Час від часу кожного з нас навідує почуття сорому, і хоч як сильно ми намагаємося опанувати себе, тіло зрадницьки виказує наші внутрішні переживання, забарвлюючи щоки в червоний колір. Чому ж ми червоніємо, коли нам соромно?
У своїй книзі «Про вираження емоцій у людини й тварин» у розділі, присвяченому таким складним переживанням, як сором, сором’язливість та скромність, Чарлз Дарвін описав рум’янець, що виникає, коли нам соромно, як найбільш індивідуальний і найбільш людський з усіх виразів.
Цей феномен досі не має однозначного пояснення, адже з погляду еволюції здається доволі нелогічним привертати до себе увагу в момент, коли ми найменше того хочемо. Саме тому рум’янець – почервоніння щік і чола, що також може поширюватися на вуха, шию і верхню частину грудної клітки, – що зокрема виникає коли нам соромно, варто розглядати через призму не лише фізіології, а й психології.
Щодо фізіології, на перший погляд, усе доволі просто й зрозуміло. Рум’янець – реакція симпатичної нервової системи, складова реакції «бийся або тікай». Вона виникає у відповідь на небезпечну ситуацію, під час якої мозок надсилає імпульси, що провокують вивільнення адреналіну. Саме адреналін прискорює серцевий ритм і стимулює розширення кровоносних судин, що, у свою чергу, покращує кровообіг і насичення крові киснем. Як кінцевий результат отримуємо почервоніння – реакцію вен обличчя на вивільнення адреналіну.
Але чому червоніють лише певні ділянки, а не все тіло? Шкіра обличчя, шиї та вух має розгалужену капілярну сітку – мережу найтонших кровоносних судин, що виконують функцію обміну речовин між кров’ю та тканинами й забезпечують мікроциркуляцію. Почервоніння виникає внаслідок посилення кровотоку і стає видимим у тих ділянках, де капіляри розташовані найближче до поверхні шкіри. Також у лицьових венах наявна велика кількість бета-адренергічних рецепторів, симпатичне збудження яких провокує розширення судин.
Психологія теж має кілька пояснень механізму виникнення рум’янцю, адже людина – істота соціальна. Очевидна видимість рум’янцю допомагає повідомити оточуючим про емоції, які людина переживає. Так вона показує, що їй соромно за свій вчинок, що вона визнає свою провину, а також прагне виправити ситуацію. Почервоніти означає показати усвідомлення наслідків власного вчинку і водночас проявити скромність. А це, у свою чергу, вказує на те, що винуватець – не безсовісний нахаба. Отож почервоніння є невербальним вибаченням і першим кроком до подолання конфлікту, адже опонент чітко бачить, що людина визнала невиконання суспільних правил, норм і стандартів, і щиро шкодує про це.
Команда голландських психологів виявила, що люди схильні швидше пробачати того, хто помітно червоніє. Тестування 130 студентів з Університету Гронінгена в Нідерландах виявило, що учасники, які вкривалися рум’янцем, розповідаючи історію про незручну ситуацію чи невдачу, отримували вищий бал по шкалі привабливості та надійності, ніж ті, які не червоніли за тих самих умов. Згідно з цими результатами, червоні щоки є проявом щирого каяття, яке може допомогти оточуючим підсвідомо спрогнозувати вашу майбутню поведінку, припускаючи, що ви не любите бути збентеженими і обов’язково більше не припускатиметеся подібної помилки.
Ви досі пам’ятаєте свій невдалий жарт трирічної давнини і часом це все ще непокоїть вас перед сном? Не варто перейматися. По-перше, скоріше за все, всі вже давно забули той епізод. А по-друге, якщо в той самий момент, коли до вас прийшло усвідомлення недолугості власного жарту, ви вкрилися багрянцем, ймовірно, вас давно пробачили, адже ваша схильність червоніти чудово допомагає нейтралізувати незручні ситуації та їхній вплив на соціальні стосунки.
