У грудні 2022 року Куншт відвідав пограбований обласний краєзнавчий музей у Херсоні. Місто ще оговтувалося від окупації, але музейники вже тоді взялися за оцінювання масштабів крадіжки й розробляли плани порятунку культурної спадщини, що вціліла. Здавалося б, Херсон деокуповано, і найгірше позаду, однак війна не припинилася, а місто стало мішенню безперервних обстрілів росіян, які мало не щодня тривають досі. 18 жовтня 2025 року росіяни вкотре влучили в музей, пошкодивши майже третину будівлі1.
Про роботу інституції у цей період я поспілкувався з нинішньою директоркою закладу Ольгою Гончаровою.
Вона працювала у музеї ще до повномасштабної війни і вже тоді разом з колегами намагалася привернути увагу до неналежної поведінки попередньої директорки Тетяни Братченко: «Колектив звертав увагу на перевищення повноважень у її керівництві. Ми зверталися і до управління культури, писали в газети про її методи керування, але нас не чули», — згадує пані Ольга. Про «відкрите грабіжництво» Братченко, заокрема на постійних ремонтах, раніше повідомляв2 музеєзнавець, керівник проєктів громадської організації Urban Re-Public Сергій Дяченко.
Під час окупації колишня директорка пішла на співпрацю з російською владою. Наприкінці жовтня 2022 року їй оголосили підозру в колабораційній діяльності3. Міністерство юстиції України також стягнуло її майно на користь держави. Братченко «добровільно співпрацювала з окупаційними органами влади та публічно підтримувала політику держави-агресора. Вона брала активну участь у заходах, спрямованих на інформаційну підтримку та поширення риторики держави-агресора і окупаційної адміністрації на тимчасово окупованих територіях Херсонщини», — стверджують у міністерстві4. Серед іншого, під час окупації вона організовувала та відкривала виставки5 про повернення Херсона «в рідну гавань». Наразі вона перебуває5 під санкціями та, імовірно, живе6 на підконтрольній Росії території.
Журналістам Kyiv Independent вдалося встановити осіб, безпосередньо задіяних у викрадені експонатів7. Це кримські музейники (не тільки місцеві колаборанти, але й призначені окупаційною владою росіяни) та ФСБ.
Жоден з музейних працівників не був причетний до пограбування. Саме цей колектив після деокупації під обстрілами зміг врятувати колекцію, яка навіть після російської крадіжки залишається однією з найбільших на півдні України.
До російсько-української війни музейна фондова колекція нараховувала понад 193 тисячі експонатів. За первинними підрахунками музейників, було викрадено понад 23 тисячі з них. Але більша частина колекції була врятована після деокупації Херсона.
Наразі складнощі полягають в тому, що зникла вся облікова документація і найцінніші експонати. Викрали всі колекції монет, прикрас, ікон, ордени та медалі, зброю — зокрема унікальну холодну та вогнепальну зброю: середньовічні, японські й китайські мечі, шаблі та мушкети козацької доби8.
За словами директорки, викрадачі діяли професійно: «Це були фахівці, які розуміли, що дуже важливою є облікова документація. Кожен експонат має свій уніфікований паспорт, облікову картку, обліковий номер, науковий опис і фото. Чому це важливо? Тому що зараз ми співпрацюємо з прокуратурою України, з СБУ, а вони, своєю чергою, працюють з Інтерполом. І якщо десь на кордонах з’являться будь-які артефакти, то, маючи документацію, ми можемо довести, що це наш експонат».
Невелика групка херсонських музейників, лояльних до Братченко, втекла за Дніпро разом з росіянами. В окупованому Генічеську вони утворили свій «Херсонский краеведческий музей», однак викрадені експонати, з великою часткою імовірності, перебувають у Криму або Росії.
Пані Ольга називає цей музей фейковим: «У них немає ні експозиції, ні фондосховищ, ні доступу до викрадених експонатів. Вони проводять банерні виставки, що складаються з фото, взятих з інтернету. Цинізм полягає в тому, що одна з виставок була про херсонців, які боролися з нацистськими окупантами у роки Другої світової війни. Сьогодні знов іде боротьба з окупантами, але вже російськими. І ці російські окупанти демонструють фото воїнів, які віддавали життя, щоб на нашій землі не було окупантів».
У звільненому Херсоні працівники, які залишилися в місті, взялися за порятунок вцілілих експонатів.
«З першого дня деокупації, ми одразу розпочали роботу з обліку втраченого і рятування музейної колекції, що залишилась, — згадує директорка. — Не було світла, не було води, не було опалення, але були обстріли. Саме в таких складних умовах доводилося працювати».
Пані Ольга додає: «Рятування культурної спадщини — це процес збереження нашої дійсної історії. Збережені артефакти — це докази того, що на теренах Херсонщини з давніх-давен жили різні народи: скіфи, сармати, готи, греки, римляни, литовці, поляки, турки, татари та інші. Знаходились дві відомі козацькі січі — Олешківська і Кам’янська. Все це спростовує російські наративи про те, що Херсонщина — це “исконно русская земля”».
«Коли настане мирний час, ми зможемо відродити експозицію музею, — коментує пані Ольга, — в нас є з чого. Ми зможемо показати всі історичні етапи нашої Херсонщини, оскільки на сьогоднішній день врятовано більше ніж 160 тисяч експонатів. Це найпотужніша врятована фондова колекція на півдні Україні».
Херсонським музейникам вдалося зберегти не тільки свої фонди, але й значну кількість предметів інших музеїв правобережної Херсонщини, зокрема з Берислава, Білозерки, Козацького, Ольгівки.
«Інституції вдалося відновити всі форми музейної роботи. Незважаючи на те, що музей знаходиться в небезпечній, так званій “червоній” зоні, музейники зібрали експонати та створили виставку “Незламна Херсонщина”, яка відобразила події російсько-української війни на Херсонщині». Через небезпеку вона перенесена у віртуальний простір. Створювати виставку допомагали небайдужі херсонці», — згадує Ольга Серафимівна.
Окрім порятунку експонатів і відновлення музейної роботи, співробітники зібрали спогади про період російської окупації.
«До [повномасштабної] війни ми працювали над науково-дослідницькими темами. І потім ці матеріали друкувалися у наукових збірках, що мали назву “Наукові записки”. А збірку спогадів про окупацію назвали “Ненаукові записки”, — розповідає директорка, — тому що це були наші особисті розповіді. Спогади є одним з джерел вивчення історії російсько-української війни. І коли, навіть, я зараз гортаю власні спогади, розумію, що деякі речі вже забуваються».
Також музей проводить майстер-класи для дітей про історію України та Херсонщии. У 2023 році, коли ситуація була спокійніша, здійснили п’ять виїздів областю.
«Наші майстер-класи розраховані на годину, але спілкування з людьми херсонських громад тривали по декілька годин, тому що люди скучили за музеєм. Ми бачили, що наша робота важлива, вона, крім історико-освітньої програми, надає велику психологічну підтримку. Особливо це відчувається при відвідуванні дитячих лікарняних закладів».
Музей розташований в безпосередній близькості від лінії фронту, тому він перейшов у віртуальну площину. Співробітники розробили науково-просвітні онлайн-проєкти за різними темами, проводять онлайн-екскурсії та лекції.
Херсон 2025 року — це обстріли артилерією, танками, дронами, КАБами, засівання вулиць протипіхотними мінами. У таких умовах робота музею дуже небезпечна.
Херсонський обласний краєзнавчий музей складається з трьох історичних будівель архітектурного ансамблю старого міста ХІХ–ХХ століть. Усі вони постраждали від обстрілів і прямих влучань, немає вікон, пошкоджені дахи, стіни понівечені уламками снарядів. Але, незважаючи на все це, музейники продовжують свою роботу. Це вимагає неабиякої відваги. Тому пані Ольга називає своїх колег «людьми найвищого духовного гатунку»:
«Зараз наше навантаження значно більше, ніж було у мирні часи. Нам вдалося відродити музейне життя, і це наш внутрішній спротив проти вандалізму, проти війни за загальнолюдські цінності».
Репортаж опублікований за підтримки Alfred P. Sloan Foundation.
The reportage is published with the support of the Alfred P. Sloan Foundation.
Виправлення. Речення «Наприкінці жовтня 2022 року їй оголосили підозру в держзраді» змінене на «Наприкінці жовтня 2022 року їй оголосили підозру в колабораційній діяльності». Просимо вибачення за неточність.
