«Ввімкни лампу, бо очі зіпсуєш!» – тільки й сварять дітей батьки. Проте людський організм давно вміє пристосовуватися до темряви, і насправді читати без яскравого світла можна. А якщо від цього болить голова, просто відпочиньте – і все мине.
Короткозорість, або міопія, – це стан, за якого людина може бачити речі зблизька, але на відстані предмети їй здаються розмитими. З короткозорістю важко роздивитися, наприклад, номер автобуса чи ціну продукта за прилавком. Проте виникнення цієї проблеми зовсім не пов’язане з читанням у темряві.
Наші очі вміють пристосовуватися до різного рівня освітлення.1 Якщо ви намагаєтеся читати в темряві, зіниці розширюються, і через кришталик на сітківку проходить більше світла. Це наче відкривати діафрагму у фотоапараті.
Коли людина заходить у темну кімнату, вона спершу нічого не бачить, а потім починає розрізняти обриси предметів. Якщо ж раптово увімкнути світло, воно буде здаватися дуже яскравим, поки зіниці не звузяться. Світло, відбите від предметів, потрапляє на клітини сітківки – палички і колбочки, – які передають мозку інформацію про те, що ви бачите.
Припущення, що читання у темряві псує зір – «це наче сказати, що, зробивши фото за поганого освітлення, ви пошкодите камеру», стверджує доктор Річард Роузен, керівник офтальмологічних досліджень у Нью-Йоркській очній та вушній клініці.2
Щоправда, за слабкого освітлення очам потрібно більше фокусуватися – так само, як і під час виконання роботи з дрібними предметами (наприклад, вишивання чи плетіння бісером).3
Це відбувається тому, що рівень контрасту між чорними словами, написаними на білій сторінці, зменшується. Тож для читання вам, найімовірніше, доведеться тримати книгу ближче до очей. Коли ви це робите, війчастий м’яз біля кришталика ока скорочується. Тобто, м’язи ока напружуються.
Якщо читати в темряві довго, то м’яз ока, як і будь-який м’яз, що довго використовувався, перенапружиться. Це може спричинити втому чи свербіж очей, головний біль і помутніння зору. Втім, такі ефекти короткотривалі та зникають, щойно людина трішки відпочине. На погіршення зору це не впливає.
То що справді псує зір?
Спадковість – один з основних факторів, що спричиняє міопію. Дослідження вчених із лікарні Святого Томаса у Лондоні показало, що 86% випадків короткозорості або далекозорості спричинені генетичними факторами.4
Якщо обоє батьків короткозорі, то їхня дитина матиме міопію із ймовірністю 40%. Якщо короткозорий тільки один з батьків, ймовірність знижується до 25%.5
Середовище теж відіграє роль у появі міопії, хоч і значно менше. Наприклад, її можна попередити завдяки перебуванню дитини на вулиці. Тайванське дослідження показало, що діти, які проводили щонайменше 11 годин на тиждень надворі, мали значно менші показники міопії, ніж інші їхні ровесники.6 До того ж неважливо, скільки сонячного світла потрапляло до середовища. Проте якщо у дітей уже була міопія, то перебування на свіжому повітрі не допомагало зменшити прогресування їхньої короткозорості.7
Дослідники припускають: бути на денному світлі корисно, тому що це позитивно вливає на глибину різкості зору.8 А ще денне світло може сприяти виробленню дофаміну, який допомагає росту очей у дітей.9 Втім, це поки що тільки гіпотези, які потребують доведення.
Існують дослідження, які пов’язують появу міопії з рівнем освіти, а також із часом, який дитина проводить за навчанням.10 Проте причини таких результатів теж до кінця не з’ясовані.
Тож темрява – не ворог юного читача. У довготерміновій перспективі вона не впливає на розвиток міопії, а очі псуються насамперед через спадковість.
Ми руйнуємо міфи та поширюємо підтверджені дані, аби наші читачі могли приймати зважені рішення щодо власного здоров’я та життя загалом. Якщо ви хочете допомогти нам у популяризації наукового світогляду – долучайтесь до спільноти друзів «Куншту»!
