Понад століття тому німецький мікробіолог і лауреат Нобелівської премії Роберт Кох передбачив, що «одного дня людству доведеться боротися з шумом так само запекло, як з чумою та холерою». Наразі багато людей у містах живе з постійним шумом. Ми настільки звикли до гулу за вікном, що, здається, майже на нього не зважаємо. Проте для нашого тіла це стрес, який повільно підточує здоров’я.
Найголовніше його джерело — транспорт. Автомобілі створюють постійний набридливий гул у мегаполісах з великим трафіком. Літаки та потяги можуть дошкуляти жителям міст і селищ, які розташовані поруч з аеропортом чи залізничною колією. Раптове ревіння літака чи потяга, який проноситься повз, є навіть більш небезпечним за постійний гул машин, адже різко виділяється на тлі тривалої тиші.
Як шум шкодить судинам?
Епідеміологічні дослідження давно простежують кореляцію транспортного шуму та підвищеного ризику серцево-судинних захворювань1. Шум викликає виділення гормонів стресу: кортизолу, адреналіну тощо. Якщо такий стан є хронічним, з часом підвищуються артеріальний тиск, в’язкість крові, рівень холестерину і глюкози в крові та утворюються бляшки на стінках судин2. Як наслідок, зростає ймовірність інсульту та інфаркту міокарда.
Останнім часом науковці проводять дослідження з метою детального вивчення біологічних механізмів негативного впливу шуму на здоров’я. До прикладу, у 2013 році німецькі вчені з Університету Майнца імені Йоганна Ґутенберґа опублікували статтю про експеримент, який імітував сон у будинку біля аеропорту3. Дослідники вмикали добровольцям, коли вони спали, аудіозапис шуму літаків, зроблений в одному з будинків біля аеропорту в Дюссельдорфі при відкритому на провітрювання вікні.
Лише після однієї такої ночі учасники мали підвищені рівні стресових гормонів у крові. Стінки їхніх судин стали жорсткішими, а також порушилося функціонування ендотелію — внутрішнього шару судин. Такі зміни є передвісниками серцево-судинних захворювань. У 2019 році вчені повторили свій експеримент, цього разу з шумом поїздів, і додатково зафіксували підвищення рівня білків плазми крові, які є індикаторами запалення4.
Американські вчені з Гарвардської медичної школи проаналізували результати сканування мозку 498 пацієнтів Массачусетського госпіталю загального профілю5. Вони виявили, що шум у місці проживання людини є пов’язаним з рівнем активації мигдалеподібного тіла, яке залучене у стресових реакціях, а також із запаленням артерій. Ба більше, пацієнти, які сильніше потерпали від шуму, мали підвищений ризик інсульту та інфаркту міокарда протягом наступних п’яти років спостереження. Ці кореляції зберігалися, навіть коли дослідники враховували інші фактори довкілля та поведінки, які можуть впливати на здоров’я серцево-судинної системи, такі як забруднення повітря, паління тощо.
Гучний шум може мати й більш швидкі наслідки. Науковці зі Швейцарського інституту тропічного і громадського здоров'я проаналізували майже 25 тисяч випадків смертей від серцево-судинних захворювань серед людей, які проживали біля Цюрихського аеропорту з 2000 по 2015 рік6. Вони виявили кореляцію між шумом літака вночі та настанням смерті від серцево-судинних захворювань протягом наступних двох годин. Автори дослідження припускають, що шум літака посеред ночі може бути тригером смерті від серцево-судинних захворювань протягом наступних двох годин. За їхніми оцінками, нічний шум відповідає за 3% смертей від серцево-судинних захворювань у разі, якщо це причинно-наслідковий зв'язок.
Наразі ми можемо тільки уявити масштаби шкоди, яку наносять здоров’ю українців безсонні ночі через повітряні тривоги та звуки вибухів. Механізми стресу є загальними незалежно від його причин, тому можна припустити, що незабаром у нашій країні зросте захворюваність на серцево-судинні захворювання. Ба більше, для нас звук сирен і вибухів означає не просто дискомфорт, а реальну загрозу.
Яка гучність шуму небезпечна для здоров’я?
Гучність звуку вимірюється в децибелах (дБ). Наприклад, у тихій кімнаті вона становить 27 дБ, на завантаженій вулиці — 69 дБ. Фен для волосся видає шум 87 дБ, а вантажний потяг — 117 дБ7. Шкала децибелів є логарифмічною. З кожними додатковими 3 дБ інтенсивність звуку збільшується вдвічі. Наприклад, 63 дБ — вдвічі гучніше, ніж 60 дБ. Це означає, що невелике зростання децибел призводить до значної зміни інтенсивності шуму, а отже, і потенційної шкоди для здоров'я8.
Дуже гучний шум може призвести до втрати слуху. Це або різкий звук більш як 140 дБ, наприклад, постріл з рушниці біля вуха, або довготривалий шум понад 75-85 дБ, зазвичай у промислових умовах9. Внаслідок цього розвивається акустична травма, яка може спричинити постійну або тимчасову приглухуватість. Очевидно, що військовослужбовці є в зоні ризику отримання акустичної травми. Саме тому вони мають користуватися тактичними навушниками для захисту органів слуху. Сучасні моделі дають змогу зменшити потужні звуки на кшталт пострілів, водночас підсилюючи тихі — кроки, розмову.
Після впливу гучного звуку в багатьох людей виникає тинітус — дзвін або шум у вухах. Він значно впливає на якість життя: порушує сон, викликає депресію, перешкоджає концентрації. Згідно з опитуваннями, які провели американські вчені, серед солдатів армії США 17,1% скаржаться на тинітус10.
Але і в цивільному житті кожен додатковий децибел потроху руйнує здоров’я. Вчені зі Швейцарського інституту тропічного і громадського здоров’я проаналізували медичні дані 4,1 мільйона людей, за якими спостерігали протягом 15 років11. Вони виявили, що, починаючи з 35 дБ, ризик смерті від серцево-судинних захворювань зростав на 2,9% на кожні додаткові 10 дБ шуму автомобільного трафіку. Для ризику смерті від інфаркту міокарда цей показник складав навіть більше — 4,3%.
Американські вчені з Ратґерського університету вивчили 16 тисяч випадків госпіталізації через інфаркт міокарда у штаті Нью-Джерсі12. Вони розділили пацієнтів на дві групи. Одні жили в районах зі середньодобовим рівнем шуму більше ніж 65 дБ, а інші — менш як 50 ніж дБ. Дослідники виявили, що серед людей, які потерпали від шуму, спостерігалося на 72% більше випадків інфаркту міокарда. За їхніми розрахунками, 1 з 20 госпіталізацій з приводу цього захворювання пов’язана з надмірним шумом.
У 2018 році ВООЗ опублікувала ґайдлайни щодо шумового забруднення для європейського регіону13. Експерти організації порекомендували знизити рівень шуму від автомобільного трафіку до 53 дБ в середньому за добу, а вночі — до 45 дБ. Для залізниці ці показники становлять 54 і 44 дБ відповідно, а для повітряного транспорту — 45 і 40 дБ. Проте за даними Європейського агентства з охорони довкілля, 1 з 4 європейців проживає у місцях з середньодобовим рівнем автомобільного шуму, більшим за 55 дБ14.
Відповідно до наказу МОЗ України №463 «Про державні санітарні норми допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових та громадських будинків і на території житлової забудови» допустимим рівнем шуму у квартирі вважається 40 дБ вдень та 30 дБ — вночі15. А на території, яка безпосередньо прилягає до будинків, вдень має бути 55 дБ, вночі — 45 дБ.
На жаль, на ці норми в Україні зазвичай не звертають уваги. У 2018 році сайт пошуку нерухомості ЛУН спільно з компанією «Гео Дизайн» розробили карту шумового забруднення Києва16. На цій карті можна переглянути рівень шуму біля свого будинку. До прикладу, за адресою вулиця Хрещатик, 20 (Майдан Незалежності) він становить 78,7 дБ. Проте в спальних районах люди теж потерпають від шуму. На вул. Миколи Закревського, 93а (житловий масив Троєщина) рівень шуму дорівнює 85,8 дБ.
Як побороти шум?
Європейський Союз вимагає від своїх членів оцінювати рівень шуму в країні та кожні п’ять років розробляти план дій для громад з найбільшим ризиком17. Проте насправді у 2019 році 14 країн Євросоюзу таких планів досі не мали. Також в межах Європейського зеленого курсу передбачається зниження до 2030 року кількості людей, які постійно потерпають від транспортного шуму, на 30% порівняно з 2017 роком. Однак експерти Європейського агентства з охорони довкілля (EEA) вважають, що ця мета навряд чи буде досягнута18.
Завдання зменшити шум є непростим. У звіті EEA за 2020 рік «Environmental noise in Europe» описані шляхи вирішення цієї проблеми19. Загалом до зменшення шуму можна підходити з кількох сторін. Передусім це може бути вплив на рівні джерела звуку. Наприклад, використання тихіших моторів, спеціальних шин і асфальту. Також впровадження часових обмежень для проїзду важкого транспорту чи польоту літаків. Зменшити шум допомагає регулювання автомобільного трафіку — зниження його щільності та швидкості. Інший спосіб — вплив на поширення звуку. Це використання шумозахисних бар’єрів навколо доріг чи залізниці та шумоізоляція будинків. Найскладніший та наймасштабніший шлях — зміни у містобудуванні та інфраструктурі. Наприклад, будівництво тунелів чи закриття великих доріг з переспрямуванням і розподілом трафіку. Також важливою є доступність для людей «тихих острівців» посеред міст — парків, ботанічних садів тощо.
Згідно зі звітом Європейського агентства з охорони довкілля, 2020 року більше ніж половина запланованих заходів (51,2%) у мегаполісах були спрямовані на джерела шуму. Наприклад, у Берліні деякі дороги з чотирма смугами і трафіком приблизно 20 тисяч автомобілів за добу звузили до однієї смуги в кожному напрямку. На звільненій площі розмістили велодоріжки та пішохідні острівці. Завдяки цьому проєкту трафік зменшився і зосередився посередині вулиці, далі від житлових будинків. Це дозволило знизити кількість людей, які страждають від нічного шуму понад 50 дБ, на 50 тисяч осіб20.
У Швейцарії за період з 2000 по 2015 рік усі вантажні вагони (приблизно 9,5 тисяч) були обладнані більш тихими композитними гальмами. Вантажні вагони з чавунними гальмівними колодками створюють 92 дБ шуму (на швидкості 80 км/год і на відстані 7,5 м). Тоді як нові композитні гальма видають 81 дБ. За підрахунками, вантажний вагон зі старими чавунними гальмами генерує стільки шуму, як 13-20 вантажних вагонів із сучасними гальмами21.
Ще один приклад — програма поетапного зменшення максимальної швидкості з 50 до 30 км/год на шумних вулицях Цюриха. Вона почалася у 2008 році та триватиме до 2030 року. Обмеження швидкості до 30 км/год призводить до зменшення середньодобового шуму на 3-5 дБ22. У квітні 2022 року міська рада ухвалила рішення про встановлення малошумного покриття на ділянках, де зменшення швидкості або неможливе, або не дає потрібного результату. Протягом наступних 25 років близько 200 кілометрів доріг у Цюриху матимуть малошумне покриття23.
Якщо влада міста, в якому ви проживаєте, нічого не робить для боротьби з шумом, доведеться покладатися на себе. На жаль, доступних способів не так і багато — звукоізоляція квартири і використання вушних затичок. А також періодичний відпочинок від шуму в міських оазах — парках і ботанічних садах.
