За даними світового опитування 2020 року, 48% людей вважають генетично модифіковані продукти небезпечними для вживання. Щодо ГМО існує ціла низка міфів. Що не так, а що так з ГМО, читайте в уривку з книжки Оксани Півень «Без ГМО. Правда і страшилки про генну інженерію», опублікованій у видавництві «Віхола».
Із самого початку появи технології генної інженерії не вщухають суперечки. Звісно, найбільш чутливе питання — це генетично модифікована їжа. Деякі групи людей не сприймають генетично модифіковані продукти з релігійних або філософських міркувань. Однак найбільші побоювання у людей викликають можливі наслідки від вживання генетично модифікованої їжі, вплив на здоров’я загалом. Зокрема люди бояться, що такі продукти можуть спричинити онкологічні хвороби, алергії, автоімунні захворювання, безпліддя. Також точаться дискусії щодо можливого впливу генетично модифікованих рослин на екосистему. Власне, тут ідеться про можливий негативний вплив таких рослин на кількість і видовий склад метеликів, бджіл та інших комах на полях, де ці рослини вирощуються. Окрім того, існує побоювання, що ГМО «втечуть» з полів та почнуть розмножуватися, схрещуючись із культурними чи дикими родичами. Такий сценарій може призвести до порушення екологічного балансу, втрати оригінальних сортів чи видів рослин за рахунок поширення внесених у лабораторії генів. Узагалі весь спектр наслідків спрогнозувати складно.
До того ж інформація про ГМО, яку поширюють у пресі, на різних форумах або в соцмережах, не завжди відповідає дійсності, а часом є надто викривленою. Однак усе разом: і адекватна дискусія щодо потенційної небезпеки від ГМО, і релігійні чи філософські переконання, і відвертий чорний піар — сформувало певні вимоги до ГМО, крім цілком обґрунтованих наукою критеріїв, про які ми поговоримо трохи згодом. Так, заклики до регулювання генетично модифікованих продуктів харчування стали гучнішими, й у багатьох країнах почали висувати вимоги щодо їх маркування. Сьогодні 64 країни, і Україна не виняток, ухвалили закони про обов’язкове маркування генетично модифікованих харчових продуктів. І знаєте, що цікаво особисто мені? Яку інформацію отримує споживач, читаючи маркування, що пачка солі не містить ГМО? Або молоко чи картопля не містить ГМО? Яка картинка постає перед його очима або які асоціації формуються? Що ГМО — це щось малозрозуміле, але погане. А ці макарони, що я купую, хороші, бо не містять ГМО. Ми з вами добре розуміємо, що все зовсім не так. «Натуральне» не дорівнює «абсолютно хороше та корисне». А ГМО — це організми з добре вивченим, прочитаним (секвенованим) і вдосконаленим геномом, до того ж інструментами природного чи натурального походження. Тимчасом як геноми сортових культивованих овочів чи фруктів часто значно гірше досліджені в цьому аспекті. Тож справедливо було би маркувати їх також і писати на коробці: «Містить спонтанно або неспонтанно мутовану ДНК, увесь спектр мутацій досліджено, вивчено (можна навіть зазначати цей спектр або наліпити QR‑код, за яким усі охочі могли б почитати, які гени і в яких конкретно місцях змінилися), вживання не є шкідливим для здоров’я». Або було б чесно писати: «Увесь спектр мутацій не досліджено та їхній потенційний вплив на здоров’я людини не з’ясований, але оскільки людство їсть цей сорт пшениці вже 50 років, то Державний регулятор вважає його вживання безпечним». А як вам таке щире маркування екопродуктів: «Екосалат містить мутовану ДНК. Вирощено в натуральному господарстві, вдобрюване фекаліями курей (ну або чиїмись іще)»? Погодьтеся, це виправило би дещо негативне сприйняття генетично модифікованих продуктів. І цікаво, який продукт обрали б ви — з маркуванням «Продукт з вивченим і вдосконаленим геномом» чи «Продукт з невивченим геномом і невідомим спектром мутацій»?
Натрапила на цікаву думку, що варто провести «ребрендинг» або «ренеймінг» ГМО й офіційно називати ці продукти інакше — «продукти з вивченими геномами», «продукти з удосконаленими геномами», «продукти з покращеними геномами» або «продукти нового покоління» чи ще якось. Імовірно, нові назви допомогли би подолати несприйняття, оскільки з назвою ГМО асоційовано вже щось апріорі погане. Мушу тут зазначити, що загалом обізнаність широкої верстви населення щодо генетики, сучасних наукових підходів та методів змін генетичного матеріалу набагато гірша, ніж щодо нових технологій чи розробок Apple. Наприклад, у 2012 році у США провели опитування, яке показало, що аж 71 % респондентів вважає, що ГМО шкідливі, бо містять гени, а звичайні рослини їх не мають. А ми з вами ще на початку цієї книжки з’ясували, що все живе має ДНК, тобто гени. Ба більше, генетичний код універсальний і використовується для кодування інформації всіма живими організмами, бактеріями, рослинами і тваринами. Опитування, здійснене компанією Research & Branding у 2012 році у 24 областях України з охопленням 2000 людей, виявило що 23 % опитаних не знають, що таке ГМО. Серед опитаних українців 45 % вважали, що ГМО однаково є і в українській, і в імпортній їжі, 80 % негативно ставились до генетично модифікованих продуктів. «Свіжіше» глобальне опитування респондентів, проведене у 2020 році в цілій низці країн (США, Канада, Індія, Іспанія та ін.), виявило, що незважаючи на суттєвий прогрес у сільському господарстві та технологіях генної інженерії загалом люди у світі лишаються малообізнаними й упередженими щодо генетично модифікованої їжі. У середньому 48 % опитаних стверджують, що генетично модифіковані продукти є небезпечними для вживання, тимчасом як 13 % вважають, що вони безпечні. Опитування давало можливість висловити свою думку пересічним громадянам різних країн, що погано знайомі з технологією ГМО. У середньому 37 % казали, що не досить обізнані, щоб висловити думку про безпеку генетично модифікованих продуктів. Більшість у таких країнах, як Росія (70 %), Італія (62 %), Індія (58 %) та Південна Корея (57 %), вважають генетично модифіковані продукти в цілому небезпечними для вживання. Австралія — єдина країна, у якій генетично модифіковані продукти вважають настільки ж безпечними (31 %), як і небезпечними (теж 31 %).
Цікаво, що негативно щодо ГМО висловлюються і ті респонденти, які зазначають, що недостатньо обізнані з предметом опитування і не мають чіткої уяви, що таке ГМО. Мабуть, у цьому криється наш первинний страх перед новим, незвіданим і незрозумілим. Тобто умовний Крудс усередині нас говорить: «Я не знаю, що це, не розумію, ніколи не чув і не бачив, отже, це може бути для мене небезпечним». Цитую тут головного героя із «Сімейки Крудсів»: «Ніколи не небоятися», «Усе нове — погано!». І це майже не жарт, бо подібну думку підтверджують ті ж таки опитування. У більшості країн, де проводилось це опитування, люди з нижчим рівнем освіти, як правило, вважають генетично модифіковані продукти небезпечними для вживання. Однак люди, які мають освіту, а особливо ті, хто закінчив принаймні три курси природничих наук у середній або вищій школі (тобто школу, коледж та університет), більш схильні вважати генетично модифіковані продукти безпечними. Говорячи тут про освіту, я маю на увазі реальні знання, а не куплені дипломи. Наприклад, у Нідерландах 27 % тих, хто закінчив два або менше природничих курсів, вважають генетично модифіковані продукти небезпечними, тимчасом як 50 % тих, хто закінчив принаймні три курси природничих наук, стверджують, що ГМО безпечні. На мою думку, це досить чітко ілюструє, що освіта і знання є тим, що допоможе нам подолати негативний імідж ГМО. А природнича освіта взагалі дає розуміння основних законів життя та логіки цього світу.
Частково «нелюбов» до ГМО культивується та підігрівається окремими організаціями, які буцімто «бережуть екологію». Яскравий і сумний приклад — історія «золотого рису».
Говорячи про екологію, чи дійсно ГМО можуть вплинути на неї? Нагадаю, один з розділів цієї книжки присвячено тому, як ГМО можуть допомогти зберегти екологію. Перші занепокоєння з цього приводу виникли, мабуть, після публікації 1999 року, де повідомлялось, що токсин Bt (перенесений з бактерій у рослинні геноми) мав негативний вплив на популяції метеликів монархів у лабораторних дослідженнях, але подальші дворічні дослідження на сільськогосподарських полях підтвердили безпеку цієї технології.
Ба більше, інше наукове дослідження свідчить, що комерційне широкомасштабне вирощування Bt‑кукурудзи не є загрозою метеликам або їхнім личинкам. Окрім того, такі генетично модифіковані рослини не становлять загрози й іншим нецільовим комахам, тобто не шкідникам. Корисні комахи, що живуть на полях із Bt‑кукурудзою, теж ніяк не страждають від того. Мова про комах‑запилювачів та природних ворогів наших конкурентів за врожаї 82. Насправді цей натуральний інсектицид (група хімікатів для захисту рослин від шкідливих комах) бактеріального походження вже давно використовують для захисту врожаїв від комах‑шкідників: у Франції ще з 1935 року, а в США з 1958 року. Методи генної інженерії просто оптимізували використання цього токсину, зробили його точковим і ефективнішим. Однак проблеми зникнення метеликів монархів усе одно турбують людство, і тінь підозри знову впала на ГМО, але тепер уже на рослини, стійкі до дії гербіцидів. Справа в тому, що метелики живуть на молочаї, а ця рослина теж зникає. Вчені пов’язували зникнення молочаю, природного дому для метеликів, із вирощуванням генетично модифікованих культур, стійких до дії гербіцидів, і власне із самими гербіцидами. Тобто що більше таких ГМО, то більше гербіцидів — і через це зникає молочай, отже, метеликам ніде жити. Останні дослідження, однак, показують, що ГМО тут зовсім ні до чого, популяція і молочаю, і метеликів почала поступово зменшуватися ще до того, як були створені генетично модифіковані культури. Попри всі звинувачення, зникнення бджіл теж ніяк не пов’язано з ГМО. Наукові дослідження засвідчили, що генетично модифіковані сорти, стійкі до шкідників, не шкодять бджолам. Відсутній зв’язок (кореляція) між зникненням колоній бджіл та генетично модифікованими культурами. Зате було виявлено негативний і чіткий вплив пестицидів на бджіл: активне їх застосування і є причиною загибелі медоносних комах. Тож фактично генетично модифіковані культури знижують не лише забруднення ґрунтів і водойм пестицидами, а й рятують бджіл. А от пестициди згубно впливають на мікробіоту шлунку медоносних бджіл. Дослідження, здійснені у північному Китаї, лише підтверджують екологічність ГМО. Було виявлено, що промислове культивування генетично модифікованих культур, стійких до шкідників, з одного боку, пов’язане зі зменшенням розпилення пестицидів над полями, а відтак і зниженням їхнього негативного впливу на біорізноманіття комах. На таких полях збільшувалась кількість комах-хижаків, природних ворогів тих комах, що паразитують на промислових культурах. Золотоочки, павуки та сонечка розмножувались і розповзались на сусідні поля, де також допомагали боротися зі шкідниками.
