Ще задовго до появи комп’ютерної графіки режисери вигадували неймовірні способи зобразити на екрані те, що було складно побачити наживо. У першому матеріалі ми розповідали, як кіно створює ілюзії часу та простору і переважно говорили про аналогові способи того, як робляться спеціальні ефекти. У цьому матеріалі йдеться переважно про CGI, тобто зображення, згенеровані комп’ютером, а також про головну мрію кожного спеціаліста з ефектів – створення людини.
Ілюзія реальності: неможливі світи
Кіно з самого початку не завжди влаштовувала та реальність, яка існувала навколо. Якщо ми знімаємо облогу Трої, останній день Помпеї чи політ героїв на Місяць, то, на жаль, не зможемо знайти у сучасному світі потрібні декорації, а вони, безумовно, потрібні. А отже, їх треба створити. Побудувати їх – це перше, що спадає на думку. Але кіно досить швидко зрозуміло, що робити так занадто дорого.
Втім, історія кіно знає випадки, коли для фільмів будувалися велетенські декорації. Напевно, перший з них був у «Нетерпимості» 1916 року Девіда Ґріффіта. Проте такі фільми занадто часто робили банкрутами тих, хто ризикував платити за творче божевілля режисерів. Тому кіно шукало, як можна створити все те саме, але не за шалені гроші. Саме такий спосіб шукали й автори ефектів для «Матриці».
Чи Кіану Рівз у ролі Нео справді стоїть на даху будівлі, коли ухиляється від куль, у сцені, яка розглядалася майже всю першу частину матеріалу? Як ми вже знаємо, не стоїть. Цю сцену зняли в студії на фоні зеленого екрану: щоб її зробити, актора Кіану Рівза треба було зафільмувати у контрольованому середовищі. А отже, є питання: звідки взялося все оточення цієї сцени на екрані? Як ви вже знаєте, одним зі способів є комбінована зйомка із контрольованим рухом камери. Тобто після зйомки у студії із Кіану, можна було піти на той самий дах будівлі й точно повторити той самий пірует камери на тій самій висоті, а потім скомбінувати два кадри в один. Але команда, яка працювала над спецефектами, вирішила піти новим та досі малознайомим шляхом – згенерувати за допомогою комп’ютерних ефектів все оточення сцени, а не переносити його з реального місця.
Тепер нам треба перенестися із «Матриці» у 1907 рік, бо саме тоді було винайдено техніку, яка є далеким предком тієї, що створила оточення у фільмі Вачовські.
У 1907 році режисер Норман Доун у своєму першому фільмі «Місії Каліфорнії» знімав будівлі християнських місій. Деякі з них були у поганому стані, тому Доун задумав покращити їхній зовнішній вигляд за допомогою прийому, який можна назвати маскою чи мет, але який виявився настільки потужним інструментом у кіно, що отримав окрему назву та використовується інколи й сьогодні.1 Це мет-пейнтинг (matte-painting). Зазвичай це картина на склі, яка розміщується між камерою та об’єктом зйомки, та яка змінює чи моделює реальність у кадрі. Вона намальована так, щоб картина точно збігалася із реальністю в об’єктиві. Звісно, картина повинна бути намальована максимально реалістично та достовірно. Принцип мет-пейнтингу найкраще видно на цьому зображенні, де видно, як можна створити реалістичну ілюзію за допомогою цієї техніки. Ця демонстрація мет-пейнтингу – з «Нових часів» (1936) Чарлі Чапліна.