«Я б дуже хотів побувати на Місяці»: розмова зі Скоттом Келлі

Для мене дуже цінно тут бути. Перш ніж ми почнемо, хочу сказати, наскільки я пишаюся вашою країною і народом вашої країни, включно з дітьми, які борються за свободу. І це не лише ваша свобода, це свобода демократій по всьому світу. Тому я дуже поважаю те, що робить ваша країна. І я дуже поважаю діток, які у цій країні, тому що це наше майбутнє.

Розповім трохи про себе: про мою кар’єру астронавта й про те, як я літав у космос на своїй останній місії. Це була однорічна місія на борту Міжнародної космічної станції, або МКС. Я там провів майже рік. І я це зробив, тому що ми хочемо одного дня полетіти на Марс. Ми хочемо, щоб у нас все вдалося з першого разу. Спочатку ми запустимо туди (безпілотну – ред.) ракету, а потім полетить ракета з людьми. Для цього ми багато часу маємо провести в космосі – так, як я провів на Міжнародній космічній станції. Протягом цієї місії, звичайно, мені було досить складно, але коли робиш щось складне, це зазвичай приносить набагато кращі плоди, ніж коли робиш щось дуже просте. І це був найкращий аспект моєї місії.

Я був у космосі чотири рази: двічі на космічному шатлі, а двічі я жив на борту Міжнародної космічної станції. І це був справді неймовірний досвід, який мене навчив: якщо ми робитимемо щось складне і будемо працювати, ніколи не здаючись, ми зможемо досягти неймовірних цілей.

Дякую, Скотте, за такий вступ, а ще дякую вам за все інше, що ви робите. Зокрема, на початку повномасштабного вторгнення ви запустили ваш перший NFT¹, і, наскільки я пам’ятаю, зібрали пів мільйона доларів для України. Ви також багато пишете у твіттері, допомагаєте поширювати правду, допомагаєте Україні перемагати і в інформаційній війні. Тож перше запитання, яке я хотіла б вам поставити, це: чому ви так нам допомагаєте?

У мене є на це кілька причин. По-перше, я визнаю, що демократія на цій планеті дуже важлива. Ми всі маємо захищати демократію та права людей, які обирають свою власну долю. А не ту долю, яку їм нав’язує хтось інший. У мене також є родинні зв’язки з Україною. Моя племінниця й племінник – американці українського походження, їхній тато приїхав з України, коли був підлітком. Він зараз є громадянином США, але походить з України. Ще у мене є чимало українських друзів. Моя вчителька російської мови – українка, її мати жила в Харкові, і тільки за місяць після початку вторгнення ми змогли її звідти вивезти. Зараз вона живе в Німеччині. У мене є також друзі з росії – колишні космонавти – які поділяють мою думку про цю незаконну війну. (Позиція редакції «Куншту» може не всюди збігатися з позицією Скотта Келлі – прим. ред.) Для мене це дуже важливе запитання, я хочу допомагати наскільки можу: інформувати, збирати кошти. Я думаю, що ми всі зобов’язані в цій ситуації робити, що ми можемо.

У нас уже є багато запитань. Кілька запитань ми вже отримали у нашому чаті у вайбері, у нас там є спільнота. І перше запитання, яке ми отримали: які три речі ви хотіли б взяти з нашої планети й залишити в космосі?

Три речі? Цікаво. Імовірно, якби я міг забрати що завгодно, це були б люди. Я б хотів з собою взяти друзів і рідних, щоб вони могли також відчути, яке це неймовірне місце – космос. Але я так розумію, що питалося не про людей, а про якісь корисні речі. Найкорисніше у космосі, як на мене, – предмети, які ви використовуєте щодня, наприклад налобні ліхтарики. Іноді буває темно, і важливо мати з собою світло. Я завжди маю з собою в дорозі таку лампу, завжди знаю де вона, тож коли я в екстреній ситуації чи в космосі й мені щось не видно, я можу скористатися своїм налобним ліхтариком. Також у мене є мультитул – у багатьох людей там є такі предмети, і це дуже корисно. І ще я б з собою взяв годинник. Ми завжди хочемо знати котра година, тому мати годинник – це дуже корисно.

Ще одне запитання з нашого вайберу: де б ви хотіли побувати в космосі, окрім орбіти нашої планети?

Я б дуже хотів побувати на Місяці, хоча США 50 років тому там були. Мені здається, що Місяць все ще дуже цікавий, зокрема й в питаннях вивчення Землі. І ще мені б хотілося дізнатися, як ми зможемо одного дня жити та працювати на Марсі. Мені здається, що Місяць для цього був би корисним досвідом. Можливо, хтось із вас, дітей, одного дня зможе побувати на Місяці або на Марсі. Хто зна, які будуть можливості, коли ви виростете.

Також є багато інших цікавих місць у Сонячній системі, які люди могли б відвідати, зокрема супутники Юпітера та Сатурна, але ми від них дуже далеко, тому поки що ми не можемо цього зробити. Наразі я б виділив Місяць і Марс. NASA намагається запустити ракету, вона мала вилетіти вчора (йшлося про космічний апарат «Оріон» – прим. ред.) й облетіти навколо Місяця. Це мала бути найбільша ракета, яка б колись облетіла Землю! Вона була б більша, ніж найбільші космічні шатли. Запуск не вдався, але це також добре. Адже в NASA ми завжди хочемо, щоб все було ідеально з першого разу, ми не хочемо перероблювати. Наступного разу запуск вдасться, і після того ми років через три зможемо запустити ракету з людьми. Це буде дуже цікаво, тому що ви тоді зможете вперше за своє життя побачити, як люди летять на Місяць.

До речі, про можливості. Є запитання, які я пообіцяла дітям вам поставити. Одне з них: з вашого досвіду, що б ви порадили дитині, яка хоче стати астронавтом і знає, що процес відбору дуже складний? Як можна почати готуватися вже змалку, щоб підвищити свої шанси?

З облич я можу побачити, що наші учасники та учасниці дуже юні. Тому, думаю, якщо ви одного дня захочете працювати в космічній програмі, найважливіше – це добре вчтися. У NASA та інших космічних агенціях завжди потрібні люди, які добре вчаться. Адже якщо ви добре вчитеся, це показує, що ви зможете навчитися складних речей, наприклад, як працює ракета, як вона летить. І це означає, що ви зможете якісно виконувати свою роботу. Але в міру того, як ви станете старшими й підете в університет, отримаєте роботу, спробуйте займатися сферою, яка вам справді подобається. Бо якщо вам це подобається, воно вам буде краще вдаватися. В NASA та інших космічних програмах і компаніях хочуть працювати з людьми, які добре займаються своєю роботу, яким подобається їхня робота. Тож обирайте те, що вам до вподоби, працюйте і ніколи не здавайтеся.

Мені здається, що коли людина вже стає астронавтом, основні виклики ще тільки попереду. Навіть саме проживання на МКС. Це запитання буде трохи дивним, але якби ми робили рейтинг від однієї до п’яти зірок, як у готелі, яким був би рейтинг МКС? У вас чудовий вид з Куполи (йдеться про панорамний модуль МКС – прим. ред.), це однозначно тисячі зірок, але як щодо всього іншого: температура, запах, смак, сон, гравітація? Що є відносно зручним, а що може бути нестерпним? 

МКС – це, звичайно, дорожче, ніж будь-який готель у світі. Але це все ще доволі небезпечне складне місце, де більше радіації, мікрогравітація. Там є і комфортні, й некомфортні речі. Наприклад, температура доволі комфортна. Але ви постійно не відчуваєте силу тяжіння, тиск у голові, також може бути високий рівень вуглекислого газу в повітрі, може бути некомфортно дихати, а також спати. Можливо, вам здається, що приємно плавати в повітрі й спати, але насправді це не дуже комфортно. Ми хочемо відчувати тиск ковдри й голови на подушці, але у космосі такого немає. Я не дам п’ятьох, але й не дам однієї зірки. Однозначно це складні умови для проживання з деяких причин. І я можу сказати: МКС не для всіх, але для декого це чудове місце.

Нещодавно дізналася, що астронавти «бачать» спалахи світла, навіть коли заплющують очі, через те що космічні промені начебто взаємодіють з оптичним нервом. Наскільки радіація заважає вам спати?

МКС літає над Землею. Тут, звичайно, є багато магнітних полів, які захищають Землю. Вперше я піднявся до космосу до телескопа Габбла. Що вище ви летите, то більше відчуваєте радіацію, ви дійсно бачите її своїми очима. Ви бачите спалахи світла, як космічна радіація фактично впливає на сітківку вашого ока. Це може відволікати, коли ви намагаєтеся заснути: начебто такі невеличкі феєрверки в новорічну ніч.

У нас є запитання від дітей. Що ви цінуєте зараз найбільше – після того, як повернулися на Землю?

Найкраще – це побачити сім’ю, друзів, побути на природі, відчути Сонце на обличчі, вітер, зелений колір, свіжу їжу. Бо це не те, що ви зазвичай їсте. МКС – це не свіжа їжа, це спеціальна запакована їжа. Пам’ятаю, коли я вперше побачив собаку після року перебування в космосі, це було наче побачити прибульця!

Оскільки ми вже почали говорити про повернення на Землю після космічної місії. Я знаю, що ви також були в морі, й, можливо, ви це заперечите. Моряки після тривалого перебування у воді потім ще якийсь час відчувають на суші, як земля під ногами нібито коливається, як перед тим гойдалося море. Чи є такі ефекти після повернення з космосу? Як мозок звикає до того, що тут є гравітація, лінія горизонту, і того факту, що тут усе прилипає до землі?

Є такий фільм «Експансія», я подивився лише перший епізод. Ось один зі способів, яким там знущалися з людей, що живуть в космосі: їх спускали на Землю, тому що на Землі є гравітація, і це було наче тортури. Гравітація може бути доволі болючою: ви відчуваєте запаморочення, вас нудить, відчувається втома, біль у суглобах, м’язах, адже ви втрачаєте масу м’язів та кісток без гравітації. Але з часом ви звикаєте й почуваєтесь краще. Якщо ви не здаєтеся, якщо продовжуєте робити щось, то стає краще.

Є більше астронавтів, ніж активних місій. Тож що роблять астронавти на Землі?

Я двадцять років був астронавтом. І загалом провів у космосі приблизно півтора року. Тож більша частина роботи астронавта проходить на Землі. Один з видів робіт – це тренування перед тим, як летіти у космос. Для цього ми літаємо на симуляторах, на літаках, навчаємося, вивчаємо, як працюють технічні системи на різних космічних кораблях. У нас також заняття з різних видів науки. І як астронавти ми також інформуємо громадськість, щоб вони підтримували космічну програму. Ще ми працюємо у контрольному центрі, спілкуємося з людьми, які на кораблях, ми будуємо нові системи – тобто це багато різних видів роботи.

Запитання від глядачки.

Я завжди цікавилася космосом, і чи можу стати я космонавтом?

Думаю, що можеш. Це непросто, це дуже складно, якщо нічого не робити. Я був у космосі з багатьма людьми, які мали різну історію, різне навчання, і також всі по-різному вчилися, коли вони були молодшими. Я насправді був не дуже гарним учнем. І складніше стати астронавтом, якщо ви погано вчилися в школі, але я вірю, що можливо. Потрібно буде важко працювати, це займе багато часу. Але якщо ти хочеш – ти точно можеш.

Я знаю, що тричі ви виходили у відкритий космос, і це звучить доволі страхітливо. Що найстрашніше може там статися і як загалом астронавти борються зі страхом?

Страх – це дуже важлива емоція. Якби в нас не було страху, якби ми не лякалися, ми б, люди, не вижили. Нас уже б давно з’їли всі тигри, ми б не розвивалися без страху. Тому страх – це дуже природна емоція. Але що важливо: якщо ви астронавт чи астронавтка – та й не тільки тоді – треба розуміти, що боятися – нормально. Що я намагаюся робити? Я фокусуюся на тому, що можу контролювати. Я знаю, що я можу контролювати, наскільки був готовий до моєї роботи. Я можу контролювати мої стосунки з друзями, з сім’єю, з моїми колегами, я можу піклуватися про людей поруч зі мною, підтримувати їх. Але ви не можете контролювати, що станеться з ракетою, з двигуном. Інколи трапляються аварії чи ще щось погане поза межами контролю. Не дозвольте, щоб воно впливало на вас, на вашу роботу чи поведінку. Ви маєте розуміти, що все може статись, але фокусуватися на тому, що можете контролювати. І я думаю, що, зважаючи на ситуацію в Україні, на жаль, потрібно тренувати цю дуже важливу навичку – фокусуватися на важливому. Найстрашніше в космосі – це те, що ми називаємо це динамічними подіями: вихід людей в космос, запуск, приземлення. Але якщо фокусуватися на тому, що ви можете контролювати й що важливо – ви не дозволяєте цьому страху зупинити вас, ви далі робите свою роботу.

Ви говорили про фільм «Експансія» – про те, як людей відправляють на Землю мучитися в гравітації. Ніл Деграсс Тайсон якось розкритикував фільм² за те, що зорі в ньому розташували випадково, а не згідно зі справжнім розташуванням у сузір’ях. Чи буває, що вас щось дратує, коли дивитеся фільми про космічні місії?

Я люблю фільми про космос і шукаю, що там правильно, а не неправильно. Я дивлюся їх задля розваги, а не щоб критикувати. Навіть фільм «Гравітація», де також є багато помилок, мені здається чудовим фільмом, тому що космічна станція виглядає дуже реалістичною, вони добре впоралися з цим завданням. Мені вони всі подобаються з різних причин, і я не фокусуюсь на негативі, фокусуюсь на позитиві. Я насправді зробив власний фільм. Чи можу я вам показати?

Тут і далі – запитання від глядачів.

Чи приємно вам перебувати в космосі, чи приємні вам ці відчуття там, чи приємно там спілкуватися з людьми?

Однозначно, мені подобається бути в космосі. Якби не подобалося, я б тільки один раз туди полетів, після того більше б не літав. Але мені дуже подобається ця робота. Навіть не те, що мені подобається бути в космосі. Є дуже веселі аспекти, звичайно: вид з вікна неймовірний – побачити Землю з космосу. Але мені найбільше подобається, що це дуже складно. Якби я щось зробив неправильно, були б дуже серйозні наслідки. Мені подобається бути там з моєю командою і те, що ми можемо там мати цей спільний досвід. Відсутність гравітації ускладнює майже всі завдання. Можливо, вам здається, що поплавати без гравітації – це весело, але насправді я б не хотів жити постійно без гравітації. Уявіть, що у вашій кімнаті немає гравітації, наскільки вам потрібно організовувати все, що десь лежить. Бути в космосі непросто, але виконувати складні завдання цікаво.

Скільки часу ви вчилися ходити в туалет? Я знаю, що це довго. Але як саме в космосі ходять в туалет? Я знаю, що для цього є спеціальні технології. Але я хочу знати, як це. 

Усі користуються туалетом, тому це часто питають: як працює туалет у космосі. Основне навчання – як ремонтувати туалет, коли він ламається. Це займає велику частину тренування, тому що туалет у космосі – дуже складний механізм. Але також потрібне тренування з того, як використовувати цей туалет. Гравітації немає, потрібен час, щоб навчитися ходити в туалет. Але до цього звикаєш, як і до всього іншого. Гравітація нам допомагає на Землі, нашій травній системі. Потрібно вчитися радше, як ремонтувати туалет, ніж як у нього ходити, тому що на МКС це дуже складний механізм, і потрібно чимало зусиль, щоб він не зламався.

Як ви вважаєте, людство зможе дослідити інші галактики? Чи зможемо ми піти далі, ніж Сонячна система і Чумацький шлях?

Вилетіти за межі Сонячної системи, думаю, одного дня зможемо. Але я не впевнений, як саме це буде працювати. Чи це буде, як в науковій фантастиці, коли ми відправляємо заморожені ембріони, які потім виростають з допомогою штучного інтелекту? Адже відстань величезна. Якби ми могли летіти з максимально можливою швидкістю, нам знадобилося б 80 тисяч років, щоб дістатися до найближчої зірки. Люди не могли б пережити такий довгий шлях. Але я вірю в технології, я вірю, що одного дня ми зможемо подорожувати за межі Сонячної системі хоча б якось. Адже за якийсь час Земля все одно стане непридатною для життя, Сонце стане гарячішим. Це дуже-дуже далеко в майбутньому, нам не треба про це переживати, але таке буде.

Як на космічну станцію потрапляє кисень?

Це дуже хороше запитання. Звичайно, нам потрібен кисень, щоб дихати. А в космосі повітря немає, це вакуум. Відповідно, там немає кисню. Є хіба окремі молекули кисню, але їх дуже мало й вони дуже далеко одна від одної, ними не можна дихати. Отож, ми отримуємо кисень у кілька способів. Один з них – ми беремо з собою кисень у цистернах, коли летимо на МКС. Також у нас є свічки, які утворюють кисень у процесі горіння: відбувається хімічна реакція, яка утворює кисень. Ми нечасто цим користуємося, бо це може бути трохи небезпечно.

Основний спосіб отримання кисню у космосі такий: ми беремо воду й за допомогою процесу, який називається електроліз, можемо відділити молекулу кисню від водню. Велика частина кисню, яку ми отримали на МКС, походить із води. Ми використовуємо воду, яку привозимо із Землі, а також повторно переробляємо сечу, і ця вода використовується для приготування чогось, для пиття, але також для того, щоб утворювати кисень.

Чи смачна їжа у космосі?

Якби їжа в космосі була дуже смачною, у нас були б ресторани, які називалися б «Космічна їжа». Вони б були дуже популярні, тому що космос людям загалом дуже подобається, а отже, їм має подобатися і їжа в космосі. Але насправді їжа у космосі така собі. Є їжа, яку ми їмо й на Землі – гранола, до прикладу. Такі сухі сніданки. Але загалом космічна їжа дещо подібна на сухі пайки, які, ймовірно, їдять зараз ваші захисники. Або це їжа, яка буває в літньому таборі, до якої треба додати гарячу воду. Тобто не найкраща їжа. У космосі сумуєш за свіжою їжею. Хоча не можу сказати, що мені аж сильно чогось бракувало, навіть коли я рік там пробув.

Як відпочивають астронавти? Чи є у вас якісь хобі? І як ви святкуєте свята?

Свята дуже важливі – як на Землі, так і в космосі. Ми збираємося командою і вирішуємо, які свята будемо святкувати, досягаємо певного компромісу. Ми однозначно святкуємо дні народження, навіть іноді даруємо одне одному подарунки. У нас навіть є папір, в який ми загортаємо подарунки на МКС. Велике свято, яке ми святкуємо, – це Новий рік, тому що це таке універсальне свято для всіх культур.

На яких місіях ви були в космосі?

Я чотири рази був у космосі. Перший раз – у 1999 році. Це була місія з телескопом «Габбл». Він неймовірно величезний, з його допомогою можна заглянути в минуле космосу. Він не такий великий, як телескоп Джеймса Вебба, який ми нещодавно запустили і який працює зараз, той у сто разів потужніший за Габбла. Але мій перший політ був на Габбл. Другий політ: я був командиром космічного шатла на МКС. Це було у 2007 році. Третій політ був у 2010-му, коли я шість місяців прожив на МКС. А останній політ – тоді, коли я 340 днів пробув на МКС. І коли я звідти повернувся, я пішов у відставку і дозволив молодшим астронавтам – можливо, таким, як ви скоро станете – також зайняти своє місце у космосі.

Чому ви обрали професію астронавта? І чи подобається вам ваша робота?

Я був пілотом у військово-морських силах США, працював на військових літаках. І коли я уже закінчував свою кар’єру там, то став пілотом-тестувальником, бо мені хотілося якихось складніших викликів. Я тестував різні системи на літальних апаратах, і мені після цього здалося, що було б логічно спробувати стати астронавтом. Тому що космічний шатл – це найскладніший літак, а мені було цікаво керувати найскладнішим літаком. Я не став астронавтом для того, щоб довго жити й працювати на МКС. Я над цим не замислювався. Але мені хотілося керувати космічним шатлом. Я ніколи не сприймав це як роботу. Мені здавалося, що це хобі, за яке мені платять. Мені було дуже цікаво ходити на роботу. Так само це було, коли я служив у ВМС і коли працював у NASA: у мене було подібне відчуття, тому мені дуже з цим пощастило.

Як думаєте, які шанси в України знову відправити астронавтів у космос?

Я думаю, у вас буде можливість. Однозначно. Якщо ви робите щось складне, ви починаєте виділятися. Україна здобула величезну повагу в усього світу. За те, наскільки ви сильні, наскільки вмієте співчувати й боротися, ви маєте величезну підтримку, і це буде продовжуватися в новітній історії. Зараз, звичайно, вам дуже-дуже складно, але одного дня це закінчиться, і я думаю, що вашу країну будуть поважати в усьому світі й ця повага буде тривати багато років. Це створить для країни багато можливостей.

Як готуються до космічного польоту? Можете описати хоча б один тренажер?

Я не знаю, скільки тобі років, але це дуже гарне запитання й здається, що тобі дійсно дуже цікаво дізнатися про космос. Я бачу, що ти точно будеш астронавткою. Адже дуже важливо, щоб було цікаво. Ми проводимо ці тренування у різних країнах по всьому світу. Нас навчають, є симулятори, є лекції. Як би я описав типовий день: можливо, одного дня я буду летіти в літаку, а іншого – плаватиму в басейні. Ще іншого будуть симулятори з комп’ютерами, де я вчуся, наприклад, контролювати руку робота. Це може бути медичне навчання. Також нас навчають проводити експерименти. Саме тому ця робота така цікава: потрібно робити багато різноманітних завдань протягом дня, й ви не робите одне й те саме щодня.

Як ви вважаєте: яка реальна загроза для Землі з космосу?

Ви знаєте, що динозаврів вбив астероїд, але дуже малоймовірно, що це станеться знову, принаймні за наших життів. Звичайно, у космосі є багато різних об’єктів, і ризик завжди є, але ризик цей дуже малий. Звичайно, є загроза від Сонця і, можливо, це загроза більше не для людей, а для комунікаційних систем, для супутників. Але загалом не дуже багато ризиків, які нас мають турбувати. NASA попіклується про це, нам не треба переживати.

***

Дякую, Скотте, ми дуже вдячні за ваш час, бажаємо вам успіхів і сподіваємося, що знову побачимося. Можливо, ви щось хочете сказати на завершення?

Мені було дуже приємно з вами спілкуватися, у вас були дуже гарні запитання. Я знаю, що зараз вам складно. Якби ж я міг зробити щось більше для вас усіх. Але ви сильні, і я хочу, щоб ви про це пам’ятали, щоб ви продовжували боротися так, як ви можете, тому що ваша боротьба – це і наша боротьба, і дуже дякую за все те, що робить Україна для свободи всього світу. І я всім вам бажаю всього найкращого.