У фільмі «Залізна леді» колись впливова прем’єрка Британії Марґарет Тетчер у поважному віці страждає через розлад особистості: вона говорить з уявним чоловіком, має флешбеки з минулого, які заважають їй нормально існувати. Звісно, режисерка фільму лише частково показала симптоми людей, що мають хворобу Альцгеймера, яка поступово руйнує їхній мозок. Ніби жук-короїд вигризає тунелі у стовбурі груші чи вишні з найближчого садка.
Наразі хвороба Альцгеймера є найпоширенішою причиною втрати когнітивних функцій людей старшого віку. Науковці очікують, що до 2050 року захворювання уразить близько 40 мільйонів людей, і кожні 20 років кількість хворих подвоюватиметься¹ через старіння населення планети.
Як виникає це захворювання та що відомо про найновіші ліки від недуги?
Що таке хвороба Альцгеймера
Захворювання виникає тоді, коли клітини мозку починають відмирати і з’являються характерні для хвороби Альцгеймера симптоми та ознаки. Вони дещо відрізняються на початкових етапах та тоді, коли недуга прогресує і мозок втрачає більшу кількість нейронів. У людини можуть погіршуватися одна чи кілька таких когнітивних навичок:
— пам’ять;
— поведінка та особистість (поява нестриманості, втрата інтересу до життя, нав’язливі думки, недовіра, напади агресії, зміна вподобань);
— мова;
— розуміння форми і співвідношення розмірів предметів;
— часом — труднощі із пересуванням та проблеми з нюхом².
Утім варто пам’ятати, що симптоми можуть різнитися. Іноді рідні спостерігають легкі ознаки деменції, або хвороби Альцгеймера, які потім знову відступають і людина може деякий час жити повноцінним життям. Це означає, що за найменшої підозри когнітивних порушень, особливо у літніх людей, слід звернутися до лікаря, щоб пройти необхідні обстеження та спробувати призупинити руйнування мозку.
Як виникає хвороба
У мозку здорової людини всі позаклітинні білки розщеплюються та вимиваються спинно-мозковою рідиною. Утім у деяких людей відбувається порушення розщеплення білків, які стають липкими та нерозчинними. Вони ніби павутиною звиваються довкола нейронів, закручуючись у вузлики, які називаються амілоїдними бляшками. Такі бляшки є притаманними пацієнтам із хворобою Альцгеймера. Вони накопичуються довкола нейрона та спричиняють його загибель. Імовірно, провокуючи власну імунну систему хворого вбити оточену клітину³.
Другою характерною зміною в мозку людини з хворобою Альцгеймера є поява нейрофібрилярних клубків, які утворюються із білка тау⁴. Він є у всіх клітинах нашого організму та формує так звані мікротрубочки. Узагальнено їх можна назвати клітинними рейками, по яких із однієї частини клітини в іншу ганяють вагони із важливими молекулами. Та при хворобі Альцгеймера тау-білок набуває аномальної форми, й у хворого руйнуються мікротрубочки. Тобто нейрони втрачають рейки, по яких можна швидко постачати молекули. Ба більше, нервові клітини намагаються виправити ситуацію і синтезують більше білка тау, але замість відновлення «клітинної залізниці», тау злипаються між собою, формуючи вузлики всередині клітини. Зрештою нейрон гине.
Згадані та багато інших, можливо, досі не вивчених змін у мозку з’являються задовго до появи перших симптомів. Ймовірно, за кілька десятків років. Прийнято вважати, що все починається із гіпокампа та в енторинальній корі – відділах головного мозку, які відіграють важливу роль у формуванні спогадів. Пізніше, коли хвороба прогресує і відмирає більше нейронів, уражаються інші відділи мозку. На пізніх етапах захворювання усі ділянки мозку хворого суттєво зменшуються, що свідчить про втрату великої кількості нейронів⁵.
Які причини виникнення захворювання
Наразі науковці не дійшли чіткої згоди стосовно того, що спричиняє хворобу Альцгеймера. Відомо лишень, що є два типи захворювання:
— з раннім початком, коли перші симптоми з’являються в людей після 30 років;
— найпоширеніший тип захворювання — із пізніми проявами, коли середній вік пацієнтів сягає 60 років і більше.
Можливо, деякі люди мають генетичну схильність до Альцгеймера, як, наприклад, особи із синдромом Дауна. Вони можуть мати ранній тип захворювання, проте чіткої відповіді генетики наразі не мають. Пізній тип Альцгеймера, скоріше за все, спричинений такими віковими змінами у мозку, як розриви судин та запалення6. Крім того, такі зміни можуть додатково підсилюватися несприятливими факторами довкілля та нездоровим способом життя людини. Це можуть бути як тосичні речовини з повітря чи їжі та тютюнового диму, так і ожиріння, серцево-судинні захворювання, діабет тощо.
Як лікують хворобу Альцгеймера
Захворювання наразі неможливо повністю вилікувати, і медики зазвичай намагаються уповільнити прогресування й подовжити свідоме життя пацієнтів⁷. Управління з контролю та якості харчових продуктів США (FDA) схвалило дві групи фармацевтичних препаратів від хвороби Альцгеймера:
— Ліки, які дозволяють уповільнити погіршення симптомів захворювання;
— Препарати, що допомагають полегшити прояви наявних симптомів.
Протягом усього терміну лікування пацієнтові пропонують розв’язувати спеціалізовані когнітивні тести, які перевіряють знання дати, часу та місця перебування людини, абстрактне мислення, короткотермінову пам’ять, математичні навички, логічне мислення, здатність робити висновки та інше. Результати фіксують і порівнюють із попередніми для того, аби розуміти, наскільки відсотків поліпшилася чи покращилася ситуація¹⁶.
Що допомагає уповільнити прояви хвороби
Наразі найуспішнішою є імунна антиамілоїдна терапія. Препарати ніби очищують мозок від амілоїдів, як це робить водій сміттєприбиральної машини. Тільки у випадку хворих на Альцгеймера у ролі такої машини виступає власна імунна система хворого. Зараз відомо про три препарати з подібним механізмом дії. Їх один чи кілька разів на тиждень вводять хворим внутрішньовенно. При цьому пацієнт перебуває під пильним наглядом медиків протягом усього періоду лікування. Це необхідно для того, аби за найменших ускладнень якомога швидше надати хворому кваліфіковану допомогу.
У червні 2021 року FDA схвалило препарат Адуканемаб — таке собі антитіло, яке «вчить» імунну систему знищувати амілоїдні бляшки⁸. Однак ці ліки викликають серйозні побічні ефекти: головний біль, діарею, сплутаність свідомості та втрату чіткості зору. У 41% учасника клінічних випробувань спостерігався набряк мозку або переважно легка кровотеча⁹. Тому навіть попри дозвіл застосування препарату, на практиці лікарі зважували ризики кровотечі в мозку та потенційне призупинення погіршення когнітивних функцій у пацієнта перед тим, як призначити ліки.
Інший імунопрепарат проти хвороби Альцгеймера, Леканемаб, FDA затвердило у липні 2023 року¹⁰. Під час його клінічного випробування, у якому взяли участь 1800 осіб, препарат уповільнював втрату когнітивних функцій пацієнтів приблизно на 27% протягом перших півтора року лікування¹⁵. Порівняно з попереднім засобом Леканемаб безпечніший. Побічні ефекти його прийому незначні: запаморочення, зміни серцевого ритму, інколи — лихоманка. Його поява дала надію хворим та їхнім рідним на незначне подовження свідомого життя.
У липні 2023 року на Міжнародній конференції Асоціації Альцгеймера в Амстердамі науковці представили новий препарат — Донанемаб. Результати перших його клінічних випробувань свідчать, що серед пацієнтів із ранніми проявами хвороби Альцгеймера прийом препарату протягом півтора року сповільнює зниження когнітивних функцій людини вже на 53%¹¹.
Донанемаб — це також імунотерапевтичний засіб, який розробили фахівці фармацевтичної компанії Eli Lilly. Ліки «навчають» імунні клітини людини виявляти та знищувати амілоїдний білок ще до того, як він сформує амілоїдні бляшки та змусить імунну систему атакувати клітини мозку. Три чверті людей, що брали участь у клінічному дослідженні, після лікування взагалі позбулися сліду амілоїду в мозку. Він ще не затверджений FDA, але це може трапитися незабаром.
Які ліки допомагають полегшити прояви симптомів
Коли хворобу неможливо зупинити, лікарі намагаються максимально подовжити якість життя хворого, щоб якомога довше зберігалася свідомість, та полегшити біль. При хворобі Альцгеймера така стратегія переважно працює на початкових та середніх етапах хвороби, коли мозок лише починає пошкоджуватися. Тоді можна штучно дещо поліпшити його роботу. Для цього використовують кілька підходів лікування.
Інгібітори холінестерази
Мабуть, ви з дитинства пам’ятаєте, як безпечніше брати до рук жука: обережно за «спинку», аби він не міг розвернутись і вкусити. Десь так само, як кілька пальців руки людини знешкоджують хруща, різні типи інгібіторів блокують роботу ферментів у клітинах людини. Ферменти — це «чоботи-скороходи» для біохімічних реакцій наших клітин. Якщо заблокувати відповідний фермент, реакція настільки уповільниться, що практично не матиме жодного впливу на клітину.
Чоботи-скороходи хімічних реакцій: як працюють ферменти
Під час хвороби Альцгеймера у мозку хворого знижується рівень ацетилхоліну — молекули, за допомогою якої нейрони передають один одному нервові імпульси. Ацетилхолін важливий для ясного мислення та доброї пам’яті. Холінестераза — це фермент, що його розщеплює. Тому для поліпшення стану виписують ліки, які блокують роботу холінестерази і призводять до штучного підвищення кількості ацетилхоліну в мозку¹². Утім це лише тимчасово поліпшує стан, і на пізніх етапах захворювання рівні ацетилхоліну настільки малі, що вживання ліків не допомагає відчутно поліпшити самопочуття.
Наразі існує кілька типів препаратів, які інгібують холінестеразу. Реакція та побічні ефекти індивідуальні в різних людей. Найбільш поширеними є запаморочення, нудота та блювання, втрата апетиту.
Регулятори глутамату
Глутамат, як і ацетилхолін, належить до своєрідної Азбуки Морзе, яку використовують нейрони для передачі нервових імпульсів¹³. Він ніби підбадьорює нервові клітини передавати нервовий імпульс якомога активніше і якомога далі, а також допомагає якісніше та швидше запам’ятовувати інформацію. Але надмірні його кількості, навпаки, погіршують пам’ять та когнітивні функції пацієнтів із хворобою Альцгеймера. Це трапляється вже коли хвороба прогресує до помірної чи тяжкої стадії. Тому тим хворим, для яких інгібітори холінестерази вже менш ефективні або взагалі не діють, прописують ліки, що допомагають знижувати рівні глутамату в мозку¹⁴. Такого типу препарати тимчасово поліпшують стан пацієнта і мають незначні побічні ефекти, такі як закрепи, головний біль та запаморочення. Проте вони швидко минають.
Тож хвороба Альцгеймера — це переважно захворювання старших людей, яке спричинене поступовим руйнуванням мозку. Разом із тривалістю життя людей на планеті зростає й кількість осіб, які страждають через хворобу Альцгеймера. Попри те, що захворювання наразі є невиліковним, розвиток імунотерапевтичних препаратів, що руйнують амілоїдні бляшки, може значно подовжити свідоме життя пацієнтів. Це навіть видно з того, як швидко зростає ефективність препаратів від потенційно небезпечного до досить безпечного без суттєвих побічних ефектів із 50% ефективністю.
