Френсіс Бейкон походить зі шляхетного роду наближеної до королеви знаті. Народжений у середині XVI століття в Лондоні, він був «просякнутий» греко-римською класикою і став одним із найвідоміших представників англійського Відродження. Саме тоді з’являються нові літературні форми, а також переклади італійських сонетів, новел Боккаччо, трактатів Макіавеллі тощо. Бейкон започатковує в Англії нову літературну форму — проби, у стилі Монтеня. Це низка есеїв, які є філософською рефлексією над життям, характерами людей, їхньою вдачею, мораллю тощо. Але головна мета їх написання — виявити й означити принципи людської поведінки. Його проби лаконічні, стислі, аналітичні, узагальнені й універсальні для багатьох епох.
«Про науки» — один із 58 есеїв Френсіса Бейкона, вперше опублікованих у 1597 році. У них англійський дослідник і філософ аналізує політичне та суспільне життя, розмірковуючи про якості лідера, природу влади, роль закону та динаміку соціальних змін. Есеї дозволяють зрозуміти його час і середовище, цінності, якими він керувався, ідеали, на які взорувався. Книжка Бейкона «Есеї або поради, громадянські та моральні» вийшла друком у видавництві «Контур».
Про науки
Наука служить для задоволення, для прикраси і для спроможності. Головна користь від неї, коли йдеться про задоволення — у приватності та усамітненні, коли йдеться про прикрасу — то в бесіді, а коли про спроможність — то в судженні та у веденні справ. Адже фахівці можуть служити виконавцями і, можливо, судити про окремі деталі; проте ґрунтовні плани, задуми та керування справами краще даються людям вченим. Присвячувати науці надто багато часу — це бездіяльність; занадто красуватися нею — це хизування; виносити судження, керуючись лише її правилами — це примха схоласта. Наука вдосконалює натуру, і вдосконалюється досвідом: бо природні здібності — наче дикі рослини, і потребують окультурення наукою; а сама наука дає надто загальні вказівки, якщо їх не обмежує досвід. Хитруни зневажають науку, простаки їй дивуються, а мудрі люди користають з неї; бо сама наука не вчить, як з неї користати; це вже вища мудрість, яка виходить за межі науки і здобувається спостереженням.
Читай не для того, щоб заперечувати і спростовувати; не для того, щоб вірити і вважати доведеним; не для того, аби мати про що говорити й дискутувати; але для того, щоб зважувати й обмірковувати. Деякі книжки треба спробувати, інші — проковтнути, і лише окремі з них — розжувати й засвоїти; себто деякі книжки слід читати лише почасти; інші — читати, але без запопадливості; і лише окремі з них читати цілковито, старанно та уважно. Також читання деяких книжок можна доручити іншим і користатися зробленими ними витягами; та це тільки, коли йдеться про найменш значущі теми та про найнікчемніші книжки, адже дистильовані книжки, як і звичайна дистильована вода, не мають жодного смаку. Читання робить людину цілісною; обмін думками — кмітливою; а писання — точною. Тож якщо чоловік мало пише, він мусить мати чудову пам’ять; якщо він мало дискутує, то мусить бути кмітливим; а якщо він мало читає, то мусить бути неабияким хитруном, аби вдавати, що йому відомо те, чого він насправді не знає. Історія робить людей мудрими, поезія — розумними; математика — спритними, натурфілософія — глибокими, моральна філософія — стриманими, логіка та риторика — здатними доводити свою думку. . Ба більше, немає жодної розумової вади чи дефекту, що не виправлялися б вивченням відповідних наук — так само, як тілесні хвороби можуть зцілюватися належними вправами. Гра в кулі добра при каменях і болях в попереку; стрільба добра для легенів та грудей; нешвидка хода — для шлунку; верхова їзда — для голови і так далі. Тож коли у чоловіка блукає розум, нехай вивчає математику, адже у доведеннях, якщо його розум відволічеться хоча б трішки, йому доведеться розпочинати все заново. Якщо його розум не здатен розмежовувати чи знаходити відмінності, нехай вивчає схоластів, бо вони . Якщо він не здатен всебічно зважити справи і послатися на одну річ, аби довести і проілюструвати іншу, нехай вивчає правничі випадки. Тож на всяку ваду розуму може знайтися своя рада.
