чи не було відпочинку на воді останнім часом. Пацієнт згадує про чудову суботу, проведену на річці, а лікар одразу відправляє на аналіз на лептоспіроз. Це, мабуть, одне з найнебезпечніших захворювань, які можна «наплавати». Проблема полягає в тому, що симптоми дуже схожі на грип чи COVID-19, і люди часто не сприймають це всерйоз і не звертаються до лікаря. Leptospira interrogans — найпоширеніший збудник лептоспірозу. Вона потрапляє в організм людини через слизові оболонки та дрібні порізи шкіри. Не обов’язково навіть повністю залазити у воду, достатньо просто рибалити і мати порізи на руках. Звісно, лептоспіра є не лише у воді, але тут ми говоримо саме про водойми. У воду вона потрапляє через заражених тварин, які не мають правил щодо того, де випорожнятись, відповідно, тож ніщо не заважає робити їм це біля водопою. Особливу небезпеку становлять гризуни. Якщо лептоспіроз пізно діагностували, то він переходить у другу фазу, яку ще називають хворобою Вейля. Ситуація різко загострюється: розвивається ниркова недостатність, асептичний , крововиливи та шок. У таких складних випадках все може закінчитись летально, тому, будь ласка, не покладайтесь на самолікування і звертайтесь до лікаря. І ні, я не просто тут читача лякаю, це цілком реальні випадки³,⁹: у Львівській області у реанімації побували цього літа двоє пацієнтів з лептоспірозом¹⁷, а по всій Україні за перші 5 місяців 2024 року зафіксували аж 97 випадків цього небезпечного захворювання¹⁸.
Звідки це все береться?
Більшість патогенних для людини мікроорганізмів є невід’ємною частиною природи навколо нас. Ціанобактеріям не потрібне специфічне джерело, щоб заполонити ставок. Це їхня природна домівка, і вони кольорово заявляють про свої права на неї. Щодо інших патогенів, то часто вони також є нормальними мешканцями водойм, паразитами птахів, ссавців, риб та інших істот, що живуть на цій же території.
Проте з розвитком цивілізації та каналізації з’явились антропогенні «концентратори» небезпечних мікробів. Недостатнє очищення стічних вод, неконтрольований скид каналізаційних вод у водойми — і от виникають проблеми з ШКТ і не тільки. Особливу небезпеку становлять стічні води з сільськогосподарських угідь. Тварини теж хворіють і навіть частіше, ніж ми собі уявляємо, та й фекалій вони продукують значно більше, тобто стають ідеальними переносниками захворювань. Оскільки неможливо пояснити тварині — «З цієї річки не пий, тут купаються мої онуки», — то варто пояснити «онукам» де їм купатися не слід. Сучасні майже штормові дощі також вносять свою лепту, адже змивають у водойми все те, що без таких рясних опадів туди б не потрапило. Пісок також відіграє свою роль, адже може накопичувати навіть більше патогенів, ніж сама вода. Тут, знову ж таки, варто згадати, як тварини приходять на водопій і що після себе залишають. Як наслідок, прибережний пісок стає таким собі резервуаром, особливо після проливних дощів, затоплень і розливів річок та озер. Хвора людина також стає джерелом забруднення, якщо лізе у воду, до кінця не вилікувавшись. Якщо в масштабах озера чи річки це може мало вплинути, то в об’ємі басейну чи джакузі — становити серйозну загрозу¹⁰.
Як знати, де можна купатись?
Як і прісна водопровідна вода, так і вода рекреаційних зон повинна проходити перевірку. Лабораторії територіальних центрів контролю та профілактики хвороб МОЗ України щороку на початку та впродовж купального сезону перевіряють водойми, що належать до переліку рекреаційних зон. Обласні підрозділи Держпродспоживслужби також мають обов’язок контролювати стан води у відведених для відпочинку місцях. У Державних санітарних правилах планування та забудови населених пунктів є цілий Додаток 11, у якому чітко описано всі вимоги до води для рекреаційних цілей¹¹. Звісно, під час дослідження не шукають конкретно всіх тих паразитів та патогенних мікроорганізмів, які я описувала раніше, а лише визначають наявність бактерій групи кишкової палички (БГКП), а якщо точніше, то підгрупу лактозопозитивної кишкової палички (добре відома Escherichia coli), яка є санітарно-показовим мікроорганізмом. БГКП — це не систематична одиниця, як от рід чи вид, а просто група різних видів, що в нормі заселяють ШКТ ссавців. У цьому випадку лактозопозитивна кишкова паличка є індикатором фекального забруднення, адже там, де кишківник, там самі знаєте що. Чому саме ця бактерія? ЇЇ легко культивувати, вона досліджена вздовж і впоперек, і там, де її забагато, є й інші патогени, які полюбляють ШКТ ссавців. Звісно, не йдеться про одну нещасну клітину кишкової палички у літровій пробі води. Проте якщо в одному літрі води знаходять більш ніж 5000 таких клітин (це зазначено у вищезгаданому Додатку 11), то пора бити на сполох, адже у воду точно потрапило щось не те¹².
А як купатися безпечно?
Перше й найочевидніше — купайтесь там, де це дозволено. Запитайте у дядька Гугла «де можна купатись у (підставити потрібне місто)?», адже новинні сайти точно про це писали. Якщо хочете достовірніше, то зайдіть на сайт Центру громадського здоров’я МОЗ України й пошукайте за запитом «якість води» — от вам і свіженька інформація про безпечні пляжі. Якщо ви обрали для плавання не призначене для цього місце (всі розуміють, що стихійні пляжі ваблять безліч людей), то зверніть увагу на стан води: наскільки вона мутна, чи є «зелені» ділянки, скільки там водоплавних птахів, чи приходять до цієї водойми місцеві корівки на водопій, чи не знаєте ви чуток на зразок «та туди стільки всього зливають». Добре подумайте, чи варто лізти в цю воду. Бажання покупатись цілком зрозуміле, але не варто забувати про власну безпеку.
Друге — не ковтайте воду. Тримайте ваш рот закритим, а пірнання залиште для басейну. Навчіть свою дитину, що озерна чи річкова вода не придатна для пиття, потрібно уникати її потрапляння в рот, а каламутити воду й тоді у неї пірнати — взагалі дуже погана ідея. Так, це зменшує рівень веселощів, але про безпеку забувати не варто.
Не мийте овочі та фрукти водою з водойми, запасіться пляшковою водою або йдіть до найближчого крану з проточною водою.
Душ перед купанням, душ після купання — хороша ідея. Ми люди культурні: пам’ятаємо про туалет, вчимо дітей, регулярно змінюємо підгузки.
Якщо були якість шлунково-кишкові проблеми, пов’язані з діареєю, і ви трішки не впевнені щодо стану здоров’я — утримайтесь від відвідин публічних пляжів заради себе та інших. Казус може статися з кожним, особливо з маленькою дитиною. З відкритими ранами та порізами у воду теж не варто заходити, є чудові водонепроникні пластирі.
Трохи неочікувана порада, але після сильних злив похід на озеро чи річку теж краще відкласти, адже дощова вода багато чого може туди змити, і на пляжі, який визнаний безпечним, тимчасово погіршиться якість води¹³.
Лізти у воду чи ні — кожен вирішує сам для себе. Проте не дозволяйте спеці та звабливій прохолоді невідомих вод приборкати ваше критичне мислення. Приємного відпочинку і будьте здорові!
