Ще з перших днів повномасштабної війни російські військові кораблі незаконно перебувають у територіальних водах України, з них здійснюють ракетні обстріли й замінування акваторії Чорного моря. Це напряму шкодить морській екосистемі та її складовим.
Паралельно з цими подіями у Чорному морі почали масово гинути дельфіни. За однією з гіпотез, причиною могли стати воєнні дії Росії. З’ясувати, що ж відбувається з дельфінами, взялася спеціалізована екологічна прокуратура1 Одеської обласної прокуратури2 та низка науковців. Серед них – провідний науковий співробітник Інституту зоології імені Шмальгаузена Павло Гольдін. Ми запитали в нього, чому в Чорному морі масово гинули дельфіни та до яких наслідків це може призвести.
Що ми знаємо об’єктивно?
У Чорному морі масово гинуть дельфіни. Гинуть два види: морська свиня і звичайний дельфін, або білобочка. Тобто два з трьох видів, які в нас трапляються. Є ще третій вид – афаліни. Афаліни майже не гинуть, принаймні немає такої масової загибелі, як інших двох видів.
Як це відбувається? Дуже примітно те, що на берег викидає не тільки загиблих дельфінів, а й живих. Це важлива риса, тому що зазвичай, коли дельфіни випадково гинуть у рибальських сітках (а це відбувається майже щорічно, і є сезони, в які трапляється пік такої загибелі; наприклад, у Чорному морі це період від травня до червня чи початку липня, в Азовському морі – у липні), то їх може викинути на берег тільки мертвими. Але в цій ситуації на берег викидає не тільки мертвих, а й живих дельфінів.
Зазвичай, коли викидає живих дельфінів, – це ознака інфекції, як було в 2017 році. І якщо на берег викинуло живого дельфіна, то це означає, що він помирає. Він в агонії, вже не може самостійно рухатися і загине через декілька хвилин або, може, за годину-дві. А цього року трапилося не так, як зазвичай. Є декілька випадків, щонайменше два з них в Одесі, коли живий дельфін плавав біля берега, викидався на берег, йому допомагали, щоб він таки не викинувся, не перевернувся тощо. Згодом йому стало краще, і за день він відплив назад у море. Така картина вкрай не характерна для вірусної інфекції.
Ба більше, я маю відео з Одеси з червня, на якому людина підходить до дельфіна, щоб його погладити. (Це відео мені надіслали приватно, воно не викладене в мережу.) Якийсь необачний турист. Дельфін у відповідь клацав щелепами. Тобто йому це не подобалося, і він дав зрозуміти, що не хоче цього. Він поводився зовсім не як хвора тварина в агонії, а як нормальна тварина, якій тяжко, яка втомилася, але яка не хоче, щоб її гладили туристи.
Це те, що ми бачимо, – об’єктивні відомості, підкріплені численними фотографіями, відеозаписами. Ми маємо відомості про такі випадки з усієї західної половини Чорного моря – сотня за сотнею.
Де і коли це відбувається?
Викиди почалися в березні з північно-західного узбережжя Туреччини, біля протоки Босфор. І це було дуже незвично, тому що в таку пору року трапляється мало викидів дельфінів, а ще й білобочок. Тобто там ніколи не бачили, щоб стільки білобочок одразу викинуло. І тоді пролунала перша заява, що це може бути якось пов’язано з початком бойових дій Росії у Чорному морі, бо це збіглося у часі. Можна сказати, тиждень у тиждень. 24 лютого почалися обстріли з боку росіян, почалася активність їхніх суден, потім пуски «Калібрів» – і буквально в першій декаді березня почалися викиди дельфінів на турецьке узбережжя. Гаразд, зафіксували цю гіпотезу.
Далі у квітні надійшли повідомлення від болгарських колег, що в них у рибальських сітках гине незвично багато китоподібних. Такого у квітні зазвичай не буває. Так, і у квітні гинуть дельфіни, але небагато. А тут одразу, я не пам’ятаю точних цифр, але, наприклад, у десять разів більше, ніж зазвичай. Також болгарські колеги повідомили, що в них гинуть не тільки морські свині, а й афаліни, які зазвичай майже не гинуть у сітках – а тут одна, дві, три. Тобто щось відбувається. Окей, взяли до уваги.
Тож у квітні почалися з’являтися3 повідомлення про масові викиди мертвих дельфінів на узбережжя Чорного моря в Туреччині, Болгарії, потім у травні з’явилися такі ж повідомлення в Румунії та Україні. Такі повідомлення швидко поширюються соціальними мережами.
В Україні більшість випадків припадає на Крим, а точніше на Севастополь. Так само біля Севастополя найбільша кількість випадків, коли тварини викидалися живими. Але не тільки у Севастополі. Те ж саме траплялося і у Феодосії, і в Керчі, Одесі, у південній Болгарії в річці Ропотамо. Тобто ці випадки непоодинокі. І вони відбуваються на великій території. Найпівнічніший випадок – у Південному Бузі, північніше від Миколаєва, і аж до Зонгулдака в Туреччині.
Пік цих подій припав десь на кінець травня – початок червня. І з кінця червня випадків поменшало. Невеликий спалах ми ще бачимо в останніх числах серпня, та зараз кількість випадків зменшується. Тобто можна припустити, що цей епізод масової загибелі майже скінчився. І як ми знаємо, коли у червні на якийсь час вщухли обстріли ракетами «Калібр» з акваторії Чорного моря, приблизно тоді плюс-мінус був останній спалах загибелі дельфінів (на момент проведення інтерв’ю – прим. ред.). Тобто дуже примітно, що ці спалахи загибелі відбуваються приблизно одночасно з бойовими діями з російського боку.
Скільки дельфінів загинуло, ми достеменно не знаємо. Ми якраз зараз рахуємо. І це триватиме ще деякий час, тому що треба зосередитися, щоб нічого не пропустити. Бажано зібрати всі-всі відомості, все, що ми можемо. Наразі ми порахували по країнах, як-от Туреччина, Болгарія, Румунія, Україна, і загалом виходить приблизно сімсот випадків, які підтверджені фото- і відеодоказами. Але випадків, може, і більше. Це ще не остаточне число. Одеській прокуратурі ми ще в липні надали довідку про 95 підтверджених випадків з України. Але це теж не остаточне число, після липня ще були викиди. Крім цього, на берег не викидає більшість тварин, що гинуть в морі. І це вже наукова дискусія, скільки загинуло в морі, якщо їх на березі, скажімо, сімсот. Тут можуть бути різні думки, підходи і все таке.
Яка причина?
Зараз ми не знаємо. Науковці, які безпосередньо працюють з цими випадками (я належу до них), дуже обережні у висновках, тому що ми ще не закінчили аналізи. Ми працюємо з фотографіями та відеозаписами, аналізуємо поведінку дельфінів. У всіх країнах ми робили розтини, я теж власноруч робив ці розтини, зокрема як експерт на запрошення прокуратури. Ми побачили дуже багато різних речей, різних патологічних ознак. Та це все треба проаналізувати, тому що там справді є незвичні прояви різних ненормальних станів – крововиливи, анемія, прояви виснаження. З цим треба працювати.
Ми взяли понад сто зразків різних тканин для аналізу. І тепер ще деякий час триватимуть лабораторні дослідження в різних країнах. Опісля можна буде скласти докупи всі дані щодо часу, місця загибелі дельфінів, їхньої поведінки, результати розтинів – усього того, що ми побачили, сфотографували, зафіксували, описали – і тоді ми зможемо сказати, що стало причиною або найбільш імовірною причиною цих подій. Допоки це все не зроблено, кожен, хто каже, що знає причину, помиляється або свідомо бреше.
Зокрема я бачив в інтернеті заяву4 Голови Росприроднадзора в Москві Радіонової, де вона сказала, що вони точно знають, що це загибель в рибальських сітках. А підконтрольні Росії наукові співробітники казали5,6, що це вірусна інфекція. Вони свідомо брешуть, тому що ніяких вірусологічних аналізів принаймні на той момент в Росії не проводили. А якщо проводили, то тоді вони б показали результати цих аналізів.
Ми всередині наукової спільноти попереджаємо, що якщо загибель дельфінів справді пов’язана з воєнними діями, то це матиме довготривалі наслідки. Бо якщо дельфіни постраждали від акустичних травм, то це зачепило різних тварин. Хтось загинув одразу, хтось може загинути за рік, два, три. Це все вплине на якість їхнього життя, ефективність полювання, розмноження і таке інше.
Чим небезпечна війна для дельфінів?
Якщо ми підозрюємо, що дельфіни гинуть через воєнні дії, то це може бути акустичний вплив – як від дії радарів, так і від вибухів, наприклад. Тобто цілком можливо, що найбільше впливають саме вибухи, тому що вони дуже гучні, як і ракетні пуски. Також можуть впливати двигуни авіації. Вони теж є фактором ризику і фактором стресу. Словом, це та частина, яку ще треба аналізувати. Потрібно спочатку зрозуміти, чи є акустичні пошкодження і який характер вони мають. Якщо вони є, можна буде аналізувати, що стало причиною. Таких причин може бути декілька.
Акустичний вплив може виражатися з анатомічної точки зору в пошкодженні структур, які пов’язані з та сприйняттям ехолокаційних сигналів. До таких структур належать мозок, органи вуха. У дельфінів, як ви, напевно, могли бачити, зовнішніх вух немає, але є вуха внутрішні та середні. Зокрема, можуть пошкодитися слухові кісточки (молоточок, коваделко, стремінце). Вони можуть, наприклад, зміститися одна відносно одної.
Крім того, можуть бути крововиливи в мозку, у порожнини черепа, які розташовані біля вуха, у порожнину середнього вуха чи в жирові структури, які відповідають за передавання та сприйняття ехолокаційних сигналів. Вони розташовані в лобно-жировій подушці, у жирі довкола нижньої щелепи і дещо довкола верхньої щелепи. Є декілька ділянок, де є ці спеціальні так звані акустично значущі жири. І під час акустичної травми саме в них спостерігаються крововиливи.
Також може бути цитологічне ураження – коли уражаються сенсорні клітини внутрішнього вуха. Тоді якщо тварина не гине й одужує, на місці цих уражених клітин утворюються шрами. Тобто вони не відновлюються. Ось ці ознаки ураження ми насамперед перевіряємо. Крім того, є вторинні ознаки ураження. Це ознаки , газової емболії у внутрішніх органах, коли утворюються своєрідні газові пухирі у внутрішніх органах і в кровоносних судинах. Можуть бути ще інші вторинні ознаки, але ті, які я вже назвав, найкраще видно. Тобто зміни в органах голови. Можуть бути крововиливи в очах, наприклад.
Якщо справді мав місце акустичний вплив, то його відлуння триватимуть роками. Це як масова контузія людей, наприклад. Зараз про вплив на людей: десь вибухнуло, а в нас травми – акустичні, психологічні – залишатимуться на роки. Так само у дельфінів.
Щодо гідроударів, то я не можу сказати, чи вони могли спричинити цю нещодавню загибель дельфінів. Потрібні дані, щоб це підтвердити, тому що гідроудар передбачає підводний вибух. А я не знаю, як там було з підводними вибухами: можливо, це могло б статися внаслідок підводних пусків ракет.
Довготривалий вплив на Чорне море
Річ у тім, що китоподібні є так званими кінцевими хижаками. Тобто вони перебувають на вершинах харчових мереж у морській екосистемі. Тому, як будь-який кінцевий хижак, вони відіграють стабілізаційну роль в екосистемі. Тобто якщо екосистема втрачає кінцевих хижаків, вона розсипається. Це явище має назву трофічного каскаду. Якщо ви прибираєте з верхівок харчових мереж кінцевих хижаків, то вся мережа розпадається на складові. Вона збіднюється, втрачає ланку за ланкою, зв’язок за зв’язком, і вся система спрощується, втрачає багато компонентів.
На жаль, дещо подібне ми вже спостерігали з екосистемою Чорного моря і дельфінами. Цю ситуацію Чорне море вже пережило під час промислу на дельфінів у 1930–1980-х роках. Згодом це призвело до того, що спочатку різко зменшилася чисельність дельфінів, може, у десять чи двадцять разів. Потім Чорне море почало втрачати вид риб за видом. Спочатку скумбрію, тунець тощо. Потім дійшло до : спочатку , а потім . Вони завдали екосистемі удару з іншого боку, і вона сама не могла з цим впоратися. Дійшло до того, що мнеміопсис зжер всю ікру масових риб, і в якийсь момент вилови , наприклад, упали в двісті разів. Пік чорноморської кризи припав на 1985–1995 роки. Це було таке чорне десятиліття, коли вважали, що від цієї кризи Чорне море вже не оговтається.
Та далі справи пішли краще. Поселилися реброплави Beroe ovata, що регулюють чисельність мнеміопсиса, і пішло відновлення різних компонентів екосистеми. Серед іншого, є підстави обережно вважати, що почалося відновлення популяції дельфінів.
Якщо припущення про вплив воєнних дій підтвердиться, чи можна буде назвати дії Росії екоцидом і притягнути її до відповідальності?
Це питання до юристів. Але цілком можливо, що так. Це залежатиме від кількісної оцінки, часової оцінки. Від того, що саме відбувалося, від характеру травм дельфінів і їхньої причини, від того, скільки тварин уражено, від того, які будуть довготривалі наслідки – тоді, напевно, вже можна буде казати, чи це екоцид.
****
Справді будь-хто може повідомити про факти щодо екоциду, та це злочин, який розслідують правоохоронні органи. Лише їхні представники можуть порушити кримінальну справу за статтею «екоцид», пояснили нам експертки з правозахисної організації «Екологія-право-людина» (ЕПЛ) – директорка Олена Кравченко і керівниця юридичного відділу Ольга Мелень-Забрамна.
Загалом стаття 441 Кримінального кодексу України визначає екоцид як масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу. Особливо тяжкою формою екоциду є воєнний екоцид. Тому маючи серйозну доказову базу, є більше шансів, що суд визнає не тільки масову загибель дельфінів, а й інші екологічні злочини, спричинені воєнними діями Росії, екоцидом.
«Стосовно компенсацій, то це можливо. Але наразі немає жодного механізму, через який такі компенсації можуть бути нараховані. А перед нарахуванням має бути подання, його аналіз, рішення про виплату. Потім має бути механізм виплати, яка точно піде на відновлення довкілля до природного стану, а не на відбудову інфраструктури», – додала Олена Кравченко.
***
А поки ми чекаємо на результати розслідування, рекомендуємо почитати дослідження на тему екоциду на сайті ЕПЛ, а також інтерв’ю Павла Гольдіна про бойових дельфінів. У ньому він розповідає про те, що дельфіни не можуть бути солдатами, вони жертви. На відміну від собак, які тисячі років живуть пліч-о-пліч з людьми і можуть виконувати їхні завдання через тісний зв’язок з людиною та еволюційні пристосування, дельфіни не піддаються тренуванню без шкоди для себе.
Ця публікація створена за підтримки Європейського фонду підтримки демократії (EED). Її зміст не обов’язково відображає офіційну думку EED. Відповідальність за інформацію та погляди, висловлені в цій публікації, повністю несе автор(и).
