Дев’ять запитань, десятки науковців, кілька хвилин, щоб краще дізнатися про сферу кожного. Разом із видавництвом «Віхола» ми створюємо рубрику, яка дозволить краще зрозуміти, чим займаються українські вчені, хто їх надихає та дивує. Сьогодні говоримо із зоологинею Мариною Шквирею, авторкою книжки «Хижі хроніки».
Коли ви називаєте свою професію, як її найчастіше уявляють люди?
Вочевидь, гуляю з ведмедями в лісі.
Що ви робите насправді?
Дуже багато часу проводжу за комп’ютером, як всі науковці та люди, що мають утримувати реабілітаційний центр як організацію зі щоденним менеджментом, бухгалтерією та персоналом.
Ваш улюблений профільний фейк чи теорія змови.
Обожнюю казки про науковців, що начебто живуть з хижаками в лісі, полюють у зграї чи ще якось долучаються на рівних до життя тварин. Насправді спостереження – відносно обмежений науковий метод з конкретними цілями. І це не має жодного стосунку до казок про Тарзана. Найчастіше ці легенди – зовсім не провина вчених. Просто умовний журналіст або читач медіа сприймає їхню роботу через призму власних уявлень і, так би мовити, дофантазовує.
Питання у вашій царині, на яке наука досі не має відповіді, але вам би дуже хотілося, щоб це вирішилося ще за нашого життя.
Наука – це постійний рух, і все має відбуватися вчасно. От для природоохоронних цілей час є не завжди.
Праці якого/якої науковця/виці вас вражають чи надихають? Чому?
У моїй сфері час зірок минув, і зараз найбільш ефективні команди. Я надихаюся співпрацею з колегами в робочих групах при IUCN (Міжнародному союзі охорони природи – прим. ред.), бо це дає можливість одразу долучати свою роботу до чогось глобального.
Яке найдивніше/найбезглуздіше відкриття у вашій сфері? Чи є у вас улюблені кейси з Іґнобелівської премії?
Не стежу.
Що найбільше дратує вас у щоденній роботі?
Папери, папери, папери. Це невід’ємна частина роботи науковця, а для наукової менеджерки обсяг ще збільшується.
Що найбільше подобається вам у щоденній роботі?
Те, що я встигаю бачити фідбек. І звісно, я можу дивитися на ведмедів і тигрів щодня.
Які книжки ви б порадили прочитати, аби люди краще почали розуміти, що ви досліджуєте?
«Smiling Bears: A Zookeeper Explores the Behaviour and Emotional Life of Bears», Else Poulsen.
