Наука, технології та мистецтво пов’язані між собою в тісній симфонії, де зміна звучання в одній частині впливає на всю композицію. Митці та мисткині гостро сприймають суспільні зрушення й реагують на них у творчості. Тому не дивно, що промислові революції вплинули на різні аспекти цієї сфери. Розповідаємо, які винаходи, здобутки та явища епохи індустріалізації змінили мистецтво.
Промислова революція розпочалася1 у Великій Британії у другій половині XVIII століття й надалі у XIX столітті ширилася іншими країнами Європи, а також Японією та США. Без перебільшень, вона змінила весь світ — відтепер виробництва механізувалися, машини забрали на себе левову частку навантаження, використовувалися нові джерела енергії. Ручна праця стала не такою важливою для великих обсягів роботи, а нові винаходи замінювали сотні працівників, пришвидшували та автоматизували процеси та незворотно вплинули на економіку, логістику та, зокрема, культуру. Паровий двигун, машинне створення текстилю, залізниця, фотоапарати, — все це підштовхнуло розвиток сучасної індустріальної цивілізації.
Одним із головних наслідків цих змін стало стрімке зростання міст. Мільйони людей кидали села, щоб працювати на фабриках, які розширювалися та створювали нові робочі місця. Попри це, робітники перепрацьовували та жорстоко експлуатувалися, на виробництвах часто використовували дитячу працю. Це призводило до створення профспілок і постійних протестів, окремі групи незадоволених навіть руйнували машини, адже вважали їх винними стані речей.
Друга фаза промислової революції розпочалася2 у 1860-ті роки й називалася також «технологічною», адже саме в цей період поширилося використання електроенергії й нафти, почали використовувати двигуни внутрішнього згоряння, знизили вартість виробництва сталі, винайшли телефон, телеграф, радіо тощо. Масова міграція у великі міста тривала, адже люди шукали кращого життя та перспектив. Зростав середній заробіток, а як результат, збільшувалася кількість представників середнього класу. Роль науки та технологій посилювалася, як і попит на відповідну освіту.
Півтора століття визначили, як буде виглядати світ майбутнього. Результати промислових революцій вплинули на спосіб життя людей, їхній світогляд і, відповідно, на мистецтво. Всі аспекти галузі трансформувалися під впливом нових технологій, матеріалів і винаходів, а митці та мисткині у відповідь на це творили та створювали. Сформувалися цілі течії та напрями мистецтва, які, з одного боку, фіксували дійсність, а з іншого, нагадували, про що людство стало забувати з розвитком машин.
Перші фотографії
На формування та розвиток подекуди кардинально різних стилів однаково вплинула фотографія. Перший відомий знімок в історії зробив3 француз Нісефор Ньєпс, який використав пластинку з шаром бітуму та створив «Вид із вікна в Ле Гра».
Перший знімок в історії
А через десять років художник-романтик та гравер Луї Дагер винайшов4 процес під назвою «дагеротипія» і зняв5 краєвид з бульвару Темпль у Парижі. Ця робота вважається першим знімком людини — у нижньому лівому кутку чоловік, якому чистять черевики. Апарат Луї, дагеротип, виглядав як велика коробка, де зображення відбивалося на полірованому і посрібленому аркуші міді.
Дагер, краєвид з бульвару Темпль у Парижі
Зробити знімок на дагеротип було набагато швидше, ніж годинами сидіти в одній позі для портрета, який намалює художник. До того ж такий спосіб був набагато фінансово доступнішим для широких верств, тоді як живописний портрет могли собі дозволити тільки заможні. Тож винахід набирав6 популярності, з’явилася масова комерційна фотографія. А в 1840 році вже відкрилося7 перше фотоательє у Нью-Йорку, за яким одразу послідували інші подібні місця. Потім будували спеціальні павільйони зі скляними дахами та стелями. Але й тут треба було посидіти, ще й не рухатися, адже час витримки становив 30 хвилин. Для того, щоб зображення не змазалося, голову замовника навіть закріплювали8 утримувачем — «копфгальтером».
Кольфайтер для тримання голови
Сам Луї використовував свій винахід для розвитку фотографії як частини мистецтва. Наприклад, фіксував композиції з гіпсових форм і частин античних скульптур — білі фігури чудово відбивали світло, і не треба було турбуватися про рухи. Знімав натюрморти, архітектуру, вулиці, людей. А також вважається9, що саме Дагер зробив першу фотографію Місяця в 1839 році, але пізніше його лабораторія згоріла разом із цією роботою. Луї Дагер поєднував науку та мистецтво й залишив по собі простір для розвитку наступних технологій та течій.
Дагер. Фото статуй
Проте фотографію все ще не вважали рівнею, наприклад, живопису, аж поки через 20 років після винаходу фотоапарата знімки та картини не з’явилися10 поруч на Всесвітній виставці в Парижі 1859 року — і хоч для кожного виставкового простору були окремі входи, це мало символічне значення. Тоді панувала думка, що мистецтво — це плід уяви, майстерності та ремесла. А фото — це так, несерйозно. Тому фотографи створювали10 групи та офіційні товариства, щоб пропагувати стиль «художньої фотографії».
Реалізм проти імпресіонізму
Фотографія окремо, але й сама індустріальна революція як явище надихнула ряд митців на те, щоб фіксувати сьогодення та сучасні події. Широкими кроками йшли до вершин реалісти. Мистецька спільнота все більше відходила від античних і біблійних сюжетів, натомість наголошуючи: художник має надихатися своїм часом. Амбасадором реалізму став французький живописець і скульптор Гюстав Курбе11, який вважав: якщо він чогось не бачить, то не має права це малювати. Художник зображав людей за робтою, тварин і різні життєві ситуації: зустріч мандрівників, похорон, бійку.
Гюстав Курбе «Поховання в Орнані»
Промислова революція значною мірою вплинула на суспільство, що, своєю чергою, відобразилося й на мистецькому середовищі. Із приходом машинної праці починають занепадати ремісничі майстерні, які формувалися ще з часів середньовіччя. Вони відходять у минуле як прояв феодального устрою. З’являється новий робітничий клас — усе це призводить до значних зрушень і в мистецькому світі.
«Фотографія відвадила художників від потреби зображувати реальний світ. Тож стрімко з’являються нові течії, художники починають експериментувати з техніками, формами й сюжетом. Одними з перших, хто відкинув потребу зображувати “реальне”, стали імпресіоністи. Їхні роботи вже говорили не про фізичний світ, а про внутрішній — про вираження почуттів. Я фотографка, і, напевно, без винайдення фотоапарата й фотографії саме під час промислової революції, мене б не було як художниці.
Окрім появи нових течій, таких як імпресіонізм, постімпресіонізм, символізм, дадаїзм, футуризм, абстракціонізм та багато інших, промислова революція вплинула й на тематику мистецтва. Воно звертається до індустріальних пейзажів: митці нерідко “оспівують машину”. Мистецтво перестає бути салонним і виходить у місто. Воно відображає інноваційний та технологічний прогрес, наприклад, у таких кінороботах, як “Метрополіс” Фріца Ланґа, “Прибуття потяга на вокзал Ла-Сьота” братів Люм’єр та фільмах Дзиґи Вертова», — ділиться фотомисткиня Євгенія Лаптій.
Так само англійський художник Лоуренс Стівен Лоурі знаходив12 свою пристрасть саме в задимлених містах, величезних фабриках і робітничому класі, адже народився та зростав, коли промислова революція вже дала світові майже всі основні відкриття. Він зображував похмурі фігури, які тягнуться то на роботу, то з роботи на тлі шумного міста, створював такі собі індустріальні пейзажі й всю свою мистецьку увагу віддавав робітникам, небагатим людям. Довгий час роботи Лоурі не вважалися чимось особливим, і популярність почала з’являтися в художника тільки в останні місяці життя.
Лоуренс Стівен Лоурі «Індустріальний пейзаж»
А от на імпресіоністів потужно вплинуло13 забруднення повітря, викликане стрімким розвитком промисловості. Дослідники Анна Лі Олбрайт і Пітер Гайберс вивчали мистецькі роботи з кінця 1700-х до початку 1900-х. Вони помітили, що деякі картини цього періоду підкреслюють оптичні зміни в середовищі. Задимленість, низька контрастність, біліші відтінки — все це є ознаками смогу, який впливає на відбивання світла. Такий ефект помітний, наприклад, на картині англійського художника Джозефа Тернера «Дощ, пара і швидкість».
Джозеф Тернер «Дощ, пара і швидкість»
Дослідники навіть провели експеримент14 — проаналізували, яка видимість об’єктів на картинах художника до 1830 року і після. В першому випадку — в середньому 25 км. Під час розквіту промислової революції — 10 км. Так само серія картин «Парламент» Клода Моне відчувається, як забруднення повітря у Києві, тут видимість менша за 5 км.
Клод Моне «Парламент»
Маленькі та великі винаходи
Несподівано світ мистецтва змінила маленька, але важлива дрібничка, яка, однак зробила життя художників простішим і якіснішим. Американський художник Джон Гоффе Ренд придумав металевий тюбик для фарби15. Щоправда, раніше він виглядав більше як металевий шприц, вже потім компанія Winsor&Newton запатентувала новинку, змінила форму і додала ковпачок. Завдяки цьому винаходу художники могли легко брати фарбу з собою для малювання поза межами студії, адже вона не висихала і довше зберігала відтінок. Також митці могли подорожувати, не відриваючись від роботи. Художник П’єр-Огюст Ренуар про цей винахід сказав: «Без фарби в тюбиках не було б... нічого з того, що журналісти пізніше назвали імпресіоністами». Зокрема, мова про Клода Моне, який малював на вулиці та фіксував живі моменти.
Тюбики для фарби
Дещо більший і не менш значущий винахід — механічний ткацький верстат, який автоматизував16 та запустив масове текстильне виробництво. До того тканину виготовляли самостійно або невеликими партіями вдома. Після промислової революції текстильне виробництво перемістилося в стіни великих заводів, де працювали машини на водяних або парових двигунах. Матеріали стали доступнішими17 для митців, що вплинуло на розвиток текстильного мистецтва — створення з тканин, ниток та волокон декоративних елементів або цілих картин. Як приклад — робота18 виробника, ймовірно, Deneirouse and Boisglavy, який розробив технологію ткацтва індійським способом на механізованому ткацькому верстаті. З іншого боку, масове виробництво зменшило цінність ручної праці, і, відповідно, втратилася унікальність текстильних виробів.
Трохи пізніше Джозеф Марі Жаккар розробив19 жакардовий ткацький верстат, який автоматизував створення складних візерунків на тканинах. До цього такий «живопис» був процесом достатньо енергозатратним і кропітким, вимагав високої майстерності. Верстат зробив гарні складні дизайни доступними для ширшого кола споживачів і дозволив митцям і дизайнерам більше експериментувати. Менше переживань щодо якості та технічних обмежень, більше гнучкості та можливостей.
На цьому фоні виник20 рух Arts and Crafts, який наголошував на важливості ручної праці та традиційних технік у текстильному мистецтві. Засновники були одними з перших критиків промислової революції, розчарованими у механізованому суспільстві. Митці, які були учасниками руху, твердо вірили в непорушний зв’язок між творінням і ручною працею — ніби саме остання є ключем до створення дійсно гарних, особливих і унікальних речей. І хоч рух виник у Великій Британії, різні його варіації під іншими назвами з’являлися в країнах Європи та в США.
Радіація та рентген
Несподівано значний вплив21 на мистецтво справила радіологія. Німецький професор Вільгельм Конрад Рентґен у 1885 році відкрив рентгенівські промені. Першим рентгеном стала рука його дружини Анни. І хоч відкриття надалі застосовувалося в медицині, сам пан Вільгельм і його послідовники виражали з його допомогою приховану красу людей і тварин. Наприклад, віденські біохіміки Джозеф Марія Едер і Едуард Валента створили22 мистецьку серію рентгенівських знімків тварин. Так зображення «Aesculapian Snake» символізує грецького бога медицини та сина Аполлона Ескулапа.
Aesculapian Snake
«Відкриття явища радіоактивності у кінці XIX сторіччя призвело до буму спроб її використання у різних галузях, зокрема в мистецтві. Ядерні методи досліджень дозволяють дізнатися більше про те, як була створена картина, а також про її структуру та шари фарби. Вони допомагають вивчити склад зразка фарби та техніку художника, визначити авторство та виявити підробки, встановити вік картин. Радіаційні методи також можна використовувати для реставрації книг, меблів, музичних інструментів, скульптур, картин тощо. А іонізуюче випромінювання може дезінфікувати та очищати предмети мистецтва без шкоди для самого предмета», — ділиться кандидатка біологічних наук, популяризаторка наукових знань про Чорнобиль та радіацію, аналітикиня проєкту Science at Risk Катерина Шаванова.
Друк і плакат
Розвиток друкарських технологій, зокрема, станків спричинив виникнення плакатного мистецтва. Взагалі батьком типографіки вважають Йоганна Ґутенберґа, який ще у XV столітті розробив перший друкарський станок. На початку XIX століття Фрідріх Кеніґ удосконалив23 модель так, що зробив процес друку безперервним. Спочатку такий прилад виробляв 400 відбитків на годину, а коли Кеніґ через кілька років зібрав два для друкарні Times, то процес пришвидшився24 до 1100. Так цю щоденну газету змогли друкувати швидше і розповсюджувати масово.
Автоматизація дала ґрунт для плакатного мистецтва, а справжній поштовх відбувся завдяки баварцю Алоїсу Зенефельдеру, який придумав літографію. На відміну25 від гравюри, коли зображення «видряпується» на поверхні, для літографії зображення наносять на камінь спеціальним олівцем або чорнилом, яке відштовхує воду, що потребує значно менше зусиль. Завдяки літографії митці могли створювати плакати, друкуючи текст і зображення разом. А от французький художник Жуль Шере додав26 їм фарб і вперше застосував кольорову літографію. Він став ідеологом комерційного плакатного мистецтва, адже друк в кількох кольорах популяризував ці твори серед вибагливої аудиторії. Серед послідовників цього стилю — французький живописець Анрі де Тулуз-Лотрек, чеський художник Альфонс Муха та американський митець Енді Воргол.
Паровий двигун і залізниця
Перший паровий двигун розробив27 Томас Севері, проте вдосконалену і комерційно успішну версію дав28 світові Джеймс Ватт. Роками він працював над покращенням винаходу, що змінив цілий світ. Спочатку парові машини використовувалися для збільшення ефективності виробництва, як частина заводської техніки. А потім трансформували транспортну систему, адже з’явилися паротяги та пароплави. Переміщати товари можна було набагато швидше і на великі відстані, що покращило торгівлю та різноманіття матеріалів для митців. Не менш вагомим нововведенням стало перевезення людей. Залізниці будувалися скаженими темпами, а можливість швидко подорожувати змінила уявлення людей про час і простір.
Між 1830 і 1850 роками лише в Великій Британії опублікували29 близько двох тисяч залізничних зображень. Також вокзали, потяги, нові мости та тунелі стали натхненням для художників, хоч їх було і не так багато. Англійський живописець Девід Кокс і німецький реаліст Адольф фон Менцель створювали залізничні пейзажі. Картина «Залізничний вокзал» 1862 року Вільяма Фріта мала величезний успіх не тільки в Великій Британії, а й за кордоном.
«Залізничний вокзал» Фріта
На роботі «Долина Лакаванна» американського майстра пейзажного живопису Джорджа Іннеса потяг зображений дещо на відстані. Пізніше Ван Гог теж побачив красу у металевих коробках, створивши «Залізничні вагони» 1888 року. Джон Осборн Браун, Абрагам Соломон, Френк Голл, Семюел Борн, Едуард Мане, Клод Моне, Каміль Піссарро — всі вони так чи так зверталися до образів залізниці у спробі вловити нову епоху та зобразити момент незворотних змін.
Ван Гог «Залізничні вагони»
«Але не забуваємо і про другу промислову революцію та опанування електрики, яка змінила все. У VI-V ст. до н.е. ще у Давній Греції Фалес Мілетський помітив електричні властивості бурштину: якщо його потерти, він міг притягувати до себе легкі шматочки паперу, нитки чи тканини. Лиш у січні 1882 року в Лондоні за проєктом Томаса Едісона, організованого Едвардом Джонсоном, було збудовано30 першу у світі громадську електростанцію Edison Electric Light Station, яка працювала на вугіллі. Винахід дозволив не тільки суттєво продовжити “світловий день” (що давало змогу ще більше часу на виконання творчих робіт митцям), але й став джерелом живлення для кінематографа.
Створення захопливих кінематографічних ефектів змінило спосіб, у який глядач сприймає образи. Спостерігач, як вважалось, максимально наблизився до того, аби відчути емоційну і фізичну взаємодію з подіями на екрані. Образи оживали, передавались ще реалістичніше, ніж через фотографію, виходячи “за рамку”.
Вплив науково-технічного прогресу на мистецтво усвідомлював американський дослідник німецького походження Отто Пієне31. Він умовно розподіляв мистецтво за поколіннями: “механічне покоління” (Марсель Дюшан, який полюбляв32 механічні елементи у своїх роботах, Александр Колдер та інші); “електричне покоління” (Ласло Мохой Надь, Томас Вілфред та послідовники “кінетичного мистецтва”). Потім — “мультимедійне покоління”, яке інтегрує електронні носії та інструменти, наприклад, у “змішані” (Роберт Раушенберґ, Стен Ван Дер Бек, Нам Джун Пайк) та “мультимедіа віртуальної реальності”.
Отож, результати науково-технічного прогресу точно стали поштовхом для створення33 сучасних засобів мистецького вираження, які дозволяють реалізовувати творчі ідеї навіть у реальності, відмінній від фізичної (AR, VR, XR тощо)», — ділиться мисткиня та PhD, дослідниця сучасних технологій у мистецтві Катерина Шиман.
Ці приклади лише часів промислових революцій доводять, що мистецтво — гнучке та чутливе, воно реагує на інновації, фіксує важливі етапи в житті суспільства та підлаштовується під актуальні виклики.
З 20 лютого по 9 березня в Українському Домі в Києві триватиме виставка в межах ініціативи «Випадкові події», що реалізується агенцією та ГО Port of Culture спільно з ООН Жінки в Україні та UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення, яка також стане свідченням цього зв’язку. 10 інноваторок і 10 мисткинь кілька місяців працювали разом для того, щоб в синергії науки, технологій та мистецтва створити особливі артоб’єкти. Серед них — інтерактивна реконструкція образу жінки трипільської культури Cucuteni, кімната гніву в аудіоформаті, робот, покритий петриківським розписом, грибниця та інше. За оновленнями та можливостями в межах виставки слідкуйте на сторінці.
З 28 лютого в Українському Домі триватиме виставка Ініціативи «Випадкові події». Вона реалізується агенцією та ГО Port of Culture в межах програми «ЄС за гендерну рівність: разом проти гендерних стереотипів та гендерно зумовленого насильства». Проєкт впроваджується спільно зі Структурою ООН Жінки в Україні та UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення за фінансування Європейського Союзу.
