У 2021 році електроенергію в Україну імпортувала насамперед Білорусь. Тоді на неї припадало¹ близько 70% всього обсягу, який ми отримували з-за кордону. А вже на початку 2022-го наша держава від’єдналася від російських і білоруських енергосистем, стала частиною європейського енергетичного простору й почала грати за правилами енергетичного ринку. Як працює імпорт та експорт електроенергії сьогодні?
Цей матеріал створено за підтримки бренду YASNO, який постачає електроенергію більш як трьом мільйонам українців. Ми звикли, що електрика у розетках є завжди. Та обстріли енергетичної системи показали, що не варто сприймати її як належне. Завдяки зусиллям енергетиків українські домівки отримували струм навіть у найважчі часи. У цій серії подкастів разом з YASNO ми пояснюємо, як працює енергосистема України й чому без електроенергії неможливий сучасний світ.
Стало краще
До повномасштабного вторгнення Україна імпортувала вдвічі менше електроенергії, ніж експортувала. Переважно експорт відбувався із Бурштинського енергоострова — пілотного проєкту з енергетичної синхронізації України та ЄС. Україна експортувала¹ електричну енергію до Угорщини, Польщі, Румунії, Словаччини та Молдови. З Угорщини, Словаччини та Румунії ми також брали електроенергію на імпорт, хоч і значно менше, ніж продавали в ці країни. Наприклад, до Угорщини експортували 1,6 мільйона МВт-год, а імпортували з Угорщини та Румунії сукупно лише 0,1 мільйона МВт-год.
Примітка: кількість електроенергії в торгівлі переважно вимірюють кіловат-годинами (КВт-год), а коли обсяги дуже великі — мегават-годинами (МВт-год). Наприклад, якщо одна лампа на 50 Ват буде горіти 20 годин, вона використає² 1 КВт-год енергії.
Навіщо країни так «обмінюються» електроенергією?
Обсяг генерації електроенергії має бути таким самим, як і обсяг її споживання. Це стосується як енергосистеми однієї країни, так і більших систем. Часом генераційним потужностям країн складно виробити саме такі обсяги, які потрібні у визначений момент. А електроенергія — це не цегла, щоб її можна було скласти «про запас».
У межах однієї енергосистеми країни генерація та споживачі мають змогу обмінюватися надлишками електроенергії у разі її нестачі. Так само і з європейськими країнами, тільки ця система є більшою, масштабнішою.
Крім загального балансу електроенергії в конкретних країнах (десь може бути профіцит, а в іншій країні, навпаки, дефіцит), є ще й фактор ціни. Іноді вигідніше, умовно — дешевше, купити в сусіда, аніж виробляти у себе електроенергію на дорогому ресурсі (як-то вугілля або газ).
Ще в 2021 році електроенергію «ввозили» і з Росії, хоч і в дуже незначних кількостях: 0,1 мільйона МВт-год. Що й не дивно: у травні того року Національна комісія з енергетики та тарифів заборонила³ імпорт електроенергії з Росії та Білорусі до 1 жовтня (щоправда, згодом імпорт з Білорусі відновили⁴ через дефіцит в українській енергосистемі). Варто зазначити, що ще в 2010 році Україна, Білорусь і Росія підписали⁵ угоду про співпрацю своїх енергетичних систем, які спрощували імпорт та експорт електроенергії в разі, скажімо, аварійних ситуацій або суттєвих нестач.
Заборона на постачання з Росії й Білорусі діяла⁶ насамперед через плани з приєднання України до європейської мережі (ENTSO-E). Доти імпорт з Росії був⁷ суттєво вищим: наприклад, у 2019 році він становив 10,61% всієї електроенергії, яка надходила до нас з інших країн.
Проте вже в ніч на 24 лютого 2022 року Україна тестово приєдналася до європейської енергосистеми та остаточно від’єдналася від Росії й Білорусі. Це не лише сприяло енергетичній незалежності, а й спростило торгівлю з Європою. Зокрема, у 2022 році відновили⁸ міждержавну лінію електропередачі між Україною та Польщею, побудовану ще у 1984-му, коли обидві країни належали⁹ до енергетичної системи «Мир», яка охоплювала більшість країн колишнього соцтабору. У 1992-му постачання електроенергії припинили, оскільки Польща стала частиною європейської енергосистеми.
Відтоді Україна експортувала¹⁰ до Польщі (туди надійшла¹¹ майже половина всієї електроенергії), Молдови, Румунії й Словаччини. Навесні й улітку 2022 року ми «передали» 1,335 мільйона МВт-год електроенергії. Експорт до недружньої Угорщини не відновили.
Однак уже восени й узимку Росія почала атакувати енергетичну інфраструктуру України: понад 1200 ракет і дронів за 2022 рік, з яких влучили понад 200. Десятого жовтня стався перший масований ракетний удар, і наступного дня експорт екстрено припинили. Згодом збільшили¹² ввезення електроенергії з країн ЄС, зокрема технічну можливість імпорту електроенергії із зони континентальної Європи до України та Молдови (з 700 до 850 МВт у будь-які години доби).
В умовах дефіциту досить швидко з’явилися непорозуміння й інформаційні вкиди: мовляв, Україна експортує електроенергію, поки люди живуть без енергопостачання. Як доказ вказували на так звані перетоки електроенергії на сайті ENTSO-E. Цю інформацію неодноразово спростовували¹³. Так, на сайті ENTSO-E існує кілька розділів: один показує комерційні обміни¹⁴, а інший — перетоки¹⁵, за які гроші не платять. Це роблять, наприклад, коли в одній країні в конкретний момент існує дефіцит електроенергії, а в іншій — надлишок. Потім цю електроенергію повертають країні, що її віддала. Також Україна використовувала закордонні мережі, щоб транспортувати частину електроенергії по регіонах, аби зменшити навантаження на нашу енергосистему.
Кожна держава, до якої Україна експортує електроенергію, має відкритий облік її передання, тож за тим, чи постачаємо ми щось іншим, можна стежити на їхніх сайтах. Такі є в Польщі¹⁶, Словаччині¹⁷, Румунії¹⁸, Молдові¹⁹, Угорщині²⁰.
Експорт електроенергії в Україні дозволили²¹ відновити 7 квітня 2023 року (за відсутності аварійних ситуацій). Відтоді ми продавали її насамперед до Молдови та Словаччини. Утім станом на серпень 2023 року²² імпорт збільшується, а експорт зменшується, а Україна готується до непростої зими.
Як торгують електроенергією
Основна причина створення конкурентної, так званої «нової», моделі енергоринку — демонополізація та децентралізація галузі електроенергетики та активні процеси приватизації. Тобто до управління таким специфічним бізнесом, як енергетика, допустили приватні компанії (за аналогією зі США). Основна економічна логіка таких дій полягає у тому, що приватний власник може керувати енергетичними активами набагато краще як зараз, так і на перспективу. Крім того, це створило економічно обґрунтовані умови для інвестування в енергетику, як-то побудова нових генераційних потужностей, модернізація та розвиток магістральних та розподільчих мереж тощо.
У ЄС перший документ про спільний енергетичний ринок з’явився²³ в 1988 році. Проте тоді європейські експерти зазначили, що для його впровадження було дуже багато перешкод: застаріла структура сектору, відсутність ринків на внутрішньодержавному рівні тощо. До середини 1990-х у країнах ЄС енергетична галузь була надто зарегульованою і централізованою у кожній конкретній країні, і це не давало змоги створити повноцінний загальноєвропейський ринок. Утім вже у 1993-му 12 держав-членів ЄС стали учасниками спільного енергетичного ринку.
Зі схожими проблемами зіткнулася й Україна. Раніше єдиним покупцем та продавцем електроенергії було державне підприємство «Енергоринок». Саме воно контактувало зі споживачем і постачальником. Проте через плани з приєднання до ENTSO-E ця система суттєво змінилася²⁴.
Спершу новий ринок електроенергії впровадили на Бурштинському енергоострові та окремо — в Об’єднаній енергетичній системі країни. Згодом ОЕС стала частиною ENTSO-E, і тепер українська енергосистема функціонує єдино.
Новий ринок передбачає, що ціни формуються вільно, а непобутові користувачі можуть самі обирати продавця. Купівля і продаж електроенергії, як і доступ до потужностей міждержавного перетину відбувається²⁵ на аукціонах: хто більше заплатить, той і переміг. Проте не все так просто.
Існує кілька видів ринку електроенергії:
— довгострокові договори;
— ринок «на добу наперед» (визначає обсяг електроенергії на наступний день);
— внутрішньодобовий (електроенергію мають використати протягом поточної доби; тут торги відбуваються після того, як завершилися на ринку «на добу наперед»);
— балансувальний (якщо є відхилення від планового обсягу електроенергії на поточну добу; він працює в реальному часі).
У Європейській енергомережі міжнародними є насамперед ринки «на добу наперед» і внутрішньодобові. Балансувальні працюють25 усередині країн або навіть в окремих регіонах.
Гравців ринку електричної енергії також чимало. Це виробники (ТЕЦ, АЕС, ГЕС, «зелені» джерела тощо), електропостачальники (їх є ціла низка — наприклад, в Україні це «Київські енергетичні послуги» чи «Львівенергозбут», повний список — тут²⁶), трейдери (їх також досить багато, і саме вони забезпечують імпорт та експорт електроенергії), оператори системи передачі («Укренерго»), оператори системи розподілу (наприклад, «Прикарпаттяобленерго» чи «ДТЕК Донецькі електромережі»), оператори ринку (акціонерне товариство «Оператор ринку», саме воно займається ринком «на добу наперед»), покупці, оператори установки зберігання енергії та споживачі.
Тож кількість учасників і складність купівлі й продажу суттєво зросла, проте це допомагає подолати монополію, сприяє децентралізації та встановленню більш справедливих цін. У ЄС вважають²³, що наявність спільного ринку стабілізує всю систему, а також сприяє більш ефективному використанню ресурсів. Наприклад, якщо одна країна має достатньо потужностей для зеленої енергетики чи велику ГЕС, вона може «поділитися» енергією з сусідньою державою, яка використовує переважно вугілля.
Скажімо, у Франції домінує атомна енергетика, у Німеччині досі використовують багато вугілля, а Норвегія має значні гідропотужності. Британія, Іспанія та Італія використовують багато газу. Країни з переважно електричним опаленням (Франція чи Норвегія) мають більші відмінності між рівнем споживання влітку та взимку, ніж країни з іншими джерелами опалення. Різниця в часі між країнами також може спричиняти відмінності в піках попиту. Саме тому розподіляти електроенергію спільно у більшу кількість країн — це зручно та енергоефективно.
У контексті імпорту й експорту український ринок працював неідеально. Річ у тім, що через повномасштабне вторгнення Україна не встигла²⁷ оновити законодавство, й експорт довго відбувався без аукціонів. Спершу на це не зважали, але згодом європейські держави призупинили співпрацю з Україною. І вже 10 квітня 2023 року стався²⁸ перший аукціон з експорту електроенергії. Проте поки що через війну торги відбуваються29 лише на добових аукціонах — адже не відомо, наскільки готовою до трейдингу наша мережа буде завтра.
