Як і домовлялись, у цій частині святкуємо облом російського військового космосу, приладобудування, а також відчуваємо іспанський сором за поведінку наших сусідів-недоземлян на міжнародній космічній станції – і цікавимось, коли вона закінчиться. Першу частину статті дивіться тут.
Космічні проблеми для військового космосу
Військовим штучні супутники Землі потрібні переважно для двох цілей – зв’язок і розвідка. І для цих, і для всіх інших типів супутників необхідною є радіаційностійка електроніка, адже радіаційний фон на орбіті набагато вищий, ніж біля поверхні нашої планети. До початку агресії 2014 року частка імпортної електроніки в космічній галузі росії досягала 80%. Здавалось би, варто щось налагодити з такого виробництва в себе вдома, перед тим як починати криваві авантюри. Але цього не сталося – тому можна деколи почути думку, що нам пощастило з розумовими здібностями наших ворогів. І ось у 2016 році росії вже не вдалося запустити супутники зв’язку нового покоління «Сфера-В»: встановлені на них імпортозаміщені російські плати збільшили масу апарата на 30% від проєктної. Як наслідок, супутники виявилися непідйомними для ракет-носіїв. І ось наступне покоління космічних апаратів «ГЛОНАСС-К2» все ніяк не може полетіти: запустити перший супутник планували наприкінці 2017 року, потім – наприкінці 2019 року, далі старт поїхав у 2021 рік, а після – у 2022-й. Супутник і досі не на орбіті. Він зібраний на імпортній елементній базі, що загрожує провалом всієї серії і крахом російської супутникової системи навігації ГЛОНАСС загалом, адже сьогодні робочими залишаються тільки 22 супутники із запланованих 24 для повноцінної роботи.
Взагалі ж справжня трагедія у сфері електроніки, за якою ми стежитимемо з попкорном, для росіян тільки починає розгортатись. Справа в тому, що 2 червня Тайвань заборонив постачання високотехнологічних чипів у Росію та Білорусь. Нагадаємо, що в цій невеликій, але сміливій країні зібрано приблизно 80% світового виробництва напівпровідникових процесорів. У виробництві сучасних напівпровідникових інтегральних мікросхем застосовується фотолітографія і літографічне обладнання. Ключовим параметром цього технологічного процесу є його роздільна здатність. Власне виробництво росії здатне виготовляти мікросхеми з роздільною здатністю (або іншими словами, розміром вузла) 90 нанометрів, що відповідає топовим процесорам на рівні 2002–2003 років, і тільки планує вийти на 28 нанометрів через вісім років (рівень кінця нульових). Для так званих «російських» комп’ютерів усі чіпи виробляли на Тайвані, хоча проєктувались в росії. Ця халява закінчилась, хоча можна очікувати, що трохи чипів росіяни нахом’ячили наперед. Переналаштування на поставки з Китаю, якщо він ризикне порушувати санкції (адже його технології виробництва базують на американських патентах) займе деякий час. А до цього українським пральним машинкам, холодильникам і посудомийним машинам варто, мабуть, остерігатись «асвабадітєлєй».
До чого тут космос? Якесь виробництво радіаційностійкої електроніки росіянами, мабуть, вдасться налагодити. Це буде видно по запусках нових супутників дистанційного зондування Землі та зв’язку, однак такий удар по сфері мікроелектроніки створить ще більші проблеми для космічного приладобудування. Та й не тільки. В навігаторах під ГЛОНАСС, вироблених у росії, російською є лише… антена.
«Подарунки» від України
Щоб добити болючу для ворогів тему – історія про те, як ще один удар по системі ГЛОНАСС був ініційований, як не дивно, українськими астрономами. У березні 2022 року Міжнародна служба лазерних далекомірів штучних супутників землі (ILRS, International Laser Ranging Service) перестала надавати послуги ГЛОНАСС, оскільки ця система використовується загарбниками з військовою метою. ILRS – це мережа лазерних далекомірних станцій по всій планеті, що допомагають дуже точно визначити координати, а в деяких випадках і орієнтацію супутників. Такі вимірювання відбуваються за таким самим принципом, як діють лазерні далекоміри тут, на Землі: достатньо точні годинники вимірюють різницю між моментом випуску променю і моментом коли він, відбитий від цілі, детектується поблизу лазера, завдяки чому можна знайти точну відстань до цілі. В Україні також є кілька станцій цієї мережі, які зазвичай працюють при обсерваторіях. Дані, які продукує мережа, допомагають власникам супутників краще керувати апаратами, адже у них з’являється альтернативний до спосіб отримати інформацію про свій супутник. Для супутників систем позиціювання ці дані є особливо цінними, адже супутники й самі використовуються для доволі точного на сьогодні визначення координат приймачів вже на Землі. ILRS ще на початку війни засудила дії росії та виразила підтримку Україні. А вже 21 березня НАН України повідомила радісну новину – за ініціативи Головної астрономічної обсерваторії, на базі якої діє одна зі станцій служби, угрупування супутників ГЛОНАСС вилучене зі списку об’єктів локації ILRS. Наслідком для росіян буде ще більше зниження точності роботи їхньої супутникової позиційної системи.
Приємно також, що нічого в росії не виходить і зі справді частково українським подарунком – «Морським стартом», міжнародним консорціумом із росії, України, Норвегії і США. Перероблена плавуча нафтова бурова платформа стала космодромом, з якої запускались ракети частково українського виробництва. Вигода була в буксируванні космодрому до екватору, звідки запустити ракету найбільш вигідно. Однак консорціум збанкрутував у 2009 році. Російська компанія S7 викупила цей проєкт і планувала відновити запуски. Але після початку повномасштабної війни вона відмовилась від розробки нової ракети для нього і звільнила кілька десятків співробітників. Тепер з «морського старту» – тільки на дно!
Остання соломинка і коли вона трісне
МКС залишається мостом останньої надії між росією та цивілізованим світом у космічній співпраці. Всі учасники цього проєкту надто сильно залежать одне від одного, щоб поспішати бити горщики. Але ще задовго до початку великої війни проти розвиненого світу росія почала поводити себе з своїми партнерами по МКС як справжній космічний пройдисвіт. Щоб глибше зануритись в цю атмосферу, пропонуємо краще познайомитись з «Роскосмосом» та його керівником Дмітрієм Рогозіним. Тільки мовою фактів:
– Кілька тижнів тому Рогозін заявив, що російські вчені вже вивчають НЛО;
– Літо видається гарячим, і через кілька днів бідолаха перегрівається вже настільки, що видає таку порцію ненависті до України в твітері, за яку його банять. Що, мабуть, квіточки для особи, не раз поміченої за нацистським вітанням;
– Десь тоді ж Рогозін хвалиться тим, що спробує вкрасти вимкнений німецький телескоп eROSITA на орбіті, про який ви вже знаєте з попередньої частини. Російські вчені заявили, що вони категорично проти – наукові дані з вкраденого обладнання не прийме жодний журнал та й світова наукова спільнота загалом; але вони, мабуть, забули, в якій країні живуть;
– Попри старт неймовірного санкційного тиску в росії живуть на своїй хвилі і патентують… місячний екскаватор!
А тепер – про вже довготривале хуліганство на орбіті. Ще в 2010 році, коли США відмовились від використання Space Shuttle для польотів на МКС через їхню вартість і старіння, росія моментально «підставила плече» – і підняла вартість доставки астронавтів на своїх кораблях вдвічі. Надійний партнер, чи не так? А далі було тільки наростання: спочатку жартики про батути, про які ви вже знаєте з минулої частини – майже відвертий шантаж монополією доставки людей на МКС. Потім, у 2018 році, прогримів скандал із свердлінням російського космічного корабля. У ніч на 30 серпня 2018 року на станції стався витік повітря, причиною якого була маленька дірка у корпусі космічного корабля «Союз». Очевидну недбалість російських космічних підприємств росіяни пробували видати за підступність американських астронавтів, що зробили дірку на кораблі, пристикованому до станції, де вони самі й жили. У 2019 році на МКС хуліганив вироблений у росії «робот Фьодр» – антропоморфний невдаха, що спочатку ніяк не міг пристикуватись до станції, а потім, найімовірніше, призвів до появи тріщин через неакуратне переміщення на станції – і все через свої негабаритні розміри. Наступний інцидент – пристикування ̶ ̶н̶е̶д̶о̶б̶у̶д̶о̶в̶а̶н̶о̶г̶о̶ недорозваленого модуля, який росія вивела в 2021 році. Модуль «Наука», який «будували» 17 років, нештатно ввімкнув двигуни після стикування й раптово розвернув МКС на 45 градусів. На щастя, тоді все обійшлося, і МКС швидко повернулась до нормального функціонування. А незадовго до початку великої війни росія перейшла до дій, які можна характеризувати вже як космічний тероризм. 15 листопада 2021 року держава-терорист знову випробовувала свою протисупутникову зброю і розтрощила на орбіті старий радянський супутник «Космос-1408». Утворена хмара з сотень тисяч уламків відтоді загрожуєбезпеці МКС, через що станція регулярно проводить маневри, щоб уникнути цих уламків (востаннє це відбулось 17 червня 2022 року). Ця загроза – на роки і навряд чи істоти, що віддали наказ запускати протисупутникову ракету, цього не розуміли. Всі ці прикрощі є елементами єдиної політики росії – політики нахабства, хамства і руйнування всього навіть у космосі.
24 лютого відвертий терор почався вже й на Землі. Держави розвиненого світу ввели обширні санкції проти агресора, що не забарився зі спробою прикритися високою місією, яку несе МКС від імені всіх землян в космосі, щоб спробувати вибратися з провалля, в яке сам себе і загнав. Уже 12 березня Рогозін влаштував справжню істерику, вимагаючи скасувати санкції проти космічних підприємств росії, бо інакше співпраця щодо МКС просто зупиниться. Першого квітня дедлайн цієї вимоги минув, росія не відмовилася від МКС, сам Рогозін був обережно посланий вслід за русскім караблем, а вже через місяць в інтерв’ю він заявив, що росія чемно продовжить штатну співпрацю щонайменше до 2024 року. І перехресним польотам астронавтів та космонавтів, здається, теж нічого не загрожує. Тобто все це хамство також пов’язане і з банальним блефом, бо із закінченням МКС пілотована космонавтика в терористів теж може закінчитись.
Спробуємо підсумувати цю історію. Залежність від росії зараз полягає в операціях збільшення висоти орбіти МКС, яка виконується російськими вантажнимикосмічними кораблями «Прогресс», та в забезпеченні роботи деяких систем на станції, зокрема туалетів. Що ж, достойна роль для великої держави. Однак вже в червні була підтверджена можливість коригувати орбіту і американськими вантажниками Cygnus. Натомість, російські модулі на МКС не витримують виробовування часом: пропускають повітря, тріскаються, а всілякі рогозіни вставляють максимальну кількість палиць в колеса із Землі. Останній «вибрик» – розгортання російськими космонавтами на МКС терористичних ганчірок (прапорів так званих ДНР і ЛНР) – NASA засудило безпосередньо.
Здається, росія зробила все, щоб переконати партнерів, що вона максимально ненадійна. Тож наші сподівання будуть на те, що після 2024 року ситуація кардинально зміниться. Або російські модулі попросять на вихід, або викуплять, або просто виженуть росіян – чому б ні після того, що сталось на Землі. Зрештою, американці, які вклали найбільше в станцію, активно готуються до життя після епохи МКС: на різних етапах втілення зараз перебувають вже три космічні станції (приватні Axiom Station та Bigelow Commercial Space Station і Lunar Gateway, якою займається NASA). У 2021 році полетів новий космічний корабель SpaceX Dragon 2, який Ілон Маск та його SpaceX розробили всього за 15 років і майже готовими є два наступні – Starliner від Boeing та Orion від Lockheed Martin, не згадуючи вже космопланери від Virgin. Цивілізований світ впевнено прокладає собі дорогу до космосу. А росія… мріє про перший політ нового пілотованого корабля в далекому 2029 році й про свою нову космічну станцію в 2027 році. Що ж, деяким мріям краще залишитися мріями. Тим більше, що у мрійника руки по лікоть у крові.
