П'ять стовпів верифікації контенту

Коли справа доходить до зміни переконань людей, то це вкрай складно, коли стикаєшся з десятиліттями дуже ефективної російської пропаганди та дезінформації. І коли йдеться про формування стійкості [до пропаганди] в громадах, це набагато-набагато складніше, ніж просто сказати комусь: «Це відео з тіктоку насправді було знято в Сирії у 2021 році». [Така боротьба з дезінформацією] не приведе нас далеко. Тож я просто хочу почати з цього і сказати, що [протидіяти пропаганді й дезінформації] зовсім непросто.

Можливо, ви бачили цю діаграму Венна раніше. Я створила її п’ять років тому, намагаючись пояснити людям різницю між місінформацією, дезінформацією та малінформацією. Нещодавно я її оновила, бо традиційним визначенням дезінформації є навмисне маніпулювання, спрямоване на заподіяння шкоди. Це, наприклад, дуже ефективно робить Росія. Але коли, умовно, моя мама ділиться інформацією [сформованою під впливом російських наративів], — це місінформація, бо вона свідомо не поширює неправдиву інформацію.

Але мені здається, що нам потрібно переосмислити [термінологію]. Є достатньо доказів, щоб показати їм, що вони помиляються, але це частина їхньої ідентичності. Це означає, що вони поширюють таку інформацію, щоб бути частиною чогось. До того ж антивакцинатори поширюють дезінформацію, бо, на їхню думку, вони рятують людей. Отож, все набагато складніше, і ця дихотомія місінформації та дезінформації не така вже й помічна.

На моє переконання, нам треба більше думати про малінформацію. Це коли правдиву інформацію поширюють, щоб зашкодити. Це може бути порнопомста або реальне зображення чогось, але обрамлене так, щоб сказати: «Дивіться, тут є проблемка». Наприклад, у США в нас скоро вибори. Ми бачимо багато відео з виборчими скриньками. І ці відео справжні, але їх показано так, ніби інколи голосування проходять бруднувато. Але саме зараз люди поширюють ці відео з посилом «як я й говорив тобі, республіканці небезпечні» або «я ж казав тобі, що демократи небезпечні», і відео справжні.

Найбільше мене хвилює, коли справжній контент поширюють з неправдивою контекстуальною інформацією. Бо найбільш ефективна дезінформація має зерно правди. І це фундаментальна проблема, в основі якої використання упереджень людей.

Цей приклад я багато використовую на тренінгах. Він з Лондона, коли сталася терористична атака у 2018 році. Це фото жінки, що йде через міст після терористичної атаки. Це справжнє фото. Пізніше в цієї жінки взяли інтерв’ю й вона сказала: «Так, це була я. Але я була така нажахана і йшла додому, говорячи з моїм партнером і не дивлячись в бік жертви на знак поваги». Але, звісно, якщо ви хочете проштовхнути хейтспіч/ненависницький контент, цей твіт сам по собі натякає, що жінці байдуже.

Більша проблема полягає в тому, що цей акаунт — Texas Lone Star — насправді був російським ботом. Я використовую цей твіт на тренінгах, щоб показати, що платформи дуже далекі від використання штучного інтелекту для розуміння всіх цих елементів. Чи має штучний інтелект достатньо інформації, щоб зрозуміти, що це російський бот?

Тож дезінформація часто не є відвертою брехнею. Найчастіше саме такі методи дозволяють платформам говорити про свободу самовираження, про те, що вони можуть щось із цим зробити, це ж не брехня.

Поговоримо про потужність візуальних медіа. Ще з початку вторгнення ви бачили цей шквал досить часто справжнього й старого контенту, який перепакували чи просто відфотошопили. І мене засмучувало, що багато фактчекерів по всьому світу просто казали, що це старий контент. Це буквально гра в Whac-A-Mole. Адже що це по суті дає? Це лише сіє зерна сумніву. Це просто дозволяло людям говорити: «Я не знаю, кому й чому довіряти».

У нашому дослідженні бразильських виборів 2018 року ми отримали понад 30 000 повідомлень у вотсапі. Переважно це були зображення і деякі аудіо й відеозаписи. Але здебільшого картинки.

Ось цю картинку зліва поширювали найбільше. Це зображення коробки із бюлетенями для голосування на задній частині машини. Це справжнє зображення. У ньому немає нічого поганого. Але його помістили в контекст, який натякав, що це підроблені бюлетені. І ви не зможете перевірити це. Якщо ви хвилюєтеся про безпечність виборів, то такі речі підривають вашу довіру. Бо візуальний контент набагато простіше переконує. Значно простіше розуміти зображення, ніж статтю на 800 слів.

А на другому фото внизу зображено кримінальне угрупування, яке заарештували. І цю картинку дуже активно поширювали. Бо, знову ж таки, це все спирається на людські упередження. Такий спосіб поширення контенту, коли справжнє фото поміщають в інший контекст, найбільш ефективний.

 

Отже, є п’ять стовпів верифікації (five pillars of verification). Незалежно від платформи, завжди дивимося насамперед на походження (provenance) — звідки взявся контент. Але якщо ви просто дивитеся на фрагмент або копію частини контенту, то у вас не буде метаданих, що дадуть змогу провести належне розслідування.

Джерело (source) вказує те, хто поширив цей контент. Та це не означає, що він його створив. Тому завжди варто шукати того, хто першим поділився цим контентом. Ось чому дуже важливо знайти правильне джерело походження.

Дата (date) — коли цей контент було створено. Дуже багато контенту, поміщеного в неправдивий контекст, є справжнім, але давнішим. Ось чому дата дуже важлива.

Місце розташування (location) — це те, де зроблений контент. І для верифікації часто потрібно правильно встановити геолокацію.

І останній стовп — це мотивація (motivation), чому хтось створив чи поширив контент. І це нас веде до грамотності, що допомагає людям розуміти, чому хтось міг поширити неправдивий контент.

Це давніший ґайд для перевірки фотографій і картинок, але він, так би мовити, пройшов випробування часом. Він описує, що треба зробити, аби пройти п’ять етапів верифікації, про які ми говорили. Я зараз пройдуся по цих кроках.

Насамперед визначаємо походження. Для цього можемо скористатися потужним розширенням для браузера Chrome. Воно називається InVID, його розробила команда європейських журналістів. Це чудовий набір інструментів, який дає змогу робити всякі речі. Розгляньмо практичний випадок і поговорімо про те, як ви можете використовувати це розширення.

Як ви можете бачити, це твіт 9 березня 2020 року. Ця особа опублікувала твіт зі словами «в Італії пацієнт з короною втік з лікарні». У цей час, 9 березня 2020 року, кожного стурбувала б така втеча з лікарні. Але не будь-хто подивився б на цей твіт і поставив під сумнів, чи це справді Італія і звідки взагалі взялося все це. Погляньмо на акаунт, що поширив цей твіт.

 

У нього багато підписників. Він зареєструвався в серпні 2009 року. Тобто це не той випадок, коли зареєструвався вчора-позавчора. Але поглянувши на його акаунт, все ж не зрозуміло, що це за людина. Але це вже якась інформація, можна засучити рукава й почати працювати.

Ось який вигляд має InVID. Завантаживши цю програму на комп’ютер, відкриваємо інструментарій. Він дає змогу аналізувати відео, переглядати ключові фрейми й мініатюри (thumbnails), дізнатися про авторські права й витягнути метадані. Це дуже простий, але потужний інструмент. Щоб проаналізувати відео, я просто вставляю в InVID Video Analysis посилання на нього, потім клацаю на «підтвердити», і програма вказує походження відео. Відео про італійського пацієнта було зроблене зі смартфона на Android. Інколи такі речі можуть бути справді важливими. Бо коли ви запитаєте когось для розслідування, який у нього телефон, і він відповість, що iPhone, то це буде привід задуматися. Крім цього, в InVID можна виконувати різні зворотні пошуки за зображенням.

Наступний стовп верифікації — визначення джерела. Основним питанням щодо джерела є «хто саме завантажив контент?». Пам’ятайте, що людина, яка завантажила контент, може не бути тією, яка насправді його зняла. Також аналізуйте, що ця людина зазвичай поширює, чи є сенсу в тому, що вона поширила контент, який ви перевіряєте.

Не знаю, чи ви пам’ятаєте, як кілька років тому в аеропорту Брюсселя вибухнула бомба. Новинні організації активно поширювали одне відео, але як виявилося його опублікувала дівчина з Ізраїлю, і було видно, що вона досі в Ізраїлі. Зрештою, її хтось запитав, чи вона була в аеропорту в Брюсселі, а вона відповіла, що не була. Її друг переслав це відео в групу у вотсапі, й потім вона його запостила.

Дата — третій стовп верифікації. І на жаль, різні платформи по-різному відображають дату. Тому це може бути досить заплутано. Фейсбук і твітер показують час і дату в тому часовому поясі, що вибраний на вашому комп’ютері або девайсі. Ютуб завжди показує час і дату за PST (північноамериканський тихоокеанський час).На жаль, багато роботи з верифікації має щось подібне. Усі платформи використовують різні техніки, і ти маєш знати, що ти шукаєш.

Інструменти, які ми обговорили, не дають інформації про те, коли це було знято, але ви можете подивитися на підказки довкола й зрозуміти, чи є в цьому якийсь сенс.

Геолокація. Завжди краще самостійно її перевіряти. Зараз будь-хто може змінити свій GPS. Тому навіть якщо в якомусь дописі в інстаграмі або фейсбуці вказано місце розташування, завжди пам’ятайте, що будь-хто може перевизначити його.

На цьому прикладі в дописі зазначено, що цей хлопець перебуває у Metropolitan Hospital Centre. Але якщо зробити зворотний пошук за зображенням, то можна знайти фотографію, де геолокація показує Гартфорд, штат Коннектикут. Тож ми дивимося на подібні речі, щоб перевірити, чи була ця людина у вказаному місці чи ні.

Ось питання, які ми ставимо в контексті геолокації: де перебуває власник акаунта, який поширив контент, чи він тегає геолокацію в дописах, якщо геолокацію визначено, чи є сенс в тому, що людина, що нас цікавить, перебуває в цьому місці, чи вона згадує про свої місця перебування в дописах і взагалі чи вся ця інформація клеїться до купи.

Повернуся до нашого італійського друга. Коли я перевіряла це відео, то натрапила на деякі версії в форматі GIF. Фрагменти відео перетворили на GIF-файли, і вони з’явилися на сайті GIF-файлів. І це ще одна підказка, що з цим відео, певно, якась проблема. Усі ці фрагменти, версії різних розмірів також відразу вказують, що щось тут не так. Це відео з італійським пацієнтом навіть потрапило в тікток під різними датами. Тому щоразу намагайтеся знайти найстарішу версію. Отже, ми знаємо, що якщо люди публікують відео з різними геолокаціями, на різноманітних сайтах з мемами й гіфками, ймовірно, вони не справжні.

А зараз погляньмо на різні підказки, які ми можемо побачити в якомусь такому відео. Отож, на білборді ви можете побачити, що там вказано $0.25. У такому разі у вас є інформація про валюту і ви можете порівняти, в яких країнах її використовують, а в яких ні. Також на подібних відео ви можете побачити автомобільні номерні знаки, розмітку вулиць, світлофори. Я з Великої Британії, і в нас ніколи не було горизонтальних світлофорів, вони завжди вертикальні. Знаючи пору року, ви також можете звернути уваги, чи є листя на деревах тощо. Є так багато різних підказок, які ви можете дістати зі скріншота, і вони можуть навести вас на розуміння, в якому місці це відбувається.

А тепер погляньте на цю картинку. Тут ви можете побачити перехрестя, парковку, вуличні знаки. До речі, ще одним інструментом у InVid є збільшувальне скло (magnifying glasses), тому ви можете збільшити зображення й роздивитися речі на зразок номерних знаків і вивісок. Наприклад, нам може допомогти ця червона вивіска, якщо ми скористаємося Google Maps, звернемо увагу, з якого боку дороги їдуть машини. На вивісці ми бачимо літери «D`M…Uni». Може, там далі вказано «Mamma Mia…», «Mamma… щось там…». А якщо ви ще сповільните відео, ви можете знайти нові підказки. Наприклад, приблизивши, як на картинці нижче, бачимо напис «KEAN».

Погугливши «KEAN», виявляється, що це університет. На цьому скріншоті є ще лого — бінго! Тепер ви точно починаєте шукати на Google Maps KEAN University і бачите, що він розташований у Нью-Джерсі. Округ Юніон, штат Нью-Джерсі. Далі ви можете пошукати на Google Maps перехрестя біля Університету, пам’ятаємо про вивіску з «D`M… Uni», гуглимо там D`M…unicorn, …uniform, …unisex. Інколи ви можете повгадувати слова, і Google вам підкаже можливі варіанти. Так ми бачимо, що є D`Unisex Union New Jersey — і еврика, це якийсь бізнес, і тепер ви можете знайти його через Google Street View. Google Street View показує не все, але достатньо багато.

І хоча це дурнуватий приклад, ці самі правила ви можете використовувати під час перевірки контенту в Україні. Просто шукайте якомога більше підказок, самостійно перевіряйте місцезнаходження, а не покладайтеся на локацію, що вказана в дописі.