Понад 2,2 мільйона дітей вимушені були залишити Україну в перші 100 днів повномасштабної війни Росії проти України, свідчать дані UNICEF1. Ще три мільйони дітей стали внутрішніми переселенцями, й їхня кількість тільки зростає.
Для освіти це несе певні загрози: діти мають адаптуватися до незнайомого середовища, налагодити нові соціальні зв’язки, а за кордоном – ще й опанувати іноземну мову. До того ж діти можуть втратити контакти з освітнім і науковим середовищем в Україні.
Щоби допомогти дітям із адаптацією, українські вчені проводять безплатні вебінари на онлайн-лекторії Science4Kids від організації INSCIENCE за підтримки Вишеградського фонду. А «Куншт» також створив проєкт «Кунштики», де науковці розповідають дітям про світ довкола. Щотижня відбуваються лекції про космос, природу та людину. На вебінарах Science4Kids діти водночас вчать слова польською, чеською або словацькою мовами.
Лектори спільноти «Кунштики» та Science4Kids діляться власним досвідом, навіщо розповідати дітям про науку навіть у часи війни та як це робити найкраще.
Як зацікавити дітей наукою?
Поки дітей цікавить світ навколо, інтерес до науки дуже легко підживлювати: адже саме наука послідовно відповідає на питання «Чому небо блакитне?» або «Куди летять птахи взимку?». Тож головне – надати дитині якісні джерела для дослідження світу. Спілкування з науковцями й науковицями – одне з них.
«Коли я обираю теми та спікерів/спікерок для дітей, то завжди зважаю на себе: якщо мені буде цікаво, то дітям теж. Адже в деякому плані я досі почуваю себе дитиною всередині, мені притаманна дитяча цікавість до всього. Гадаю, це є у всіх дорослих.
Варто пам’ятати, що світ дуже цікавий: від клітинного рівня й до великомасштабної структури всесвіту. У науці стільки всього нового та невивченого! Тож це просто не може не цікавити, питання в подачі», – каже кураторка Science4Kids та співробітниця Головної астрономічної обсерваторії НАН України Олена Компанієць.
Головний інгредієнт успішної розповіді – це щиро захоплюватись темою та прагнути розібратися в ній.
Як подавати складний науковий матеріал дітям?
Академічні визначення, де зі зрозумілих слів є лише прийменники – зазвичай найгірший спосіб розповідати дітям про науку. Тож варто залучати більше візуального матеріалу, мемів і відео. Водночас наукові пояснення надто спрощувати теж не варто, інакше можна спотворити інформацію. Ось що радять науковці:
Пам’ятайте про конкретику та приклади
«Теми потрібно доносити не абстрактно, адже дітям у певному віці важко розуміти абстрактні речі. Наприклад, у мене була лекція на Science4Kids про еволюцію – найскладніша для мене з тих, про яку я розповідала дітям. Через велику кількість абстрактних понять у ній я розуміла, що маю навести якісь конкретні, дуже звичайні приклади з життя. Врешті-решт, тема еволюції особливо зацікавила дітей, хоча й була складною», – розповідає морська біологиня та полярниця Марія Павловська.
Погоджується з нею й орнітологиня Ганна Кузьо: «Діти навряд чи будуть вчитися розрізняти види птахів, а от коли розповідаєш їм, що удар страуса в 2,5 раза сильніший, ніж у Кличка, або що швидкість сапсана більша за машини для перегонів – тоді вже стає цікавіше».
Використовуйте інтерактив
«Уникайте пасивного способу сприйняття матеріалу. Навіть якщо у вашому розпорядженні тільки онлайн-лекція, вибудовуйте розповідь так, щоби кожні 8–10 хвилин відбувалася взаємодія зі слухачами: це можуть бути питання-відповіді або ж інтерактивні ігри на кшталт Kahoot. Також наприкінці розповіді доречно придумати активність, у якій треба використати щойно почуту інформацію. Коли слухачі та слухачки знають, що потім на них чекає цікаве випробування, то дуже уважно слухають», – пояснює нейробіологиня Вікторія Кравченко.
Звертайтеся до масової культури
«Я використовую меми та відсилки до популярної культури. Без жартів, я цілеспрямовано ходив у кіно на до жаху нудні фільми Marvel, щоби наловити контекст для порівнянь. Однак я також проти того, щоби лекція перетворювалася на добірку мемів та збірник анекдотів. Я намагаюся шукати баланс простого та складного, адже не вважаю, що слухача треба оберігати від складного матеріалу», – каже ботанік Олексій Коваленко.
Розповідайте історії
«На початку розкажіть історію про явище, яке відбулося, але ми досі не розуміємо чому – це пробуджує природну допитливість, що спонукатиме слухати наступну порцію інформації», – додає Вікторія Кравченко.
Ставте себе на місце дитини
«Для дорослих, які хочуть пояснити наукові факти своїм дітям, я б рекомендував для початку поставити себе на їхнє місце і спробувати проаналізувати, наскільки ви б зрозуміли таке пояснення у цьому віці. Далі слід проаналізувати відгук дитини на ваше пояснення. Кожен з нас – окремий всесвіт: комусь підійде ігрове чи жартівливе пояснення, комусь – метафори з аналогіями, а хтось потребує суворого визначення з підручника. Також чудово працює метод підгодовування потрібними книгами та спільного перегляду відео для лекцій», – говорить Олексій Коваленко.
Заохочуйте дітей запитувати все, що їх цікавить
«Я була вражена, наскільки діти розкуті, можливо, саме через онлайн-формат лекторію. У мене дівчинка запитала: “Якщо приручити пінгвіна, на яку свійську тварину він буде більше схожим? На курочку, котика чи собачку?”. На перший погляд, воно кумедне, але насправді змусило мене замислитися. А найскладніші питання – коли діти хочуть знати дуже конкретні речі: яка точна довжина кита або яка вага морського котика. Правда в тому, що такі речі в голові не тримаєш. Але доводиться шукати відповідь», – ділиться Марія Павловська.
Чи варто уникати певних тем під час військових дій?
Якщо дитина пережила окупацію, обстріли чи смерть близьких, їй потрібна фахова допомога психологів/инь чи психотерапевтів/ок, а батькам варто прислуховуватися до порад фахівців стосовно контенту, що споживає дитина. Водночас дітям із менш травматичним досвідом часто необхідно відволіктися від важких новин.
Варто піклуватися, щоби розмови про науку не асоціювалися з тими загрозами, які ми наразі маємо в суспільстві через війну. Наприклад, якщо ви говорите про падіння метеоритів, завершуйте розповідь запевненням, що всі метеорити відстежуються й рівень загрози від астероїдів зараз нульовий, радить Олена Компанієць. Діти мають розуміти, що хоча б тут немає небезпеки.
Як допомогти дітям краще сприймати онлайн-лекції?
Вже понад два роки діти вчаться переважно онлайн. Хоча це має низку очевидних недоліків (відсутність соціалізації, неможливість проводити досліди чи залучати тактильні, запахові й смакові сенсорні канали), але все ж вебінари мають свої переваги.
«Як це не дивно, діти більше сфокусовані, коли дивляться на екран і можуть бачити все перед своїми очима. Поруч їх не відволікають однокласники. Тож часто інформація доходить краще. До того ж аудиторія онлайн-лекторіїв значно ширша. Зараз багато людей втратили свій дім, змушені виїхати, але діти прагнуть нової інформації та нових вражень. У часи пандемій чи війні онлайн-формат – це дійсно дивовижно», – каже Марія Павловська.
«Діти здатні більше себе проявити онлайн. Якщо хтось хоче, може назвати себе “Анонімусом”, вдягнути розмальовану коробку на голову, і йому чи їй цікавіше так слухати. Дитина може зменшити скутість, яка присутня через оцінювання в колективі, коли всі дивляться на те, як ти одягнений чи яка в тебе зачіска. В онлайн-форматі ти той/та, ким хочеш бути. Діти часто обирають собі нікнейми за мотивами теми заняття. Наприклад, для гри в Kahoot хтось обрав собі нік “Гоацин” – іменем птаха, якого я згадувала на вебінарі», – додає Ганна Кузьо.
Як долучитися до лекторіїв?
Посилання на трансляції та записи лекцій Science4Kids ви можете знайти ось тут, а за оновленнями «Кунштиків» стежте на фейсбук-сторінці Куншт або у вайбер-чаті.
