Про роботу судово-медичного експерта є безліч міфів. Попри те, що часто показують в детективних серіалах і бойовиках, у мирному житті вони стикаються з набагато менш дивовижними випадками. Про це та багато іншого розповідає Володимир Саркісян у книжці «Дослідники смерті».
Насильницька чи ненасильницька? Види смерті. Типи отрут. Про наглу смерть
У сучасній медицині заведено розділяти смерть на дві категорії: насильницьку й ненасильницьку. Ненасильницькою називають будь-яку смерть, спричинену захворюваннями, віковими змінами, вродженими чи набутими патологіями. Натомість насильницька — це смерть, спричинена несприятливими зовнішніми чинниками середовища.
Немає жодної різниці, застрелили жертву чи вона сама вистрілила собі у скроню — ці смерті є насильницькими. І той, хто випадково впав з будівельних риштовань, і той, хто умисно вкоротив собі віку, вистрибнувши з вікна, померли насильницькою смертю. Смерті від помилково зібраних у лісі поганок і від руки отруйника — насильницькі. Насильницькою смертю гинуть страчені, і такою самою — жертви ДТП, блискавки, спеки, морозу, землетрусу. Тому фрази на кшталт: «Його знайшли повішеним, ознак насильницької смерті не виявлено», якими часто-густо всіяні шпальти періодичних видань, не мають сенсу.
Найпоширенішим видом насильницької смерті є механічна травма, тобто ушкодження організму дією механічної сили, тієї самої, яку ми добре знаємо з курсу шкільної фізики. Геть байдуже, рухалася в цей момент людина, переміщалося знаряддя травми або обидва здійснювали рух відносно одне одного, — ушкодження виникають у момент їхнього контакту. Тобто ушкодження, викликані падінням з висоти, і такі, що завдані сокирою, є механічними травмами. Механічна травма — найпоширеніша причина насильницької смерті. До неї належать рани, заподіяні тупими і гострими предметами, вогнепальні поранення, травми внаслідок падіння з висоти, ушкодження, зумовлені рухом транспортних засобів, так звана транспортна травма, тощо. Транспортну травму поділяють на автомобільну, мотоциклетну, велосипедну, рейкову (спричинену залізничним транспортом або трамваєм), авіаційну, воднотранспортну і тракторну (травма, заподіяна плазуном танка, також буде тракторною, а не танковою чи самохідною). Травми гострими предметами класифікують на колоті, різані, колото-різані, рубані, пиляні та свердлені, залежно від знаряддя і деталей спричинених ним ушкоджень. Розрізняють також вогнестрільні й вибухові поранення. Тупу травму від твердих предметів визначають залежно від форми травмувальної поверхні (плоска, кутаста, крива, комбінована), її розмірів (обмежена, необмежена) і рельєфу (гладка, негладка).
Наступний вид — механічна асфіксія — смерть від кисневого голодування респіраторного типу, тобто пов’язана з фізичною неможливістю здійснити акт дихання внаслідок штучної перепони. Причиною цього може бути стиснення шиї зашморгом чи руками — таку асфіксію називають странгуляційною. Якщо диханню заважає стиснення грудей і черева, її називатимуть компресійною. Закупорювання дихальних шляхів чужорідними тілами — водою, сипучими речовинами, кляпом, блювотинням тощо — це асфіксія обтураційна.
Смерть від отруєнь посідає в цьому переліку третє місце і пов’язана з безпосередньою дією на організм людини будь-якої хімічної речовини або її похідних, які утворюються з неї чи за її участі в процесі життєдіяльності. Незважаючи на хімічне розмаїття Всесвіту, всі отрути можна об’єднати у кілька великих груп:
– їдкі отрути, до яких належать кислоти, луги і неорганічні перекиси, а також фенол;
– пестициди і фунгіциди;
– технічні розчинники, зокрема гліколі, целоозольв тощо;
– «леткі» отрути, тобто речовини, які мають здатність випаровуватися без нагрівання;
– лікарські та наркотичні препарати — найбільша й найскладніша група;
– «металічні» отрути, до яких належать сполуки 13 металів і металоїдів.
В осібні групи отрут часто виокремлюють етиловий алкоголь і чадний газ.
Урешті, окремими видами є смерті від утоплення, впливу крайніх температур (високої — опіки низької — переохолодження), дії електричного струму, атмосферної електрики (блискавки), високого та низького тиску (баротравми), іонізаційного випромінювання (радіація), які у практиці судових медиків трапляються рідко.
Наостанок смерть розрізняють за типом умирання. Поступове згасання життєвих функцій організму, яке може тривати від кільканадцяти хвилин і до кількох днів, називають агонією, а смерть відповідно має назву агональна. Натомість смерть що настає впродовж хвилин або навіть секунд, називають гострою, або апоплексичною. Більшість реальних трунків, на відміну від літературних, спричиняють саме агональну смерть. Здебільшого в агонії помирають від отруєнь солями важких металів, наркотичних речовин і побутових інсектицидів, алкоголю та його замінників. Смерть від переохолодження та високої температури, радіації, обтураційної і компресійної асфіксій теж агональна, хоча й настає набагато швидше за попередні. Своєю чергою, странгуляція може спричинити як агональну, так і гостру смерть. У разі самоповішання або удавлення петлею організм помирає поступово. Стискаючи жертву руками за шию, вбивця зазвичай спричиняє переломи під’язикової кістки та хрящів гортані, що викликає миттєву рефлекторну зупинку дихання та серцебиття. У разі страти повішенням зашморг на шиї засудженого рвучко затягується під час падіння тіла з певної висоти, ламає шийні хребці, травмуючи спинний мозок. Смерть настає блискавично. Не важко здогадатися, що за видом смерті таке повішення є не странгуляцією, а механічною травмою. Хоч як дивно, але отруєння ціанідами частіше спричиняє агональну, ніж гостру, смерть, а отруєння чадним газом може статися миттєво, якщо його концентрація у повітрі перевищує 30%. Експерт під час розтину тіла небіжчика зазвичай легко визначає тип умирання: за миттєвої смерті кров у порожнинах серця та великих судин рідка, натомість у разі агональної смерті утворюються кров’яні згортки — що тривалішою була агонія, то вони більші. Спеціаліст-гістолог може надати своєму колезі неспростовні докази його правоти, вивчаючи мікроскопічні зміни тканин організму, які відбуваються впродовж умирання.
І, врешті, слід прояснити зміст ще одного звичного вислову — «нагла смерть». Так називають ненасильницьку смерть, яка сталася на тлі уявного здоров’я від прихованого захворювання або надмірного напруження сил організму. Такі смерті, на жаль, не є рідкістю серед усіх прошарків населення — від старих до немовлят. Отже, не варто глузувати зі слів «нагло помер у віці 78 років» у некролозі — це саме той випадок, коли смерть спіткала людину не після довгих тижнів перебування на лікарняному, а на роботі чи у черзі до театру. Воднораз вислів «нагла смерть під колесами автомобіля» не має сенсу.
