Чи справді рак «молодшає»? Коротка відповідь: так. І, на жаль, річ тут не стільки у покращенні методів діагностики, як у зміні способу життя. Які види онкозахворювань найчастіше виникають у молодих людей та чи можна від них захиститися? Розповіла клінічна онкологиня Юлія Новицька.
Текст створено у співпраці із освітньою організацією Global Medical Knowledge Alliance (GMKA).
Чому раніше менше хворіли на рак?
Для онкозахворювань вік є одним із ключових факторів ризику1. Близько 60% випадків злоякісних пухлин2 діагностується у віці понад 60 років3, що повʼязано із тривалим впливом шкідливих речовин-канцерогенів протягом життя, а також накопиченням набутих мутацій через зниження частоти виявлення та виправлення цих помилок у ДНК.
У першій половині ХХ століття значна частина населення не доживала до віку, в якому ризик виникнення раку істотно зростає, оскільки основними причинами смерті4 у той час були інфекційні хвороби, травми, ниркові та серцево-судинні захворювання. Водночас не варто вважати збільшення тривалості життя єдиною причиною зростання захворюваності на рак.
Справді, старіння населення є одним із ключових чинників, проте на підвищення рівня захворюваності також істотно впливають зміни способу життя та харчування, популяризація шкідливих звичок, погіршення умов довкілля, а також покращення діагностичних можливостей.
Американські експерти вважають, що появі до 40% випадків раку, що були діагностовані у США в 2025 році, можна було б запобігти, уникаючи куріння, надмірного вживання алкоголю, засмагання, а також забезпечивши раціональну дієту та достатню фізичну активність5. Проте Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) прогнозує зростання абсолютної кількості випадків захворюваності на 77% до 2050 року, якщо порівнювати з 2022 роком6.
Слід зауважити, що, окрім підвищення показників захворюваності, протягом останнього десятиліття, спостерігається безперервне зниження показників смертності від онкозахворювань7. Насамперед це зумовлено появою нових ліків та формуванням більш ефективних підходів до лікування, підвищенням точності та чутливості діагностичних методів, появою нових можливостей для раннього виявлення та онкоскринінгу. Зниження показників смертності від раку є найкращим показником прогресу в боротьбі з онкозахворюваннями.
«Молодий» vs «старший» рак
Перебіг онкозахворювання залежить від різноманітних факторів: характеристики злоякісної пухлини, стадії захворювання, а також наявності чи відсутності супутніх захворювань, що можуть обмежувати проведення необхідного лікування. Для деяких видів раку не виявлено відмінностей у перебігу захворювання у різному віці. Проте, наприклад, рак грудної залози у жінок віком до 40 років8 частіше характеризується ознаками більш агресивного перебігу, погіршення прогнозів та очікуваних результатів лікування.
Які типи раку серед молодих людей в Україні найчастіше діагностують на пізніх стадіях
За даними Національного канцер-реєстру9 та GLOBOCAN10, серед молодих людей в Україні найчастіше діагностують рак грудної залози, рак шийки матки, щитоподібної залози та колоректальний рак. Можливими причинами цього є низький рівень охоплення населення вакцинацією від вірусу папіломи людини, що часто є безпосередньою причиною раку шийки матки11, а також відсутність аж до 2024 року визначеного переліку профілактичних обстежень12. У нашій країні скринінг було запроваджено лише нещодавно, що може зумовлювати високі показники захворюваності на пізніх стадіях. Окрім цього, з 1 січня 2026 року в Україні вводиться обов’язкова безоплатна вакцинація проти вірусу папіломи людини (ВПЛ) для дівчат 12–13 років. Однократна доза 9-валентної вакцини включена до Національного календаря щеплень13 для профілактики раку шийки матки та інших онкозахворювань, що викликає цей вірус.
«Червоні прапорці»
Більшість онкозахворювань на початкових стадіях безсимптомні або можуть мати неспецифічні симптоми: постійна слабкість, втомлюваність, схуднення, втрата апетиту, біль, рідше — виділення крові14. Тому виявити їх на ранніх стадіях досить складно, оскільки далеко не завжди вдається це запідозрити. Проте що раніше виявити злоякісну пухлину, то більшими є шанси на успішне лікування та одужання.
На жаль, система медичної освіти в Україні не бездоганна, зокрема щодо формування онконастороженості лікарів усіх спеціальностей, не лише сімейних. Враховуючи неспецифічність симптомів, досить легко сплутати онкозахворювання із доброякісними змінами чи запальними хворобами. Повинна насторожувати відсутність ефекту від стандартного лікування, довготривалість існування симптомів або їх погіршення у динаміці.
Саме тому регулярні профілактичні обстеження потрібні та важливі: це знижує захворюваність і смертність від раку, тому що дозволяє виявляти передракові зміни або онкозахворювання на ранніх стадіях, коли вони є повністю виліковними.
Хто з молоді хворіє частіше
Рак — це захворювання, яке традиційно асоціюється зі старінням, проте останні тенденції демонструють тривожне зростання кількості випадків раку, що виникають у молодшому віці. У багатьох країнах протягом останніх трьох десятиліть спостерігається зростання захворюваності на 79,1% (у 2022 році частота захворюваності у цій віковій групі становила 50,3 випадки на 100 тисяч населення) на певні види раку у віці до 50 років, зокрема в країнах із середнім та високим рівнем доходу15. І покращення діагностики не вважається основною причиною.
Зростання показників захворюваності насамперед встановлено у раку грудної залози8 та колоректальному раку16, які раніше траплялися переважно в осіб віком понад 50 років.
Можливими причинами вважають збільшення частоти факторів ризику: надлишкової маси тіла, недостатньої фізичної активності, вживання ультраобробленої їжі, вплив навколишнього середовища тощо.
У звʼязку зі зростанням захворюваності у молодому віці наразі активно обговорюють можливості зниження віку для початку проведення профілактичних обстежень — онкоскринінгу.
Коли робити обстеження?
Щодо скринінгу існує безліч дискусій, тож ці рекомендації різняться у кожній країні. Слід звернути увагу, що немає універсального списку профілактичних обстежень для усіх онкозахворювань, зокрема, за наказом №1368 МОЗ України12, що набрав чинності із 1 січня 2025 року, в Україні передбачено порядок скринінгу лише для раку грудної залози, раку шийки матки та колоректального раку. Українські рекомендації щодо профілактичних обстежень загалом є схожими до європейських, проте, наприклад, досить відрізняються від американських, де витрати на охорону здоров’я є кратно вищими.
Щодо підходу до профілактичних обстежень, на мою думку, потрібно знати міру і не перетворювати чекап на нав’язливий страх, коли ви постійно шукаєте у себе рак. Як на мене, оптимальний варіант для здорової людини — це обрати компетентного сімейного лікаря, та за його/її спрямуваннями проходити регулярні профілактичні обстеження.
В Україні за наявності електронного направлення ці профілактичні обстеження можна виконувати безкоштовно. Тому онкоскринінг доступний для кожного. Один із найбільших міфів — те, що чекап довгий та дорогий. Насправді усе необхідне можна зробити, виділивши на це всього декілька годин на рік. Варто зробити його своєю щорічною традицією, адже це справді те, що може вберегти здоров’я та навіть життя.
Додатково слід дізнатись про те, які випадки захворювань траплялися у вашій родині. Якщо були випадки онкозахворювань, то, за можливості, варто дізнатись точний діагноз та вік, у якому його встановили, оскільки деякі з них справді мають спадкову схильність. Зокрема, це стосується раку грудних залоз, раку яєчників, товстої та прямої кишки, передміхурової залози, шлунка.
Особливу увагу слід звернути, якщо таких випадків у родині трапилось декілька або якщо їх виявили в молодому віці. У такому разі не зайвим буде візит до онколога для обговорення доцільності проведення генетичного тестування зразка крові для виявлення можливих спадкових генетичних мутацій.
Але наявність спадкової генетичної мутації не є гарантією виникнення онкозахворювання. Це лише означає, що ваші ризики протягом життя вищі, ніж у інших. При виявленні певних мутацій онкологи зазвичай формують індивідуальний графік профілактичних обстежень залежно від характеристики мутації.
У таких випадках з пацієнтами додатково обговорюють, якими є інші набуті ризики виникнення відповідного онкозахворювання та якими методами можливо їх знизити.
Також поширеним міфом щодо скринінгу є те, що можна здати аналізи на онкомаркери й виявити рак. Онкомаркери — це речовини, які утворює в організмі пухлина або інші клітини у відповідь на пухлину. Здається, ніби все просто: здаєте аналізи крові на всі можливі онкомаркери й виявляєте рак, якщо він є в організмі. Але більшість цих речовин утворюються в певній кількості у здорових людей, їх концентрація підвищена в курців, вагітних, а також при жовтяниці, запальних захворюваннях або при доброякісному збільшенні розміру відповідних органів.
Саме тому аналізи на онкомаркери не використовуються для скринінгу через:
1) невисоку чутливість (не в усіх людей, які справді мають онкозахворювання, будуть підвищені онкомаркери);
2) невисоку специфічність (існує ймовірність отримати хибнопозитивний результат у людей із доброякісними утвореннями або під час запалення чи збільшення розміру відповідного органу).
Тому не слід витрачати час та кошти на визначення онкомаркерів. Самодіагностика може спричинити підвищення тривожності. Набагато кориснішим буде звернутись до сімейного лікаря для планових профілактичних обстежень. А при будь-якій підозрі на онкозахворювання — звертатись до онколога.
