Українська отоларингологиня, організаторка і президентка організації INgenius Іванка Небор, яка зараз перебуває на клінічному стажуванні в одному з найкращих шпиталів Канади, допомагала організувати приїзд американських пластичних хірургів до України, щоб допомогти скаліченим війною пацієнтам. Проєкт має назву «Face to Face» і створений у співпраці Американської академії пластичної та реконструктивної хірургії та організацій «Razom for Ukraine» й «INgenius». «Куншт» розпитав Іванку про проєкт, його вплив на майбутнє української пластичної хірургії та травми, які українці отримують внаслідок бойових дій та ракетних обстрілів.
Як зародилася ідея
На початку організації проєкту я була у США, а за два тижні до його запуску переїхала в Канаду на клінічне стажування, і закінчувала підготування вже звідси.
Усе почалося з того, що після 24 лютого 2022 року Американська академія пластичної й реконструктивної хірургії шукала можливості приїхати в Україну. Вони багато років мали гуманітарний проєкт з допомоги постраждалим у військових конфліктах: американські пластичні хірурги їздили по всьому світі (були в Африці, Азії, Південній Америці) і допомагали потерпілим відновлювати обличчя. На початку повномасштабного вторгнення вони самі написали електронного листа в «Razom for Ukraine» із запитом допомоги їм знайти лікарню в Україні, яка б погодилася прийняти в себе місію.
Наша організація INgenius багато років співпрацює з українсько-американською громадською організацією «Razom for Ukraine», що була створена на підтримку народу України в його прагненні до демократії, справедливості та поваги прав людин, а я дружу з їхньою президенткою Марією Сорокою, тому її чоловік Люк Томич – американський нейрохірург з українським корінням, – одразу звернувся до мене з проханням знайти для них лікарню десь на заході Україні. Майже всі американські лікарі були моїми колегами – отоларингологами, які отримали спеціалізацію з пластичної хірургії обличчя, а сам проєкт справді міг допомогти постраждалим цивільним і військовим українцям, тому я, не вагаючись, погодилася цим зайнятися.
Шпиталь на заході Україні був основною вимогою американців, і ми спочатку думали, що вдасться когось знайти у Львові, утім, ми вийшли на Наталю Комашко – отоларингологиню з обласної лікарні Івано-Франківська, яка допомогла прийняти місію у їхньому відділенні.
Як відбирали пацієнтів
Ми відкрили реєстрацію заявок за 2,5 місяця до приїзду, який відбувся у вересні. У липні на сайті INgenius та в усіх соцмережах ми розмістили оголошення про місію. Воно розлетілося по сторінках багатьох лікарів, які на нас підписані, а також по сайтах організацій наших партнерів: Veteran Hub, Міністерства у справах ветеранів, Національної служби здоров’я України, МОЗ, а також різних медіа. Паралельно з цим отоларингологи з обласної лікарні Івано-Франківська через власні зв’язки поширювали інформацію про проєкт, і їхні колеги спрямовували до нас пацієнтів.
Новина швидко поширилася, і нам надійшло близько 60 заявок, із яких ми відібрали 35. У відборі ми робили акцент саме на військових, адже їхні травми були важкими, близько 30% були цивільними. Ми також відмовили декільком цивільним, які отримали травми не від військових дій.
Насправді відмовляти було важко, але ми розуміли, що фізично не можемо взяти 60 пацієнтів. Чесно кажучи, 35 пацієнтів, яких ми відібрали – був наш максимум за ті два тижні відвідування українського шпиталю. Крім того, ми прооперували лише 31 людину, а чотирьом із них після тривалих консультацій довелося відмовити з різних причин.
Якими були травми
Травми були різні: від просто шрамів на обличчі й пошкоджень кісток носа, коли потрібно було зробити ринопластику, до так званих microvascular flaps (мікросудинних клаптів). Ця операція робиться тоді, коли у людини великий дефект кістки нижньої щелепи, і без додаткової допомоги імплант не може прижитися. Тому людині додатково треба пересаджувати кістку на судинній ніжці, наприклад з ноги, і вшивати судину так, щоб пустити кровотік в обхід пошкодження. В Україні та багатьох країнах Європи такі операції не роблять, тоді як в Америці подібні втручання є більш поширеними. Ми зробили дві таких операції цивільним пацієнтам: жінці із Бучі та чоловікові із Маріуполя. Вони обоє мали страшні історії й були поранені, тікаючи від росіян.
Як організовували роботу команди
Українські лікарі збирали коротку інформацію про пацієнтів англійською мовою, а я допомагала їм перекладати або виправляти неточності й завантажувала все в систему на сайті Американської академії пластичної і реконструктивної хірургії. Там кожен член команди міг безпечно проглядати інформацію про пацієнтів, їхні фото та дані комп’ютерної томографії (КТ).
В онлайн-режимі хірурги коментували, кому треба зробити КТ, кому які операції ми зможемо зробити, а яких пацієнтів просто не встигнемо прооперувати. Також ми постійно зідзвонювались із компанією «Materialise», яка займається роздрукуванням медичних матеріалів на 3D-принтері, щоб обговорити кожен імплант (замінник зруйнованої травмою кістки), де їх потрібно було змінити чи доробити. Далі «Materialise» безкоштовно їх друкувала, і це насправді була дуже велика допомога, адже кожен імплант коштував кілька тисяч доларів.
І американська, і українська сторона допомагали вирішувати багато медичних питань, а фонд «Чисті серцем» займався перевезенням і поселенням усіх пацієнтів та їхніх родичів. Кожна зі сторін зробила великий внесок, і ми сподіваємося, що навесні 2023 року зможемо організувати нашу другу поїздку до України, можливо, тепер до Львова. Для цього «Razom for Ukraine» вже зараз проводить збори коштів у Нью-Йорку. Адже, крім того, що ми просто приїздили, ми також привозили з собою обладнання, інструменти й розхідні матеріали, залишивши все в Івано-Франківську для подальшого використання українськими лікарями. Тому зараз займаємося збором коштів для наступної поїздки.
Ми з організацією «INgenius» створили команду, яка допомагатиме з організацією наступних місій, адже ми розуміємо, що потрібні люди для допомоги в логістиці, щоб ми могли привезти команду, поселити, возити їх кожен день у лікарню і так далі. Усе має працювати злагоджено.
Як підганяли імпланти
Це робили на специфічному КТ з роздільною здатністю до 1 мм, який дозволяє максимально детально створити імплант. Компанія «Materialise» використовувала 3D-програму, у якій самостійно відмодельовувала імплант. Наприклад, вони створювали дзеркальне відображення іншої здорової сторони кістки, щоб обличчя виглядало наближено симетричним. Потім це переглядали лікарі й зі своєї хірургічної точки зору пропонували варіанти поліпшення імпланта. Наприклад, в очному імпланті важливо, щоб пластинка була не занадто велика, аби не торкалася певних нервів.
Як зараз почуваються пацієнти
Їхня реабілітація тривала тиждень-два, зараз вони почуваються добре. Я cподіваюся, що невелика команда лікарів зможе приїхати до Франківська трішки раніше, ніж ми до Львова, щоб оглянути попередніх пацієнтів. Ми зараз думаємо, як це найкраще організувати.
Деякі з прооперованих тримають контакт з українськими лікарями і проходять реабілітацію, спілкуються про стан здоров’я. Утім, є пацієнти, яким необхідний другий етап лікування, тому ми ще з ними зустрінемося навесні.
Настільки траплялись важкі випадки поранень
Лише 20% наших пацієнтів звернулися із косметологічною проблемою корекції шрамів обличчя. Решта людей мали функціональні негаразди: наприклад, через травми щелепи не могли нормально харчуватися. У нас був пацієнт із Чернігівщини, якому було вже за 60. Він одразу нам сказав, що його не цікавить косметологічна частина, він просто хотів нормально їсти. Після травми шрами підтягнули його ротову порожнину так, що вона не закривалася, і чоловік не міг їсти. Для таких пацієнтів основне завдання – відновитися функціонально.
Для деяких пацієнтів ми робили ринопластику, бо їх турбував зовнішній вигляд їхнього обличчя. Це насправді теж дуже важливо, бо шрам можна замалювати, а відсутність частини носа приховати складно. У деяких пацієнтів це викликало тривогу, розвивало психологічні захворювання.
Журналісти Reporters1назвали статтю про нас «Латані душі». Мені здається, це дуже правильна назва, адже ми не лише відновлюємо функціонування тіла людини, а й допомагаємо поліпшити ментальне здоров’я.
Чи є статистика травм обличчя в Україні зараз
Поки такої точної статистики нема, але в багатьох військових та цивільних після ракетних обстрілів та розривів бомб виникає багато травм саме обличчя, адже воно дуже вразливе до осколкових поранень.
Як це вплине на розвиток української пластичної медицини
Я вже згадувала про microvascular flaps, які навіть не скрізь у Європі роблять, і возити туди тяжкопоранених пацієнтів дуже дорого. Тому під час подібних операцій наша головна ціль – навчити українських лікарів самостійно проводити такі маніпуляції, адже у нас тепер багато травмованих війною людей. Звісно, це не робиться за один приїзд, але за декілька років такої роботи ми сподіваємося навчити цього українських фахівців.
Я зараз активно займаюся ще одним напрямом нашого проєкту, який полягає в організації стажувань наших отоларингологів, верхньощелепних та пластичних хірургів у клініках США. Команда «Face to Face» з «Razom» наразі активно займається збором коштів для того, щоб оплатити ці поїздки й проживання. Ми хочемо організувати короткі виїзди на місяць чи два, щоб вони могли поїхати повчитися і потім повернутися в Україну.
Американці приїхали й кажуть: «Нам треба працювати над допомогою українським пацієнтам, утім, також треба вчити українських лікарів, але деколи їх також варто відправляти в Америку, щоб вони побачили, як там проводиться діагностика й реабілітація, що насправді не менш важливо, ніж сама операція. Тоді ми будемо більш впевнені, що наша робота має якийсь результат, адже, грубо кажучи, одна поїздка може покращити життя 20–30 людей, але якщо ми навчимо українських лікарів, ми зможемо допомогти більшій кількості постраждалих».
Ця публікація створена за підтримки Європейського фонду підтримки демократії (EED). Її зміст не обов’язково відображає офіційну думку EED. Відповідальність за інформацію та погляди, висловлені в цій публікації, повністю несе автор(и).
