У травні 2013 року Анджеліна Джолі публічно розповіла, що видалила обидві молочні залози. Це рішення акторка ухвалила після того, як у неї виявили мутацію гена BRCA1, яка суттєво підвищує ризик розвитку раку молочної залози1.
Після цієї заяви з’явився «ефект Анджеліни Джолі»2 — хвиля змін у практиках охорони здоров’я. Наприклад, у Британії кількість звернень жінок із сімейною історією раку молочної залози, зросла на 250%. Збільшилась і кількість профілактичних операцій з видалення молочних залоз.
Але кому варто робити цей тест, хто належить до групи ризику та які сьогодні основні рекомендації лікарів щодо обстежень? Про це, а також про те, чи дійсно рак «молодшає» та чи дієві самоогляди — у розмові з кандидаткою медичних наук, онкологинею-хірургинею, мамологинею клініки «Мед-Атлант» Аліною Андріїв.
Рак молочної залози «молодшає»?
Рак молочної залози є найпоширенішим онкологічним захворюванням серед жінок у всьому світі й другим за поширеністю загалом після раку легень3. Згідно з новим звітом Міжнародного агентства з дослідження раку (IARC), до 2050 року кількість випадків раку молочної залози у світі зросте на 38%, а щорічна смертність від цієї хвороби зросте на 68%4.
Збільшується і кількість виявлень раку в молодих жінок5. Та, як пояснює Аліна Андріїв, такі випадки досі залишаються радше винятками. Найбільша група ризику — жінки після 50 років. Також лікарка наголошує, що кількість виявлень може бути частково пов’язана зі зростанням якості діагностики: «Нині більша кількість зафіксованих в статистиці пацієнток молодого віку — через те, що жінки більш свідомі. Тобто хоч статистика стає гіршою, але позитивна тенденція в тому, що пацієнтки звертаються».
Водночас рак молочної залози у жінок до 45 років може перебігати агресивніше6 й важче піддаватися лікуванню. Але що провокує хворобу в молодому віці?
Тут варто знову згадати історію Анджеліни Джолі та гени BRCA1 і BRCA2. Саме спадковість і мутації в цих генах — одні з ключових чинників, які підвищують ризик розвитку хвороби.
«Генетика — важливий фактор. Вона є причиною близько 15–25% усіх захворювань на рак молочної залози7. Насправді хтось із родини міг хворіти не тільки на рак молочної залози, а й на рак щитоподібної залози, кишківника, яєчників чи навіть простати. Це все може мати спільний ген», — розповідає Аліна.
Кому і коли варто зробити тест на BRCA1/BRCA2
Тест допомагає з’ясувати наявність спадкової схильності до раку грудей та деяких інших онкозахворювань. Аліна Андріїв радить його пройти, якщо у близьких родичів був рак молочної залози, яєчників, кишківника, простати чи щитоподібної залози. Також він рекомендований жінкам, у яких рак молочної залози виявили до 40–45 років,8 адже результат може вплинути на вибір лікування.
На щастя, цей тест сьогодні можна зробити майже в будь-якій лабораторії, і хоч він не з дешевих та не входить у програму медичних гарантій, для багатьох людей залишається доступним.
Негативний результат тесту не означає, що ризик розвитку раку дорівнює нулю. Так само позитивний результат не є підтвердженням хвороби. Це сигнал звернутися до лікаря й визначити подальшу стратегію спостереження чи профілактики.
Хто в групі ризику
Серед інших чинників, що підвищують ризик розвитку раку молочної залози,9 виокремлюють:
— вік понад 40 років;
— відсутність вагітностей та пологів або пізні перші пологи;
— ранній початок менструацій та пізня менопауза;
— неконтрольоване вживання гормональних препаратів;
— цукровий діабет;
— надмірна вага та ожиріння;
— куріння й зловживання алкоголем;
— вплив джерел радіації.
Однак, за оцінками ВООЗ,10 приблизно половина всіх випадків раку молочної залози трапляється у жінок без специфічних факторів ризику, окрім статі та віку. Аліна Андрііїв наголошує: «Ми виділяємо групи ризику, але вони не є абсолютними. Тобто якщо жінка підпадає під групу ризику, це ще не означає, що в неї буде рак молочної залози. І не означає, що цей рак не настане, якщо немає жодного фактора підвищеного ризику».
Профілактика і рання діагностика
Хороша новина полягає в тому, що на ранніх стадіях виліковність раку молочної залози становить близько 95%11. Погана — що, згідно з даними за 2022 рік, в Україні більше ніж 1 з 4 випадків раку молочної залози діагностується на пізній стадії12. Саме тому важливо робити акцент на ефективних заходах з ранньої та своєчасної діагностики.
Аліна Андріїв зазначає, що за відсутності скарг і спадкової схильності достатньо проходити профілактичний огляд і робити УЗД раз на рік, починаючи з 20 років. «Якщо в родині хтось хворів на рак молочної залози, то такі пацієнтки за рекомендацією лікаря можуть обстежуватися частіше. Те саме стосується ситуацій, коли є доброякісні зміни», — наголошує лікарка.
Жінкам від 40 до 50 років рекомендовано робити скринінгову мамографію раз на два роки, а з 50 до 75 — щороку9. Саме в цей період ризики розвитку хвороби є найвищими. Водночас оглядатися у лікаря потрібно не рідше ніж раз на рік незалежно від віку. Рекомендовані профілактичні обстеження можна зробити безкоштовно за направленням сімейного лікаря.
Також можна знайти рекомендації щомісяця проводити самообстеження молочних залоз. Але наскільки ця практика справді ефективна?
Раніше щомісячне самообстеження молочних залоз радили як спосіб раннього виявлення хвороби. Проте сучасні дослідження13 показали, що воно не знижує смертність, натомість збільшує кількість непотрібних біопсій. Через це в США від такої рекомендації відмовилися.
Попри це, у регіонах з обмеженим доступом до медицини самообстеження може залишатися важливим інструментом. «Я вважаю, що це краще, ніж нічого, але не настільки ефективно. Так, жінка може відчути зміни, але не завжди розуміє, що саме вони означають. І якщо зміни вже помітні, то, найімовірніше, йдеться не про ранню діагностику», — зазначає Аліна Андріїв. Лікарка додає: щоб досягнути в Україні високого рівня ранньої діагностики, потрібно спонукати до профілактичних оглядів.
Щодо ознак,10 які є приводом звернутися до лікаря позапланово:
— ущільнення в грудній залозі;
— зміна розміру, форми або зовнішнього вигляду грудей;
— почервоніння, виразки або інші зміни на шкірі;
— зміна зовнішнього вигляду сосків або шкіри навколо соска;
— виділення з сосків.
Аліна Андріїв наголошує: якщо ви помітили зміни, панікувати не варто. Це привід прийти та підтвердити чи спростувати діагноз.
Лікування та прогнози
Якщо діагноз підтверджено, лікування та прогнози залежать від багатьох факторів. Зокрема — від стадії захворювання14. Як ми вже зазначали вище, на ранніх етапах рак молочної залози піддається лікуванню у 95% випадків. Крім того, виявлення на першій стадії супроводжується неагресивним лікуванням з хорошою якістю життя в майбутньому. З кожною наступною стадією показник ефективності лікування знижується. А на четвертій, як зазначає Аліна Андріїв, йдеться вже не про ремісію, а лише про продовження життя та покращення його якості.
Більшість пацієнток з I–III стадіями проходять хірургічне лікування, яке часто поєднують із променевою та системною медикаментозною терапією. Що більше поширена пухлина, то складнішим і тривалішим стає лікування.
На варіанти лікування також впливають наявність у пухлинних клітинах гормональних рецепторів; рівень білка HER2; швидкість росту пухлини; загальний стан здоров’я пацієнтки та наявність менопаузи.
На ймовірність рецидиву також впливають багато чинників15. Наприклад, тип раку молочної залози. За даними Американського онкологічного товариства, та мають більшу ймовірність рецидиву. Також впливає стадія, на якій провели діагностику, та обрані методи лікування.
«Ризик повернення хвороби залежить і від того, наскільки правильно було призначене первинне лікування та як саме виконано оперативне втручання. Водночас існують фактори, на які ми не можемо вплинути. Деякі типи пухлин є дуже агресивними. І як би ми не намагалися, ризик рецидиву буде високим», — пояснює Аліна Андріїв.
Рак молочної залози — це не вирок
Навіть якщо вам підтвердили діагноз, важливо розуміти — це не вирок. Аліна Андріїв наголошує, що це певний етап життя, який потрібно пройти та присвятити собі.
«Пацієнти психологічно перебувають у великому стресі. Вони проходять різні етапи прийняття діагнозу. Спочатку — шок, потім — заперечення. Більшість каже: “Ні, це не зі мною, це якась помилка, цього не може бути”. А потім настає примирення й прийняття, — розповідає лікарка. — Це нормально, коли людина проходить через усі ці стадії. Але що швидше настає прийняття, то легше налагодити комунікацію з лікарем. Важливо зібрати сили, виділити час на лікування і не сприймати це як трагедію».
Аліна також наголошує: важливо знайти свого лікаря, якому ви зможете довіряти не лише професійно, а й ментально. «Це дуже важливо, адже лікування тривале. І довіра та якісна комунікація з лікарем безпосередньо впливають на результат».
