Під час окупації Чорнобаївки загинули1 майже чотири мільйони курей. Місцеву ферму відрізало від ланцюгів постачання, вийшла з ладу місцева електростанція та вимкнулася автоматизована годівля тварин. Як наслідок – птахи масово гинули від голоду та спраги. Щоб порятувати тварин, які залишилися, керівництво фабрики вирішило роздати понад мільйон яєць і 90 тисяч курей співробітникам, підприємствам і сусіднім фермам. І таких історій було чимало.
Водночас через воєнні дії в українському суспільстві почали більше говорити про права тварин, що зараз стають заручниками війни, а також про рослинні сухпайки для наших захисників і захисниць, що не їдять м’яса. Як так сталося, що в людей більше емпатії до домашніх тварин, ніж до фермерських? Та як в Україні налагоджують забезпечення ЗСУ продуктами рослинного походження?
Відповідь, принаймні часткову, можна знайти на благодійній виставці2 «Тварини очима штучного інтелекту», яку організувала команда зоозахисної організації «Відкриті клітки Україна»3. Вона проходила у веганському барі «Карма» у Києві 1-13 листопада, а тепер у Палаці мистецтв у Львові. Показати нам картини й розповісти про виставку погодилася координаторка комунікаційного департаменту «Відкритих кліток» Андріана Федевич.
У перші місяці війни, згадує Андріана, все, чим займалася її організація (просування законодавчих ініціатив щодо захисту прав тварин, підтримка виробників рослинної їжі тощо), стало не таким актуальним і важливим. Спершу «Відкриті клітки» займалися евакуацією, підтримкою волонтерів і волонтерок, захисників і захисниць. А влітку потрохи повернулися до звичної діяльності.
Коли інтернетом поширилася4,5 новина про бота, що генерує зображення за текстовим запитом у відкритому доступі, команді спала на думку ідея провести першу в Україні виставку картин з тваринами, згенерованих нейромережею.
Сформувавши ідеї картин, команда нагенерувала багато зображень і вже потім обирала найкращі й додавала до них історії про те, як насправді живуть тварини у світі людей. Самі картини роздруковані на полотні в одному екземплярі та є унікальними. Кожна має свою хмарку ключових слів, за якими нейромережа їх згенерувала (на кшталт «захист прав тварин», «повстання фермерських тварин» тощо).
З допомогою бота, який вони використовували – Midjourney Beta6, – кожен може генерувати зображення, навіть геть не розуміючись на нейромережах і мистецтві. Цей бот генерує картини не на сайті чи в мобільному додатку, а через сервер у Discord. Створивши акаунт на цій платформі, я приєдналася за запрошенням7 до Midjourney Beta і підключила бота. Як новачок я отримала 25 безкоштовних спроб для генерування картин. І, звісно, стало цікаво, які ж зображення згенерує нейромережа за текстовим запитом «права тварин, деталізована ілюстрація». Ось що вийшло.
Самі алгоритми, які дають змогу генерувати зображення, належать до класу алгоритмів текст-картинка (text-to-art). Тобто нейромережі генерують зображення, які «прив’язані» до певних текстових запитів. Що більше текстових запитів, то більш неточна нейромережа. Подібно працює й інша (дорожча) альтернатива Midjourney – DALL-E8. Цей проєкт у 2021 році представила компанія OpenAI, і він став вірусним, зокрема завдяки популярності згенерованих ним мемів9. А його назва з’явилася10 внаслідок поєднання імен робота ВОЛЛ-І та Сальвадора Далі (WALL-E + Dali = DALL-E).
Однією з перших картин, що зловила мій погляд, на виставці, була ось ця лисиця. Безпорадна і вразлива, вона розповідає історію численних лисиць, яких розводять для хутра у клітках. Інстинктивно вони прагнуть бігати в лісі. Через неприродні умови в багатьох лисиць деформуються кінцівки, виникають психологічні проблеми, внаслідок яких вони можуть себе покалічити. Деякі ж страждають від ожиріння через надмірне годування.
А це одне з ягнят, якому на фермі відразу після народження без знеболювального спилили б роги та прокололи б вуха. Деякі його родичі померли б від теплового удару влітку через велику кількість вовни чи взимку через переохолодження. А хтось отримав би поранення через підстригання вовни й підхопив би інфекцію. Життя ж інших закінчилося б, коли їхня вовна перестала б мати товарний вигляд.
Трагічне дитинство спіткає і телят. Протягом 24 годин після народження їх розлучають з матір’ю. Більшість телят чоловічої статі забивають, бо вони не дають молока. Як і чверть теличок, що не потрібні для доїння.
На перший погляд, може здатися, що виставка провокує нас відчувати сором і провину. Але такий стан справ сформувався значною мірою через низьку емпатію до фермерських тварин, що є природно. Цьому є кілька пояснень.
По-перше, дослідження стверджують11, що у людей зменшується емпатія до інших живих істот, якщо між ними довший еволюційний відрив. Іншими словами, люди надають перевагу тваринам, які нагадують нас самих. З іншого боку, таке перенесення людських рис на тварин, або антропоморфізація, може12 зіграти проти нас. Оскільки тоді ми можемо неадекватно оцінювати, яких тварин потрібно рятувати, а до яких небезпечних видів краще не наближатися. Проте в людини можна пробудити емпатію до будь-яких тварин. Наприклад, якщо проводити реальні паралелі між тваринами та людьми.
Тож, щоб розвинути в собі емпатію до фермерських тварин і покращити їхнє становище, людям потрібні безпечні умови (психологічні й фізичні), час та інструментарій. Команда «Відкритих кліток» добре це розуміє. «Нехай це буде відмова від м’яса один раз на тиждень, це вже дуже багато, – вважає Андріана. – Ми за те, щоб люди мали альтернативи й могли обирати».
Щоб ми могли перейти на продукти рослинного походження, має бути розвинений ринок. Підтримкою таких компаній, серед іншого, і займається команда «Відкритих кліток». Тільки станом на 2021 рік в Україні було щонайменше вісім13 виробників рослинного м’яса. А на одну країну – це чимало. Зараз подібні бізнеси намагаються активно підтримувати продуктами українських військових, що перебувають на фронті та не їдять м’яса.
До слова, виручені кошти з продажу картин цієї виставки також підуть на закупи рослинних продуктів для наших захисників і захисниць. Кошти передадуть організації «Львівська веганська кухня»14, яка і годує військових на фронті. До того ж у їхньому соціальному кафе у Львові переселенці можуть поїсти безкоштовно чи за донат.
Так ця виставка порушує питання відсутності в Україні стандартизованих пайків для тих, хто перебуває на фронті й не вживає м’яса. Війна показала, що це потрібно змінювати. Можна закупляти іноземні15 рослинні сухпайки. Можна точково передавати зібрані набори продуктів. А можна затвердити, виробити й систематично забезпечувати військових українськими сухпайками. У польових умовах кухарі ще йдуть на зустріч і не додають у страви продукти тваринного походження. Та коли неможливо готувати їжу, армія використовує сухпайки. А галетами і кавою зі стандартного українського пайка вегани та вегетаріанці заледве можуть набрати необхідний обсяг поживних речовин. Адже у більшості продуктів з цих пайків є тваринні жири.
Деякі військові розуміють ситуацію і починають їсти м’ясні продукти. Деякі ж не готові відмовитися від своєї позиції. До того ж є військові, які десяток років уже не їдять м’яса. Їхня травна система до цього адаптувалася, і м’ясо може стати для неї випробуванням. Тож найменше, що ми можемо зробити для військових, – це не бути байдужими та не знецінювати їхні потреби.
Активісти, волонтери й державні структури вже працюють над випуском українських рослинних пайків. У нас є чимало виробників продуктів для походів в гори тощо, тому питання було лише в затвердженні набору продуктів і їх масовому виробництві. Президент уже розглянув петицію16 «Про введення вегетаріанських та веганських сухих пайків для Збройних Сил України», тепер можна чекати на масовий випуск і дистрибуцію.
Наразі складно підрахувати, скільки військових у ЗСУ не вживають м’яса. Та тільки «Львівська веганська кухня» щотижня надсилає десятки посилок. До того ж за даними дослідження17 2021 року Київського міжнародного інституту соціології на замовлення некомерційної організації UA Plant-Based, 11% людей в Україні не їдять м’яса. А 65,3% українців готові вживати рослинні альтернативи у разі їх доступності. Тому розв’язання цього питання – більш як на часі.
А щоб нагадати собі чи розібратися, що потрібно пам’ятати, відмовляючись від тваринних продуктів, радимо почитати статтю Євгенії Лошкарьової.
Ця публікація створена за підтримки Європейського фонду підтримки демократії (EED). Її зміст не обов’язково відображає офіційну думку EED. Відповідальність за інформацію та погляди, висловлені в цій публікації, повністю несе автор(и).
